Аналіз результатів моніторингу якості надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, вимог ринку праці до вмінь випускників вищих навчальних закладів, звернень та пропозицій роботодавців з питань забезпечення якості професійної підготовки випускників показує, що в умовах ринкової економіки ситуація з організацією практичної підготовки у вищих навчальних закладах суттєво погіршилась.

У результаті цього між вимогами ринку праці та практичними результатами освітньої діяльності вищих навчальних закладів утворився відчутний розрив, що призводить до численних нарікань з боку споживачів освітніх послуг та роботодавців, зокрема на відсутність навичок практичної роботи за обраним напрямом або спеціальністю, знань сучасних технологій та обладнання підприємств, їх діючої нормативної бази і, як наслідок, зростання часу адаптації випускників на первинних посадах, ускладнення працевлаштування і зниження престижу вищої освіти загалом.

У багатьох вищих навчальних закладах зв'язки з відповідними галузями економіки значною мірою втрачені, а дії з їх відновлення не проводяться. Обсяги практичної підготовки, незважаючи на встановлені стандартами вищої освіти нормативи, часто скорочуються на всіх етапах навчання за рахунок корегування навчальних планів; має місце заміна практик на формальне перебування студентів у розпорядженні кафедр (відділень), а в окремих випадках - залучення студентів під час практики до господарських робіт як у навчальному закладі, так і за його межами. Особливо це стосується напрямів підготовки фахівців для виробничої сфери та сфери обслуговування. У результаті цього у вищих навчальних закладах, за окремими винятками, не здійснюється підготовка фахівців на конкретне робоче місце. У багатьох вищих навчальних закладах звіт про практику стає формальним документом, в якому подаються результати несамостійного виконання студентом завдань практики. Захисти звітів про практику в установленому порядку у більшості випадків не проводяться.

Особлива ситуація склалася в педагогічний освіті: у переважній більшості нині діючих навчальних планів співвідношення між теоретичними заняттями і практикою становить 85-15 відсотків, що не може сформувати готовність випускника до педагогічної діяльності.

Замість пошуку альтернативних моделей реалізації практичної підготовки, керівники більшості вищих навчальних закладів зайняли позицію очікування керівних вказівок та додаткового фінансування застарілих технологій практичної підготовки, нарікають на відсутність зацікавленості роботодавців у співпраці та зменшення державної складової у сучасній економіці, відсутність нормативної бази тощо.

У сукупності з невизначеністю на сьогодні професійної кваліфікації бакалавра все це знижує ефективність кінцевого результату здобуття вищої освіти і є ще одним свідченням необхідності суттєвої реструктуризації галузі вищої освіти, перегляду існуючої мережі вищих навчальних закладів, переліків напрямів та спеціальностей з метою приведення їх кількісних показників до реальних потреб економіки сьогодення і майбутнього, прискорення запровадження європейських схем здобуття вищої освіти.