Передусім висловлюю Вам подяку за розуміння та підтримку ініціатив Міністерства освіти і науки України, спрямованих на розв'язання проблем і подолання викликів, з якими сьогодні стикається не лише національна освіта та наука, а й усе українське суспільство. Однією з ініціатив, яка через надмірну заполітизованість стала об'єктом гострої полеміки навіть в академічному середовищі, є програма системного утвердження української мови як державної в діяльності вищих навчальних закладів країни. Позиція Міністерства освіти і науки прозора і зрозуміла: в XXI столітті українська мова повинна стати повноцінною мовою освіти та науки, а не залишатися на узбіччі. Жодна країна світу не подає прикладів такого прямолінійного ігнорування державної мови в системі освіти та науки.

Молоді люди - випускники державних і приватних українських вищих навчальних закладів - інвестують у власне майбутнє і в майбутнє своєї країни вивченням української мови з першого класу. Не їхня вина, що є проблеми з викладанням українською мовою в школі чи в університеті, що є відверте та приховане ігнорування державного статусу української мови. Освіта та наука завжди і всюди об'єднують, а не зводять штучні мовні кордони. У добу високих інформаційних технологій мова є засобом порозуміння та шляхом до самореалізації, а не знаряддям політичних ігор, інколи з дикунськими сценаріями. Академічна гідність та академічна етика зобов'язують нас говорити про це відверто та разом шукати вирішення.

Результати цьогорічного зовнішнього незалежного оцінювання знань школярів засвідчили, що хоча рівень володіння українською мовою у випускників шкіл не в кожному регіоні достатній, однак є ґрунт для поліпшення ситуації. Думаю, найближчим часом потреба студентів володіти державною мовою переважить небажання деяких викладачів переходити на викладання державною мовою за умови нашої цілеспрямованої роботи.

Прагнучи утверджувати принципи Болонської декларації, ми повинні насамперед забезпечити мобільність студентів та викладачів у середині країни, зменшуючи розбіжності в навчальних планах. Пропоную розпочати утвердження державної мови у вищих навчальних закладах із національної програми динамічного "перехресного" обміну викладачами та студентами між вищими навчальними закладами з різних за мовним домінуванням регіонів країни. Такий обмін повинен сприяти подоланню "смуги мовного відчуження" і мовних бар'єрів. Є чимало традиційних форм для такого обміну - стажування, наукові семінари та конференції, спільні наукові дослідження. На мою думку, обмін взаємними тижневими чи двотижневими візитами відомих професорів із різних ділянок фізико-математичних, природничих і гуманітарних наук вигідно доповнить усталені форми академічного обміну. Лекції та семінари відомих "гостьових" професорів суттєво стимулюватимуть міжуніверситетську співпрацю.

Звертаюся до Вас із проханням висловити своє бачення запропонованої ініціативи, яка, на мою думку, сприятиме усуненню постколоніальної асиметрії щодо функціонування в системі освіти української мови як державної. До обговорення пропоную обриси "дорожньої карти" наших спільних дій для забезпечення переходу до викладання українською в усіх навчальних закладах до 2012 року: