Міністерство освіти і науки України надсилає рекомендації щодо проведення у професійно-технічних навчальних закладах 1 вересня 2008 р. Першого уроку на тему "Незалежна Україна - спільний дім для всіх її громадян."

Розбудова Української держави, незалежність якої проголошена прийнятими Верховною Радою України Декларацією про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року і підтверджена результатами Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991, ставить завдання - виховання справжнього громадянина й патріота.

Основний Закон підтвердив, що Україна є суверенною, демократичною, правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнано Людину, її життя, здоров'я, честь і гідність.

Самостійна й незалежна Україна стала на шлях побудови громадянського суспільства, кожен член якого має одержати вільний розвиток особистості. З одного боку, молода держава повинна створити всі умови для виховання свідомих громадян, а з другого боку, заможну духовно й матеріально багату, процвітаючу Українську державу збудують лише її палкі патріоти, об'єднані національною ідеєю - ідеєю незалежності й державності. Конституція України гарантує громадянам найширші права з головних сфер життєдіяльності - від вільного розвитку особистості й задоволення насущних матеріальних і духовних потреб до свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів і переконань.

Основною ознакою держави є територіальний принцип організації населення. "Батьківщина - це передусім територія. Нація, що не має національної території, не є нацією або державою" (Р.Монье). До внутрішніх функцій сучасної Української держави належить, як це наголошується в Конституції України (1996), збереження усіх прав та свобод людини і громадянина, гідних умов її життя, збереження і зміцнення соціальної злагоди, охорона життя та власності громадян та ін. Зовнішніми функціями є захист територіальної цілісності України, підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства тощо.

Однією з головних ознак держави є її символіка - герб, прапор, гімн. Вона символізує суверенітет країни, її народ з усім його набутком. Вчитель повинен бути переконаний в тому, що глибоке засвоєння учнями державної символіки сприяє формуванню в них громадянської самосвідомості, патріотичних та моральних почуттів.

Викладач має докладно спинитися на цих трьох атрибутах Української держави (ст. 20 Конституції України) . Малий Державний Герб України - Знак Княжої держави Володимира Великого, який має бути головним елементом Великого Державного Герба України. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний Гімн України - національний гімн на музику М.Вербицького, слова П.Чубинського.

Слово "Герб" означає символічний знак держави чи її певної території, а також роду, окремої особи, спілки людей, які об'єднані територіальною або етнічною ознаками. У стародавніх людей був поширений звичай брати за символ для своєї сім'ї, племені якусь рослину, тварину чи іншу реальну річ, що була найбільш поширеною, улюбленою. І ця традиція стала живучою й на Україні. До речі, багато знаних українських родів (Апостолів, Богунів, Безбородьків, Брюховецьких, Дорошенків, Нечаїв та ін.) мають свої герби.

Тризуб, що став малим гербом держави України відомий ще з часів Трипільської культури. Він широко використовувався в державному житті Київської Русі як знак князівської влади Рюриковичів і зображався на золотих і срібних монетах Володимира. Це суто слов'янський знак і символізує, як доводять дослідники, мир і творчу працю, спорідненість поколінь. Є ще і інша думка. Тризуб - абстрактний, а не конкретний образ: "кожен бачить в тому те, що хоче бачити. Насамперед він прозорий, що може означати відкритість держави, яка не відгороджується від зовнішнього світу щитом, не боїться нічого погляду, бо нічого злого й доброго не ховаємо від інших. В основу його побудови покладений принцип тріади. Це може бути відображення таких образів, як батько-мати-дитина; свята трійця: бог-отець - бог-син - бог-дух святий; дитинство - зрілість - старість; вода - земля - повітря; три влади в державі - законодавча, виконавча, судова тощо".

У Державному Прапорі України - прямокутному полотнищі, яке складається з двох рівновеликих смуг синьої фарби (вгорі) та жовтої (унизу) - кольори означають синє безхмарне й мирне небо та жовті пшеничні поля України.

Гімн як урочиста пісня розвинувся з величальних пісень, що ще з сивої давнини виконувались на честь богів, видатних осіб, героїв.

В Україні різні етнічні групи брали за свої гімни вірші "Мир вам, брати" І.Гулашевича, "Не пора","Вічний революціонер" І.Франка. Як гімн сприймалися й виконувалися, причому в усій Україні та діаспорах, "Заповіт" Т.Шевченка, "Боже великий, єдиний, нам країну храни " Г.Еопинського, "Ой, у лузі червона калина" С.Чарнецького, "За Україну" М.Вороного та ін.

Особливого поширення набула пісня "Ще не вмерла Україна". Її слова написав у 1862 р. відомий поет етнограф фольклорист із Наддніпрянщині П.Чубинський під час перебування на засланні в Архангельську за свої волелюбні українські ідеї. А музику, що символізує соборність України, написав до них галичанин М.Вербицький. Пісня утверджує віру в національне визволення й духовне відображення в світлі часи воскресіння українського народу.

Таким чином, державна символіка відображає специфіку українського народу, в ній поєднано конкретно-історичний зміст народних традицій та сучасні ідеї й ідеали українського громадянства.

Демократична держава декларує громадянинові: у тебе є сфера приватного інтересу, ти в ній вільний, також дозволяє: думай сам, будуй своє внутрішнє життя. Українці прагнуть до демократичної, правової держави, що будується на визнанні особистості як вільної суверенної, спрямовує свою діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх громадян як основи соціальної справедливості, служить громадянському суспільству.

Перед Українською державою сьогодні стоїть важливе завдання - сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, мовної та релігійної самобутності усіх національних меншин.

Щоб діти стали народом, творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час навчання, виховання у навчальному закладі міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися його національним духом, способом мислення і буття, мали глибоке розуміння ними належності до українського народу, своєї Батьківщини - України, внутрішню потребу й готовність відстоювати та захищати її інтереси, реалізувати свій особистісний потенціал на благо зміцнення Української держави.

Тому варто частіше вдаватися до розповідей про борців за незалежність України П.Сагайдачного, Б.Хмельницького, І.Виговського, П.Полуботка, П.Калнишевського, та ін., народних героїв С.Наливайка, І.Богуна, І.Сірка, М.Залізняка, О.Довбуша і т.п. наводити приклади самовідданого служіння. Особливу увагу й гордість викликають в учнів розповіді про подвижницьку діяльність жіноцтва - Настю Лісовську, Марусю Богуславку, Марусю Чурай, Лесю Українку, Софію Русову та ін.