На виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" про створення національної системи моніторингу якості освіти Міністерство освіти і науки продовжує роботу щодо вдосконалення системи оцінювання результативності діяльності вищих навчальних закладів. З цією метою розроблено методику ранжування вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Враховуючи актуальність проблеми, необхідно до 28 січня 2008 року подати в електронній версії формату Microsoft Excel на електронну адресу ministry@mon.gov.ua дані про результати діяльності вищого навчального закладу за 2006-2007 навчальний рік станом на 1 жовтня 2007 року за формою відповідно до вимог, що додаються. Дані про результати фінансової діяльності подаються станом на 01.01.2008 року. Зазначені результати діяльності будуть використані для визначення рейтингів вищих навчальних закладів.

Для забезпечення довіри до результатів аналітичних досліджень керівникам вищих навчальних закладів необхідно: створити у вищому навчальному закладі тимчасову робочу групу з формування первинної бази даних вищого навчального закладу; забезпечити достовірність, об'єктивність і точність даних відповідно до вимог, що додаються; подати матеріали до встановленого терміну; внести у разі необхідності свої пропозиції щодо усунення проблем, які виникають при формуванні первинної бази даних у заданому форматі.

Входження вищої освіти України в Болонський процес порушує питання адаптування вітчизняної системи вищої освіти до загальноєвропейського освітнього простору. Тому проблема трансформації вищої освіти в контексті вимог Болонського процесу є надзвичайно актуальною. Участь вищої освіти України в реалізації принципів Болонської декларації має бути спрямована на її поступальний розвиток і набуття нових якісних змін зі збереженням кращих національних традицій та надбань вітчизняної освіти і науки, національних ознак якості вищої освіти.

У контексті викладених підходів треба розглянути можливість створення національної системи моніторингу якості освіти, застосування рейтингових систем для оцінювання результативності діяльності навчальних закладів та системи освіти в цілому. Моніторингові дослідження передбачають постійне спостереження за динамікою процесів в освіті, що дає можливість надати організаторам освіти об'єктивну інформацію та знання, дуже необхідні для коригування базових стратегій розвитку. Складова системи моніторингу - це система ранжування та рейтингів навчальних закладів, які сьогодні широко застосовуються у практиці управління освітою в країнах світу та Європи зокрема. Особливо у сфері вищої освіти все ширше використовуються різноманітні рейтинги і таблиці ліг університетів. З'являються тенденції створення нових державних та регіональних рейтингів. Багато періодичних видань різних країн публікує інституціальні та програмні рейтинги.

Метою запропонованої рейтингової системи управління вищою освітою є оцінювання результативності діяльності вищого навчального закладу, визначення його пріоритетів за певними індикаторами, встановлення його інтегрального рейтингу в системі або галузевій групі. Рейтингова система створює умови прозорості для зовнішнього оцінювання діяльності вищих навчальних закладів і дає змогу: інформувати суспільство про стан функціонування вищої освіти і рівень досягнень вищих навчальних закладів, зокрема, щодо якості освітньої діяльності та якості вищої освіти; забезпечити органи управління освітою інформацією про стан та динаміку розвитку вищих навчальних закладів як за галузевими групами, так і в системі їх позиціонування на ринку освітніх послуг і ринку праці; інформувати науково-педагогічні та студентські колективи, адміністрації вищих навчальних закладів про ефективність та результативність їх роботи; коригувати базові стратегії розвитку вищої освіти, приймати адекватні управлінські рішення щодо удосконалення системи управління якістю вищої освіти; використовувати результати рейтингу при проведенні акредитації вищих навчальних закладів.

Запропонована методика ранжування вищих навчальних закладів на концептуальному рівні передбачає: системний аналіз результатів діяльності вищих навчальних закладів, їх структуризацію за тематичними напрямами та представлення у вигляді ієрархії; формування первинної бази даних; кількісну оцінку пріоритетів рейтингових індикаторів, які входять до складу цієї ієрархії, що дає змогу визначити вплив кожного рейтингового індикатора як структурного компоненту на кінцевий результат ранжування; обчислення субіндексів, індексів тематичних напрямів та інтегральних рейтингових індексів кожного вищого навчального закладу, які входять в таблицю ранжування, та системи в цілому.

На підставі аналізу результативності діяльності вищих навчальних закладів запропонована ієрархія ранжування, наведена на рис. 1. Верхній рівень - це інтегральний рейтинговий індекс (IPI), другий рівень - індекси (I) за тематичними напрямами, третій рівень - коефіцієнти пріоритетності (K) за рейтинговими індикаторами, четвертий рівень - рейтингові індикатори (P) за тематичними напрямами, п'ятий рівень - первинна база даних, яка формується на підставі абсолютних показників (П).

Рис. 1. Ієрархія системи ранжування вищої освіти

Абсолютні показники та похідні від них рейтингові індикатори формуються в межах тематичних напрямів, які певною мірою узагальнюють результативність діяльності вищих навчальних закладів у певних функціональних областях, а саме: презентація здобутків на міжнародному рівні; презентація здобутків на національному рівні; доступ, організаційна структура та управління; науково-педагогічний потенціал; підготовка наукових та науково-педагогічний кадрів; інтеграція вищої освіти і науки; результативність підготовки фахівців; фінансові ресурси; інформаційні ресурси; навчальна та соціальна інфраструктура.

Отже, з урахуванням міжнародного досвіду та пропозицій вищих навчальних закладів методологія розрахунку інтегральних рейтингових індексів передбачає проміжний етап - обчислення індексів за тематичними напрямами, які характеризують кожний з основних аспектів діяльності вищих навчальних закладів та системи в цілому. Це дає змогу забезпечити синергетичний та комплексний підхід до оцінювання результативності діяльності кожного вищого навчального закладу, в порівнянні з результативністю системи. Отже, характеристика кожного тематичного напряму визначається через його складові рейтингові індикатори (P), коефіцієнти пріоритетності (K), субіндекси (i) та індекси (I) тематичних напрямів. Це дає можливість проаналізувати діяльність вищих навчальних закладів, визначити їх сильні та слабкі сторони за кожним рейтинговим індикатором та тематичним напрямом.

Всі абсолютні показники діяльності вищих навчальних закладів мають пойменований вимір, тому і рейтингові індикатори є пойменованими величинами. Враховуючи різні масштаби вищих навчальних закладів (чисельність студентів та викладачів, обсяги прийому, матеріально-технічна база тощо), для порівняння та зіставлення інформаційної бази рейтингові індикатори є похідними й відносними (на 100 студентів денної форми навчання, на 100 штатних науково-педагогічних працівників тощо) і формуються у розрізі вищих навчальних закладів та системи в цілому на підставі абсолютних показників. Усі рейтингові індикатори є індикаторами-стимуляторами, зростання яких сприяє збільшенню індексів тематичних напрямів та інтегральних рейтингових індикаторів. Якщо вищий навчальний заклад посідає в рейтинговій таблиці за рейтинговим індикатором більш високе місце, це означає, що результат діяльності за цим індикатором є більш позитивним.

Експериментальне ранжування вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації усіх форм власності та підпорядкування здійснено на підставі моніторингу абсолютних показників результативності їх діяльності. Довіра до результатів ранжування головним чином залежить від достовірності, об'єктивності та точності поданої вищими навчальними закладами первинної інформації.

Методика формування первинної бази даних, розрахунку рейтингових індикаторів (P), коефіцієнтів пріоритетності (K), субіндексів, індексів (i) за тематичними напрямами (I) та інтегральних рейтингових індексів (IPI) передбачає певні технології, процедури та правила визначення рейтингів вищих навчальних закладів за результатами їх діяльності і здійснюється поетапно у такій послідовності.

Результати формування первинної бази даних можна подати у вигляді таблиці 1.

Наступний крок передбачає визначення рейтингових індикаторів системи. Система - це сукупність вищих навчальних закладів, які є суб'єктами ранжування. З огляду на це, рейтингові індикатори системи обчислюються за формулою:

Результати розрахунків рейтингових індикаторів вищих навчальних закладів та системи представлено в табл. 2.

Третій етап. Обчислення коефіцієнтів пріоритетності кожного вищого навчального закладу і системи. Коефіцієнт пріоритетності - це відношення рейтингового індикатора вищого навчального закладу до відповідного середнього рейтингового індикатора системи, і характеризує його позиціонування на шкалі рейтингового індикатора по відношенню до системи.

Обчислення здійснюється за формулою:

Отже, виміри коефіцієнтів пріоритетності рейтингових індикаторів університетів можуть перебувати в межах:

П'ятий етап. Обчислення інтегрального рейтингового індексу (IPI) університетів та системи, які є суб'єктами ранжування. Реалізація цього етапу може бути здійснена за адитивною моделлю, тобто моделлю, до якої фактори (рейтингові індикатори) входять у вигляду алгебраїчної суми субіндексів рейтингових індикаторів: