Надсилаємо Методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах. Просимо довести зміст цих документів до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Упродовж останніх років поряд із традиційними формами контролю все більшого поширення набуває зовнішнє оцінювання, результати якого учні загальноосвітніх навчальних закладів можуть за бажанням зарахувати як державну підсумкову атестацію та вступний іспит до вищих навчальних закладів.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1095 та від 31 грудня 2005 року N 1312 визначено: "У 2006/07 навчальному році провести випробовування технологій зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, у 2007/08 роках - здійснити запровадження зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступити до вищих навчальних закладів". Процедура проведення зовнішнього оцінювання навчальних досягнень школярів з української мови регулюється наказами Міністерства освіти і науки України N 701 від 13.10.2006 року "Про організаційні заходи щодо підготовки та проведення у 2007 р. зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти", N 729 від 27.10.2006 року "Про закріплення за регіональними центрами оцінювання якості освіти областей для обслуговування", N 746 від 03.11.2006 року "Про організаційні заходи щодо інституційного розвитку системи зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти".

Досвід проведення зовнішнього оцінювання переконливо засвідчує, що протягом навчального року вчителям-словесникам слід постійно готувати учнів до такої особливої форми контролю, якою є тестування. Учителеві-словеснику доцільно використовувати різноманітні тестові завдання під час проведення поточного й тематичного оцінювання, широко практикувати тестування не тільки як контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок школярів, але і як продуктивний навчальний прийом, відпрацьовувати у школярів навички виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності.

Іноді помилково всі завдання, що за формою нагадують тестові, називають тестом. Проте педагогічним тестом є система паралельних завдань специфічної форми, які розташовуються за принципом зростання відповідно до складності порядку, що дозволяє якісно й ефективно виміряти рівень і структуру підготовки екзаменованих. З огляду на це, до тесту не молена включити будь-яке завдання. Колене з них має відповідати чітко визначеній формі, змісту, рівневі складності. Складниками тесту є лише такі завдання, які пройшли попередню фахову та статистичну експертизи й мають відповідні схвальні характеристики. Вони й називаються "тестовими завданнями". Тестові завдання - це компоненти, з яких складається ввесь тест. Тільки якісні завдання забезпечують високу валідність (тест справді вимірює те, для чого його призначено) і надійність (наскільки точно тест вимірює досліджуване явище) тесту.

Завдання в тестовій формі - це, власне, те, з чим учитель має справу під час поточного чи тематичного контролю. Воно відповідає певній формі (завдання з вибором однієї чи кількох правильних відповідей, на встановлення відповідності тощо), але не пройшло перевірки статистичними й математичними методами.

Тести, справді, є давно відомою й широко практикованою формою перевірки навчальних досягнень учнів, щодо її використання накопичено чималий методичний досвід, але поки що сама методична підготовка вчителів із техніки використання тестів перебуває на порівняно низькому рівні. До того ж майже цілковита відсутність якісних стандартизованих тестів породжує безсистемність у їх використанні й недооцінку в навчально-виховному процесі.

Проте водночас тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю: вони високотехнологічні, можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп'ютерної техніки, потребують порівняно невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки, порівняно нескладні в проведенні, що дає змогу спростити саму процедуру контролю від його підготовки та здійснення до перевірки й аналізу, як також вивільнити час для інших видів роботи на уроці. Також вони дозволяють учителеві динамічно визначити рівень засвоєння учнями теоретичного матеріалу й уміння його застосовувати на практиці та відповідно коригувати цей рівень. Як порівняно нова й сучасна освітня технологія тести активізують пізнавальну діяльність школярів, сприяють розвитку в них уміння концентруватися, робити правильний вибір, усувати неточності й неповноту у формулюванні певних тверджень. А найголовніше - саме за їхньою допомогою процес перевірки навчальних досягнень учнів (рівень їхніх знань з предмета, сформованість у них відповідних умінь і навичок) значно об'єктивується й убезпечується від суб'єктивної думки вчителя або іншого перевіряльника, забезпечуються для кожного з учасників освітнього процесу реально рівні умови під час контролю результатів навчання. Ці переваги тестів над іншими формами контролю є найсуттєвішими, оскільки й учні, і їхні батьки, і керівники навчальних закладів між усіма іншими вимогами до оцінювання на перше місце ставлять саме його об'єктивність.

Тестові завдання однаковою мірою надаються до використання під час здійснення поточного, тематичного та підсумкового (зокрема й зовнішнього оцінювання) контролю, можуть пропонуватися учням із різними навчальними можливостями, тобто передбачати градацію завдань за ступенем складності, мати творче спрямування. Переваги тестування над традиційними формами контролю навчальних досягнень учнів полягають також у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційна напруженість дітей, характерна для проведення контрольних робіт, контроль здійснюється у формі, яка створює відчуття комфорту й розвиває позитивну налаштованість школярів щодо нього.

Дидактична мета поточного оцінювання - відстежувати процес навчання й отримувати оперативну інформацію про відповідність (невідповідність) знань учнів вимогам чинної програми. Найпоширенішою формою проведення поточного контролю, крім усного опитування й самостійних робіт, є виконання педагогічних тестів, які допоможуть учителеві вчасно відкоригувати й удосконалити навчальний процес. Поточний тестовий контроль можна здійснювати за допомогою кількох варіантів тестів, дібраних із спеціальної літератури або розроблених самим учителем. Систематичне відстеження всіх етапів засвоєння знань у формі тестування стимулюватиме учнів до самостійної роботи під час виконання класних і домашніх завдань, підвищуватиме інтерес до навчання та відповідальність за його результати.

Використання тестових технологій здійснюється в три етапи: теоретична й практична підготовка вчителя та учнів до проведення тестування, організація тестування, аналіз і корекція результатів.

На першому етапі вчитель здійснює відбір або самостійно розробляє тестові завдання. Головними вимогами до них є відповідність меті навчання, високий ступінь валідності, багатоваріантність, побудова неправильних відповідей на основі типових помилок. Типологія тестів ураховує особливості їхніх змісту та структури. За наявністю або відсутністю варіантів відповіді виділяють тести закритої та відкритої форм; проміжною є напівідкрита форма тестів, яка передбачає неповне або неточне формулювання відповіді. Тести закритої форми поділяються на альтернативні (наявність двох взаємовиключних варіантів відповідей), множинного вибору (наявність однієї правильної відповіді між трьома - п'ятьма з пропонованих), встановлення відповідності (у двох частинах пропонуються переліки, між якими треба встановити зв'язок), відтворення послідовності (перекомбінування наведених даних або елементів) та ін. Деякі з цих груп поділяються на підгрупи.

За метою використання та місцем у навчальному процесі розмежовують тести навчальні й контрольні. Навчальні тести використовуються на всіх етапах роботи над матеріалом і покликані відстежити рівень оволодіння матеріалом, закріпити або повторити його. Їх головна мета - виявити прогалини в знаннях, уміннях, навичках школярів, спрямувати їх на усунення недоліків у підготовці. З огляду на це перевіряти такі тести можуть і самі учні. Контрольні тести проводяться як певний підсумок роботи над вивченням теми, вони мають комплексний характер, тобто перевіряють знання й уміння, здобуті й вироблені школярами в межах одного або кількох тематичних блоків.

Другий етап включає в себе пояснення процедури, режиму, правил виконання тестових завдань, умов оформлення робіт, демонстрування алгоритмів виконання завдання, виконання тренувальних завдань. Важливим для вчителя є дотримання головної вимоги посування школярів в освоєнні тестових технологій - від простих завдань до складніших. Освоєння кожної нової форми тестових завдань слід починати з детального ознайомлення з інструкцією щодо їх виконання.

На третьому етапі здійснюється виявлення типових та індивідуальних помилок, що їх припустилися учні. Аналіз результатів проводиться в довільній, найбільш зручній і звичній для вчителя й школярів формі.

Виконання завдань у тестовій формі для поточного контролю доцільно планувати на різних етапах уроку не більш як на 10-15 хвилин. У зв'язку з тим, що ці завдання є навчальними, не варто робити їх занадто складними. На цьому етапі контролю слід використовувати переважно завдання з вибором однієї правильної відповіді (з чотирма варіантами відповідей у 5-9 і чотирма - п'ятьма - в 10-11 класах), рідше - кількох правильних відповідей (переважно в 10-11 класах із сімома - вісьмома варіантами відповідей) та на встановлення відповідності (утворення логічних пар, де в лівому стовпчику містяться чотири варіанти відповідей, а в правому - п'ять).

Кількість варіантів відповіді на тестове запитання, із яких учневі треба вибрати правильну, має встановлюватися, зокрема, і з урахуванням віку школярів: для учнів середньої школи таку кількість бажано обмежити трьома - чотирма варіантами, для старшокласників - чотирма - п'ятьма. Також слід враховувати, що мислення учнів середньої ніколи, як правило, конкретне й не надто активно спирається на оперування абстрактними поняттями, тож завдання для них слід добирати саме такого типу - якнайбільш конкретні, такі, що спрямовуються на перевірку знання та розуміння теоретичного матеріалу, певною мірою - вміння застосовувати інформацію в практичній діяльності. Натомість старшокласники вже можуть оперувати абстрактними категоріями, здійснювати аналіз мовних явищ і понять, їх зіставлення й порівняння, встановлення зв'язків між ними та їх розчленування за певними показниками.

Учителеві варто пам'ятати, що на виконання завдань з вибором однієї правильної відповіді треба відводити орієнтовно одну хвилину, а кількох правильних відповідей або встановлення відповідності - півтори хвилини. Важливо привчати учнів виконувати завдання не лише правильно, але й швидко, щоб максимально наблизити їх до умов, у яких випускники працюватимуть під час зовнішнього оцінювання. На цьому етапі учителеві слід навчати учнів алгоритмів виконання тестових завдань різних форм, аналізувати результати тестування, виявляти типові помилки й визначати шляхи їх усунення. Доцільно давати учневі конкретні інструкції, як виправити виявлені помилки.

Під час тематичної атестації вчитель перевіряє відповідність підготовки школярів зафіксованій у програмі з рідної мови системі вимог до рівня і якості освіти. Проведення тематичного контролю у формі тестування забезпечує отримання результатів, які характеризуються обґрунтованістю й об'єктивністю, а бали навчальних досягнень є точнішими та більш диференційованими, ніж ті, що одержані за допомогою традиційних форм контролю.

Дані тематичного контролю інформують учителя про рівень засвоєння школярами навчального матеріалу та вказують, наскільки раціональні алгоритми використано для виконання завдань тесту. Щоб забезпечити максимальну надійність результатів оцінювання і якнайповніше перевірити, як засвоєно вивчений матеріал, учитель повинен підготувати на тематичну атестацію тест зі значною кількістю завдань. У ньому слід якнайповніше відобразити зміст вивченої теми, збалансовано представити як основний теоретичний матеріал (розуміння понять, знання мовної теорії, значення термінів тощо), так і завдання практичного характеру. Готуючи матеріали для тематичного оцінювання, учитель повинен збалансувати його за складністю. Для цього слід включити завдання приблизно в такій пропорції: 25 % легких, 25 % складних, 50 % - середнього рівня складності. Такий розподіл відображатиме співвідношення сильних, середніх і слабких учнів у класі.

Проектуючи тест, треба враховувати, що запропоновані завдання мають бути різноманітними за змістом і формою, що дасть змогу уникнути монотонності та забезпечити постійну й стійку мотивацію учнів до роботи. Не варто обмежуватися тільки завданнями закритої форми, доцільно пропонувати учням також і відкриті завдання, у яких вони самостійно мають записати повну відповідь на запитання.

Учитель повинен пам'ятати, що основу завдання треба формулювати переважно у формі стверджувального речення, воно має бути максимально коротким, точним і однозначним, а варіанти відповідей доступними для розуміння школярами. Не слід указувати після використаного в тесті речення прізвище його автора, щоб не переобтяжувати завдання зайвою інформацією і не відволікати учнів від головного.

Щоб правильно розрахувати кількість завдань, учитель повинен пам'ятати: школярам середніх класів потрібно в середньому півтори хвилини, а старшокласникам - хвилина для виконання одного типового завдання закритої форми. Таким чином, можна спланувати, що учням 10-11 класів доцільно запропонувати на тематичну атестацію приблизно 35-40, а учням 5-9 класів - 20-30 завдань. Оптимально розрахувати кількість завдань допоможе й така рекомендація С. Отіса: тест має бути таким, щоб не більше 5 % учнів у класі могли виконати його повністю.