Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у новому 2006/2007 навчальному році.

Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

У минулому навчальному році початкова школа завершила перехід на новий зміст та структуру навчання. Аналіз результатів апробації навчальних програм та підручників для початкової школи, моніторингові дослідження якості чинної навчальної літератури, результати моніторингового дослідження якості знань учнів 4 класів у 2005 р. та запровадження Державних стандартів освіти базової та повної загальної середньої освіти зумовили необхідність внесення змін до Державного стандарту початкової загальної освіти.

Так, внесено уточнення до Базового навчального плану, розвантажено обсяг змісту освітніх галузей "Людина і світ", "Мистецтво", "Технологія", усунено дублювання вимог у змісті освітньої галузі "Мови і літератури" та надмірну конкретизацію у змісті галузей "Математика", "Здоров'я та фізична культура", конкретизовано вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учня початкової школи.

Відповідно до зазначених змін доопрацьовано навчальні програми для 1-4 класів. Удосконалено їх структуру - розмежовано зміст навчальної діяльності та рівні результатів навчання учнів. В описі рівнів навчальних досягнень відтворено наступність і послідовність оволодіння учнями матеріалом. Такий підхід сприяє більш якісній підготовці вчителя до уроків, баченню цілісності навчального матеріалу, вчасному виявленню прогалин у знаннях учнів.

З 2006-2007 навчального року набувають чинності 17 доопрацьованих навчальних програм для 1-4 класів, затверджених колегією Міністерства освіти і науки України у 2006 р.:

"Українська мова", авт. Вашуленко М.С., Гудзик І.П., Пономарьова К.І., Прищепа О.Ю.;

"Читання", авт. Савченко О.Я., Мартиненко В.О.;

"Українська мова" для шкіл з навчанням російською мовою, авт. Хорошковська О.Н.;

"Російська мова" для шкіл з навчанням українською мовою, авт. Гудзик І.П.;

"Російська мова" для шкіл з навчанням російською мовою, авт. Гудзик І.П.;

"Російська мова" для шкіл з навчанням російською мовою, авт. Малихіна О.В.;

"Чтение и развитие речи" для шкіл з навчанням російською мовою, авт. Гудзик І.П.;

"Математика", авт. Кочина Л.П., Богданович М.В., Листопад Н.П., Шпакова В.С.;

"Я і Україна", авт. Байбара Т.М., Бібік Н.М., Коваль Н.С.;

"Я і Україна. Довкілля", інтегрований курс, авт. Ільченко В.Р., Гуз К.Ж.;

"Основи здоров'я", авт. Савченко О.Я., Коваль Н.С., Бойченко Т.М.;

"Трудове навчання", авт Тименко В.П., Вдовченко В.В., Веремійчик І.М.;

"Мистецтво", інтегрований курс, авт. Масол Л.М., Бєлкіна Е.В., Рагозіна В.В.. Очеретяна Н.В., Оніщенко О.І.;

"Музика", авт. Ростовський О.Я., Хлєбнікова Л.О., Марченко Р.О.;

"Музика", авт. Лобова О.В.:

"Образотворче мистецтво", авт. Любарська Л.М., Вовк Л.В.;

"Фізична культура", авт. Зубалій М.Д., Дерев'янко В.В., Лакіза О.М., Шегімага В.Ф.

У цьому навчальному році учні початкових класів працюватимуть за підручниками та навчальними посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України у 2001-2006 р.р. та зазначеними у Переліку навчальної літератури для використання у початковій школі загальноосвітніх навчальних закладів у 2006-2007 навчальному році.

З 2006-2007 навчального року набувають чинності нові Типові навчальні плани початкової школи з навчанням українською та мовами національних меншин, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 29.11.2005 р. N 682. Цим документом передбачено 5 варіантів планів: для шкіл з українською мовою навчання; для шкіл з українською мовою навчання з вивченням російської чи іншої мови національної меншини; для шкіл з навчанням російською чи іншою мовою національної меншини; для шкіл з українською мовою навчання і поглибленим вивченням іноземних мов; для шкіл з навчанням російською чи іншою мовою національної меншини і поглибленим вивченням іноземних мов.

Особливістю нових Типових навчальних планів початкової школи є перерозподіл часу між окремими предметами інваріантної складової. Так, на 1 годину збільшено тижневе навантаження на вивчення математики у 1 класі та іноземної мови у 2 класі, а також російської чи іншої мови національної меншини у 1 і 2 класах шкіл з українською мовою навчання з вивченням цих мов, на мову навчання у 2 класі шкіл з навчанням російською чи іншою мовою національних меншин.

Збільшено кількість годин на варіативну складову змісту початкової освіти. Їх можна використовувати за вибором загальноосвітнього навчального закладу на вивчення курсів "Логіка", "Формування образного мислення", "Розвиток критичного мислення", "Комп'ютерна азбука", "Музика і рух", "Хореографія", "Ритміка" та ін., що реалізуються навчальними програмами, які мають гриф Міністерства освіти і науки.

У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, у спеціалізованих школах (класах) дозволяється за рахунок загального навчального навантаження збільшувати гранично допустиме навантаження учнів до меж, встановлених санітарно-гігієнічними нормами "Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу" (ДСанПіН 5.2.008-01.

Типові навчальні плани зорієнтовані на роботу початкової школи за 5-денним навчальним тижнем.

Години фізичної культури освітньої галузі "Здоров'я і фізична культура" не враховуються при визначенні гранично допустимого навантаження учнів, але обов'язково фінансуються з бюджету. Виходячи з цього, можливі доповнення за рахунок місцевого бюджету робочого навчального плану годинами для вивчення предметів інваріантної складової, курсів за вибором понад сумарну кількість часу інваріантної та варіативної складових.

З метою уникнення перевантаження та забезпечення адаптації учнів 1 класу до шкільного навчання рекомендується протягом першого місяця проводити щоденно один з уроків на свіжому повітрі або в іншій неурочній формі.

Упродовж навчального року для першокласників бажано визначити серед тижня один розвантажувальний день.

У школах повного дня за рішенням педагогічної ради можливе виведення за межі розкладу уроків образотворчого мистецтва, музики, фізичної культури, трудового навчання, що сприятиме підвищенню ефективності їх проведення, а також повноцінному використанню природного і соціального оточення.

При складанні календарно-тематичних планів для навчальних предметів можна використовувати орієнтовні зразки планів, надрукованих у науково-методичному журналі "Початкова школа", щотижневику "Початкова освіта".

У мотивації учіння молодшого школяра велика роль належить контрольно-оцінній діяльності вчителя.

Недопустимим у шкільній практиці є надання переваг контролюючим функціям перевірки над навчальними і розвивальними, коли вчителі контролюють знання дітей раніше, ніж навчили їх.

Для постійної взаємодії між учителем та учнем у системі уроків доцільно своєчасно використовувати різні види перевірок відповідно до Методичних рекомендацій щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, рекомендованих листом Міністерства освіти і науки України від 30.08.2002 р. N 1/11-2927. До змісту перевірних робіт мають бути введені завдання, які за короткий час дають інформацію про якість підготовки кожного учня класу, а не "ловлять" зненацька дітей на незасвоєному матеріалі.

Добре, якщо вчитель не обмежується контролем результату, а вчить дітей операційному контролю. З цією метою корисними є різноманітні прийоми (співставлення зі зразком, опора на таблицю, схему, взаємоперевірка тощо), що виступає стимулом позитивного ставлення дитини до навчання.

Позитивну мотиваційну роль відіграє виконання школярами самостійних завдань за вибором, можливість самим вибрати чи визначити своє домашнє завдання, звільнення окремих дітей від обов'язкових домашніх завдань.

Важливим є домінування у класі якісної змістової оцінки, коли в доступній для дитини формі аналізуються її досягнення та помилки. Таким чином діти поступово засвоюють, як слід здійснювати самоаналіз. Такий досвід утверджує школярів у позитивному ставленні до навчання. Коментувати оцінку варто так, щоб учень був впевнений у її справедливості, у зацікавленості вчителя його успіхом.

Запровадження вчителем на уроках ігрової діяльності є цінним засобом виховання розумової активності учнів, активізує психічні процеси, викликає живу зацікавленість у процесах пізнання. У процесі проведення дидактичних ігор діти з бажанням долають значні труднощі у навчанні, розвивають свої здібності, уміння. Будь-який матеріал стає захоплюючим, викликає в учнів задоволення, створює позитивні емоції, полегшує процес засвоєння знань. Діти спостерігають, порівнюють, співставляють, класифікують предмети за тими чи іншими ознаками, здійснюють доступний для них аналіз та синтез, узагальнюють матеріал.

Для створення спокійної робочої атмосфери на уроці слід підтримувати зосередженість уваги учнів, їх слух, а не збереження протягом всього уроку статичної пози за партою. Для того, щоб на уроці дати вихід енергії дітей, бажано використовувати хорові та групові відповіді, проговорювання, різноманітні форми коментування, роботу в групах за окремими партами, столами тощо. Таким чином знижується напруженість очікування відповіді, використовується сила мимовільної уваги учнів.

З метою підвищення рівня організації навчально-виховного процесу і оснащення навчального середовища якісними засобами навчання та сучасним обладнанням розроблено новий Базовий перелік навчання та обладнання навчального і загального призначення для навчальних кабінетів початкової освіти (наказ МОН від 05.04.06 N 264). Зазначений перелік зорієнтує вчителя у виборі засобів навчання, які сприятимуть ефективному засвоєнню знань, формуванню умінь та навичок учнів, підвищенню рівня їх навчальних досягнень.

Разом з тим, важливим є розширення меж навчально-виховного середовища, де роль засобів навчання виконуватиме природнє та суспільне оточення дитини. Це допомагатиме вчителю використовувати унікальні можливості молодшого шкільного віку (висока пластичність психіки молодших школярів, їхня готовність сприймати і наслідувати, надзвичайна природна допитливість, емоційність тощо) не лише для навчання і розвитку, а і для повноцінного виховання дітей.

Навчання предметів інваріантної частини Типових навчальних планів в початкових класах здійснюється за базовими програмами відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти.

Особливістю вивчення української мови (мова навчання) є спрямованість на формування функціональної грамотності дітей молодшого шкільного віку.

У процесі початкового навчання української мови забезпечується розвиток та удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання-розуміння, говоріння), навчання дітей читанню і письму, навчання роботі з дитячою книжкою, формування умінь будувати писемні зв'язні висловлювання; формується певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечується мотивація вивчення рідної мови.

Навчання української мови розпочинається в 1 класі з навчання грамоти. Цей процес поділяється на три періоди: добукварний, букварний і післябукварний. Залежно від попередньої підготовки першокласників, учитель може самостійно визначати тривалість кожного з періодів.

Зважаючи на фізіологічні особливості шестирічних першокласників, неприпустимим є прискорене вивчення Букваря, оскільки, навіть за умови інтенсивної підготовки дітей до школи, коли вони вже в 1 класі добре читають, навичка письма потребує тривалого часу для формування (у дошкільному віці вона не формується).

У процесі навчання грамоти важливо забезпечити достатнє навчальне навантаження тим учням, які певною мірою вміють читати, та надавати індивідуальну допомогу менш підготовленим.

За наявності в класі дітей, у яких переважають дії лівою рукою (визнаних лівшами після відповідної консультації з лікарем), учитель має корегувати методику навчання таких учнів, не наполягаючи на переучуванні їх на письмо правою рукою.

За умови завершення першокласниками програмового матеріалу з навчання грамоти за 1-2 місяці до кінця навчального року, варто продовжувати навчання української мови за посібником "Післябукварик". Використання цього посібника сприяє забезпеченню перспективності та наступності в організації навчальної діяльності за підручником з української мови, що має нову структуру.

У новому навчальному році в 2 класі передбачено ознайомлення школярів з термінами - назвами частин мови (іменник, прикметник, дієслово, прийменник). Учні 3 класу вивчатимуть назви відмінків іменників і відмінкові питання та визначатимуть відмінкові форми іменників у тексті. У 4 класі збільшено кількість годин на вивчення прислівників (на 2 год) за рахунок годин, відведених на вивчення прикметників.

Особливу увагу слід приділяти розвитку зв'язного (діалогічного і монологічного) мовлення молодших школярів, оскільки основне завдання початкового курсу української мови - сформувати в учнів уміння правильно, грамотно і красиво висловлюватися як в усній, так і в письмовій формах. Підготовка до побудови розповідей, переказів, творів здійснюється на всіх уроках рідної мови. Вона полягає у збагаченні словникового запасу учнів, формуванні умінь будувати словосполучення і речення, засвоєнні теоретичних знань про структуру тексту і т.ін. Однак для створення усних і писемних зв'язних висловлювань рекомендується відводити окремі уроки розвитку мовлення. У 1-2 класах вони повинні присвячуватися розвитку усного мовлення, у 3-4 класах - формуванню умінь писати перекази і твори.

У 1 класі уроки розвитку мовлення можна будувати за тематичним принципом: на уроці учні опрацьовують слова певної тематичної групи (наприклад, "навчальне приладдя", "рослини", "професії" тощо) та створюють усні висловлювання з використанням цих слів. Другокласників на зазначених уроках доцільно практично, без уживання термінів, ознайомлювати з виражальними засобами мови (порівняннями, синонімами, сталими висловами і т.ін.) та їх роллю у мовленні, вчити добирати заголовки до текстів, створювати усні розповіді за малюнком, серією малюнків, заданим початком, перебудовувати і записувати деформований текст. У 3 класі учні повинні вчитися складати план переказу і твору, писати переказ прослуханого чи прочитаного тексту, твір-розповідь, твір-опис, твір-міркування. У 4 класі уроки розвитку мовлення призначаються для формування в учнів умінь письмово висловлювати свої враження від прочитаної книжки, переглянутого фільму, власну оцінку їх персонажів, думки з приводу певних подій з оточуючого життя і т.ін. На цих уроках четвертокласники створюють також різні види переказів (докладний, стислий, вибірковий творчий), самостійно складають план майбутнього висловлювання.

Зміст і методика предмета "Читання" мають величезний потенціал для морально-етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об'єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.

З наступного навчального року вчителі розпочинають новий етап впровадження змісту і методичного забезпечення предмета "Читання".

У доопрацьованому варіанті Державного стандарту початкової загальної освіти освітню галузь "Мови і літератури" представлено цілісно. "Читання" в ній виступає окремо як літературний компонент, що є невід'ємною складовою навчання української мови. Він грунтується на особливостях мовленнєвого розвитку молодших школярів, урахуванні їхніх пізнавальних потреб та на основі тематично-жанрового, художньо-естетичного та літературознавчого принципів. Важливо, що у стандарті і у типовій програмі позакласне читання представлене як органічна складова курсу у вигляді змістової лінії "Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання", що сприятиме взаємозв'язку уроків класного і позакласного читання.

За матеріалами апробації програм і підручників їх авторами здійснено розвантаження і упорядкування кола дитячого читання з метою посилення мотиваційної та естетичної складової читацької діяльності учнів.

У зв'язку з необхідністю забезпечити цілеспрямоване формування у школярів навчальних досягнень, які передбачені Державним стандартом, у типовій програмі запроваджено компетентнісний підхід. Стосовно читацької діяльності, то її втілення знайшло вияв у структуруванні вимог до результативної складової засвоєння програми відповідно до функцій кожної змістової лінії. Тому так по-різному формулюються результати (скажімо, учень має уявлення про жанри і вміє розрізняти їх, уміє складати розповідь, план, називає основні елементи книжки, вміє після попередньої підготовки свідомо, правильно, плавно читати з дотриманням засобів виразності і т.ін.). Це дає вчителеві чіткі орієнтири щодо цілей уроків, їх результативності, що в свою чергу зумовлює необхідність обгрунтованого вибору і застосування різноманітних методичних прийомів і засобів для досягнення саме вказаного результату. Особливу увагу звертаємо на необхідність відпрацювання повноцінного уміння читати і розуміти тексти, яке є міжпредметним базовим умінням. За результатами моніторингу цього уміння у випускників початкової школи виявлена необхідність більш продуктивно забезпечувати цей аспект навчання. Зокрема, є потреба систематично з нарощуванням складності та достатньої частотності пропонувати дітям визначити послідовність подій у тексті, головну думку прочитаного, висловити оцінні судження, встановити причиново-наслідкові зв'язки тощо.

Впровадження ідей особистісно зорієнтованого навчання зобов'язує вчителів активно і послідовно застосовувати на уроках різні моделі співпраці дітей (парна, групова робота, ігрові прийоми, інсценізація, зміна ролей), завдання різної складності, залучання учнів до літературної творчості і самооцінки тощо.

У методичних пошуках ефективності уроку читання є великі резерви: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, оцінки форми уроків), використання музики, образотворчого мистецтва і краєзнавчого матеріалу; заохочення дітей до використання короткочасних проектів та ін.

Змістова лінія "Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання" реалізується через систему спеціальних занять. Час на їх проведення виділяється із загальної кількості годин, передбачених на уроки читання.

У 1 класі на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хв. уроку з навчання грамоти (1 раз на тиждень). Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку навички читання, учитель може проводити заняття упродовж усього року. У 2-4 класах уроки проводяться 1 раз на 2 тижні (17 годин на рік).

Особливість таких занять полягає в тому, що вони покликані формувати у школярів спеціальні уміння самостійно і продуктивно працювати з дитячими книжками, різними за типом видання, обсягом, жанровим, тематичним спрямуванням; іншими джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації; уміння орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб, читацьких інтересів.

З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою крім класних занять педагог передбачає бібліотечні заняття, які проводяться у кожному класі кілька разів на рік у шкільній та дитячій (районній, міській) бібліотеці, а також літературні ранки, вікторини, екскурсії і т.ін.

Навчаючи учнів української мови у школах з навчанням російською та мовами національних меншин учитель має виходити з основної мети навчання - сформувати уміння з усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіативні, говоріння, читання і письма.

У навчальній програмі визначено зміст роботи кожного з видів мовленнєвої діяльності та уміння і навички, які мають бути сформовані у процесі навчання у 1, 2, 3, 4 класах.

У 1 класі учні оволодівають усним українським мовленням. У них мають бути сформовані орфоепічні і граматичні уміння у межах вимог програми, сформуватися певний словниковий запас і, звичайно, свого розвитку потребують аудіативні уміння. Формування кожного з цих складових має свої особливості, свої методичні підходи, якими має володіти учитель. Насамперед, він має добре орієнтуватися в підручнику: у його першій частині, призначеній для учнів, і другій, де на допомогу учням та вчителю подано дидактичний матеріал до кожного уроку.

Уважне "прочитання" підручника, малюнків та завдань до них, поданих у першій частині, допоможе вчителю усвідомити призначення кожного з них і правильно побудувати урок. Окрім того, ефективність уроків українського мовлення залежить і від того, наскільки цікаво проводяться такі уроки. Вони можуть бути повністю "театралізованими". Це і урок-подорож у країну ввічливості, урок-інсценізація тієї чи іншої казки ("В гостях у казки"), уроки-екскурсії в природу, похід з мамою на базар, приготування з бабусею обіду і т.ін. Саме на таких уроках матимуть місце інтерактивні методи навчання (діалог, рольова гра тощо).

У 2 класі паралельно із завданням розвитку й удосконалення усного мовлення ставиться ще одне - сформувати початкові уміння писемного, тобто навчити дітей правильно (не перекручуючи слів, дотримуючись норм вимови і наголошування) і свідомо читати та писати, вживаючи букви і, и, е, є, ї, які дають найбільше помилок в учнівських роботах. У 2 класі уроки матимуть інтегрований характер. На кожному з них стоятимуть завдання розвитку усного і писемного мовлення.

Для забезпечення правильності читання важливе значення матиме зразок, який дає вчитель, та вправи перед читанням тексту на правильне і в міру швидке прочитування складів і слів з буквами и, і, е, є типу: ли, ти, си, ни, лити-літо, сито-сіни, нитка-нірка тощо, а також вправи на читання слів, які відрізняються в обох мовах іншими буквами (дощ, кущ, площа, дошка, кішка, учень, червень і т.д.).

Свідоме розуміння змісту забезпечуватиме словникова робота, яка проводиться перед читанням тексту.

Так само від правильного добору вправ і різноманітності їх видів залежатиме якість формування умінь вживати на письмі зазначені вище букви. Доречними будуть словникові диктанти (10-12 слів) з використанням сигнальних карток з виучуваними буквами, списування з проговорюванням; слухово-зорові та зорові диктанти, для яких використовуються 4-рядкові строфи віршів, загадки, скоромовки тощо. При цьому важливо раціонально розподіляти час уроку: і на читання і на письмо слід відводити час у межах 15 хвилин.

У 3-4 класах учні одержують елементарні знання з мови й орфографії. Свідомість цих знань забезпечується зіставленням з російською чи іншою мовою національних меншин, що дає можливість учню зробити правильні висновки щодо особливостей української мови. Слід зазначити, що одержані знання - не самоціль. Вони підпорядковані удосконаленню умінь комунікативного мовлення у двох його формах - усній і писемній.

Початкове навчання російської чи іншої мови національних меншин (за будь-яким варіантом курсу) має будуватися на компетентністній основі, бути орієнтованим, насамперед, на розвиток уміння успішно здійснювати різні види мовленнєвої діяльності. Такий підхід зафіксований у Державних стандартах початкової загальної освіти, критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів.

Навчання мови має здійснюватися за мовною, мовленнєвою та соціокультурною змістовими лініями.