Міністерство освіти і науки України направляє рекомендації щодо проведення заняття з учнями загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів у позаурочний час "Пташиний грип - міфи і реальність", підготовлені Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді.

Одночасно інформуємо, що з березня 2006 року на сайті Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді www.nenc.gov.ua будуть працювати:

інтернет-щоденник "живий журнал", на якому можна буде обмінюватися думками, висловлювати пропозиції, побажання з приводу просвітницької роботи із зазначеної проблеми;

інтернет-біржа освітньо-інформаційних педагогічних проектів, де педагоги зможуть опублікувати свої проекти (розробка занять, виховних годин, ділової гри тощо), обговорити їх, поділитися думками. Першою темою роботи біржі буде "Пташиний грип - міфи і реальність...". Кращі проекти будуть видані у методичному збірнику Національного еколого-натуралістичного центру.

В умовах сьогодення набуває особливого значення виховання молоді з новим світоглядом, оволодіння нею знаннями про здоровий спосіб життя, набуття і закріплення навичок, зміцнення особистого здоров'я і формування гігієнічної культури особистості.

Форми і методи проведення заняття "Пташиний грип - міфи і реальність", можуть бути різноманітними, традиційними та нетрадиційними, необхідно обирати їх відповідно до вікових особливостей учнів, рівня розвитку учнівського колективу.

Це заняття має сприяти формуванню таких термінів і понять: "вірус", "епідемія", "карантин", "пандемія", "шляхи передачі", "здоров'я", "ознаки здоров'я", "здоровий спосіб життя" тощо.

Доцільно використати наочність: слайди, фрагменти відеофільмів з питань проблем охорони здоров'я та фрагменти відеофільмів про "Пташиний грип".

При наданні інформації про віруси грипу типу A звернути увагу учнів, що віруси можуть інфікувати кілька видів тварин, включаючи птахів, свиней, коней, тюленів і китів.

Віруси, які інфікують птахів, називаються "вірусами пташиного грипу".

Вірус пташиного грипу зазвичай передається людині від прямого контакту з інфікованим птахом і не циркулює серед людей; вірус грипу A може бути розділений на підтипи на підставі їхніх поверхневих протеїнів - гемаглютиніна та нейрамінідази; усього відомо 15 підтипів гемаглютиніна й 9 підтипів нейрамінідази. Але однак з 135 пар комбінацій у природі зустрічаються тільки 46(1), і тільки 22-25 з них знайдені серед вірусів грипу, ідентифікованих у популяції птахів, а саме: H1N1 - H2N2 - H2N3 - H3N2 - H3N8 - H4N2 - H4N4 - H4N6 - H4N8 - H5N1 - H5N2 - H5N9 - H6N1 - H6N2 - H6N5 - H6N9 - H7N1 - H7N2 - H7N3 - H7N7 - H9N2 - H9N8 - H10N7 - H11N9 (1, 2).

Птахи відіграють особливу роль, оскільки всі підтипи гемаглютиніну виявлені серед диких птахів, які вважаються природними носіями вірусу грипу A. При цьому тільки три підтипи гемаглютиніну (H1, H2 і H3) і два типи нейрамінідази (N1 й N2) широко циркулюють серед людей.

Необхідно також довести до свідомості учнів, що пташиний грип викликає важке захворювання й загибель серед диких і домашніх птахів (особливо у курей та індичок). Водоплавні птахи є природними носіями вірусу грипу, переносять його в кишечнику й виділяють у навколишнє середовище зі слиною, респіраторним і фекальним матеріалами. Найбільш звичайний шлях поширення вірусу - фекально-оральна трансмісія.

Вважається, що первинним джерелом вірусів грипу є різні перелітні птахи, які належать до ряду Anseriformes (дикі качки й гуси) і Charadriiformes (чаплі, сивки й крачки). З 1961 р. по теперішній час у Північній Америці, Європі, Індії, Японії, Південній Африці й Австралії вірус грипу птахів був виділений, принаймні, в 90 представників 12 рядів птахів, у тому числі 40 - з наявних 149 видів птахів, що належать до ряду Anseriformes (ніяких ознак захворювання, асоційованого з інфекцією вірусом грипу птахів, відзначено не було), і в, принаймні, 20 видів птахів з ряду Charadriiformes. Останні поширені по всьому світу й в основному представлені птахами, що мігрують на далекі відстані. Інші види птахів не викликають інтересу як довгострокові резервуари вірусу грипу.

Необхідно роз'яснити, що віруси пташиного грипу, як правило, не інфікують людей, однак відомі випадки захворювання й навіть загибелі людей під час спалахів 1997-1999, 2003-2004 й 2005-2006 року (тобто зараз). Людина заражається вірусом через безпосередній контакт із живими інфікованими птахами. Вірус утримується в пташиних екскрементах, часточки яких після висихання потрапляють у повітря, а потім вдихуються людиною. Людина, очевидно, є кінцевою ланкою в передачі вірусу пташиного грипу, тому що дотепер не зафіксовано випадків передачі цього вірусу від людини до людини, хоча не виключається можливість і такого переносу. Симптоми пташиного грипу в людини варіюють від типових грипоподібних симптомів (лихоманка, кашель, біль у горлі й біль у м'язах) до інфекції очей (кон'юнктивіт), пневмонії, гострого респіраторного захворювання, вірусної пневмонії й інших важких, загрозливих життю симптомів. Звичайні антибіотики допомагають пом'якшити симптоми хвороби й мінімізувати можливість її поширення.

Також необхідно дати учням пояснення щодо основних відмінних рис вірусу зразка 2004 року:

вірус став більше вірулентним;

вірус переборов міжвидовий бар'єр від птахів до людини (всі захворілі люди мали прямий контакт із зараженим птахом). Факти передання вірусу від людини до людини не відомі;

вірус вражає й убиває в основному дітей;

джерело зараження й шляхи поширення вірусу не визначені, що робить ситуацію з поширенням вірусу практично не контрольованою.

Дати поняття про карантин, пандемію, епідемічний стан та заходи щодо запобігання поширенню пташиного грипу. Підкреслити, що експерти вважають, якщо вжити відповідних заходів і запобігти проникненню диких птахів на фермерські птахофабрики, то лиха цілком можна буде уникнути. Крім того, регулярний моніторинг міграції диких птахів дозволить створити систему раннього попередження про появу інфікованих зграй у тих або інших місцях.

Під час заняття можна використати матеріали про перелітних водоплаваючих птахів. Розповісти про шляхи їх міграцій.

За бажанням можна репрезентувати статистичні дані: за станом на 10 жовтня 2005 р. в Індонезії, В'єтнамі, Таїланді й Камбоджі зафіксовано 117 підтверджених випадків захворювання пташиним грипом. 60 чоловік померло. На відміну від інших вірусів, рівень смертності від пташиного грипу неймовірно високий - більше 50%. Для порівняння вірус атипічной пневмонії (SARS), що з'явився в листопаді 2002 року, був знайдений в 8,4 тис. чоловік, при цьому 800 з них померло.

Провести діалог запитання-відповідь. Наприклад: Які будуть наслідки, якщо стане можлива передача вірусу від людини до людини? (Якщо вірус придбає здатність легко передаватися від людини до людини, наслідки будуть страшними. Пророкують, що в такому випадку по всьому світу може загинути від 2 до 50 мільйонів чоловік.) Чи існує вакцина від пташиного грипу? (Вакцини поки не існує, але прототип, що у перспективі зможе захистити людину від H5N1, перебуває в стадії розробки.) Чи безпечно їсти курятину? (Цілком безпечно. Експерти говорять, що куряче м'ясо не є збудником вірусу пташиного грипу. Вірус живе в кишечнику хворого птаха. Представники ВООЗ рекомендують готувати курятину при температурі не менш 70 градусів. Також краще їсти тільки круто зварені яйця.) Хто може захворіти? (У групу ризику входять люди, які мають безпосередній контакт із захворілими птахами, наприклад, працівники птахофабрик.) Що робиться для того, щоб запобігти поширенню пташиного грипу із країн, уражених епідемією? (Епідемію намагаються зупинити, знищуючи мільйони птахів, що ймовірно перебували в контакті з інфікованими тваринами. Вважається, що ці міри стримують поширення хвороби серед людей).

Узагальнення та систематизацію отриманої інформації для учнів молодшої школи та гуртківців початкового рівня можна провести в ігровій формі, наприклад, "Обережно! Карантин", використовуючи наочні матеріали, які використовують під час оголошення карантину.

Для учнів середнього та старшого шкільного віку доцільно використати діалогове спілкування, інтелектуальні ігри, анкетування. Можна запропонувати пояснити гасло "Як жити сьогодні, щоб мати шанс побачити завтра?".

Учням допомогти усвідомити, що людина відповідає за своє здоров'я, що згубні звички послаблюють імунну систему людини і таким чином організм людини стає більш вразливим для будь-яких вірусів, в тому числі і для вірусу пташиного грипу. Потрібно свідомо ставитися до власного життя, до власної безпеки та безпеки оточуючих.

Тема: "Пташиний грип - міфи і реальність".

Мета: виховання в учнів свідомого та відповідального ставлення до власного здоров'я, здоров'я оточуючих та довкілля, активної життєвої позиції; ознайомлення із змістом понять здоров'я, вірусні захворювання, епідемія, карантин, валеологія, фізичний та духовний розвиток людини, організм, особистість, здоровий спосіб життя, шкідливі звички, умови та ознаки здоров'я; формування позитивної мотивації до зміцнення і збереження власного здоров'я; осмислення учнями цілісної системи взаємозв'язків між людиною і природою.

Матеріали і обладнання: наочність (схематичні зображення вірусів, карантинне спорядження тощо), слайди, фрагменти відеофільмів із питань проблем охорони здоров'я та фрагменти відеоматеріалів про "Пташиний грип", гасла "Чистота - запорука здоров'я", "Твоє здоров'я - у твоїх руках".

Терміни і поняття: "вірус", "грип", "пандемія", "пташиний грип", "епідемія", "карантин", "здоров'я", "ознаки здоров'я", "здоровий спосіб життя".

Здоров'я населення є тим параметром, за яким судять про соціально-економічний і медико-біологічний добробут суспільства, його цивілізованість.

Сучасна ситуація у Європі характеризується як нестабільна, панічно неосмислена відносно розповсюдження інфекційної хвороби - "Пташиний грип".

1. Грип та його типи.

Що ви знаєте про віруси, їх будову, походження? Які групи вірусів ви знаєте?

Що таке грип? Які типи грипу ви знаєте? Які заходи щодо лікування можна застосовувати?

Грип в перекладі з французького означає "схоплювати". На початку століття це небезпечне захворювання називали "іспанкою", а ще раніше - "російською хворобою". Кожну зиму ми із острахом чекаємо на чергову епідемію.

Грип - гостра респіраторна інфекція, при якій вірус вражає клітини слизової оболонки дихальних шляхів - від носа до бронхів. Запальний процес супроводжується нежиттю (риніт), запаленням придаткових пазух носа (синусіт), гортані (ларингіт), кашлем (бронхіт), порушенням дихання (круп). Але ці прояви - півбіди. Головна небезпека полягає в тому, що вірус грипу циркулює в крові і отруює організм, порушуючи ряд життєвих функцій. Це викликає високу температуру, головні та м'язові болі, блювання, можливі галюцинації. У найважчих випадках грип викликає токсикоз із ураженням дрібних судин із багаторазовими крововиливами до різних органів, пневмонією, враженням серцевого м'яза. Під час захворювання різко порушуються механізми захисту організму від мікробів, що постійно знаходяться у верхніх дихальних шляхах. Уражені клітини трахеї та бронхів відмирають, відкриваючи шлях інфекції в більш глибокі тканини, ускладнюючи цим очищення бронхів. Одночасно вірус пригнічує функції імунної системи. І хоча "період беззахисності" триває всього декілька годин, цього буває достатньо для того, щоб бактерії, що знаходяться в дихальних шляхах (пневмокок, гемофільна паличка, стафілококи) викликали пневмонію або "збудили до життя" інші респіраторні віруси.

Перший збудник грипу був відкритий в 1933 році і був згодом названий вірусом A. У 1940 році вчені відкрили ще один вірус грипу - B. Пізніше з'ясували, що грип групи A є причиною великих епідемій як серед людей, так і серед тварин, а грип B - спричинює менші обширні спалахи хвороби у людей. У 1949 році був відкритий третій вірус - C, що викликає локальні прояви неважкого грипу. Після всесвітньої епідемії "азіатського грипу A" в 1957 році були виявлені ще дві різновидності, ті, що отримали позначення - A1 і A2.

Вірусологічні методи дослідження довели, що і віруси A, і віруси B неоднорідні, і щорічно по всьому світу виявляються різні їх модифікації. Це пов'язано із здатністю вірусів грипу видозмінюватися, так що імунітет, отриманий людиною після зараження одним різновидом вірусу, може виявитися безсилим проти наступної його модифікації. Віруси грипу, як і багато інших, здібні до мутацій, тобто до зміни в своєму генетичному апараті, тому вони легко і швидко розповсюджуються по світу.

Перенесений грип залишає дуже стійкий імунітет, так що повторного захворювання при зараженні тим же самим вірусом навіть через багато років не відбувається. Проте, оскільки існує багато різновидів вірусу грипу, ми хворіємо ним знов і знов. Постійні видозміни вірусів призводять до того, що вироблені нашим організмом антитіла не в змозі повністю захистити нас від захворювання, хоча багато хто хворіє настільки легко, що не припиняє звичайної діяльності, тим самим поширюючи інфекцію. Для маленьких дітей, що ще не зустрічалися з грипом і не мають від нього ніяких антитіл, будь-який вірус грипу - новий, так що вони хворіють особливо важко. Це ж відноситься і до літніх людей - з віком імунітет до грипу слабшає.

Збільшення числа осіб, особливо сприйнятливих до вірусів - перш за все дітей і людей похилого віку, провокує спалахи або епідемії грипу, які виникають кожні 2 роки (для вірусів A) і кожні 3-5 років (для вірусів B), зазвичай в кінці зими на початку весни.

Пандемія - поголовне захворювання мало не всього людства - розповсюджується лише тоді, коли з'являється штам вірусу з різко відмінними властивостями. Сучасні методи лікування дозволяють уникнути серйозних наслідків масових захворювань грипом. Але чекати припинення грипозних епідемій в зимовий період не доводиться.

2. Віруси грипу типу A.

Віруси грипу типу A, можуть інфікувати кілька видів тварин, включаючи птахів, свиней, коней, тюленів і китів. Віруси, які інфікують птахів, називають "вірусами пташиного грипу". Вірус грипу А може бути розділений на підтипи на підставі їхніх поверхневих глікопротеїнів (білкових комплексів) - гемаглютиніна (білок) та нейрамінідази (фермент). Гемаглютинін дозволяє вірусу сідати на поверхню клітини, що атакується, а нейрамінідаза забезпечує йому здатність проникати через клітинну мембрану та виходити з клітини після розмноження. За цими ж глікопропеїнами організм хворого ідентифікує вірус і організовує проти нього імунний захист. Таким чином, гемаглютинін і нейрамінідаза для вірусу є зброєю нападу, а для його жертви - антигенами. Всього відомо 15 підтипів гемаглютиніна й 9 підтипів нейрамінідази. Але однак з 135 пар комбінацій у природі зустрічаються тільки 46, і тільки 22-25 з них знайдені серед вірусів грипу, ідентифікованих у популяції птахів, а саме: H1N1 - H2N2 - H2N3 - H3N2 - H3N8 - H4N2 - H4N4 - H4N6 - H4N8 - H5N1 - H5N2 - H5N9 - H6N1 - H6N2 - H6N5 - H6N9 - H7N1 - H7N2 - H7N3 - H7N7 - H9N2 - H9N8 - H10N7 - H11N9.

Вірус H5N1 може передаватися від домашньої птиці людині. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) зафіксовано 116 випадків зараження людей цим вірусом пташиного грипу, з них 60 - смертельних.

На сьогодні не існує доказів того, що вірус H5N1 передається від диких птахів до людини. Випадки зараження людей пташиним грипом реєструвалися серед тих, хто тісно пов'язаний з домашньою птицею. Імовірність зараження людини від диких птахів є надзвичайно низькою і може бути мінімізована, якщо уникати контактів з хворими чи мертвими птахами.

Найбільше занепокоєння викликає той факт, що існує вірогідність мутації цього вірусу, коли він зможе передаватися від людини до людини, проте цього може і не статися.

3. Роль птахів у розповсюдженні вірусу пташиного грипу.

Що ви знаєте про птахів? Осілі та перелітні птахи. Яка між ними різниця?

Птахи відіграють особливу роль, оскільки всі підтипи гемаглютиніну виявлені серед диких птахів, які вважаються природними хазяями вірусу грипу А. При цьому тільки три підтипи гемаглютиніну (H1, H2 і H3) і два типи нейрамінідази (N1 й N2) широко циркулюють серед людей. Але вірус пташиного грипу передається людині від прямого контакту з інфікованим птахом і не циркулює серед людей.

Пташиний грип викликає важке захворювання й загибель серед диких і домашніх птахів (особливо у курей та індичок). Водоплаваючі птахи переносять вірус грипу в кишечнику й виділяють його в навколишнє середовище зі слиною, респіраторним і фекальним матеріалами. Найбільш звичайний шлях поширення вірусу - фекально-оральна трансмісія. Джерело інфекції - хворі і перехворілі на грип дикі перелітні та синантропні (ворони, шпаки, голуби, горобці та ін.) птахи. Інкубаційний період хвороби 2-7 днів. Смертність у птахів може досягати 75-80%.

Вважається, що первинним резервуарами вірусів грипу є різні перелітні птахи, що належать до ряду Anseriformes (дикі качки й гуси) і Charadriiformes (чаплі, сивки й крачки). З 1961 р. по теперішній час у Північній Америці, Європі, Індії, Японії, Південній Африці й Австралії вірус грипу птахів був виділений, принаймні, в 90 представників 12 рядів птахів, у тому числі 40 - з наявних 149 видів птахів, що належать до ряду Anseriformes (ніяких ознак захворювання, асоційованого з інфекцією вірусом грипу птахів, відзначено не було), і в, принаймні, 20 видів птахів з ряду Charadriiformes. Останні поширені по всьому світу й в основному представлені птахами, що мігрують на далекі відстані.