1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


МІНІСТЕРСТВО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
КОМІТЕТ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 64 від 31.08.99
м. Київ

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 жовтня 1999 р.
за N 733/4026
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики N 451 від 02.09.2005 )
Про затвердження Інструкції з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції на підприємствах олійно-жирової промисловості України
На виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року N 473 "Про затвердження Типового положення з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості"
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції на підприємствах олійно-жирової промисловості України, що додається. Інструкція застосовується для здійснення планування, ведення обліку й калькулювання собівартості продукції олійно-жирових підприємств, незалежно від форм власності й господарювання.
2. Начальнику Юридичного відділу Пушику Б.О. забезпечити подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України наказу "Про затвердження Інструкції з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції на підприємствах олійно-жирової промисловості України".
3. У зв'язку з прийняттям наказу вважати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию по планированию, учету и калькулированию себестоимости продукции на предприятиях масло-жировой промышленности", затверджену заступником Міністра харчової промисловості СРСР від 6 вересня 1973 року.
4. Генеральному директору асоціації "Укроліяпром" Зінченко Л.І. та директору Українського науково-дослідного інституту олій та жирів Петіку П.Ф. забезпечити тиражування наказу "Про затвердження Інструкції з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції на підприємствах олійно-жирової промисловості України" та доведення його до олійно-жирових підприємств України.
5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника голови Комітету харчової промисловості України Жихарєва Ю.В.
Перший заступник Міністра
агропромислового комплексу
України, голова Комітету
харчової промисловості України



Л.Б.Сватков
Затверджено
Наказ Комітету харчової
промисловості України
31.08.99 N 64
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 жовтня 1999 р.
за N 733/4026
Інструкція з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції на підприємствах олійно-жирової промисловості України
1. Загальні положення
1.1. Інструкція з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції на підприємствах олійно-жирової промисловості України (далі - Інструкція) поширюється на всі олійно-жирові підприємства України і їх структурні підрозділи, незалежно від форм власності й господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та використовують її при виробництві маргаринової і миловарної продукції, майонезу та інших видів продукції.
1.2. Запровадження Інструкції зумовлено потребою забезпечити одноманітність в обліку та калькулюванні складу витрат, які відносять до собівартості продукції (робіт, послуг) олійно-жирової промисловості з урахуванням галузевих особливостей. До особливостей олійно-жирової промисловості, які відображаються у плануванні, обліку та калькулюванні собівартості продукції, входять:
1) комплексне використання сировини, що має враховуватися при визначенні основного об'єкта калькулювання, співвідношення основної, покупної продукції і відходів та формування цін на них (олія, шрот (макуха), лузга, рафінована олія, фосфатидний концентрат, соапсток, жирні кислоти, гліцерин та інше);
2) внутрішній обіг продукції на олійно-жировому підприємстві з одночасним використанням сировини власного виробництва й сторонньої, що пов'язано з особливостями її оцінки та впливом на рентабельність (олія, яка використовується на виробництво саломасу; олія й саломас, що використовуються для виробництва маргаринової продукції, майонезу, мила, оліфи та інших);
3) різноманітність продукції, яка виробляється на комбінованих підприємствах, що викликає потребу встановлення одноманітності у віднесенні загальних витрат до окремих видів продукції (витрати енергоресурсів, загальновиробничі й загальногосподарські витрати тощо);
4) коливання цін на сировину, попутну продукцію й відходи в умовах ринкових відносин, що викликає потребу, зокрема при плануванні, грунтуватися на певному співвідношенні цін на сировину, відходи та продукцію.
1.3. До складу підприємств олійно-жирової промисловості входять олійно-жирові комбінати, жирокомбінати, олійноекстракційні, олійнопресові, маргаринові та миловарні заводи. Незалежно від того, чи входять підприємства до складу комбінатів, чи є спеціалізованими, планово-обліковими одиницями, в основному виробництві є олійнодобувні, рафінаційні, гідрогенізаційні, маргаринові підрозділи (заводи, цехи, відділки), підрозділи (цехи) з виробництва мила і мийних засобів, дистильованого гліцерину, оліфи, майонезу та інших.
1.4. У структурних підрозділах олійно-жирових підприємств, виділених в окрему планово-облікову одиницю й віднесених до інших галузей народного господарства (наприклад, відділи капітального будівництва, які виконують будівельно-монтажні роботи господарським способом, підсобні сільськогосподарські виробництва, кафе, кондитерські, торговельна діяльність та інше), застосовуються положення з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції відповідних галузей народного господарства.
1.5. У залежності від характеру й призначення процесів, що виконуються, виробництво розподіляється на:
1) основне;
2) допоміжне;
3) непромислового господарства.
1.6. В олійно-жировій промисловості до основного виробництва належать: виробництво нерафінованих, гідратованих, рафінованих олій (ураховуючи фасування); пальмітину, лецитину, оліфи, саломасу, маргаринової продукції, майонезу, господарського й туалетного мила, мильної стружки та пасти, пластифікаторів, дистильованого гліцерину, жирних кислот, переетерифікованих олій та жирів, гірчиці, кетчупу та інших.
1.7. В олійно-жировій промисловості до допоміжних виробництв належать:
1) енергетичні цехи (дільниці);
2) паросилове господарство;
3) компресорні цехи (дільниці);
4) ремонтні цехи (дільниці);
5) транспортні цехи (дільниці);
6) електролізерний цех;
7) тарний цех (дільниця).
Допоміжні виробництва олійно-жирових підприємств призначені для забезпечення основного виробництва різними видами енергії, воднем, киснем, тарою, транспортними та іншими послугами; для виконання робіт з ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту обладнання.
1.8. До непромислових підприємств належать житлово-комунальне господарство, підприємства культурно-побутового обслуговування й соціальної сфери тощо, структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції. Продукцію й послуги цих господарств не враховують в обсязі виробленої продукції. Їхні витрати планують і враховують відокремлено від витрат виробничої діяльності підприємства.
1.9. Собівартість виробленої продукції складається із собівартісті всіх видів готової продукції, намічених до випуску (в плані) або фактично виготовлених (у звіті), а також робіт і послуг промислового характеру, що входять до складу виробленої продукції підприємств.
1.10. В олійно-жировій промисловості до обсягу продукції (робіт, послуг) у діючих і порівнянних оптових цінах підприємств включається вартість тих видів готової продукції власного виробництва, які здані на склад для реалізації на сторону (без урахування внутрішньозаводського обігу в межах одного підприємства, об'єднання).
1.11. Внутрішньозаводським обігом олійно-жирового підприємства вважається вартість тієї частини виробленої ним готової продукції та напівфабрикатів, яка використовується в середині даного підприємства на власні промислово-виробничі потреби: олія для виробництва саломасу, оліфи; саломас та олія, переетерифіковані жири для виробництва маргаринової продукції, майонезу, мила.
1.12. До складу виробленої продукції входять: готова продукція, яка відповідає вимогам державного стандарту або іншим технічним умовам, перевірена відділом технічного контролю (лабораторією) та прийнята складом, а також попутна продукція, яка одержана в процесі виробництва основної продукції і реалізована на сторону і яка відповідає за якістю встановленим стандартам і технічним умовам.
1.13. Продукція вважається готовою тільки в тому разі, якщо вона повністю укомплектована і точно відповідає державним стандартам, а за їх відсутності - технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку, здана на склад готової продукції та має сертифікат чи інший документ, що засвідчує якість готової продукції.
1.14. Якщо технічними умовами передбачена реалізація продукції в присутності представника замовника, то вироби вважаються готовими після того, як вони прийняті представниками замовника й оформлені актом приймання.
1.15. В олійно-жировій промисловості планування, облік та калькулювання собівартості продукції здійснюються за економічними елементами - при визначенні планових та фактичних витрат за всією виробничою діяльністю підприємства; за калькуляційними статтями витрат - при визначенні планової та фактичної собівартості усього випуску та окремих видів продукції.
1.16. Калькулювання собівартості продукції на олійно-жирових підприємствах здійснюється тільки за цільовими продуктами. При цьому за сировиною та допоміжними матеріалами, що використовуються на виготовлення цільових продуктів і попутної продукції, витрати на їх придбання (заготовлення) відносять тільки до собівартості цільових продуктів.
1.17. В олійно-жировій промисловості до цільових продуктів належать: олія, саломас, маргаринова продукція, майонез, мило туалетне і господарське, оліфа, мильна паста і стружка, переетерифіковані жири, гліцерин дистильований, гірчиця, гірчичний порошок, кетчуп та інші види продукції, яка виробляється олійно-жировим підприємством.
1.18. Об'єктом калькулювання є всі види олій (соняшникова, ріпакова, соєва, лляна, кукурдзяна, олія з плодових кісточок та інші) - нерафінованих, рафінованих (за операціями рафінації - гідратована, вибілена, вінтеризована, дезодорована); усі види саломасу (нерафінованого та рафінованого), переетерифікованих жирів; усі види господарського мила з урахуванням вмісту в них жирних кислот (65-відсоткове, 70-відсоткове, 72-відсоткове), туалетне мило за групами (екстра, дитяче, 1-2 групи) та в окремих випадках (зокрема, при розробці цін) - за окремими найменуваннями; маргарин, кондитерські та кулінарні жири; майонез за видами; оліфа за видами (натуральна, оксоль та інші); жирні кислоти, гліцерин, гірчичний порошок, гірчиця, кетчуп та інша продукція, що виробляється на олійно-жирових підприємствах.
1.19. Матеріальні витрати на цільові продукти формуються, виходячи з витрат на придбання сировини та допоміжних матеріалів (без обліку податку на додану вартість). Витрати матеріального ресурсу на виробництво продукції визначаються з урахуванням природного убутку, втрат і відходів, передбачених технічними умовами та іншими нормативними документами.
1.20. За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі:
1) до прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, покупні вироби та інші), які безпосередньо включаються до їх собівартості за прямою ознакою;
2) до непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання; загальновиробничі, загальногосподарські витрати). Непрямі витрати утворюють комплексні статті кошторису, які різняться за їх функціональним призначенням у виробництві продукції.
2. Групування витрат за економічними елементами витрат
Витрати, які входять до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються у відповідності до їх економічного змісту за такими елементами:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація основних фондів та нематеріальних активів;
інші витрати.
2.1. Матеріальні витрати
2.1.1. До елементу "Матеріальні витрати" належать витрати на:
1) сировину та матеріали, які купуються у сторонніх підприємств та організацій і входять до складу продукції, що виробляється, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг). У виробництві олії - насіння олійних культур, у жиропереробці - олії, саломас, переетерифіковані жири, жири тваринні, жирні кислоти, водень; содопродукти, використовувані для виробництва мила;
2) покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упакування продукції або для інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт і експлуатація обладнання, будівель, споруд, інших основних фондів та інше), а також запасні частини для ремонту устаткування; знос інструментів, пристроїв, інвентарю, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття; інші засоби індивідуального захисту, мило та інші мийні засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування;
3) покупні напівфабрикати, що підлягають додатковій обробці на даному підприємстві, наприклад саломасу, що використовується на маргаринових і миловарних заводах;
4) роботи і послуги виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами, які не належать до основного виду діяльності, а саме:
виконання окремих операцій з виробництва продукції, обробки сировини і матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини й матеріалів, що споживаються;
контроль за дотриманням установлених технологічних процесів;
транспортні послуги сторонніх організацій з перевезення вантажу на території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень) та доставка готової продукції на склади зберігання);
5) витрати, пов'язані з використанням природної сировини (плата за воду, що забирається промисловими підприємствами з водогосподарських систем у межах установлених лімітів), плата за використання інших природних ресурсів;
6) придбане у сторонніх підприємств і організацій паливо всіх видів, що використовується з технологічною метою на вироблення всіх видів енергії (електричної, теплової й інших видів), опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом;
7) покупну енергію усіх видів (електричної, теплової та інших видів), що витрачається на технологічні, енергетичні, рухові тощо виробничі потреби підприємства. Витрати на власне виробництво електричної й інших видів енергії, а також на трансформацію і передачу покупної енергії до місця її споживання входять до відповідних елементів витрат;
8) витрати підприємств на придбання тари і пакувальних матеріалів у відповідності до чинних нормативних актів;
9) втрати внаслідок нестачі сировини й матеріалів у виробництві, при транспортуванні, при зберіганні на складах у межах норм природного убутку.
2.1.2. Вартість матеріальних ресурсів, що відображаються за елементом "Матеріальні витрати", формується, виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на додану вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суму мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями. Витрати, пов'язані з доставкою (враховуючи вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, входять до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витрати тощо).
2.1.3. З витрат на матеріальні ресурси, що входять до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.
2.1.4. Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. До зворотних (використовуваних) відходів підприємств олійно-жирової промисловості належать:
1) лузга соняшникова, соєва оболонка й оболонки насіння інших олійних культур, які відокремлюються в процесі обрушення при підготовці їх до видобування олії;
2) шкаралупа, яку одержують у процесі обрушення фруктових кісточок при підготовці їх до видобування олії;
3) гудрони (кубові залишки), які одержують при дистилюванні жирних кислот, саломасу, тваринних жирів, гліцерину та світлих олій (соняшникової, соєвої, лляної та інших);
4) погони дезодорації - продукти, одержані в процесі видалення одорувальних речовин і небажаних домішок з олій, тваринних жирів і сумішей харчового призначення на стадії дезодорації;
5) фузи (бакові відстої), одержані при зберіганні нерафінованих і гідратованих олій;
6) соапсток (у жирах) - частина жирів, що відокремлюються в процесі лужної нейтралізації олії;
7) жири з жировловлювачів: жири, що утворюються на стадіях промивання олій в технологічному процесі; жири, одержані при очищуванні стічних вод олійно-жирових виробництв на локальних та загальнозаводських очисних спорудах;
8) жирові погони, каталізаторний жир, що утворюються в процесі гідрогенізації і переетерифікації олій та жирів;
9) жири у відбільній глині, що утворилися в процесі рафінації олій та жирів (на стадії вінтеризації й відбілювання) і деметалізації гідрованих жирів;
10) жири у фільтрувальному порошку, що утворюються в процесі рафінації олій та жирів (на стадії вінтеризації).
2.1.5. До зворотних відходів не належать:
залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);
попутна продукція, яку одержують одночасно з цільовим (основним) продуктом у єдиному технологічному процесі.
2.1.6. Перелік зворотних відходів, що утворюються на стадіях виробництва олійно-жирової продукції, наведено в додатку 1 "Перелік основних видів матеріальних ресурсів, попутної продукції і зворотних відходів при виробництві продукції в олійно-жировій промисловості України" Інструкції.
2.2. Витрати на оплату праці
До складу витрат на оплату праці входять витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, розраховані у відповідності до систем оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних виплат.
2.2.1. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.
2.2.2. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи, винахідництво та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
2.3. Відрахування на соціальні заходи
2.3.1. До елементу "Відрахування на соціальні заходи" належать:
1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;
2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;
3) відрахування до Фонду на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
2.3.2. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове пенсійне страхування та до Фонду на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється за встановленими законодавством нормами від загального розміру витрат на оплату праці згідно з законодавством.
2.3.3. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування й обов'язкове пенсійне страхування не нараховуються на прибутки громадян від володіння корпоративними правами (одержаними дивідендами).
2.3.4. Відрахування на додаткове пенсійне страхування й обов'язкове медичне страхування із віднесенням до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
2.4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів
До елементу "Амортизація основних фондів і нематеріальних активів" належать:
2.4.1. Витрати на повне відновлення основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості груп основних фондів, які належать підприємству, а також перебувають у користуванні підприємства на умовах оренди (лізингу).
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених законодавством, до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду та із застосуванням понижувального коефіцієнта, встановленого чинним законодавством. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.
Крім того, підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3 за нормами, які передбачені законодавством, а також має право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів до коефіцієнту індексації. При застосуванні прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не застосовується.
Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
2.4.2. Витрати у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості груп основних фондів на надання в оперативну оренду основних фондів. Амортизаційні відрахування нараховуються орендодавцем й використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших фондів, які належать йому. При цьому до собівартості продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума сплачених процентів (винагород). Якщо договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), то орендатор може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта, при цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за винятком вартості фактично проведених його поліпшень (поточний та капітальний ремонт, реконструкція, модернізація).
2.4.3. Витрати у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості груп основних фондів на надання у фінансовий лізинг (оренду) основних фондів. Амортизаційні відрахування нараховуються орендарем у такому самому порядку, як і для власних основних фондів. При цьому до собівартості продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума сплачених процентів (винагород) за користування орендованими основними фондами.
2.4.4. Витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення. Ці витрати відносять до собівартості продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом терміну дії договору оренди. Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт,послуг) у розмірі, визначеному за угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами виконавчої влади.
2.4.5. Амортизаційне відрахування від вартості основних фондів (приміщень), які надаються безкоштовно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємством самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах.
2.4.6. Витрати, пов'язані із зносом нематеріальних активів. Суми амортизаційних відрахувань визначаються щодо кожного окремого виду нематеріального активу рівними частками, виходячи з їх первинної вартості протягом строку, який визначається підприємством самостійно, зважаючи на термін корисного використання таких нематеріальних активів або термін діяльності підприємства, але не більше десяти років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
2.4.7. Будь-які витрати на поточний та капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів відносяться до собівартості продукції в сумі, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, належать на збільшення балансової вартості груп основних фондів та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.
2.4.8. Витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування невиробничих фондів.
2.5. Інші витрати
До елементу "Інші витрати" в складі собівартості продукції (робіт, послуг) входять податки, збори, відрахування до спеціальних позабюджетних фондів, які провадяться у відповідності до встановленого законодавством порядку і не обчислені в попередніх елементах витрат.
2.5.1. Витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:
1) службові відрядження - у межах норм, передбачених законодавством;
2) оплата робіт (послуг консультаційного й інформаційного характеру), пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням та реалізацією продукції, враховуючи послуги із зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;
3) оплата робіт із сертифікації продукції;
4) оплата послуг інших підприємств, пов'язаних з управлінням виробництвом, зберіганням та реалізацією продукції (робіт, послуг), якщо штатним розкладом підприємства не передбачені відповідні функціональні служби;
5) оплата за користування й обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації; оплата вартості ліцензій та інших держдозволів для здійснення господарської діяльності підприємства;
6) оплата зборів за реєстрацію підприємства в органах державного управління, передбачених законодавством.
2.5.2. Витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, ще не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, враховуючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані згідно з договорами, укладеними з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену робітниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства); витрати на перевезення працівників-інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування.
2.5.3. Платежі за обов'язковим страхуванням майна підприємства і за цивільною відповідальністю, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я, передбачені законодавством.
2.5.4. Витрати на сплату процентів фінансових кредитів, одержаних для поповнення власних обігових коштів і для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування, а також для сплати процентів товарних і комерційних кредитів. Витрати, пов'язані зі сплатою процентів за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісяця в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості продукції (робіт, послуг) за період, у якому вони нараховуються.
2.5.5. Витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, одержання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, обліку боргових вимог і зобов'язань, враховуючи цінні папери, поштово-телеграфні послуги та інші витрати, пов'язані з грошовим обігом.
2.5.6. Витрати на виготовлення й придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів.
2.5.7. Витрати на реалізацію продукції:
1) на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхових витрат постачальника, які зараховуються до ціни продукції згідно з базисом постачання, передбаченим угодою сторін;
2) на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких організацій (враховуючи комісійну винагороду), вартість яких входить до ціни продукції згідно з базисом постачання, передбаченим угодою сторін;
3) на сплату експортного (вивізного) мита і митних зборів;
4) на проведення реклами і передпродажної підготовки товарів, а саме:
розробку й видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок та інших);
розробку і виготовлення ескізів етикеток, зразків фірмових пакетів й упаковки;
рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі на радіо й телебаченні), витрати на світову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;
придбання, виготовлення, копіювання, дублювання й демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;
виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків та інших (в сумі амортизації, зносу за вказаним інвентарем);
зберігання й експедитування рекламних матеріалів;
оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, враховуючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість зразків, які передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям згідно з контрактами й угодами безкоштовно й не підлягають поверненню;
уцінку продукції, яка повністю або частково втратила первісну якість під час експонування у вітринах;
проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства;
відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартість безкоштовно переданих зразків і моделей, на представницькі витрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, враховуючи оплату праці обслуговувального персоналу). До собівартості продукції (робіт, послуг) представницькі витрати відносяться в розмірі, який не перевищує двох процентів від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) квартал і якщо ці витрати пов'язані з рекламою продукції.
Не відносяться до собівартості продукції витрати підприємства на проведення реклами в разі визнання її такою, що не відповідає чинному законодавству.
2.5.8. Податки, збори й інші обов'язкові платежі, передбачені законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України і декретами Кабінету Міністрів України.
2.5.9. Втрати внаслідок технічного неминучого браку, витрати на операції зі скляною тарою, виплати на компенсування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я під час виконання ним трудових обов'язків.
2.5.10. Сплата концесійних платежів за використання природних ресурсів.
2.5.11. Витрати на оприлюднення річного звіту.
2.5.12. Платежі за викиди та скиди забруднювальних речовин у довкілля, за розміщення відходів, інших видів шкідливого впливу у межах лімітів.
2.5.13. Сума сплачених орендарем процентів (винагород) за користування наданими в оперативну й фінансову оренду основними фондами.
2.5.14. Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами виконавчої влади.
3. Групування витрат за статтями калькуляції
Витрати, пов'язані з виробництвом й реалізацією продукції (робіт, послуг) при плануванні, обліку й калькулюванні собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за такими статтями витрат:
сировина й основні матеріали;
напівфабрикати власного виробництва;
допоміжні і таропакувальні матеріали;
покупні напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;
паливо й енергія на технологічні цілі;
зворотні відходи (вираховуються);
основна заробітна плата;
додаткова заробітна плата;
відрахування на соціальне страхування;
витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції;
витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання;
загальновиробничі витрати;
загальногосподарські витрати;
попутна продукція (вираховується);
позавиробничі (комерційні) витрати.
3.1. Сировина й основні матеріали
3.1.1. До статті калькуляції "Сировина й основні матеріали" належать вартість сировини й матеріалів, які входять до складу продукції, що виробляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Перелік основних видів матеріальних ресурсів, відходів, що утворилися, та попутної продукції в процесі виробництва продукції на підприємствах олійно-жирової промисловості наведено в додатку 1 "Перелік основних видів матеріальних ресурсів, попутної продукції і зворотних відходів при виробництві продукції в олійно-жировій промисловості України" до Інструкції.
3.1.2. Покупну сировину та основні матеріали включають до собівартості продукції за ціною придбання або за пересічною ціною (на момент складання калькуляції) з урахуванням транспортно-заготівельних витрат. Сировину, яка передається для подальшої переробки з цеху в цех у середині того ж підприємства: олія для виробництва саломасу й оліфи; саломас, переетирифіковані жири й олія для виробництва маргаринової продукції та майонезу; саломас та олія для виробництва мила, олеїну, стеарину, - включають до собівартості продукції за виробничою собівартістю.
3.1.3. Норма витрат олійної і жирової сировини на виробництво продукції визначається з урахуванням відходів і втрат, передбачених технічними умовами й іншими нормативними документами.
3.2. Напівфабрикати власного виробництва
3.2.1. До статті калькуляції "Напівфабрикати власного виробництва" відносять продукти, одержані в окремих цехах, переділах, що не пройшли всіх установлених технологічним процесом операцій і підлягають доробленню в наступних цехах, переділах цього ж підприємства чи укомплектуванню у виробі.
3.2.2. В олійно-жировій промисловості до напівфабрикатів власного виробництва належать: олія для виробництва саломасу, оліфи; саломас та олія, переетерифіковані жири для виробництва маргаринової продукції, майонезу, мила.
3.3. Допоміжні і таропакувальні матеріали
3.3.1. До статті калькуляції "Допоміжні і таропакувальні матеріали" відносять вартість матеріалів, які, не будучи складовою частиною продукції, що виробляється, присутні в її виготовленні або використовуються в процесі виробництва готової продукції для забезпечення нормального технологічного процесу. Перелік допоміжних, таропакувальних матеріалів і тари, що використовуються в процесі виробництва, наведено в додатку 1 "Перелік основних видів матеріальних ресурсів, попутної продукції і зворотних відходів при виробництві продукції в олійно-жировій промисловості України" до Інструкції.
3.3.2. До цієї статті відносять вартість пакувальних матеріалів і тари в тих випадках, коли відповідно до встановленого технологічного процесу продукцію затарюють у цехах до здавання її на склад готової продукції.
3.3.3. Вартість допоміжних і таропакувальних матеріалів відносять до собівартості продукції за ціною придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат і зараховують безпосередньо до собівартості окремих видів продукції. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
3.3.4. Витрати на покупні матеріали, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включають до собівартості продукції в такому порядку:
1) установлюються норми витрачання цих матеріалів на кожний вид продукції;
2) у відповідності до встановлених норм витрат і цін на матеріали встановлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються згідно із зміною норм витрачання матеріалів і цін;
3) фактичні витрати на вказані матеріали входять до собівартості окремих видів продукції й товарної продукції пропорційно до кошторисних ставок.
3.3.5. Допускається не встановлювати кошторисні ставки покупних матеріалів на одиницю продукції, а відносити до собівартості їх фактичні витрати пропорційно до витрат за нормою.
3.4. Покупні напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій
3.4.1. До статті калькуляції "Покупні напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" належить вартість робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами й організаціями або структурними підрозділами, що не належать до основного виду діяльності, а саме:
1) виконання окремих операцій з виготовлення продукції, обробки сировини й матеріалів, що використовуються, проведення випробувань для визначення якості споживаних сировини й матеріалів та інших з умовою, що ці послуги відносяться безпосередньо до собівартості конкретних видів продукції;
2) транспортні послуги сторонніх організацій щодо перевезення вантажів у середині підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажів з базового (центрального) складу до цехів (відділків) та доставка готової продукції на склади зберігання).
3.4.2. Вартість робіт і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до собівартості відповідних видів продукції.
3.5. Паливо й енергія на технологічні цілі
3.5.1. До статті калькуляції "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять витрати на всі види палива й енергії (як одержані від сторонніх підприємств і організацій, так і вироблені самим підприємством), що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.
3.5.2. Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі нараховуються безпосередньо на собівартість окремих видів продукції на підставі показників контрольно-вимірювальних приладів або встановлених норм витрат на виробництво продукції.
3.5.3. Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі, віднесення яких до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включають до собівартості продукції пропорційно кошторисним ставкам.
3.5.4. Витрати на покупну енергію складаються з витрат на її оплату за встановленими тарифами.
3.5.5. Витрати на власне виробництво електричної й інших видів енергії, а також на трансформацію й передачу придбаної енергії до місця її споживання, включають до собівартості продукції цих підприємств за цеховою собівартістю, крім тих випадків, коли виробництво електроенергії планується у складі продукції, що реалізується, і коли вона відпускається за встановленими тарифами.
3.5.6. Витрати палива й енергії на опалення виробничих приміщень, внутрішнє й зовнішнє освітлення та інші господарські потреби відображаються в загальновиробничих і загальногосподарських витратах, витрати палива й енергії на транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва і на приведення в дію обладнання, - у витратах на утримання й експлуатацію обладнання.
3.6. Зворотні відходи (вираховуються)
3.6.1. До статті калькуляції "Зворотні відходи (вираховуються)" включають вартість зворотних відходів, що вираховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції. Втрати сировини, що утворилися при виробництві продукції, віднімаються із загальної кількості сировини, витраченої на виробництво продукції за діючими в галузі нормативами, і не оцінюються.
3.6.2. Зворотні відходи оцінюються:
за зниженою ціною вихідного матеріального ресурсу (за ціною їх можливого використання), якщо відходи можуть бути використані для основного виробництва, але з підвищенням витрат (зниженням виходу готової продукції), для потреб допоміжного виробництва або реалізовані стороннім підприємствам і організаціям;
за повною ціною вихідного матеріального ресурсу, якщо відходи реалізуються стороннім підприємствам і організаціям для використання у виробництві іншої продукції.
3.6.3. У разі використання відходів самим підприємством на виготовлення продукції основного виробництва облік та витрати їх здійснюються в тому ж порядку, що й облік сировини та основних матеріалів. У разі реалізації (продажу) відходів їхня вартість списується з відповідного балансового рахунку обліку матеріальних цінностей і оформляється як відпуск матеріалів стороннім організаціям.
3.7. Основна й додаткова заробітна плата
3.7.1. До статей калькуляції "Основна заробітна плата" і "Додаткова заробітна плата" належать витрати на виплату:
1) основної заробітної плати, нарахованої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції;
2) виробничим робітникам підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за понаднормовану працю, за трудові успіхи й винахідництво та за особливі умови праці. Вона містить надбавки, доплати, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань.
3.7.2. Заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості відповідних видів продукції.
3.7.3. Не належать до собівартості продукції, а здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, такі витрати: виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, премії згідно з спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні витрати, не передбачені актами законодавства або понад установлені зазначеними актами норми.
3.8. Відрахування на соціальне страхування
3.8.1. До статті калькуляції "Відрахування на соціальне страхування" відносять:
відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, враховуючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;
відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду) , а також відрахування на додаткове пенсійне страхування.
Ці відрахування здійснюються за встановленими законодавством нормами з урахуванням розміру витрат на оплату праці працівникам.
3.9. Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції
3.9.1. До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції" належать:
підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння;
витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням випуску продукції, не призначеної для масового випуску;
витрати на освоєння нових технологічних виробництв, цехів (пускові роботи);
на винахідництво й раціоналізацію.
3.9.2. Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, не призначеної для масового випуску, належать до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого (не більше двох років) терміну з моменту початку їх масового випуску, зважаючи на кошторис цих витрат і кількість продукції, що випускається за цей період.
3.9.3. До витрат на освоєння нового виробництва, цехів (пускові витрати) належать: витрати на перевірку готовності нового виробництва, цехів до введення їх в експлуатацію шляхом комплексного випробування (під навантаженням) усіх машин і механізмів (експлуатаційна перевірка) з пробним випуском продукції, передбаченої проектом, та наладкою обладнання.
3.9.4. Пускові витрати визначаються з урахуванням установленого режиму тривалості й інших умов пробної експлуатації та освоєння об'єктів, що вводяться в дію. При складанні кошторису вартість продукції, яка одержана в період комплексного випробування і відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, а також вартість відходів вираховується з загальної суми пускових витрат. Така продукція оцінюється за плановою собівартістю аналогічної продукції, відходи - за ціною можливого використання або реалізації.
3.9.5. При затвердженні кошторису пускових витрат визначаються конкретний порядок й терміни списання їх на собівартість продукції. При цьому враховується, що витрати на освоєння нового виробництва, цехів (пускові витрати) включаються до собівартості продукції з початку їх промислової експлуатації протягом нормативного терміну освоєння цих виробничих потужностей, але не більше двох років, виходячи із загальної суми витрат, тривалості періоду їх відшкодування та запланованого обсягу випуску продукції в цьому періоді.
3.9.6. Погашення пускових витрат нараховується в місяці, наступному за місяцем, у якому підписано акт про закінчення комплексного випробування й пробної експлуатації об'єкта.
3.9.7. Перелік статей витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва продукції, нового виробництва або цеху, наведено в додатку 2 "Найменування статей витрат на підготовку і освоєння виробництва продукції, нового виробництва або цеху" до Інструкції.
3.9.8. Витрати на винахідництво й раціоналізацію відносяться до собівартості освоєної продукції з початку її виробництва.
3.10. Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання
3.10.1. До статті калькуляції "Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання" належать витрати на утримання і ремонт виробничого обладнання і робочих місць, засобів цехового транспорту, амортизацію обладнання й транспортних засобів та інше.
3.10.2. Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання кожного цеху стосуються тільки тих видів продукції (робіт, послуг), які виготовляються в цьому цеху й розподіляються за видами продукції (робіт, послуг) пропорційно до суми основної заробітної плати виробничих робітників.
3.10.3. Перелік витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання наведено в додатку 3 "Найменування статей витрат на утримання і експлуатацію машин та обладнання" до Інструкції.
3.11. Загальновиробничі витрати
3.11.1. До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать витрати на обслуговування цехів і управління ними.
3.11.2. Перелік статей загальновиробничих витрат наведено в додатку 4 "Найменування статей загальновиробничих витрат" до Інструкції.
3.11.3. Загальна величина витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання, а також загальновиробничих витрат підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці самі витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової й товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.
3.11.4. Загальновиробничі витрати кожного цеху включають тільки до собівартості продукції, яка виробляється цим цехом (у тому числі до собівартості робіт, послуг, що виконуються для інших цехів або непромислових господарств).
3.11.5. Загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), та витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання.
3.12. Загальногосподарські витрати
3.12.1. До статті калькуляції "Загальногосподарські витрати" належать витрати на загальне обслуговування і управління підприємством.
3.12.2. Загальногосподарські витрати складаються загалом по підприємству.
3.12.3. Перелік статей загальногосподарських витрат наведено в додатку 5 "Найменування статей загальногосподарських витрат" до Інструкції.
3.12.4. На підприємствах з безцеховою структурою управління частина витрат на обслуговування виробництва й управління (заробітна плата майстрів, витрат на утримання і ремонт виробничих приміщень тощо) розподіляється в складі загальновиробничих витрат. Витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування на цих підприємствах, ураховуються за статтею калькуляції того самого найменування в цілому для підприємства і розподіляються за окремими видами продукції, а також між товарним випуском і незавершеним виробництвом за допомогою кошторисних ставок у загальному порядку.
3.12.5. Загальногосподарські витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), та витратами на утримання й експлуатацію машин та обладнання.
3.12.6. Загальногосподарські витрати можуть також розподілятися пропорційно до обсягу товарної продукції цехів (дільниць).
3.13. Попутна продукція (вираховується)
До статті калькуляції "Попутна продукція" включають вартість попутної продукції, яка вираховується з собівартості основної продукції.
3.13.1. Попутна продукція - це продукція, одержана одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю й призначається для подальшої переробки на даному підприємстві або відпуску стороннім організаціям. До попутної продукції підприємств олійно-жирової промисловості належать:
1) шрот і макуха - продукти, які одержують у процесі видобування олії з олійної сировини екстракційним або пресовим способом;
2) гліцерин сирий - продукт, який одержують при розщеплюванні жирів у процесі одержання жирних кислот;
3) фосфатидні концентрати - частина компонентів олійної сировини, що виділяються з олії в процесі гідратації.
3.13.2. Попутна продукція оцінюється:
1) за відпускними цінами за вирахуванням планової суми прибутку та витрат на реалізацію;
2) за плановою собівартістю аналогічного продукту;
3) за ціною її можливого використання - тільки для внутрішнього використання. Ціна можливого використання визначається як різниця між ціною матеріалу, що замінюється попутним продуктом (напівфабрикатом), і сумою додаткових витрат, пов'язаних з підготовкою його до використання.
3.13.3. Попутна продукція самостійно не калькулюється. Її вартість, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.
3.13.4. Під час калькулювання продуктів, одержаних у комплексних виробництвах, вартість попутної продукції виключається з підсумкової собівартості виробництва всього комплексу продуктів, а витрати, що залишаються після цього, вважаються витратами на основний (цільовий) продукт. Кількість та вартість попутної продукції відображається у статті калькуляції "Попутна продукція" з розподілом за видами із знаком мінус (-).
3.13.5. Попутна продукція, призначена для подальшої переробки на даному підприємстві, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві.
3.14. Позавиробничі (комерційні) витрати
3.14.1. До статті калькуляції "Позавиробничі (комерційні) витрати" належать витрати, пов'язані з реалізацією продукції.
3.14.2. Перелік статей позавиробничих (комерційних) витрат наведено в додатку 6 "Найменування статей позавиробничих (комерційних) витрат" до Інструкції.
3.14.3. Витрати на пакування продукції включаються до позавиробничих (комерційних) витрат, якщо пакування готової продукції провадиться після її здавання на склад.
3.14.4. Якщо пакування готової продукції (згідно з установленим технологічним процесом) відбувається в цехах до здавання її на склад готової продукції, то вартість тари включається до виробничої собівартості продукції (до відповідних статей калькуляції або до комплексної статті, якщо тара виготовляється окремо від виробів).
3.14.5. Витрати, які входять до складу позавиробничих (комерційних) витрат, безпосередньо відносяться до собівартості відповідних видів продукції. У разі неможливості такого віднесення вони розподіляються пропорційно до виробничої собівартості продукції (без інших виробничих витрат) або виходячи з обсягу виробленої продукції.
3.15. Формування матеріальних витрат
3.15.1. Витрати на сировину, матеріали, покупні вироби, паливо й інші матеріальні ресурси формуються, виходячи з цін їх придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання й доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.
3.15.2. Транспортно-заготівельні витрати включають такі види витрат із заготівлі й доставки на склади підприємства сировини, матеріалів, покупних виробів, палива:
1) націнки, сплачені постачальницьким і збутовим організаціям;
2) плата за провезення із усіма додатковими зборами, якщо оплата за матеріальні цінності провадиться олійно-жировими підприємствами;
3) витрати на завантаження і доставку матеріальних цінностей на склади підприємства, крім оплати постійних складських робітників;
4) витрати на утримання спеціальних заготівельних контор і складів, створених у місцях заготівель;
5) витрати на відрядження, пов'язані з безпосередньою заготівлею матеріальних цінностей та доставкою їх на склади підприємства з місць заготівель (відряджувальні витрати водіїв та вантажників даного підприємства з доставки вантажів від постачальників з інших міст). До транспортно-заготівельних витрат не належать витрати на відрядження, пов'язані з погодженням технічних умов на постачання матеріалів та з оформленням договорів. Останні витрати включаються до складу загальногосподарських витрат;
6) суми втрат від недостачі сировини й матеріалів у дорозі в межах норм природного убутку;
7) витрати підприємств на придбання тари;
8) витрати на протипожежну й сторожову охорону матеріальних цінностей.
3.15.3. Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, покупні вироби, паливо в окрему статтю калькуляції не виділяються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних ресурсів.
3.15.4. Витрати на приймання відділом технічного контролю матеріальних цінностей за їх лабораторними випробуваннями, за складськими операціями на заводських і цехових складах, а також з транспортування їх від заводських складів у цехи й у середині цехів відносяться до витрат щодо обслуговування виробництва й управління.
3.15.5. Витрати на утримання відділу постачання й заводських складів не входять до вартості матеріальних цінностей, що заготовляються, а належать до статті "Загальногосподарські витрати".
4. Планування собівартості продукції
4.1. Складання плану собівартості продукції та порядок його розробки
4.1.1. Планування собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється підприємством і його структурними підрозділами під час розроблення річних (поточних) планів згідно з договорами із замовниками. На рівні підприємства розраховується планована собівартість окремих видів продукції, собівартість обсягу продукції, що випускається й реалізується. Роботі зі складання планових калькуляцій передує розробка таких кошторисів витрат:
для цехів допоміжного виробництва;
з основної та додаткової заробітної плати;
з підготовки та освоєння виробництва продукції;
з обслуговування виробництва й управління (утримання й експлуатація машин та обладнання, загальновиробничі й загальногосподарські витрати);
інших виробничих і позавиробничих (комерційних) витрат.
4.1.2. Після розроблення вказаних вище кошторисів витрат складаються планові калькуляції на окремі види продукції, роботи і послуги. Розраховується собівартість усієї товарної та продукції, що реалізується. Складається зведений кошторис витрат на виробництво.
4.1.3. Для перевірки правильності проведених розрахунків із собівартості складається зведена контрольна відомість "Зведення витрат на виробництво", в якій провадиться ув'язка кошторису витрат на виробництво за економічними елементами та за статтями калькуляції.
4.1.4. Вихідними даними для планування витрат є:
планові обсяги виробництва продукції в натуральному й вартісному вираженнях;
норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції та розрахунки потреб ресурсів у натуральному вираженні;
договори на постачання матеріальних ресурсів і продукції, що випускається, обслуговування виробництва й встановлення господарських зв'язків, у яких вказано умови їх виконання й оплати;
норми витрат праці, розрахунки чисельності й професійного складу робітників, умови оплати їх праці, визначені колективними договорами й контрактами;
економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, зборів і інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством;
плани організаційно-технічних заходів з технічного переоснащення й вдосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці.
4.1.5. Під час здійснення розрахунків ураховуються конкретні умови роботи підприємства, технологічні й організаційні умови виробництва продукції, результати аналізу рівня витрат у минулому році, можливості підвищення ефективності виробництва продукції. У разі зміни протягом року плану виробництва продукції, договірних цін на продукцію, вартості матеріальних ресурсів, у разі індексації заробітної плати та ін., планова собівартість підлягає уточненню.
4.2. Складання кошторисів витрат для цехів допоміжного виробництва
4.2.1. Для визначення вартості робіт і послуг цехів допоміжного виробництва щодо кожного з цих цехів складають кошторис витрат. Кошториси витрат допоміжних цехів складають як за калькуляційними статтями, так і за економічними елементами. При складанні кошторисів для цехів допоміжних виробництв слід виходити з таких основних положень:
1) допоміжні цехи призначені для обслуговування основного виробництва і, як правило, продукцію на сторону не випускають (за винятком робіт і послуг, що надаються власному капітальному будівництву, власному непромисловому господарству, а також різних послуг промислового характеру, що надаються стороннім організаціям);
2) витрати вказаних цехів, за винятком витрат, пов'язаних з виконанням робіт і послуг на сторону, відносять до собівартості продукції основних виробничих цехів комплексно;
3) до витрат енергетичних цехів, крім витрат на виробництво різних видів енергії, включають також витрати на передавання енергії, що виробляється ними, цехам, службам-споживачам (утримання й ремонт паро-, водо-, електромереж та інших комунікацій).
4.2.2. Обсяг робіт і послуг цехів допоміжних виробництв розподіляють між окремими цехами й іншими підрозділами підприємства.
4.2.3. Обліковими й калькуляційними одиницями для цехів допоміжних виробництв є:
1) для паросилових господарств - 1 Гкал тепла або 1 тонна пари;
2) для електростанцій (підстанцій) - 1000 кВт/годину електроенергії, що виробляється (трансформується);
3) для компресорних цехів або установок з виробництва холоду - 1000 робочих калорій холоду;
4) для водопостачання - 1 куб.м води;
5) для транспортних цехів: автотранспорт - 1 тонно-кілометр; залізничний транспорт - 1 тонна перевезеного вантажу;
6) для електролізерного цеху - 1000 куб.м водню.
4.2.4. Загальна сума витрат допоміжних цехів має бути розподілена за напрямками, за якими ці витрати включаються до собівартості продукції підприємства. З цією метою складаються баланси розподілу продукції й послуг допоміжних цехів за калькуляційними напрямками та за внутрішньозаводськими підрозділами-споживачами. Ці баланси складаються тими відділами, у віданні яких перебувають допоміжні цехи, наприклад, відділом головного енергетика складаються баланси на всі види енергії й послуги енергетичних цехів, відділом головного механіка - на послуги ремонтно-механічних цехів тощо.
4.2.5. Зважаючи на програму виробництва і встановлені норми матеріальних і трудових витрат для кожного цеху, визначають потреби в матеріалах, енергетичних послугах, чисельності й фонді оплати праці, витратах на утримання й експлуатацію обладнання, цехових витратах і складають кошторис витрат. При цьому до планової собівартості зараховують:
1) при калькулюванні собівартості пари або газу на підприємствах, які отримують пару або газ зі сторони:
вартість 1 Гкал тепла згідно з договором;
вартість 1 тонни пари;
вартість 1000 куб.м газу за тарифом;
вартість матеріалів для ремонту та експлуатації паропроводів або газопроводів;
витрати на оплату праці робітників теплоцеху та інші цехові витрати;
2) при калькулюванні собівартості електроенергії на підприємствах, які отримують освітлювальну й силову енергію зі сторони:
вартість електроенергії за 1 кВт/год. за тарифом;
оплату за встановлену потужність трансформаторної підстанції за діючими ставками;
усі витрати, пов'язані з обслуговуванням, ремонтом й утриманням електрогосподарства;
3) при калькулюванні собівартості води на підприємствах, які отримують воду зі сторони:
вартість води за 1 куб.м за тарифом;
вартість очищення стічних вод за договором (якщо підприємство не має власних очисних споруд);
витрати на утримання, ремонт та обслуговування водопроводу й каналізації.
4.2.6. При калькулюванні собівартості тари калькуляцію складають окремо за видами тари (бочкова, ящикова, картонна та інша). Для спрощення калькулювання собівартості тари всі розміри кожного виду тари, виготовлення якої заплановане, приводяться підприємством до одного типового розміру, який є основним за обсягом випуску. Цей типовий розмір (типовий представник) беруть за калькуляційну одиницю, і для нього береться коефіцієнт 1,0. Для решти тари даного виду встановлюють відповідні коефіцієнти, за якими їх приводять до калькульованої одиниці.
4.2.7. Собівартість приведеної одиниці продукції за видами тари визначають діленням загальної суми витрат за даним видом тари на загальну кількість продукції в приведених коефіцієнтах (сума коефіцієнтів). Собівартість одиниці продукції кожного виду й розміру тари визначають множенням вартості калькуляційної одиниці на встановлені коефіцієнти.
4.3. Розрахунок кошторису витрат на основну й додаткову заробітну плату
4.3.1. Розрахунок основної й додаткової заробітної плати робітників, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг), здійснюється окремо для робітників, які працюють за відрядною оплатою праці, й робітників, які працюють за погодинною оплатою праці.
4.3.2. Сума основної заробітної плати робітників за відрядною оплатою праці визначається, виходячи з обсягу виробництва відповідних видів продукції, встановленої трудомісткості (норм виробітку), відрядних розцінок і середньої годинної (денної) тарифної ставки.
4.3.3. Сума основної заробітної плати робітників за погодинною оплатою праці визначається, виходячи з планової чисельності й середньої тарифної ставки або посадового окладу.
4.3.4. Додаткова заробітна плата складається з винагород за працю понад установлену норму, за трудові успіхи й винахідництво, за особливі умови праці, а також з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених законодавством, і премій за виконання виробничих завдань та функцій.
4.3.5. Розрахунок основної й додаткової заробітної плати провадиться разом з відрахуваннями на соціальне страхування, які здійснюються за встановленими законодавством нормами з урахуванням розміру витрат на оплату праці, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
4.4. Складання кошторису витрат на підготовку та освоєння виробництва продукції
4.4.1. Кошториси витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва продукції, складаються на кожен вид нової продукції, виробництва або цех, незалежно від джерела відшкодування цих витрат (фонд розвитку виробництва, обігових коштів, спеціальних інвестицій) та (на період списання витрат) випуску продукції, що планується. Ці кошториси складаються на основі графіків роботи, нормативних витрат на технічну й технологічну підготовку виробництва, договорів з іншими організаціями та інше.
4.4.2. Окремі кошториси узагальнюються в зведеному кошторисі витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва, що затверджується керівником підприємства.
4.5. Складання кошторису витрат на обслуговування виробництва і управління
4.5.1. До витрат на обслуговування виробництва і управління належать витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничі й загальногосподарські витрати. Кошториси вказаних витрат складаються на основі:
1) норм витрат і лімітів споживання допоміжних матеріалів, палива й енергії, що витрачаються на господарські потреби, а також обраного варіанта відображення зносу швидкозношуваних і малоцінних інструментів, пристосувань та інвентарю;
2) кошторисів з поточного ремонту, охорони праці й інших показників, що визначають витрати на обслуговування і управління виробництвом;
3) розрахунку витрат на оплату праці, виходячи з нормативів трудових витрат на окремі види робіт, або на основі затверджених штатних розкладів за окремими категоріями працівників і встановлених окладів.
4.5.2. Кошториси витрат на утримання й експлуатацію машин і обладнання та загальновиробничих витрат складаються для цехів основного виробництва за статтями витрат у відповідності до переліку цих витрат, наведеного в додатку 3 "Найменування статей витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання" та в додатку 4 "Найменування статей загальновиробничих витрат" до Інструкції. Витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання та загальновиробничі витрати плануються й ураховуються щодо кожного цеху окремо й відносяться тільки до продукції, що виготовляється в даному цеху.
4.5.3. Вихідними даними для складання кошторису витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання є:
1) планований склад устаткування і транспортних засобів, що визначаються, виходячи з норм їх використання і планованого обсягу виробництва;
2) нормативи витрат рухової енергії за окремими видами устаткування і середні ціни (собівартість) окремих видів енергії;
3) норми витрат покупних матеріалів для експлуатації і ремонту устаткування, включаючи запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;
4) норми амортизаційних відрахувань;
5) нормативи обслуговування та ремонту устаткування і транспортних засобів допоміжними робітниками;
6) розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;
7) розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах, їх зносу та витрат на ремонт і відновлення.
4.5.4. Для розрахунку кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат вихідними даними є:
1) структура організації управління цехами і підприємством у цілому, їх штатні розписи;
2) норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших господарських потреб;
3) норми витрат матеріалів на утримання і ремонт будинків та споруд;
4) норми зносу малоцінного і швидкозношуваного господарського інвентарю;
5) норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів та нематеріальних активів;
6) кошторис витрат на поточний ремонт основних фондів;
7) кошторис витрат на охорону праці;
8) кошторис витрат на проведення випробувань, дослідів і досліджень;
9) розрахунки розподілу продукції і послуг допоміжних цехів;
10) кошторис витрат на винахідництво й раціоналізацію;
11) кошторис витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;
12) кошторис витрат на виробничу практику й підготовку кадрів;
13) норми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.
4.5.5. Порядок зарахування витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничих і загальногосподарських на окремі види продукції однаковий при калькулюванні собівартості окремих видів продукції у виробництві олії, маргаринової продукції, саломасу, майонезу, мийних засобів, оліфи та інших, де виробляється продукція декількох видів або найменувань.
4.5.6. Кошторис загальногосподарських витрат складається в цілому по підприємству. Розрахунок кошторису загальногосподарських витрат виконується за кожною статтею витрат у відповідності до встановленого переліку цих витрат, наведеного у додатку 5 "Найменування статей загальногосподарських витрат" до Інструкції.
4.5.7. У складі загальногосподарських витрат виділяються витрати на управління підприємством. Витрати на оплату праці працівників апарату управління і робітників, зайнятих на роботах, які виконуються за рахунок загальногосподарських витрат, визначаються на основі штатного розкладу й окладів, тарифних ставок і систем оплати праці, затверджених у встановленому порядку.
4.5.8. Загальногосподарські витрати відносяться до собівартості окремих видів продукції, а також виконаних робіт і послуг пропорційно до сум основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції, і витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання або розподіляються пропорційно до обсягу товарної продукції цехів.
4.5.9. Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничі й загальногосподарські витрати не входять до собівартості внутрішньоцехових робіт і послуг, яка складається тільки з прямих витрат: на сировину, матеріали, покупні вироби (за вирахуванням зворотних відходів), паливо й енергію на технологічні цілі; витрат на основну й додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), та відрахувань на соціальне страхування.
4.6. Складання кошторису позавиробничих (комерційних) витрат
4.6.1. Кошторис позавиробничих (комерційних) витрат пов'язаний, головним чином, з реалізацією готової продукції і складається для підприємства в цілому за статтями витрат, наведених у додатку 6 "Найменування статей позавиробничих (комерційних) витрат" до Інструкції. Вихідними даними для розрахунку вказаного кошторису є:
план постачання товарної продукції споживачам та умови її реалізації;
норми і нормативи матеріальних, трудових і грошових витрат на зберігання, навантаження, пакування й транспортування продукції до станцій відправлення;
договори й контракти із споживачами (покупцями) продукції, транспортно-експедиційними, страховими й посередницькими організаціями;
норми витрат на рекламу й передпродажну підготовку товарів, експортне (вивізне) мито, митні збори;
норми на відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках, безкоштовно передані зразки, на представницькі витрати.
4.6.2. Позавиробничі (комерційні) витрати визначаються в плановій собівартості окремих видів продукції на основі прямих розрахунків їх величини, що стосується відповідних видів продукції, а та частина цих витрат, що не може бути визначена та віднесена до конкретних видів продукції безпосередньо, - пропорційно до виробничої собівартості продукції.
4.7. Складання планових калькуляцій собівартості окремих видів продукції
4.7.1. Планова калькуляція - це розрахунок планової собівартості продукції, виконаний за статтями витрат. Планові калькуляції складаються підприємствами на рік з розподілом за кварталами й на всі види продукції, що будуть вироблятися в запланованому році. Річна планова калькуляція розраховується як середньозважена собівартість квартальних планових калькуляцій з урахуванням кількості продукції, що випускається.
4.7.2. Планова собівартість кожного виду продукції визначається як результат множення планової собівартості одиниці продукції на обсяг випуску. Планова собівартість усього обсягу виробленої продукції підприємства складається з суми планової собівартості усіх видів продукції й робіт промислового характеру, що включаються до складу обсягу виробленої продукції підприємства. Основою складання планової калькуляції на підприємстві є технічно обгрунтовані норми витрати матеріалів і трудових витрат, стандарти й технічні умови, встановлені для цієї продукції.
4.7.3. У плановій калькуляції наводяться діюча оптова ціна підприємства на відповідний вид продукції, сума прибутку, ставка й сума акцизного збору (якщо такі збори передбачені), податок на додану вартість, відпускна (договірна) ціна. При складанні планової калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво й збут продукції в планованому періоді. При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.
4.7.4. Витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива та енергії визначаються на основі технічно обгрунтованих норм їх витрат на виробництво відповідних видів продукції й цін на відповідні види матеріальних ресурсів. Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів.
4.7.5. Планування витрат на основну заробітну плату здійснюється з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. За основу для планування витрат беруться нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані, виходячи з переліку робочих місць і норм їх обслуговування, відрядних розцінок, тарифних ставок, посадових окладів і планованого обсягу виробництва відповідних видів продукції.
4.7.6. Додаткова заробітна плата планується у розмірах, передбачених законодавчими актами України, колективними договорами підприємств із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством і галузевими (регіональними) угодами.
4.7.7. Величина відрахувань на соціальне страхування визначається згідно із законодавством.
4.7.8. Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції таким чином:
1) методом розрахунку кошторисних ставок. Цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
2) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми витрат на основну заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), та витрат на утримання та експлуатацію устаткування (розподіл загальновиробничих та загальногосподарських витрат);
3) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг). Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів.
4.7.9. Величина витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва продукції, включається до планової собівартості на підставі спеціальних розрахунків відшкодування цих витрат, виходячи із затверджених кошторисів витрат, пов'язаних з підготовкою й освоєнням виробництва продукції та її планованого випуску.
4.7.10. Якщо на підприємстві, крім перелічених основних видів олійно-жирової продукції, планується випуск інших видів продукції, то планові калькуляції складаються на кожний вид запланованої продукції відповідно до порядку, викладеному в Інструкції за основними (цільовими) продуктами.
4.8. Складання планових калькуляцій на нерафіновані олії
4.8.1. Калькуляції складаються окремо на кожний вид нерафінованих олій (соняшникової, лляної, соєвої та інших) незалежно від способу олієдобування (пресовий чи екстракційний). Калькуляційною одиницею кожного виду олії є одна тонна нерафінованої олії, яка за якістю відповідає вимогам державного стандарту.
4.8.2. При калькулюванні собівартості нерафінованих олій до статті "Сировина й основні матеріали" відносять планову (договірну) вартість відповідного виду олійної сировини (олійне насіння, кісточки й насіння плодів і овочів та інших культур) з урахуванням транспортно-заготівельних витрат і витрат на підробку.
4.8.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість розчинника, фільтротканини й інших матеріалів, які витрачаються при виробництві нерафінованих олій.
4.8.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" передбачається вартість пари та інших видів енергії, що витрачаються на технологічні цілі при виробництві нерафінованих олій.
4.8.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом нерафінованої олії, що виробляється відповідно до планових нормативів.
4.8.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом нерафінованої олії визначають шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на всю кількість (масу) олії даного виду, випущеної виробництвом.
4.8.7. Якщо олійноекстракційний завод виробляє тостований шрот у загальному технологічному потоці при виробництві олії, то цей шрот не калькулюється, а враховується як попутна продукція. Якщо тостований шрот, збагачений ліпідами, та гранульований виробляються у самостійних цехах, то на такий шрот складається планова калькуляція.
4.9. Складання планових калькуляцій на гідратовані олії
4.9.1. На гідратовані олії калькуляції складаються у тих випадках, коли гідратація виділена в самостійний цех або дільницю і гідратовані олії повністю або частково реалізуються на сторону. Калькуляції складаються окремо з кожного виду гідратованих олій (соняшникова, соєва, лляна та інші). Калькуляційною одиницею з кожного виду олії є одна тонна гідратованої олії, яка за якістю відповідає вимогам державного стандарту. Якщо гідратовані олії повністю переробляються на даному підприємстві, то витрати на гідратацію включаються до собівартості кінцевої продукції.
4.9.2. При калькулюванні собівартості гідратованих олій до статті "Сировина і основні матеріали" відносять олію нерафіновану, що надійшла від постачальників за планованою договірною ціною придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, а олію власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" за плановою виробничою собівартістю.
4.9.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість води, повітря, що витрачаються при виробництві гідратованих олій.
4.9.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й усіх видів енергії, що витрачаються при виробництві гідратованих олій.
4.9.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом гідратованої олії, що виробляється відповідно до планових нормативів.
4.9.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом гідратованих олій визначають шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на всю кількість (масу) олії даного виду, випущеної виробництвом.
4.10. Складання планових калькуляцій на рафіновані олії
4.10.1. На рафіновані олії калькуляції складають у тому випадку, якщо вони повністю або частково реалізуються на сторону, а також коли передаються для подальшого використання іншому структурному підрозділу підприємства для виробництва саломасу, майонезу, маргарину, мила, оліфи.
4.10.2. Калькуляції складаються окремо за кожним видом олій (соняшникова, соєва, лляна). Калькуляційною одиницею є одна тонна рафінованої олії відповідного виду. При калькулюванні собівартості рафінованих олій до статті "Сировина й основні матеріали" відносять олію нерафіновану, що надійшла від постачальників за вартістю її придбання, з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, а олію нерафіновану власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" за плановою виробничою собівартістю.
4.10.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість соди каустичної, сірчаної кислоти, лимонної кислоти, солі кухонної, відбільної глини, фільтротканини та інших матеріалів, що витрачаються при виробництві рафінованих олій за цінами їх придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
4.10.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й усіх видів енергії, що витрачаються при виробництві рафінованих олій.
4.10.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом рафінованої олії, що вироблятиметься відповідно до планових нормативів.
4.10.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом рафінованої олії визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) олії даного виду, випущеної виробництвом.
4.11. Складання планових калькуляцій на оліфу
4.11.1. Калькуляції складаються окремо за кожним видом оліфи (натуральна, оксоль та інші). Калькуляційною одиницею є одна тонна оліфи відповідного виду.
4.11.2. При калькулюванні собівартості оліфи до статті "Сировина й основні матеріали" відносять сировину й основні матеріали, що надходять від постачальників, - згідно з вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, а олію власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" за плановою виробничою собівартістю.
4.11.3. Витрачання допоміжних і таропакувальних матеріалів, енергетичні витрати, витрати на основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом оліфи відповідно до планових нормативів. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
4.11.4. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом оліфи визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) оліфи даного виду, випущеної виробництвом. На заводах, де є самостійний сикативний цех, витрати на виробництво в цьому цеху плануються й враховуються окремо від оліфоварного цеху за всім переліком витрат у тому самому порядку, як і за основним цехом.
4.12. Складання планових калькуляцій на саломас і переетерифіковані жири
4.12.1. На гідрогенізаційних заводах може вироблятися саломас технічний, саломас нерафінований, саломас рафінований дезодорований, жир переетерифікований.
4.12.2. Калькуляції складаються на кожен вид саломасу й переетерифікованого жиру. Калькуляційною одиницею є одна тонна відповідного виду саломасу й переетерифікованого жиру.
4.12.3. При калькулюванні собівартості саломасу й переетерифікованих жирів до статті "Сировина й основні матеріали" відносять олію, що надійшла від постачальників, - за планованою вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат. Тваринні жири та інша жирова сировина відносять до статті "Сировина й основні матеріали" за планованою вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат та витрат на рафінацію, - якщо жири піддавалися на підприємстві додатковій обробці, а олію власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" - за плановою виробничою собівартістю.
4.12.4. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість допоміжних матеріалів (відбільна глина, фільтротканина, вода та інші), що використовуються в процесі виробництва саломасу й переетерифікованих жирів за цінами їх придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
4.12.5. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й інших видів енергії, що витрачаються при виробництві відповідних видів саломасу й переетерифікованих жирів. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом продукції, що виробляється, відповідно до планових нормативів.
4.12.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом саломасу й переетерифікованого жиру визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) цього саломасу або переетерифікованого жиру, випущеного виробництвом.
4.12.7. До витрат на саломас належать витрати на виробництво водню й каталізатора. На заводах, які виробляють водень для реалізації на сторону, складається планова калькуляція собівартості водню.
4.13. Складання планових калькуляцій на маргаринову продукцію
4.13.1. Калькуляції складаються окремо на кожний вид продукції (фасованої та нефасованої в асортименті). Калькуляційною одиницею є одна тонна продукції відповідного виду маргаринової продукції.
4.13.2. При калькулюванні собівартості маргаринової продукції до статті "Сировина й основні матеріали" відносять олію, саломас, тваринні жири, інші види сировини й основних матеріалів, що надходять від постачальників, - за планованою вартістю придбання, враховуючи транспортно-заготівельні витрати, а саломас і олію власного виробництва відносять на статтю "Напівфабрикати власного виробництва" - за плановою виробничою собівартістю.
4.13.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість пакувальних та інших матеріалів, що витрачаються при виробництві маргаринової продукції. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
4.13.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й електроенергії, що витрачаються при виробництві відповідних видів маргаринової продукції.
4.13.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом маргаринової продукції, що виробляється відповідно до планових нормативів.
4.13.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом маргаринової продукції визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) маргаринової продукції даного виду, випущеної виробництвом.
4.14. Складання планових калькуляцій на майонез
4.14.1. Калькуляції складаються окремо на кожний вид виробленого майонезу (за видом фасування та асортименту). Калькуляційною одиницею є одна тонна майонезу.
4.14.2. При калькулюванні собівартості майонезу до статті "Сировина й основні матеріали" відносять олію, інші жири та основні матеріали, що надійшли від постачальників, - за планованою вартістю придбання, враховуючи транспортно-заготівельні витрати, а олію власного виробництва відносять на статтю "Напівфабрикати власного виробництва" - за плановою виробничою собівартістю.
4.14.3. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять фактичну вартість ящиків, коробів, банок, наклейок, плівки ПВХ та інших матеріалів, що витрачені при виробництві майонезу. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
4.14.4. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й енергії усіх видів, що витрачаються при виробництві відповідних видів майонезу.
4.14.5. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом майонезу відповідно до планових нормативів.
4.14.6. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом майонезу визначають шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) майонезу даного виду, випущеного виробництвом.
4.15. Складання планових калькуляцій на мило, мийні засоби й дистильований гліцерин
4.15.1. Калькуляції складаються на такі види продукції:
мило господарське (за видами й умістом жирних кислот);
мило туалетне (за групами та за найменуванням);
синтетичні мийні засоби (за найменуванням);
гліцерин дистильований
та інші мийні засоби.
Калькуляційною одиницею є одна тонна продукції відповідного виду.
4.15.2. При калькулюванні собівартості мила й мийних засобів до статті "Сировина й основні матеріали" відносять вартість жирів та жирозамінників, консервантів та наповнювачів, поверхнево активних мийних речовин, барвників, віддушок, відбілювачів та інших хімічних компонентів.
4.15.3. Олію й саломас власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" - за плановою виробничою собівартістю, а сировину й основні матеріали, що надходять від постачальників, - за планованою вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
4.15.4. При калькулюванні собівартості мила з вартості матеріальних витрат, віднесених до собівартості продукції, вираховуються зворотні відходи та попутна продукція.
4.15.5. У планових калькуляціях за статтею "Сировина й основні матеріали" наведені натуральні рослинні й тваринні жири: саломас, олія, жир у соапстоці, сало технічне, технічний жир та інше за масою в жирах (без вологи й вагового відстою) та в перерахуванні на жирні кислоти з урахуванням речовин, що не омилюються.
4.15.6. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" відносять вартість содопродуктів, солі та пакувальних матеріалів, що витрачаються при виробництві мила й мийних засобів. Вартість транспортної тари (ящики дерев'яні, картонні й полімерні) входить до собівартості продукції відповідно до діючих нормативних актів.
4.15.7. До статті "Паливо й енергія на технологічні цілі" відносять вартість пари й електроенергії, що витрачаються при виробництві відповідних видів продукції. Основну й додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування планують за кожним видом миловарної продукції відповідно до планових нормативів.
4.15.8. Собівартість одиниці виробленої продукції за кожним видом мила й мийних засобів визначається шляхом ділення витрат (за калькуляційними статтями) на кількість (масу) продукції даного виду, випущеної виробництвом.
4.15.9. При виробництві жирних кислот для реалізації на сторону складається планова калькуляція собівартості; при цьому з вартості жирів вираховується попутна продукція (гліцерин сирий) за плановою виробничою собівартістю.
4.15.10. При виробництві дистильованих жирних кислот для реалізації на сторону також складається планова калькуляція собівартості; з вартості вихідної сировини (жирних кислот) вираховується як відходи виробництва гудрон за планованою ціною реалізації.
4.15.11. При калькулюванні собівартості гліцерину дистильованого до статті "Сировина і основні матеріали" відносять вартість гліцерину технічного, що надійшов від постачальників, - за вартістю придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, а гліцерин технічний власного виробництва відносять до статті "Напівфабрикати власного виробництва" за плановою виробничою собівартістю.
4.15.12. До статті "Допоміжні й таропакувальні матеріали" включається вартість активованого вугілля та інших матеріалів, що витрачаються при виробництві гліцерину дистильованого.
4.15.13. Енергетичні витрати, витрати на оплату праці виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування розраховують відповідно до планових нормативів. Собівартість однієї тонни гліцерину визначають шляхом ділення усіх витрат (за калькуляційними статтями) на всю кількість (масу) виробленого гліцерину дистильованого.
4.16. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво за економічними елементами
4.16.1. До зведеного кошторису витрат на виробництво включають усі витрати основних і допоміжних виробництв, пов'язані з випуском і реалізацією продукції, з роботами на сторону, а також з власним капітальним будівництвом, капітальним ремонтом та непромисловим господарством підприємства. До загальної суми витрат на виробництво включають також витрати транспортних цехів, що входять до складу промислового підприємства і персонал яких планується й враховується за непромисловим господарством.
4.16.2. Не включаються до зведеного кошторису витрат на виробництво витрати виділених в окремі планово-облікові одиниці виробничих структурних підрозділів підприємства, що належать до інших галузей народного господарства (будівництво, сільське господарство тощо), а також витрати невиробничих структурних підрозділів житлово-комунального, побутового господарства тощо.
4.16.3. Кошторис витрат на виробництво складають без внутрішньозаводського обігу, тобто до нього не зараховують удруге вартість продукції власного виробництва, яке споживається в середині підприємств на промислово-виробничі потреби.
4.16.4. Зведений кошторис витрат на виробництво складається терміном на рік з розбивкою витрат за кварталами. У кошторисі витрат на виробництво всі види витрат групуються за економічними елементами. На відміну від калькуляції в кошторисі витрат на виробництво не повинно бути комплексних статей витрат, які містять різні за своїм економічним характером види витрат.
4.16.5. Крім витрат на основне виробництво, до кошторису витрат включаються витрати за допоміжними цехами, які не входять до складу основної діяльності підприємств. Зведений кошторис витрат на виробництво складається й заповнюється за певною формою статистичної звітності, затвердженою Мінстатом України.
4.16.6. Розрахунок витрат за економічними елементами - матеріальні витрати:
1) розрахунок витрат на сировину, матеріали, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві складається на основі даних про обсяг виробництва окремих видів продукції й технічно обгрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт (норм виходу продукції з вихідної сировини), установлених для планованого року з урахуванням передбачених у плані змін у використанні техніки, технології та в організації виробництва. Ці норми використовуються як під час складання зведеного кошторису витрат на виробництво, так і при розробці планових калькуляцій. На основі натуральних норм витрат і цін на матеріальні ресурси, що використовуються, визначаються норми витрат у вартісному виразі (з урахуванням вартості зворотних відходів);
2) до вартості сировини й основних матеріалів включаються усі витрати на їх придбання й доставку на склади підприємств силами й засобами сторонніх організацій;
3) вартість сировини й основних матеріалів, що витрачаються на виробництво, визначається за вирахуванням вартості зворотних відходів, що використовуються підприємством;
4) вартість попутної продукції, реалізованої на сторону, у кошторисі витрат із загальної вартості сировини й основних матеріалів не вираховується, бо ця продукція входить до обсягу товарної продукції підприємства;
5) вартість сировини давальців, що витрачена на виробництво продукції і повернена їм, не включається до кошторису витрат на виробництво. До складу витрат на виробництво за відповідними елементами включають тільки витрати, пов'язані з переробленням давальницької сировини;
6) до вартості допоміжних й таропакувальних матеріалів включається вартість матеріалів, що витрачаються на виробничі потреби, вартість тари, яка відноситься до собівартості продукції, а також запасних частин, що використовуються для поточного ремонту промислово-виробничих основних засобів, і суми відшкодування зносу інструментів й інвентарю;
7) до вартості палива належить тільки вартість тих видів палива, які купують зі сторони, а також вартість лузги, що використовується як паливо. Вартість палива визначається в тому ж порядку, що й вартість матеріалів;
8) у витратах на енергію відбивається вартість усіх видів покупної енергії (електроенергія, пара, газ, вода, стиснене повітря та інші), що витрачається на виробничі потреби підприємства (технологічні, енергетичні, рушійні, господарсько-побутові тощо);
9) витрати електроенергії оцінюються, виходячи з середньої вартості відповідних видів енергії, що склалася на підприємстві, з діючих тарифів на енергію, яку придбали в сторонніх підприємств і організацій, та планової собівартості енергії, що виробляється енергоцехами;
10) обгрунтування витрат на енергію здійснюється шляхом складання розрахунків виробництва й споживання кожного виду енергії власного виробництва й визначення потреби в покупній енергії;
11) витрати на виробництво пари й електроенергії самого підприємства не входять до вартості енергії, а включаються до кошторису за відповідними елементами витрат.
4.16.7. Розрахунок витрат за економічними елементами - витрати на оплату праці. До кошторису витрат на виробництво включаються витрати на оплату праці працівників усього підприємства відповідно до встановлених на планований рік чисельності, категорій персоналу та структури фонду оплати праці. Тут же враховують фонд оплати праці неспискового складу, віднесеного на основну діяльність.
4.16.8. Розрахунок витрат за економічними елементами - відрахування на соціальні заходи. До кошторису витрат включаються обов'язкові відрахування на соціальні заходи, що вираховуються, виходячи з витрат за елементом "Витрати на оплату праці" і нормативів таких вирахувань, передбачених законодавством.
4.16.9. Розрахунок витрат за економічними елементами - амортизація основних фондів і нематеріальних активів:
1) амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів установлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (у розрахунку на календарний квартал):
група 1 - 1,25 відсотка;
група 2 - 6,25 відсотка;
група 3 - 3,75 відсотка;
2) при нарахуванні суми амортизації на основні фонди застосовується прискорений метод амортизації та понижувальний коефіцієнт (згідно з нормами передбаченими чинним законодавством);
3) амортизаційні відрахування за нематеріальними активами вираховуються, виходячи з їх первинної вартості з урахуванням індексації згідно з законодавством протягом строку, який визначається платником податку самостійно з огляду на строк корисного використання таких нематеріальних активів або строк діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації;
4) амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. Норми зносу нематеріальних активів застосовуються без понижувального коефіцієнта;
5) не нараховуються амортизаційні відрахування на ноу-хау, гудвілл, знаки для товарів і послуг тощо, вартість яких не зменшується в процесі їх використання;
6) знос нематеріальних активів ураховується й відображається у звітності окремо.
4.16.10. Для визначення повної собівартості продукції, реалізованої в планованому періоді, до повної собівартості товарної продукції додається (вираховується) зміна собівартості залишків нереалізованої товарної продукції на кінець базового й планованого року.
4.16.11. Планова собівартість попутної продукції визначається на основі виробничої собівартості, врахованої у розрахунках оптової ціни (тобто ціни підприємств за вирахуванням прибутку і позавиробничих витрат).
5. Облік витрат на виробництво та калькулювання фактичної собівартості продукції
На підприємствах олійно-жирової промисловості встановлюється попередільний метод обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції із застосуванням елементів нормативного методу обліку. Попередільний метод передбачає облік витрат на виробництво за цехами і за статтями витрат, починаючи з обробітку вихідної сировини й закінчуючи випуском готової продукції.
Витрати за основним виробництвом зараховуються на рахунок "Основне виробництво" для калькульованих об'єктів (за видами або групами продукції, що випускається). Облік витрат здійснюють за переліком статей і в порядку, викладеному в Інструкції.
5.1. Облік витрат сировини, матеріалів, палива й енергії у виробництві
5.1.1. Облік використання сировини, матеріалів, палива й енергії здійснюється в розрізі цехів (дільниць) та об'єктів калькулювання, а в самих об'єктах - за статтями калькулювання й видами матеріальних цінностей в натуральному й вартісному вираженні.
5.1.2. Облік жирової сировини здійснюється за масою в натурі й жирах. Поточний облік руху матеріальних цінностей здійснюється за цінами придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.
5.1.3. Витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію й інші матеріальні ресурси відображаються в обліку за фактичною собівартістю. При цьому фактична собівартість матеріальних ресурсів дорівнює або плановій собівартості їх придбання й відхилень від неї, або фактичній собівартості матеріалів за діючими цінами.
5.1.4. З метою правильного зарахування сум відхилень від планової собівартості на собівартість окремих видів продукції ці витрати враховуються за окремими видами сировини, матеріалів, палива та списуються в частині, що належить до витрачання матеріалів, з вирахуванням відсотка пропорційно до вартості матеріалів за діючими цінами на ті рахунки, на які було витрачено матеріал.
5.1.5. Вартість олії, що передається у середині того самого підприємства для виробництва саломасу, переетерифікованого жиру, а також саломасу, переетерифікованого жиру й олії для виробництва маргаринової продукції, мила, олеїнової кислоти, стеарину, оліфи, списується до дебету рахунку "Основне виробництво".
5.1.6. Приймання, відпускання, зберігання й облік сировини й матеріалів за кожним складом (коморою) покладають на певних осіб, які несуть відповідальність за збереження цінностей. Під витратами сировини, матеріалів мається на увазі фактичне використання цих матеріальних цінностей безпосередньо для виготовлення продукції. Відпускання вказаних цінностей до кладових цехів слід розглядати не як відпускання на виробництво, а як переміщення матеріальних цінностей.
5.1.7. Основними видами документів для оформлення відпускання сировини й матеріалів на виробництво є лімітно-забірні карти й вимоги. Ліміти на відпускання сировини й матеріалів на виробництво встановлюють на підставі діючих норм витрати матеріальних цінностей та затверджених виробничих програм цехів з урахуванням залишків цих цінностей, не витрачених цехами на початок місяця. Ліміти відпускання матеріальних цінностей можуть змінюватися у зв'язку з умовами виробництва. Понад ліміти сировина й матеріальні цінності відпускаються на особливу вимогу в разі перевитрачання встановлених норм унаслідок допущеного браку, заміни матеріалів, передбачених технологією. Фактичними витратами матеріалів на виробництво вважається їх фактичне використання на вироблену й здану на склад продукцію згідно із спеціальними документами.
5.1.8. Сировина й матеріали, виписані або видані на виробництво та фактично на кінець місяця не використані у виробництві, щомісяця (на перше число) виключаються з витрат на виробництво й зараховуються на відповідний балансовий рахунок обліку товарно-матеріальних цінностей. Зміни до лімітів уносяться тими самими особами, яким надано право їх затверджувати.
5.1.9. Для контролю за використанням сировини й матеріальних цінностей у встановлені строки на складах і в цехах підприємств проводять інвентаризацію залишків сировини й матеріалів. При проведенні інвентаризацій, оформленні їх результатів і регулюванні розбіжностей підприємства повинні керуватися діючими положеннями з інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків.
5.1.10. Наявність та рух сировини й матеріалів, призначених для обробки, переробки чи використання у виробництві, або для витрачання на господарські потреби, зараховують на синтетичні рахунки відповідно до плану рахунків бухгалтерского обліку. Аналітичний облік ведеться в розрізі субрахунків.
5.2. Облік попутної продукції і зворотних відходів
5.2.1. Кількість і вартість попутної продукції вираховується за статтею калькуляції "Попутна продукція" з розподілом за видами із знаком "-".
5.2.2. При калькулюванні продуктів, одержаних у комплексних виробництвах, вартість попутної продукції вираховується з підсумкової собівартості виробництва всього комплексу продуктів, а величина витрат, що залишаються після цього, вважається витратами на основний (цільовий) продукт.
5.2.3. Облік попутної продукції провадиться:
макуху (шрот) враховують за кожним видом за масою в натурі та в натурі за вологістю;
гліцерин сирий враховують за масою в натурі та в перерахуванні на 88-відсотковий;
фосфатидний концентрат ураховують за кожним видом за масою в натурі та за масою в жирах.
5.2.4. Попутна продукція олійно-жирових підприємств включається до обсягу продукції у діючих оптових цінах підприємств, якщо вона реалізується на сторону. Попутна продукція, призначена для подальшого використання на даному підприємстві, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві.
5.2.5. З витрат на виробництво вираховується вартість зворотних відходів, при цьому їх вартість списується з витрат окремо за нормою й різницею між фактичною кількістю та їх кількістю за нормою (відхиленням від норм). Вартість списаних витрат на виробництво й зданих на склад відходів зараховується на відповідний балансовий рахунок з обліку матеріальних цінностей.
5.2.6. У разі використання відходів самим підприємством на виробництво продукції основного виробництва облік і витрачання їх здійснюються в тому ж порядку, що й облік сировини та основних матеріалів.
5.2.7. У разі реалізації (продажу) відходів їх вартість списується з відповідного балансового рахунку обліку матеріальних цінностей й оформлюється як відпускання матеріалів стороннім організаціям.
5.2.8. Облік відходів виробництва провадиться:
лузга - за масою в натурі;
гудрони - за масою в натурі;
шкаралупа - за масою в натурі;
фузи - за масою в натурі та в жирах;
погони дезодорації - за масою в натурі та в жирах;
жир у відбільній глині - за масою в натурі та в жирах;
соапсток (у жирах) - за масою в натурі та в жирах.
5.2.9. До обсягу продукції у діючих оптових цінах підприємств зворотні відходи не включаються.
5.3. Облік витрат на підготовку і освоєння виробництва продукції
5.3.1. Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції, попередньо враховуються на бухгалтерських рахунках виробництва з використанням відповідних документів (замовлень) і з цих рахунків перераховуються на рахунок "Витрати майбутніх періодів".
5.3.2. З моменту переходу на масовий випуск продукції витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції, погашаються щомісяця в розмірах, визначених спеціальними розрахунками. Розрахунки погашення складаються за кожним видом продукції за період, установлений для їх списання (але не більше 2-річного строку з моменту початку масового випуску продукції). У тих самих розмірах витрати на освоєння виробництва продукції включаються до калькуляції собівартості продукції.
5.3.3. Якщо в плані випуску продукції сталися зміни, то в розрахунок погашення витрат, пов'язаних з підготовкою і освоєнням продукції, вносяться корективи.
5.4. Облік виробництва продукції і витрат на оплату праці
5.4.1. Облік виробництва продукції і витрат на оплату праці організовується в залежності від типу виробництва, технологічного процесу, системи організації оплати праці, рівня автоматизації обліково-обчислювальних робіт та інших умов.
5.4.2. Витрати на оплату праці робітників включаються до собівартості олійно-жирової продукції за кредитом рахунку "Розрахунки з оплати праці" і відносяться до витрат окремих об'єктів калькулювання за прямою ознакою на підставі документів, які визначають витрати праці. Якщо неможливо віднести окремі види надбавок, доплат й інших виплат за прямою ознакою, то розподілення їх за об'єктами калькулювання здійснюється пропорційно сумам заробітної плати без цих надбавок та інших виплат.
5.4.3. Витрати на оплату праці визначаються, виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості та якості, стимулювальних і компенсувальних виплат, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати.
5.4.4. Фактичні витрати на оплату праці враховуються за калькуляційними статтями "Основна заробітна плата" та "Додаткова заробітна плата", а також за комплексними статтями калькуляції. Облік витрат на оплату праці виробничих працівників здійснюється в розрізі цехів і об'єктів калькулювання. Первинні документи витрат на оплату праці повинні забезпечити можливість правильного віднесення заробітної плати на окремі види калькульованої продукції.
5.4.5. У документах на оплату понадурочних робіт, простоїв, на доплати за відхилення від нормальних умов праці і на утримання за брак і пошкодження матеріалів і продукції повинні відзначатися причини цих доплат з указівкою, за чиїм розпорядженням провадяться ці доплати або утримання.
5.4.6. Розподілення заробітної плати за напрямками витрат виконується за статтями калькуляції з підрозділом її на заробітну плату згідно з нормами і відхиленнями від них. Для обліку й аналізу відхилень від норм установлюється перелік причин і винних за відхилення.
5.4.7. Витрати на оплату праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням виробничого обладнання або загальногосподарськими роботами, належать відповідно до статті витрат з утримання й експлуатації машин та обладнання, загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
5.4.8. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву. Інші виплати, надбавки і доплати, передбачені законодавством, відносяться до собівартості продукції в розмірі фактичних витрат.
5.4.9. Якщо робітники, що числяться в обліковому складі одного цеху, тимчасово виконували роботу в іншому цеху, то витрати й оплата праці цих робітників за відпрацьований ними час зараховуються на витрати того цеху, для якого ці роботи виконувалися.
5.4.10. Загальна сума витрат на оплату праці за звітом, з розподіленням їх за напрямками витрат, повинна відповідати сумі нарахованих витрат на оплату праці за звітом. На підставі звіту про розподілення витрат на оплату праці бухгалтерія підприємства робить записи в зведеному обліку витрат виробництва.
5.4.11. Для правильного визначення розмірів виробітку, ліквідації випадків обрахувань, приписок і укриття браку на підприємствах ведеться систематичний облік і контроль за випуском продукції, контроль за відповідністю кількості сировини й напівфабрикатів, витрачених у виробництві, кількості виробленої готової продукції.
5.4.12. Плановий відділ, відділ праці й заробітної плати та бухгалтерія підприємства організовують і здійснюють систематичний контроль дотримання цехами й підприємствами встановленого планового фонду оплати праці, а також контроль за відповідністю суми нарахованих витрат на працю кількості й якості прийнятої від робітників продукції, вказаної в документах.
5.4.13. На підприємствах повинен бути забезпечений контроль правильності застосування тарифних ставок, окладів, відрядних розцінок, систем преміювання, правильності підрахування сум фонду оплати праці, виконання цехами встановлених завдань з продуктивності праці, середньої заробітної плати, чисельності працюючих, фонду оплати праці.
5.5. Облік витрат на обслуговування виробництва й управління
5.5.1. Облік витрат на обслуговування виробництва й управління (витрат на утримання й експлуатацію власних і орендованих машин та обладнання, загальновиробничих і загальногосподарських витрат) повинен забезпечити визначення сум фактичних витрат і виявлення відхилень (економія або перевитрати) від планових кошторисів витрат з тим, щоб можна було своєчасно вжити заходів щодо недопущення перевитрат.
5.5.2. Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, а також загальновиробничі витрати враховуються за встановленими статтями переліку цих витрат кожним цехом окремо та щомісячно підлягають списанню на відповідні рахунки виробництва й види продукції.
5.5.3. Загальногосподарські витрати враховуються за підприємством в цілому, вони належать до собівартості продукції основного виробництва й до собівартості тієї частини продукції (робіт, послуг) допоміжного виробництва, яка випускається на сторону й для потреб капітального будівництва, непромислових господарств підприємства. До собівартості внутрішньозаводських (міжцехових) замовлень, а також до собівартості забракованої продукції загальногосподарські витрати не включаються.
5.5.4. Загальногосподарські витрати розподіляються пропорційно обсягу товарної продукції основних цехів (дільниць), а між різними видами продукції у середині цехів (дільниць) - пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання.
5.5.5. Якщо на підприємстві, крім виробництва основних видів продукції, організовано торговельну й інші види діяльності, то загальногосподарські витрати розподіляються пропорційно обсягу товарної продукції основних виробництв і обсягу реалізації продукції за торговельною чи іншою діяльністю.
5.5.6. Якщо одноразові витрати на поточний ремонт окремих видів обладнання, транспортної стрічки й інших основних засобів є значними, то вони включаються до витрат на обслуговування виробництва в кошторисно-нормалізованому порядку. Фактична собівартість такого ремонту за окремими замовленнями визначається після закінчення ремонтів.
5.5.7. Витрати на проведені в поточному році ремонти входять до витрат звітного року. Одноразові витрати, які періодично повторюються, включаються до собівартості продукції протягом року в розмірах, передбачених планом.
5.5.8. Витрати на заходи щодо охорони праці, які не мають характеру капітальних робіт, в обліку відносяться до загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
5.5.9. Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів загального призначення з термінами експлуатації менше одного року незалежно від її величини, а також вартість інших предметів (у межах установленого ліміту за одиницю) незалежно від терміну експлуатації відшкодовується шляхом віднесення суми їх зносу до витрат на утримання й експлуатацію обладнання, загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Відшкодування малоцінних і швидкозношуваних предметів загального користування, спецодягу і спецвзуття здійснюється шляхом нарахування зносу в розмірі 50 відсотків їх первісної вартості за умови передачі зі складу в експлуатацію, решта 50 відсотків вартості, за вирахуванням вартості брухту й відходів, списується з вибуттям цих предметів унаслідок непридатності їх для подальшого використання або шляхом нарахування зносу в розмірі 100 відсотків за умови передачі вказаних предметів в експлуатацію.
5.5.10. Утримання з робітників, службовців та інженерно-технічних працівників, винних за пошкодження і втрату інструментів, предметів, інвентарю, здійснюються відповідно до чинного законодавства.
5.5.11. Для контролю за дотриманням затвердженого кошторису витрат на управління підприємством ці витрати відносять до рахунків загальновиробничих і загальногосподарських витрат за окремими статтями.
5.5.12. На підприємствах має бути забезпечене повне й своєчасне виявлення витрат непродуктивного характеру, викликаних недоліками в організації виробництва, обліку й зберіганні матеріальних цінностей, а також несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань. При обліку цих витрат слід установлювати причини й конкретних винуватців утрат, допущених на підприємстві і в окремих цехах, для відшкодування шкоди, завданої підприємству, і недопущення втрат надалі. Витрати непродуктивного характеру, прийняті за рахунок підприємства в установленому порядку, включають до фактичної собівартості продукції у складі загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
5.5.13. Облік витрат на утримання й експлуатацію власних і орендованих машин та обладнання на олійно-жирових підприємствах відображається на рахунку "Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання" за їх видами або групами і розраховують за кожним цехом окремо. Орендна плата, а також плата за надані послуги, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), відображаються у собівартості цієї продукції (робіт, послуг) у статті "Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання" і відповідно в елементах "Інші витрати" та "Матеріальні витрати".
5.5.14. Витрати на оплату праці робітників, зайнятих управлінням і обслуговуванням машин та обладнання, витрати на паливо, електроенергію, допоміжні матеріали, амортизаційні відрахування, витрати на ремонт і орендна плата відносяться до собівартості за прямою ознакою.
5.5.15. Бухгалтерія і плановий відділ підприємства повинні здійснювати систематичний попередній і поточний контроль за дотриманням цехами, службами й відділами кошторисів витрат на обслуговування виробництва й управління. Цей контроль передусім повинен забезпечити суворе дотримання затверджених витратних норм розрахунків та лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, предметів та інвентарю; затверджених лімітів споживання і вартості різного роду робіт і послуг (ремонт основних засобів, послуги транспорту та інше); заробітної плати обслуговувального персоналу.
5.6. Облік незавершеного виробництва
5.6.1. Для складання звіту і з метою належного контролю виробництва щомісяця провадиться інвентаризація в цехах (дільницях). Інвентаризації підлягають залишки сировини, матеріалів, готової продукції та напівфабрикатів, які лишилися у виробництві на кінець місяця.
5.6.2. Такі залишки на кінець місяця в цехах перераховуються у вихідну сировину і зараховуються в наявності на рахунок "Основне виробництво":
1) напівфабрикати (ядро, м'ятка, місцела, фуз, макуха пресового цеху (заводу), що переробляються на тому самому підприємстві тощо) в олійнодобувному цеху (заводі);
2) маргаринова продукція в камерах охолодження маргаринового цеху (заводу);
3) мило у відстійних місткостях миловарного цеху (заводу);
4) олія рафінована в рафінаційному цеху олієзаводу, гідрозаводу жиркомбінату та олійно-жирового комбінату.
5.6.3. Решта гліцерину в гліцеринових цехах перераховується на 88-відсотковий гліцерин.
5.6.4. Матеріали отримані, але не використані у виробничому циклі на кінець місяця, зараховуються на рахунок "Матеріали".
5.7. Облік позавиробничих (комерційних) витрат
5.7.1. Облік позавиробничих (комерційних) витрат здійснюється за статтями відповідно до встановленого переліку цих витрат.
5.7.2. Позавиробничі (комерційні) витрати відносяться до собівартості відповідних видів олійно-жирової продукції прямим шляхом. При неможливості віднесення прямим шляхом розподіл позавиробничих (комерційних) витрат між окремими видами олійно-жирової продукції провадиться пропорційно її виробничій собівартості.
5.7.3. Транспортні витрати на відвантаження попутної продукції і відходів (шроту, макухи, гідрофузу, соапстоку, лузги та інших) відносять відповідно до собівартості тієї реалізованої продукції, при виробництві якої було одержано реалізовану попутну продукцію й відходи виробництва.
5.7.4. Позавиробничі (комерційні) витрати не відносять до собівартості робіт і послуг для свого капітального будівництва, житлово-комунального господарства й інших робіт, які не входять до складу вартості виробленої продукції.
5.7.5. Якщо не вся випущена продукція відвантажується в тому самому місяці, то для визначення повної собівартості випуску товарної продукції щомісяця складається розрахунок сум позавиробничих (комерційних) витрат, що відносяться до собівартості випущеної товарної продукції. Цей розрахунок проводиться, виходячи з обсягу випуску товарної продукції і фактичного рівня вказаних витрат за звітний або попередній місяць для відвантаженої частини продукції.
6. Облік собівартості в основних виробництвах
6.1. Облік на олійнодобувних заводах
6.1.1. На олійнодобувних підприємствах галузі основним виробництвом є виробництво олій (нерафінованих, гідратованих, рафінованих, дезодорованих).
6.1.2. Сировиною для виробництва олій є насіння олійних культур (соняшнику, сої, льону, ріпаку, гірчиці, кукурудзи та інших), фруктові кісточки (вишневі, сливові, персикові, аличові, абрикосові та інші), насіння овочів.
6.1.3. Олійно-жирові підприємства здійснюють розрахунки з постачальниками за олійне насіння за договірними цінами.
6.1.4. Бухгалтерський облік олієнасіння ведуть на рахунку 05 "Матеріали" за окремими видами (культурами) в натуральній (фізичній) масі на підставі даних фактичного зважування і за фактичною вартістю. Бухгалтерія підприємства веде облік кожного виду олієнасіння за вагою і за якістю (вологість і сміттєві домішки) у спеціальній книзі кількісно-якісного обліку встановленої форми.
6.1.5. Фактична собівартість олієнасіння складається з вартості його придбання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат і витрат на його підробіток. Транспортно-заготівельні витрати на олієнасіння включають такі види витрат:
1) плату за провезення з усіма додатковими зборами;
2) витрати на розвантаження і доставку олієнасіння на склади підприємства; вартість доставки олієнасіння на завод з хлібоприймального пункту, вартість послуг хлібоприймальних пунктів відповідно до договорів; доставка із залізничної станції або пристані чи від інших олійно-жирових підприємств;
3) суму втрат від нестачі олієнасіння в дорозі в межах норм природного убутку;
4) витрати на підробіток олієнасіння - очищення і сушіння олієнасіння на складах, витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальне страхування, паливо, електроенергію, вивезення сміття;
5) витрати на влаштування й розбирання тимчасових сховищ некапітального характеру;
6) витрати на тару - ремонт, сортування, дезинфекція й маркування тари, знос тари тощо.
6.1.6. Транспортно-заготівельні витрати зараховують на рахунок 05 "Матеріали" і щомісяця розподіляють між окремими видами олієнасіння:
витрати, зазначені в підпункті 6.1.5 (1, 2, 3), - пропорційно кількості (масі) олієнасіння, що надійшло за звітний місяць;
витрати, зазначені у підпункті 6.1.5 (4, 5, 6), - пропорційно кількості (масі) олієнасіння, залишку на початок місяця і приходу за звітний місяць.
6.1.7. Олієнасіння для виробничих потреб або з іншою метою відпускають зі складу в натуральній (фізичній) масі на підставі даних фактичного зваження і якості.
6.1.8. Якість олієнасіння, переданого у виробництво або з іншою метою, визначає лабораторія заводу, яка робить відповідні записи в книзі кількісно-якісного обліку.
6.1.9. Олієнасіння списується з рахунку 05 "Матеріали" на рахунок 20 "Основне виробництво" за фактичною середньозваженою собівартістю залишку на початок місяця і надходженням олієнасіння за звітний місяць, за їх фактичною собівартістю.
6.1.10. У процесі зберігання і підробітку олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зменшення вологості й сміттєвих домішок), яка викликає зміну маси олієнасіння. При утворенні убутку олійного насіння обгрунтованість їх установлюється у суворій відповідності з досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням якості і з нормами природного убутку при зберіганні. Зміну фізичної маси олієнасіння визначають таким чином:
1) за записами книги кількісно-якісного обліку олієнасіння визначають з початку сезону заготівель середньозважений відсоток вологості й сміттєвих домішок за надходженням і витратою олієнасіння;

................
Перейти до повного тексту