1.1. Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (надалі - експертиза) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я (надалі - МОЗ) України.

1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлення наявності і групової належності об'єктів людського походження (крові, виділень, волосся, кісток тощо), встановлення батьківства, материнства та підміни дітей, з використанням спеціальних методів, методик, а також знань у галузі судової медицини.

1.3. Експертиза у відділенні проводиться на підставі постанови особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі.

1.4. Проводити експертизу у відділенні можуть працівники бюро - судово-медичні експерти, які пройшли підготовку з судово-медичної імунології.

Як спеціалісти ці працівники можуть бути залучені до відбору зразків для порівняльного дослідження.

1.5. До документа про призначення експертизи повинні додаватися речові докази, протокол огляду речових доказів, зразки біоматеріалу і, при наявності, медична документація.

При проведенні додаткових і повторних експертиз до документа про призначення експертизи повинні додаватися ще й первинна судово-імунологічна та інша експертна документація, при необхідності протоколи огляду і відбору речових доказів або всі матеріали справи.

1.6. Речові докази і документи до них приймаються у відділенні завідуючим або особою, яка його заміщає, лише при наявності на цих документах резолюції начальника бюро або його заступника.

При розміщенні відділення не на базі бюро допускається приймання речових доказів і документів до них без резолюції начальника або його заступника. Такий порядок приймання встановлюється відповідним наказом по бюро.

1.7. Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, і документів до них проводиться у Журналі реєстрації експертиз (досліджень) речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (надалі - журнал реєстрації) завідуючим відділенням чи іншим працівником відділення, якому це доручено.

До журналу реєстрації заносяться такі відомості:

1.7.1. Порядковий за відділенням номер експертизи;

1.7.2. Дата надходження у відділення речових доказів та документів до них;

1.7.3. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила експертизу;

1.7.4. Прізвища, імена та по батькові потерпілих і обвинувачених; номер акту розтину трупа;

1.7.5. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;

1.7.6. Мета проведення експертизи;

1.7.7. Стислі обставини справи;

1.7.8. Прізвища експерта (експертів), якому (яким) доручено проведення експертизи і його (їх) підпис;

1.7.9. Дата початку та закінчення експертизи;

1.7.10. Стислі результати експертизи;

1.7.11. Розписка особи, яка одержала висновок експерта чи акт судово-медичного дослідження з зазначенням дати отримання і повним переліком матеріалів і речових доказів, що повертаються;

1.7.12. Примітка.

1.8. Журнал реєстрації з пронумерованими і прошнурованими аркушами скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником. Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.9. Судово-медичний експерт відділення (надалі - експерт) приймає для проведення експертизи речові докази і документи до них від завідуючого відділенням під розписку в журналі реєстрації.

1.10. Для реєстрації результатів, одержаних в процесі проведення експертизи, експертом ведеться робочий журнал з пронумерованими та прошнурованими аркушами. Робочий журнал опечатується печаткою бюро і підписується його начальником.

Після закінчення робочий журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом 10 років.

1.11. У робочому журналі повинні міститися:

1.11.1. Умови проведення кожного етапу експертного дослідження (краще - у формі таблиць);

1.11.2. Групова належність контрольних зразків крові, виділень та іншого біоматеріалу;

1.11.3. Серія, контрольний номер, титри, підприємство-виробник сироваткових реагентів і лектинів, результати їх перевірки, робочі титри;

1.11.4. Результати реакцій (досліджень) окремо для кожного взятого об'єкта дослідження, контрольної ділянки до нього і контрольних зразків крові, виділень тощо.

1.12. Після одержання речових доказів експерт уважно оглядає упаковку кожного предмета, описує її характер (згорток, ящик, пакет, конверт тощо), розміри (довжину, ширину, висоту або товщину), наявність на ній написів, штампів, печаток (крім поштових), їх стан (цілі чи пошкоджені), наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості витягнути речовий доказ без пошкодження печаток.

1.13. У випадку пошкодження або неналежної упаковки речового доказу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома працівниками відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акту надсилається до установи, що призначила експертизу, другий - залишається в бюро.

1.14. Розкриття упаковки проводиться акуратно і обережно, щоб уникнути втрати або пошкодження речових доказів.

Згортки і пакети, що містять речові докази, розпаковуються експертом в присутності двох працівників відділення (лабораторії, бюро) або особи, яка призначила експертизу.

1.15. Наявність, характер і кількість речових доказів повинні бути звірені з переліком їх в документі про призначення експертизи або на упаковці речових доказів.

1.16. При невідповідності характеру і кількості речових доказів з переліком їх в документі про призначення експертизи або на упаковці складається акт, аналогічний наведеному в п.1.13 цих Правил.

1.17. Документи, що надійшли разом з речовими доказами, повинні зберігатися в окремій папці в сейфі або шафі (столі), що замикаються, а після закінчення робочого дня - опечатуються печаткою відділення.

1.18. Речові докази повинні зберігатися в окремій шафі або сейфі, які опечатуються; об'єкти, що швидко псуються, - в холодильнику, що теж опечатується.

1.19. Експерт, який виконує експертизу, несе передбачену чинним законодавством відповідність за зберігання документів і речових доказів.

1.20. У разі відсутності в документі про призначення експертизи вказівки на те, якому експерту доручається проведення експертизи, розподіл її покладається на завідуючого відділенням.

1.21. Експерт, як правило, працює тільки з речовими доказами однієї справи.

Враховуючи характер експертизи, що проводиться, кількість речових доказів і методів їх дослідження, експерт може одночасно виконувати дослідження, що стосуються інших експертиз. При цьому він повинен вжити всіх необхідних заходів (точні записи в робочому журналі, маркірування об'єктів, посуду тощо) для того, щоб уникнути помилки при їх проведенні.

1.22. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного місяця від дня одержання всіх необхідних для її виконання матеріалів.

Експертиза може бути розпочата лише за наявності всіх необхідних матеріалів, крім випадків надходження на експертизу об'єктів, що швидко псуються, а також при відсутності підозрюваного.

При відсутності будь-яких необхідних для виконання експертизи матеріалів завідуючий відділенням не пізніше, ніж в триденний строк з дня надходження справи до відділення, або експерт, якому доручено виконання експертизи, - не пізніше, ніж в триденний строк з дня отримання її для виконання, запитують ці матеріали у особи, яка призначила експертизу.

При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро та направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

1.23. При виконанні додаткових експертиз повинні проводитись лише ті дослідження, які в первинній експертизі не проводились.

1.24. При виконанні повторних експертиз повинні проводитися всі дослідження, які виконувалися при попередніх експертизах, а при необхідності - й інші види досліджень.

1.25. Присутність експерта, який проводив первинну експертизу, при виконанні повторної експертизи допускається тільки з дозволу особи, яка призначила експертизу.

1.26. У випадку неправильного або неповного позначення в документі про призначення експертизи виду експертизи допускається зміна найменування експертизи із зазначенням у вступній частині (в обставинах справи) відповідних мотивів.

1.27. Експертизи речових доказів у відділенні проводяться в такій послідовності:

1.27.1. Ознайомлення з наданими документами;

1.27.2. Встановлення наявності об'єктів біологічного походження з наданням номера об'єкта дослідження кожному сліду, що буде досліджуватися;

1.27.3. Встановлення видової, групової належності та інших ознак біологічного матеріалу в об'єктах;

1.27.4. Встановлення групової приналежності та інших ознак біологічного матеріалу, представленого для порівняльного дослідження;

1.27.5. Складання підсумків і оформлення висновку експерта.

1.28. Огляд речового доказу повинен включати: вимірювання, опис кольору, форми та інших індивідуальних особливостей предмета, представленого на експертизу; для текстильних виробів при можливості зазначається характер тканини.

1.29. Огляду та дослідженню підлягають зовнішня, внутрішня і зімкнуті між собою поверхні речового доказу, для чого складові частини його роз'єднуються.

1.30. Витрату об'єктів в процесі дослідження слід проводити економно з врахуванням достатності на всі необхідні при даній експертизі види дослідження, але без шкоди для якості.

При проведенні певних експертиз необхідно залишати частину об'єктів для можливої повторної експертизи, за винятком випадків, коли без повної витрати об'єкта не можна відповісти на запитання, поставлені на вирішення експертизи. У таких випадках повинен залишатися матеріал, який піддавався дослідженню на наявність, видову і групову приналежність, з відповідним його маркіруванням з застосованими реагентами. Збереження такого матеріалу для повторної експертизи не проводиться лише після реакції абсорбції-елюції (РАЕ) у зависі еритроцитів.

1.31. Об'єкти, що швидко псуються (рідка кров тощо), досліджуються в день надходження у відділення.

1.32. Якщо при дослідженні речового доказу чи окремого об'єкта він поділяється на частини або повністю витрачається, це необхідно зазначити у відповідному пункті дослідної частини висновку експерта та в супровідному документі.

1.33. Придатність реагентів та реактивів, що використовуються в ході проведення реакцій в рідкому середовищі, перевіряється згідно з порадником, що до них додається, чи іншими регламентуючими документами. У всіх інших випадках перевірка реагентів проводиться в умовах того метода, який буде використаний для роботи, з урахуванням рекомендацій порадника.

1.34. Результати досліджень, що проводяться у відділенні, оформляються у вигляді висновку експерта (акта судово-медичного дослідження) (надалі - висновок, акт), якому надається порядковий по відділенню номер і який складається не менш, як у 2-х примірниках.

Один (перший) примірник надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається у архіві бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.35. Підставою для складання висновку є записи в робочому журналі експерта.

1.36. Кожний висновок (акт) повинен складатися з таких розділів:

1.36.1. Вступна частина, яка включає: титульний лист, питання, поставлені на вирішення експертизи, та стислий виклад обставин справи;

1.36.2. Дослідна частина;

1.36.3. Підсумки.

1.37. Титульний лист заповнюється на бланку затвердженого МОЗ України зразка в точній відповідності з існуючим текстом.

В обставинах справи стисло викладаються відомості, які мають значення для даної експертизи, наводяться необхідні результати попередніх експертиз зі справи і (або) дані медичних документів. При проведенні повторних експертиз зазначаються причини їх призначення, а також результати первинних експертиз.

1.38. У дослідній частині повинні міститися: опис упаковки (упакування) речових доказів, методик, які були використані при проведенні експертизи, та результати деяких досліджень.

1.39. Опис речових доказів може бути скороченим при використанні фотографій і схем, але без шкоди для якості експертизи.

1.40. Описання методик, які використовувались при проведенні експертизи, повинні бути наведені послідовно в порядку їх застосування.

1.41. При використанні регламентованих методик в дослідній частині можна обмежитися лише посиланням на їх повну назву, місце та рік видання. Будь-яке відхилення від стандартних умов регламентованої методики обов'язково обгрунтовується та зазначається в тексті.

Використання нерегламентованих методик допускається при їх неодноразовій апробації у відділенні і отриманні стабільних позитивних результатів, при цьому в дослідній частині наводяться (при необхідності) опис методик і в обов'язковому порядку робиться посилання на літературні джерела, в яких дані методики були опубліковані, з переліком використаних реагентів, реактивів, апаратури, устаткування.

1.42. При одержанні лише негативних результатів пошуку слідів біологічного походження на речовому доказі необхідно зазначити кількість досліджених ділянок.

1.43. Результати визначення групових властивостей в об'єктах експертизи та групової приналежності зразків, що надані для порівняння, можуть бути оформлені у вигляді таблиці як додаток до висновку.

1.44. У констатуючій частині підсумків наводяться відомості про групову належність зразків, наданих для порівняння, потім - дані, одержані при дослідженні.

При оформленні підсумків з метою послідовного викладу результатів аналізу допускається групування питань. Послідовність відповідей на них обирається експертом.

У відповідях повинні бути наведені судження щодо можливості походження біологічного матеріалу на речових доказах від конкретних осіб.

1.45. У випадках, коли групова приналежність об'єкта дослідження виключає можливість його походження від особи (осіб), що проходить (проходять) у справі, необхідно зазначити групу крові особи (осіб), від якої (яких) він може походити.

При експертизі волосся може бути зроблений підсумок про відповідність чи схожість, але не тотожність волосся - об'єктів, що надані на експертизу, зі зразками волосся конкретних осіб, наданих для порівняння.

1.46. При неможливості дати відповідь на будь-яке питання постанови причини цього обгрунтовуються у підсумках.

1.47. Якщо при проведенні повторної експертизи одержані дані, які не збігаються з результатами попередніх експертиз, необхідно зазначити можливі причини розбіжностей.

1.48. Висновок експерта із супровідним документом надсилається чи передається під розписку особі, яка призначила експертизу, або нарочному, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації.

Разом з висновком експерта повертаються упаковані і скріплені печаткою відділення речові докази.

1.49. У супровідному документі зазначаються:

1.49.1. Назва і номер експертного документа, що надсилається;

1.49.2. Справа, в якій проводилась експертиза, її номер, прізвище та ініціали обвинувачених чи підозрюваних;

1.49.3. Документи, які повертаються;

1.49.4. Речові докази, що повертаються;

1.49.5. У додатку зазначається кількість аркушів та примірників експертного документа, кількість томів і аркушів справи, кількість аркушів інших документів, перелік речових доказів, що повертаються, кількість пакунків;

1.49.6. В примітці зазначаються передані в іншу установу чи залишені у відділенні (лабораторії) речові докази з позначенням підстав для цього, об'єкти, що були повністю використані, повністю чи частково використане волосся та ін.

1.50. Супровідний документ підписується начальником бюро або його заступником та завідуючим відділенням.

При розміщенні відділення не на базі бюро супровідний документ може бути підписаний завідуючим відділенням і експертом, який проводив експертизу.

2.1. Судово-медична експертиза слідів крові проводиться за такою схемою:

- виявлення слідів, що нагадують кров;

- встановлення наявності крові;

- визначення видової приналежності крові;

- визначення групової приналежності крові (її зразків та в слідах).

2.1.1. Добір методики для виявлення слідів крові визначається характером сліду і не повинен приводити до безпідставного використання об'єкта;

2.1.2. Позитивний результат наявності крові базується на виявленні гемоглобіну та його похідних (дериватів) доказовими методами;