1.1. Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (надалі - експертиза) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України.

1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою виявлення та визначення хімічних речовин в об'єктах біологічного походження та інших речових доказах (додаток N 1 і N 2).

1.3. Експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі.

У виняткових випадках може бути проведене судово-токсикологічне дослідження блювотних мас, промивних вод, крові, сечі, калових мас, частин одягу, харчових продуктів, напоїв та лікарських речовин за направленням медичних установ.

1.4. Проводити експертизи у відділенні можуть працівники, які пройшли спеціальну підготовку з судово-медичної токсикології.

1.5. До документа про призначення експертизи залежно від характеру випадку додаються:

1.5.1. Завірена особою, яка призначила експертизу, копія протоколу огляду і вилучення речових доказів;

1.5.2. Виписка з висновку експерта (дослідження) трупа, завірена загальним судово-медичним експертом, яка містить попередні відомості і дані з цієї експертизи;

1.5.3. Виписка з історії хвороби (у випадку, якщо потерпілому надавалась медична допомога);

1.5.4. Первинна судово-токсикологічна експертна документація (при виконанні повторних експертиз).

1.6. Речові докази і документи до них приймаються у відділенні завідуючим чи особою, яка його заміщає, лише за наявності на цих документах резолюції начальника бюро або його заступника.

При розміщенні відділення не на базі бюро допускається приймання речових доказів і документів до них без резолюції начальника чи його заступника. Такий порядок приймання встановлюється відповідним наказом по бюро.

1.7. У випадку пошкодження та(чи) неналежної упаковки речового доказу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома працівниками відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акта разом з речовими доказами надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається в бюро.

При загальному стані упаковки допускається приймання речових доказів з інших населених пунктів, уникаючи псування матеріалу, і у випадку екстренної необхідності проведення досліджень.

1.8. Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, та документів до них проводиться в журналі реєстрації експертиз (досліджень) речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (надалі - журнал реєстрації).

До журналу реєстрації заносяться такі відомості:

1.8.1. Порядковий за відділенням номер експертизи;

1.8.2. Дата надходження у відділення речових доказів та документів до них;

1.8.3. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила експертизу;

1.8.4. Прізвище, ім'я та по батькові потерпілих і обвинувачених, номер акта розтину трупа;

1.8.5. Стислі обставини справи;

1.8.6. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;

1.8.7. Мета проведення експертизи;

1.8.8. Прізвище експерта (експертів), якому (яким) доручено проведення експертизи, і його (їх) підпис;

1.8.9. Дата початку та закінчення експертизи;

1.8.10. Стислі результати експертизи;

1.8.11. Розписка особи, яка одержала висновок експерта (акт) з зазначенням дати отримання і новим переліком матеріалів і речових доказів, що повертаються;

1.8.12. Примітка.

1.9. Журнал реєстрації з пронумерованими та прошнурованими аркушами скріплюється печаткою бюро і підписується начальником бюро. Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.10. Судово-медичний експерт відділення (надалі - експерт) приймає для проведення експертизи речові докази і документи до них від завідуючого відділенням під розписку в журналі реєстрації експертиз.

1.11. Після отримання речових доказів експерт ретельно оглядає упаковку кожного предмета, описує його характер (згорток, ящик, пакет, конверт тощо), розміри (довжину, ширину, висоту або товщину), наявнисть на ній написів, штампів, печаток (крім поштових), їх стан (цілі чи пошкоджені), наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості витягти речовий доказ без пошкодження печаток.

1.12. Розпечатування упаковки проводиться акуратно та обережно, щоб уникнути пошкодження тари, зникнення чи псування речових доказів.

1.13. Наявність, характер і кількість речових доказів повинна бути звірена з переліком їх у документі про призначення експертизи, а за наявності такого переліку на упаковці - з даним переліком.

1.14. При розбіжності характеру і кількості речових доказів з переліком їх у документі про призначення експертизи чи на упаковці складається акт відповідно до вимог, зазначених у п.1.7 цих Правил.

1.15. Документи, які подано з речовими доказами, повинні зберігатися в окремій папці в сейфі або шафі (столі), яка зачиняється і після закінчення робочого дня опечатується печаткою відділення.

1.16. Речові докази зберігаються в окремій шафі, яка зачиняється і опечатується.

1.17. Експерт, який проводить експертизу, несе передбачену чинним законодавством відповідальність за збереження документів і речових доказів.

1.18. Для реєстрації результатів, отриманих в процесі проведення експертизи, експерт веде робочий журнал з пронумерованими та прошнурованими аркушами. Робочий журнал скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником.

Після закінчення робочий журнал передається в архів бюро, де зберігається протягом 10 років.

1.19. У робочому журналі повинні міститися:

1.19.1. Опис упаковки і речових доказів;

1.19.2. Методи проведення кожного етапу експертного дослідження;

1.19.3. Результати реакцій (досліджень) окремо для кожного взятого об'єкта і контрольного зразка.

1.20. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного місяця з дня одержання всіх необхідних для її проведення матеріалів.

При відсутності будь-яких необхідних для проведення експертизи матеріалів завідуючий відділенням не пізніше як у триденний строк з дня надходження справи у відділення або експерт, якому доручено проведення експертизи, не пізніше як у триденний строк з дня отримання її для виконання запитують ці матеріали у особи, яка призначила експертизу.

При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

1.21. При проведенні додаткових експертиз повинні виконуватися лише ті дослідження, які в первинній експертизі не не проводились.

1.22. При повторних експертизах повинні проводитися всі дослідження, які виконувались при попередніх експертизах, а при необхідності - й інші види досліджень.

1.23. Експертизи речових доказів у відділенні проводяться в такій послідовності:

1.23.1. Ознайомлення з наданими документами;

1.23.2. Огляд речових доказів (морфологія, колір, запах, наявність побічних включень тощо) і надання порядкового номера кожному з них;

1.23.3. Зважування кожного об'єкта, описання його властивостей, постановка попередніх проб (на луги, кислоти, нітрити, нітрати тощо);

1.23.4. Складання підсумків і оформлення висновку експерта.

1.24. Експертиза з однієї справи повинна, як правило, виконуватися одним експертом.

У роботі в експерта одночасно може перебувати не більше двох експертиз. Групувати речові докази, які належать до різних експертиз, при проведенні однакових операцій забороняється. З метою виключення можливості переплутування об'єктів дослідження весь хімічний посуд повинен бути відповідним чином промаркірованим.

1.25. Витрату об'єктів у процесі виконання експертизи належить проводити економно, з розрахунком достатності на всі необхідні при даній експертизі види досліджень, але без шкоди для якості.

При достатній (за масою) наявності речових доказів 1/3 її повинна йти на якісне визначення, 1/3 на повторне, кількісне або інше визначення і 1/3 об'єкта повертається особі, яка призначила експертизу, або зберігається в архіві відділення протягом встановленого терміну.

При малій кількості (до 100 г) внутрішні органи при проведенні повного судово-токсикологічного аналізу можуть бути повністю використані, про що робляться відповідні записи в дослідній частині та супровідному документі.

1.26. Дослідження, які проводяться експертом, оформляються у вигляді висновку експерта (акта судово-токсикологічного дослідження), якому присвоюється порядковий за відділенням номер.

1.27. Основою для складання висновку експерта (акта) є записи в робочому журналі експерта.

1.28. Кожний висновок експерта (акт) повинен складатися з таких розділів:

1.28.1. Вступної частини, яка включає: титульний лист, питання, поставлені на вирішення експертизи, і стислий зміст обставин справи;

1.28.2. Дослідної частини, яка включає опис речових доказів і безпосередньо токсикологічне дослідження;

1.28.3. Підсумків.

1.29. Титульний лист даного документа заповнюється на бланку затвердженому МОЗ України в точній відповідності з існуючим текстом.

В обставинах справи стисло викладаються необхідні результати експертиз, раніше проведених у справі, або дані медичних документів. При повторних експертизах зазначаються причини її призначення, а також підсумки первинних експертиз.

1.30. У дослідній частині при описуванні об'єктів зазначається їх упаковка, наявні написи, морфологія речових доказів, їх маса, колір, запах, реакція середовища, способи консервування.

У токсикологічному дослідженні наводиться докладне описання ходу кожного аналізу, що проводиться, кількість використаного при цьому речового доказу, застосовуваних методів і методик, використаної апаратури і обладнання, одержаних результатів.

1.31. У підсумках спочатку перелічують знайдені при експертизі речовини з зазначенням, якщо це можливо, їх кількість, далі - ті речовини, які не були знайдені, потім - даються відповіді на питання, викладені в постанові.

1.32. Висновок експерта (акт) з супровідним документом надсилається чи передається під розписку особі, яка призначила експертизу, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації експертиз.

Разом з висновком експерта повертаються упаковані і наділені переліком, опечатані печаткою відділення речові докази і зразки для порівняння, які не піддаються гниттю.

1.33. У супровідному документі повинні бути наведені:

1.33.1. Назва і номер експертного документа, що надсилається;

1.33.2. Справа, в якій проводиться експертиза, її номер, прізвище та ініціали обвинувачених (підозрюваних) чи потерпілих;

1.33.3. Документи, що повертаються;

1.33.4. Речові докази і зразки для порівняння, що повертаються;

1.33.5. Залишені у відділенні речові докази з зазначенням підстав для цього і перелік повністю використаних об'єктів.

1.34. Супровідний документ підписується начальником бюро або його заступником і завідуючим відділенням.

При розміщенні відділення не на базі бюро супровідний документ може підписуватися завідуючим відділенням і експертом, який проводив експертизу. Такий порядок надсилання експертиз встановлюється відповідним наказом по бюро.

1.35. Речові докази і зразки для порівняння, які піддаються гниттю (внутрішні органи, частини трупів, виділення людського організму тощо) і не можуть бути збережені в установі, що призначила експертизу, підлягають консервуванню етиловим спиртом і залишаються у відділенні протягом року після закінчення експертизи.

1.36. Знищення речових доказів після закінчення терміну їх зберігання проводиться комісією, призначеною письмовим наказом начальника бюро, до складу якої повинні входити три працівники відділення (лабораторії, бюро).

Перелік речових доказів, які підлягають знищенню, і акт про знищення повинен бути затверджений начальником бюро.

1.37. Знищення речових доказів проводиться залежно від місцевих умов шляхом спалювання або поховання на підставі вказівок органів санітарного нагляду.

1.38. Як виняток, трупний матеріал, кров, сеча і внутрішні органи, які надійшли для дослідження на наявність етилового спирту, оксиду вуглецю, місцеводіючих ядів, синильної кислоти, органічних розчинників, підлягають знищенню через 30 днів після закінчення дослідження.

1.39. Інші речові докази можуть бути знищені раніше встановленого терміну за письмовою вказівкою судово-слідчих органів.

1.40. Речові докази, які становлять науково-практичну цінність, можуть бути залишені в лабораторії за дозволом відповідних судово-слідчих органів, який запитується одночасно з направленням висновку експерта.

1.41. Якщо при проведенні експертизи постають питання, розв'язання яких не входить до компетенції експерта, він може звернутися за консультацією до спеціаліста іншої спеціальності (фармакогноста, фармаколога тощо). Надані цими спеціалістами дані або висновок експерта може використати в проведеній ним експертизі, зробивши про це відповідний запис. Один примірник висновку спеціаліста разом з висновком експерта надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається в архіві бюро.

2.1. З урахуванням можливості розкладання деяких речовин (синильна кислота, серцеві глікозиди, атропін, кокаїн, похідні 1,4 - бензодіазепіну та ін.) експертиза повинна бути почата в день надходження у відділення речових доказів.

2.2. Підготовчі операції, пов'язані з ізолюванням, виявленням і визначенням отруйних і сильнодіючих речовин, виконуються середнім медичним персоналом під керівництвом експерта.

Основні операції (мікрокристалоскопія, хроматографія в тонкому шарі сорбента, газорідинна хроматографія тощо) проводяться безпосередньо експертом.