Для забезпечення проведення радіаційного контролю сировини та готової картонно-паперової продукції,

1. Затвердити "Положення з радіаційного контролю картонно-паперової продукції" (додається).

2. Подати документ на державну реєстрацію до Мінюсту України.

Положення використовується підприємствами всіх форм власності, які виготовляють картонно-паперову продукцію, санітарно-епідеміологічними станціями, що здійснюють поточний санітарний нагляд за виробництвом картонно-паперової продукції, науковими установами, які проводять дослідження та оцінку якості картонно-паперової продукції.

Основним джерелом опромінення населення є природне іонізуюче випромінювання навколишнього середовища. Після аварії на Чорнобильській АЕС виникла можливість додаткового іонізуючого опромінення штучними радіонуклідами, у тому числі і за рахунок використання у побуті готової продукції підприємств целюлозно-паперової промисловості. Дослідження показали, що як у вихідних сировинних компонентах (макулатура, целюлоза, деревина, глинозем, клей), так і у готовій продукції (картон макулатурний, папір обгортковий, прокладки для яєць, волокнисті плити) містяться не тільки природні радіонукліди (калій-40, торій-232, радій-226), але й штучний радіоізотоп цезій-137.

Концентрації цезію-137 у готовій продукції переважно невисокі (0.8-3.8 Бк/кг), проте існує можливість збільшення вмісту цього радіонукліду в разі надходження сировинних компонентів з районів, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Тому виникає необхідність радіаційного контролю готової картонно-паперової продукції, що дозволить уникнути додаткового зовнішнього гама-опромінення населення.

2.1. Організація радіаційного контролю.

2.1.1. Підприємство, що виготовляє картонно-паперову продукцію, забезпечує проведення систематичного радіаційного контролю сировини та готової продукції.

2.1.2. Сировина, що надходить із зон радіаційно забруднених територій (2, 3 і 4 зони, які віднесені до таких згідно із ст.2 Закона "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), повинна мати радіаційний паспорт якості.

2.1.3. Радіаційний контроль здійснюється силами підприємства шляхом створення радіаційного поста.

При неможливості створення радіаційного поста, підприємство повинно організувати проведення радіаційного контролю сировини та готової продукції силами регіональної відомчої лабораторії, що має право на проведення такого контролю.

2.1.4. Незалежно від результатів, одержаних радіаційним постом, з метою перевірки (зіставлення результатів), один раз на шість місяців підприємство відправляє до відомчої регіональної лабораторії або до лабораторії регіональної санітарно-емідеміологічної станції три проби однотипного виду готової продукції.

2.1.5. Державний санітарний контроль радіаційної якості готової продукції здійснюється вибірково радіологічною лабораторією територіальної санітарно-епідеміологічної станції.

2.2. Проведення радіаційного контролю сировини.

2.2.1. При проведенні радіаційного контролю сировини перевіряється наявність радіаційного паспорта на сировину, якщо вона надійшла із зон радіаційного забруднення, а потім вимірюються:

- потужність експозиційної дози (далі - ПЕД) від сировини на майданчику для тимчасового зберігання після надходження кожної нової партії;

- сумарна питома активність гама-випромінюючих радіонуклідів (цезій-137, калій-40, радій-226, торій-232) вимірюється у кожній партії сировини;

- поверхнева бета-забрудненість сировини (макулатура, целюлоза, деревина) вимірюється тільки при надходженні її із зон радіаційного забруднення аварійними викидами ЧАЕС або при перевищенні припустимого рівня ПЕД від такої сировини (див.п.3.3).

2.2.2. Результати вимірювань фіксуються у робочому журналі (див.п.п.2.4, 2.6.2, 2.7.2). Одержані результати порівнюються з припустимими рівнями радіоактивного забруднення макулатури (див.п.3 та п.4).

2.3. Проведення радіаційного контролю готової продукції.

2.3.1. Під час проведення радіаційного контролю готової продукції вимірюються:

- потужність експозиційної дози (ПЕД) зовнішнього гама-випромінювання від кожної партії готової продукції в міру її надходження до місць зберігання;

- сумарна питома активність гама-випромінювання радіонуклідів у кожній партії готової продукції (цезій-137, калій-40, радій-226, торій-232) у тому числі у кожному випадку під час перевищення припустимого рівня ПЕД (припустимі рівні див.п.3.2);

- поверхнева бета-забрудненість готової продукції лише у випадку перевищення припустимого рівня ПЕД або сумарної питомої активності продукції (припустимі рівні див.п.3.3).

2.3.2. Результати вимірювань фіксуються у робочому журналі (див.п.п. 2.4.2.4, 2.6.2, 2.7.2). Одержані результати зіставляють з припустимими рівнями радіоактивного забруднення готової продукції (див.п.3 та п.4).

2.3.3. На кожну партію готової продукції разом з паспортом на продукцію підприємство видає радіаційний паспорт контролю картонно-паперової продукції (далі - радіаційний паспорт).

У цьому радіаційному паспорті зазначаються: назва установи, що видала паспорт, дата видачі, його номер, назва виду готової продукції, номер партії, її маса, назва підприємства-виготовлювача, результати досліджень, а також висновок про відповідність радіаційної якості продукції припустимим рівням. Радіаційний паспорт продукції підписує відповідальна особа, що призначена наказом керівника підприємства-виробника. Підпис відповідальної особи затверджується печаткою підприємства.

2.4. Вимірювання потужності експозиційної дози (ПЕД) зовнішнього гама-випромінювання від сировини і торгової продукції у місцях їх зберігання.

2.4.1. Прилади для вимірювання.

Під час вимірювання ПЕД у місцях зберігання сировини і готової продукції для індикації радіоактивності доцільно використовувати радіометричні пошукові прилади типу СРП-68, СРП-88 із сцинтиляційним детектором, що дозволяють оперативно виявити місця, де гама-випромінювання перевищує значення існуючого природного гама-фону. Показання цих приладів можуть бути підставою для додаткового проведення радіометричних досліджень (сумарна питома радіоактивність сировини чи готової продукції) у місцях, де виявлено рівні, що перевищують природний фон гама-випромінювання більше, ніж на 30%.

Для складання висновків про рівні ПЕД зовнішнього гама-випромінювання, що формує дозу зовнішнього опромінення людини у місцях її перебування, а також для зіставлення фактичних значень ПЕД з припустимими рівнями, використовують результати вимірювання ПЕД, що одержані тільки за допомогою приладів-дозиметрів типу ДРГ-01, "Прип'ять", ДГБ або МКС-01. Всі прилади мають бути атестовані службою метрології. Вимірювання проводяться за методикою, наведеною у технічному описі приладу.

2.4.2. Вимірювання ПЕД сировини та готової продукції.

2.4.2.1. Спочатку вимірюють фонове значення ПЕД на висоті 1 м від поверхні землі у декількох точках (5 точок) на території підприємства поблизу (50 м) місць зберігання сировини та у приміщеннях (5 точок) для зберігання продукції.

Одиницею вимірювання ПЕД при використанні приладів типу ДРГ-01, "Прип'ять", ДБГ, МКС-01 є мкР/год, а при використанні приладу типу СРП-68,-88, показання якого дають тільки якісну оцінку, є імпульс за секунду (імп/сек).

2.4.2.2. Вимірювання ПЕД іонізуючого випромінювання від партії сировини, що надійшла, проводиться у місцях її зберігання у декількох точках (5 точок): з розрахунку на 50 м2. У кожній точці проводиться 5 вимірів і розраховується середнє значення. ПЕД вимірюється на висоті 10 см від поверхні сировини. Об'єм досліджуваного матеріалу має бути не меншим, ніж 1.0 м3.

2.4.2.3. Вимірювання ПЕД від готової продукції здійснюється після виготовлення кожної її партії. Кожна партія готової продукції контролюється за величиною ПЕД у 5 точках шляхом проведення п'ятикратних вимірювань у кожній точці, після чого розраховується середнє значення. ПЕД вимірюється на відстані 10 см від поверхні готової продукції. Об'єм досліджуваного матеріалу має бути не меншим ніж 1.0 м3.

2.4.2.4. Результати вимірювань ПЕД гама-випромінювання від сировини і продукції фіксуються у робочому журналі, в якому зазначають: порядковий номер, дату вимірювання, назву вимірюваного матеріалу, назву постачальника, назву приладу, величину фонового рівня ПЕД, значення ПЕД від досліджуваного зразка, прізвище особи, яка проводила вимірювання.

2.5. Відбір проб сировини та готової продукції для вимірювання сумарної питомої активності радіонуклідів.

2.5.1. Проби сировини відбирають після вимірювання ПЕД у місцях її зберігання. Проби відбирають від кожної партії у декількох точках (5 точок). Додатково проби відбираються з тих місць, де виявлені рівні ПЕД, що перевищують фонові значення більше, ніж на 15 мкР/год або на відповідну кількість імп/сек при використанні СРП-68,-88. Маса разової та середньої проби, що відбирається від партії сировини, має сягати 1.0 кг (л), маса досліджуваної проби визначається параметрами вимірювальної установки.

2.5.2. Проби готової продукції відбирають з декількох точок (5 точок) кожної партії, у тому числі в кожному випадку перевищення припустимого рівня ПЕД. Маса разової та середньої проби від кожної партії має складати не менше 1.0 кг(л), маса досліджуваної проби визначається параметрами вимірювальної установки.

2.6. Вимірювання сумарної питомої активності радіонуклідів

2.6.1. Вимірювання сумарної питомої активності сировини та готової продукції здійснюється за допомогою гама-спектрометричної установки, що включає: детектор (напівпровідниковий або сцинтиляційний) та аналізатор імпульсів. На радіаційному посту дозволяється проведення вимірювань за експрес-методикою за допомогою приладів РУГ-91м "Роса", РКГ "Норма" (їх чутливість приблизно 20-40 Бк/кг) та інших, що мають можливість визначати цезій-137, калій-40, радій-226 та торій-232. При цьому повинно бути забезпечене періодичне порівняльне вимірювання проб (один раз за 6 місяців) на багатоканальній гама-спектрометричній установці. Вимірювання проводиться відповідно до методики, зазначеної у технічному описі приладів.

Дозволяється використання і приладів типу РУГ-90.2, що вимірює тільки цезій-137 та калій-40 та типу РУБ-01.6, що вимірюють лише цезій-137. Але при цьому необхідно провести комплексне обстеження виробництва на вміст у сировині чи готовій продукції природних радіонуклідів (калій-40, радій-226, торій-232). Надалі, під час розрахунку сумарної питомої радіоактивності (див.п.3.3) необхідно враховувати максимальні значення вмісту цих природних радіонуклідів, отримані під час комплексного обстеження, яке повинно проводитись не менше, ніж один раз на рік.

2.6.2. Результати вимірювань питомої активності фіксують у журналі, де зазначають: порядковий номер, дату вимірювання, назву вимірюваного матеріалу та його масу, назву постачальника, назву приладу, питому активність окремих радіонуклідів, сумарну питому активність або коефіцієнт сумації, прізвище особи, яка проводила вимірювання.

2.7. Вимірювання поверхневої бета-забрудненості сировини та готової продукції