Інструкція обов'язкова для всіх лікарів лікувально-профілактичних закладів, закладів судово-медичної експертизи незалежно від відомчої належності.

1. Згідно зі ст.158 Кодексу про шлюб та сім'ю України (надалі Кодекс) смерть підлягає реєстрації в державних органах реєстрації актів громадянського стану.

У статті 159 Кодексу визначено, що акти громадянського стану реєструються у відділах реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, у виконавчих органах сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, у консульських установах та дипломатичних представництвах України.

Згідно зі ст.169 Кодексу реєстрація смерті проводиться в органах реєстрації актів громадянського стану за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

2. Заява про реєстрацію смерті може бути подана до відділу реєстрації актів громадянського стану родичами померлого, його сусідами, працівниками житлово-експлуатаційних організацій та іншими особами, а також за повідомленням адміністрації закладу охорони здоров'я де настала смерть.

Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена не пізніше трьох діб з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки медичної установи або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не пізніше 5 діб.

3. Лікарське свідоцтво про смерть видається всіма закладами охорони здоров'я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патологоанатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.

4. В містах, селищах міського типу, населених пунктах сільської місцевості в закладах охорони здоров'я, в яких працюють не менше двух лікарів, видаються тільки лікарські свідоцтва про смерть. В сільських населених пунктах в закладах охорони здоров'я, де працює тільки один лікар, у випадках його відсутності (хвороба, відпустка і таке інше), як виняток, фельдшером видається фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/0-95 затверджена наказом МОЗ України від 03.07.95 р. N 124.

У випадках смерті дітей в віці 0-6 діб закладами охорони здоров'я України видаються лікарські свідоцтва про перинатальну смерть.

1. Лікарське свідоцтво про смерть видається родичам померлого чи іншим особам (згідно з пунктом 2 цієї Інструкції) під розписку на корінці лікарського свідоцтва про смерть, який залишається в закладах охорони здоров'я. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ. У випадках поховання померлого закладами охорони здоров'я - останні обов'язково заповнюють лікарське свідоцтво про смерть і віддають його в органи реєстрації актів громадянського стану - не пізніше трьох діб з дня настання смерті.

Примітка: У випадках загублення лікарського свідоцтва про смерть видається нове свідоцтво з поміткою "дублікат" на підставі письмової заяви особи, яка звернулась у заклад охорони здоров'я за дублікатом лікарського свідоцтва про смерть.

2. Лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.

3. При підозрі на насильницьку смерть або у випадках, коли смерть настала від механічної асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, після штучного аборту, проведеного за межами медичного закладу, при раптовій смерті дітей, які не знаходились під медичним наглядом, а також на померлих, особистість яких не встановлена, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину згідно з Кримінально-процесуальним кодексом, наказом МОЗ України N 6 від 17.01.95 р.

4. Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності підозри на насильницьку смерть). Це не поширюється на судово-медичних експертів та патологоанатомів, яким забороняється видавати лікарське свідоцтво про смерть тільки на підставі зовнішнього огляду трупа (наказ МОЗ України N 6 від 17.01.1995 року, наказ МОЗ України N 81 від 12.05.1992 року.).

5. Головний лікар (керівник) закладу охорони здоров'я повинен забезпечити контроль за достовірністю заповнення лікарських свідоцтв про смерть, своєчасністю їх видачі родичам померлого чи передачі в органи реєстрації актів громадянського стану у випадках поховання померлого закладом охорони здоров'я.

6. Лікарське свідоцтво про смерть видається обов'язково з поміткою "остаточне", "попереднє", "замість попереднього".

6. Лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "попереднє" видається в тих випадках, коли для встановлення чи уточнення причини смерті потрібно провести додаткові дослідження. Після уточнення причини смерті заповнюється нове лікарське свідоцтво з поміткою "замість попереднього", яке пересилається закладами охорони здоров'я безпосередньо у відповідні місцеві органи статистики протягом одного місяця з моменту заповнення першого лікарського свідоцтва.

Примітка: Якщо було видано лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "остаточне", але потім виявилась помилка в записі діагнозу, необхідно заповнити нове лікарське свідоцтво з підписом, зробленим від руки "взамін остаточного лікарського свідоцтва про смерть N - "і направити закладами охорони здоров'я у відповідні місцеві органи статистики протягом місяця з моменту заповнення першого лікарського свідоцтва.

7. Бланки лікарських свідоцтв про смерть з корінцями до них у вигляді Книжки обліку бланків лікарських свідоцтв про смерть (надалі Книжка) зберігаються у головного лікаря (керівника) закладу охорони здоров'я або його заступника, зберігаються також корінці виданих лікарських свідоцтв про смерть, записи в яких повинні повністю відповідати записам, зробленим у відповідних пунктах лікарського свідоцтва про смерть.

8. Корінці лікарських свідоцтв про смерть після використання їх для складання звіту закладом охорони здоров'я підлягають зберіганню їх один рік після закінчення календарного року, в якому видано лікарське свідоцтво після чого підлягають знищенню (згідно чинного законодавства).

9. Невірно заповнені примірники лікарських свідоцтв про смерть і відповідні корінці до них закреслюються, робиться запис "анульовано" і залишаються в Книжці.

10. Головні лікарі районних (міських) центральних лікарень, керівники обласних центрів медичної статистики, оргметодвідділами обласних лікарень виділяють спеціального лікаря для щомісячного перегляду і перевірки якості заповнення і кодування лікарських свідоцтв про смерть згідно з Міжнародною класифікацією хвороб в місцевих органах статистики.

11. Лікар, який відповідає за перевірку правильності заповнення лікарських свідоцтв про смерть, у випадку виявлення дефектів в заповненні зобов'язаний:

а) уточнити дані з лікарем, який видав лікарське свідоцтво про смерть по первинній медичній документації і забезпечити заповнення правильного остаточного лікарського свідоцтва про смерть, якщо було видано "попереднє" або виправлене "остаточне";