1.1. Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (надалі - експертиза) у відділеннях судово-медичної цитології бюро судово-медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України (надалі - МОЗ).

1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлення в слідах на речових доказах наявності клітин тканин людини, визначення їх видової, групової, статевої і органо-тканинної приналежності з використанням знань у галузі судової медицини і спеціальних цитологічних методів і методик, які в загальному обсязі проведених у відділенні досліджень повинні становити не менш як 2/3.

1.3. Експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі.

1.4. Виконувати експертизи у відділенні можуть працівники бюро судово-медичної експертизи, які пройшли підготовку з судово-медичної цитології.

1.5. До документа про призначення експертизи повинні додаватися: завірена копія протоколу огляду і вилучення речових доказів, завірена копія вилучення зразків. При проведенні додаткових і повторних експертиз - первинна судово-цитологічна експертна документація, зразки біоматеріалів і, при необхідності, протоколи огляду місця події або усі матеріали справи.

1.6. Речові докази і документи до них приймаються у відділенні завідуючим або особою, яка його заміщає, лише при наявності на цих документах резолюції начальника бюро або його заступника.

При розміщенні відділення не на базі бюро допускається приймання речових доказів і документів до них без резолюції начальника чи його заступника. Такий порядок приймання встановлюється відповідним наказом по бюро.

1.7. Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, та документів до них проводиться у журналі реєстрації експертиз (досліджень), речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (надалі - журнал реєстрації) завідуючим відділенням чи іншим працівником відділення, якому це доручено.

До журналу реєстрації заносяться такі відомості:

1.7.1. Порядковий за відділенням номер експертизи;

1.7.2. Дата надходження у відділення речових доказів та документів до них;

1.7.3. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила експертизу;

1.7.4. Прізвища, ім'я та по батькові потерпілих і обвинувачених; номер акту розтину трупа;

1.7.5. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;

1.7.6. Стислі обставини справи;

1.7.7. Мета проведення експертизи;

1.7.8. Прізвище експерта (експертів), якому (яким) доручено проведення експертизи і його (їх) підпис (підписи);

1.7.9. Дати початку та закінчення експертизи;

1.7.10. Стислі результати експертизи;

1.7.11. Розписка особи, яка одержала висновок експерта (акт судово-медичного дослідження) із зазначенням дати отримання і повним переліком матеріалів і речових доказів, що повертаються;

1.7.12. Примітка.

1.8. Журнал реєстрації з пронумерованими і прошнурованими аркушами скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником. Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.9. Судово-медичний експерт (надалі - експерт) приймає для проведення експертизи речові докази і документи до них від завідуючого відділенням під розписку в журналі реєстрації.

1.10. Для реєстрації результатів, отриманих в процесі проведення експертизи, експертом ведеться робочий журнал з пронумерованими та прошнурованими аркушами. Робочий журнал скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником. Після закінчення робочий журнал передається в архів, де зберігається протягом 10 років.

1.11. У робочому журналі повинні міститися:

1.11.1. Умови проведення кожного етапу експертного дослідження (краще - у формі таблиць);

1.11.2. Групова приналежність (з зазначенням прізвища донорів) контрольних зразків крові, виділень та інших біоматеріалів;

1.11.3. Серія, контрольний номер, титри, підприємство-виробник сироваткових реагентів і лектинів, результати їх перевірки, робочі титри;

1.11.4. Результати реакцій (досліджень) окремо для кожного взятого об'єкта, контрольної ділянки до нього і контрольних зразків крові, виділень тощо.

У випадку негативного результату при встановленні наявності крові або виділень проводиться запис про загальне число досліджуваних ділянок.

1.12. Після отримання речових доказів експерт ретельно оглядає упаковку кожного предмета, описує його характер (згорток, ящик, пакет, конверт тощо), розміри (довжину, ширину, висоту або товщину), наявність на ній написів, штампів, печаток (крім поштових), їх стан (цілі чи пошкоджені), наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості витягти речовий доказ без пошкодження печаток.

1.13. У випадку пошкодження та (або) невідповідної упаковки речового доказу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома працівниками відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акта надсилається до установи, що призначила експертизу, другий - залишається в бюро.

1.14. Розкривати упаковку треба акуратно і обережно, щоб уникнути втрати або пошкодження речових доказів.

Згортки і пакети, що містять волосся, експерт розкриває у присутності двох працівників відділення (лабораторії, бюро) або особи, яка призначила експертизу.

1.15. Наявність, характер і кількість речових доказів повинні бути звірені з переліком їх у документі про призначення експертизи, а при наявності такого переліку на упаковці - з даним переліком.

1.16. При невідповідності характеру і кількості речових доказів з переліком їх у документі про призначення експертизи або на упаковці складається акт, аналогічний згаданому в п.1.13 цих Правил.

1.17. Документи, що надійшли з речовими доказами, повинні зберігатися в окремій папці в сейфі або в шафі (столі), що замикаються, і після закінчення робочого дня опечатуються печаткою відділення.

1.18. Речові докази повинні зберігатися в окремій шафі, що замикається, або в сейфі; об'єкти, які швидко псуються - в холодильнику, що опечатується.

1.19. Експерт, у виконанні якого перебуває експертиза, несе передбачену чинним законодавством відповідальність за збереження документів і речових доказів.

1.20. У випадку відсутності в документі про призначення експертизи вказівки на те, якому експерту доручається проведення експертизи, розподіл її покладається на завідуючого відділенням.

1.21. У роботі експерта, як правило, повинні перебувати речові докази з однієї справи.

Враховуючи характер експертизи, що проводиться, кількість речових доказів і методи їх дослідження, експерт може одночасно здійснювати дослідження, що належать і до інших експертиз. При цьому він зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів (точні записи в робочому журналі, маркіровка об'єктів, посуду тощо) для того, щоб уникнути помилки при їх проведенні.

1.22. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного місяця з дня отримання всіх необхідних для її проведення матеріалів.

Експертиза може бути розпочата лише при наявності всіх необхідних матеріалів, крім випадків надходження на експертизу об'єктів, що швидко псуються.

При відсутності будь-яких необхідних для проведення експертизи матеріалів завідуючий відділенням не пізніше як у триденний строк з дня надходження справи у відділення, або експерт, якому доручено виконання експертизи, не пізніше як у триденний строк з дня отримання її для виконання, запитують ці матеріали у особи, яка призначила експертизу.

При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи, він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

1.23. При виконанні додаткових експертиз повинні проводитись лише ті дослідження, які в первинній експертизі не виконувались.

1.24. При виконанні повторних експертиз повинні проводитись всі дослідження, які виконувались при попередніх експертизах, а при необхідності - й інші види досліджень.

1.25. Експертиза речових доказів у відділенні проводиться в такій послідовності:

1.25.1. Ознайомлення з наданими документами;

1.25.2. Огляд речових доказів візуально і під стереомікроскопом;

1.25.3. Встановлення наявності об'єктів біологічного походження, причому наявність крові чи виділень на речових доказах, виявляють перед описом останніх, оскільки нумерації і детальному опису підлягають лише ті сліди на речових доказах, які мають біологічне походження і підлягатимуть подальшому дослідженню;

1.25.4. Встановлення видової, групової, органо-тканинної і статевої приналежності біологічного матеріалу в об'єктах;

1.25.5. Складання підсумків;

1.25.6. Оформлення висновку експерта.

1.26. Огляд речових доказів повинен включати: вимірювання, описання кольору, форми та інших індивідуальних властивостей предмета, доставленого на експертизу. Для текстильних виробів зазначається характер тканини.

1.27. Огляду і дослідженню підлягають зовнішня, внутрішня і зімкнуті між собою поверхні речового доказу, для чого складові частини його роз'єднуються.

1.28. Витрату об'єктів у процесі дослідження слід проводити економно, з урахуванням достатності на всі необхідні при даній експертизі види дослідження, але без шкоди для якості.

При проведенні первинних експертиз слід залишати частину об'єктів для можливої повторної експертизи, за винятком випадків, коли без повної витрати об'єкта неможливо відповісти на запитання, поставлені на вирішення експертизи. У таких випадках повинен залишатися матеріал, який піддавався дослідженню на наявність, видову і групову приналежність, з відповідним його маркіруванням за застосованими реагентами. Збереження такого матеріалу для повторної експертизи не проводиться лише після реакції абсорбції-елюції (РАЕ) у суміш еритроцитів.

1.29. Результати дослідження, що виконуються у відділенні, оформляються у вигляді висновку експерта (акта судово-медичного дослідження), якому надається порядковий за відділенням номер і який складається не менше як у 2-х примірниках. Один (перший) - примірник надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається в архіві бюро, де зберігається протягом 25 років.

1.30. Підставою для складання висновку (акту) є записи в робочому журналі експерта.