1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Н А К А З
21.12.2004 N 142
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
27 грудня 2004 р.
за N 1652/10251
Про затвердження інструкцій щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин та про заходи з профілактики та ліквідації захворювання коней грипом
Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 "Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами тварин
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити:
Інструкцію щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин (додається);
Інструкцію про заходи з профілактики та ліквідації захворювання коней грипом (додається).
2. Начальнику управління забезпечення протиепізоотичної роботи Державного департаменту ветеринарної медицини Вержиховському О.М. подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України цей наказ та в 10-денний термін після реєстрації забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначені інструкції до установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.
4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такими, що не застосовуються на території України:
"Инструкцию о мероприятиях по предупреждению и ликвидации хламидиоза сельскохозяйственных животных" (затверджена Головним управлінням ветеринарії з Державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства СРСР 15 квітня 1991 року);
"Инструкцию о мероприятиях по предупреждению и ликвидации заболевания лошадей гриппом" (затверджена Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 1 вересня 1980 року).
5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини Горжеєва В.М.
Голова
ПОГОДЖЕНО:
Міністерство охорони
здоров'я України
Головний державний санітарний
лікар України,
Перший заступник Міністра
Міністерство охорони навколишнього
природного середовища України
Заступник Міністра
П.І.Вербицький





О.В.Лапушенко


А.В.Гриценко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного
департаменту ветеринарної
медицини
21.12.2004 N 142
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
27 грудня 2004 р.
за N 1652/10251
ІНСТРУКЦІЯ
щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин
1. Загальні положення
Хламідіоз - небезпечна контагіозна інфекційна хвороба сільськогосподарських, домашніх та диких тварин. Захворювання розповсюджується в багатьох країнах світу, а також в Україні.
Збудник хвороби - облігатний внутрішньоклітинний мікроорганізм, який відносять до дрібних бактерій родини Chlamydiaceae, яка поділяється на два роди: Chlamydia та Chlamydophila. До роду Chlamydia належать такі види: Chl. trachomatis, Chl. suis, Chl. muridarum. Рід Chlamydophila об'єднує шість видів: Chl. psittaci, Chl. pneumoniae, Chl. pecorum, Chl. caviae, Chl. felis, Chl. abortus.
На хламідіоз хворіють усі сільськогосподарські тварини, а також собаки, коти, хутрові звірі, лабораторні тварини (кролі, морські свинки, білі миші, щури) і дикі тварини.
Сприйнятливою до збудника хламідіозу тварин, особливо до Chl. psittaci, є людина. Окрім того, у людей реєструють свої специфічні захворювання: трахома, венерична лімфогранульома, хламідійна пневмонія, урогенітальний хламідіоз. Особливо небезпечний хламідіоз для вагітних жінок.
Хламідії чутливі до дії ультрафіолетових променів та нагрівання. При температурі 60 град. С вони гинуть упродовж 30 хвилин, при кип'ятінні - протягом 5 хвилин.
70-градусний етиловий спирт інактивує хламідії протягом 2-10 хвилин. Із дезінфекційних засобів ефективними є 4%-ний розчин їдкого натру, 2%-ний розчин ксилонафту, нафталізолу, парасаду, лізолу, хлорного вапна і 5%-ний розчин креоліну при двогодинній експозиції і нормі витрат 1 л на 1 кв. м площі. З нових засобів найбільшу антихламідійну активність проявляє метафор (0,5%), естостерил (0,1%), мастистерил (0,1%), ніртан, мийні дезінфекційні засоби - демп, 2% -на кальцинована сода, 2%-ний хлорамін.
Хламідії чутливі до антибіотиків з групи тетрациклінів, макролідів, тілану, препаратів хінолонового і фторхінолонового рядів.
Джерелом збудника хламідіозу є хворі тварини та хламідієносії. Збудник хвороби у великій кількості виділяється в зовнішнє середовище при абортах, ендометритах, ентеритах, а також з молоком, спермою, сечею та екскрементами. У глибоко замороженій спермі (-196 град. С) хламідії не гинуть упродовж багатьох років, у висохлій підстилці чи гної тваринницьких приміщень вони зберігають патогенність декілька місяців.
Племінні тварини (хламідієносії) та контамінована збудником сперма самців-плідників є основним джерелом заносу збудника хламідіозу в благополучні стада та причиною повторних спалахів хвороби в оздоровлених господарствах. Розповсюдженню захворювання та рецидивам спалахів у стаціонарно неблагополучних господарствах сприяє сумісне утримання різних статево-вікових груп, здорових і хворих тварин, постійне поповнення окремих груп худоби або отар овець ремонтним молодняком, недотримання вимог щодо загальних ветеринарно-санітарних правил до проведення дезінфекції.
Інкубаційний період триває від 5-7 днів до 2-3 місяців, в окремих тварин до року.
Перебіг хвороби у тварин може бути гострий, хронічний або латентний, що залежить від багатьох факторів, насамперед від вірулентності та токсикогенності епізоотичних штамів хламідій, статево-вікової чутливості та фізіологічного стану тварин, зниження індивідуальної чи групової резистентності під впливом порушення зоогігієнічних вимог утримання та годівлі тварин або стресових ситуацій (переохолодження, перегрівання, збільшення концентрації аміаку або вологості в повітрі приміщень тощо).
Клінічно захворювання у тварин проявляється:
- у вагітних самиць - плацентитом, абортом, затриманням посліду, народженням мертвого або нежиттєздатного приплоду, який гине або відстає у розвитку. Окрім того, реєструють ендометрити, цервіцити, вагініти, продовження строку сервіс-періоду, безпліддя;
- у самців-плідників - переважно безсимптомно або клінічно - орхітом, уретритом, баланопоститом, простатитом, передміхурковим везикулітом, зниженням якості сперми, безпліддям;
- у молодняку (різного віку) - кон'юнктивітом, кератокон'юнктивітом, бронхопневмонією, гастроентеритом, поліартритом, менінгоенцефалітом та загибеллю тварин.
Хламідіоз (орнітоз) у різних видів птиці (качки, кури, голуби, папуги, канарейки та інші) проявляється в септичній, легеневій та кишковій формах, а також безсимптомним носійством і виділенням збудника в зовнішнє середовище. Синатропна птиця (голуби, граки та інші) може бути резервуаром збудника хламідіозу, небезпечним для сільськогосподарських тварин і людей.
У разі первинного спалаху хвороби інфекційний і епізоотичний процеси перебігають гостро (масові пневмонії, аборти, мертвонародження у 10-40%, затримання посліду у 20-50% тварин). Надалі хвороба набуває хронічного та латентного перебігу з періодами загострення та затухання епізоотичного процесу та клінічного прояву.
У неблагополучних господарствах латентну форму хламідіозу виявляють у 10-60% тварин різних статево-вікових груп при серологічних дослідженнях, зокрема в реакції зв'язування комплементу. Особливу епізоотичну небезпеку в розповсюдженні хламідіозу набуває серопозитивний племмолодняк, бугаї-плідники при комплектуванні станцій (центрів) штучного осіменіння.
Велика рогата худоба може заражатися від хворих на хламідіоз овець, свиней, коней, собак, птиці, а також бути джерелом збудника інфекції для них, тобто існує міжвидова передача збудника.
Хламідійні інфекції тварин нерідко протікають у змішаній формі у вигляді пневмоентеритів, в етіології яких, окрім хламідій, можуть брати участь збудники ПГ-3, ІРТ, АВ, ВД, РС, пастерели, Е. coli, стрепто-, стафіло- і пневмококи, клебсієли, протей, патогенні гриби, а також інші мікроорганізми.
2. Діагностика хламідіозу

................
Перейти до повного тексту