Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641, та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію про заходи профілактики та ліквідації захворювання курей на синдром зниження несучості (СЗН-76) (додається).

2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва Демиденку В.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та в 10-денний термін забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Вержиховського О.М. - заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини.

1.1. Ця Інструкція установлює ветеринарно-санітарні заходи у випадках спалаху захворювання птиці на синдром зниження несучості (далі - СЗН-76) у птахогосподарствах різних форм власності; порядок проведення профілактичних заходів до недопущення захворювання птиці; порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації яєць, одержаних м'ясопродуктів при забої хворої птиці, є обов'язковою для виконання птахопідприємствами всіх форм власності і відомчої підпорядкованості, громадянами (у тому числі індивідуальними домогосподарствами та підприємствами без утворення юридичної особи), діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

1.2. СЗН-76 (Egg drop syndrome -76 \EDS-76\) - це інфекційна вірусна хвороба курей, що характеризується різким зниженням несучості, ураженням репродуктивних органів птиці, зміною пігментації та форми яєць, потоншенням та деформацією шкаралупи, зниженням повноцінності білка, зменшенням процента виходу молодняку з інкубаційних яєць та зниженням його життєздатності.

1.3. Збудником хвороби СЗН-76 є гемаглютинувальний вірус, який належить до родини Adenoviridae, роду Aviadenovirus, типу Adenovirus. Діаметр віріону 80 нм, ікосаедричного типу симетрії, не має оболонки та містить дволанцюгову ДНК. Вірус СЗН-76 аглютинує еритроцити курей, качок, гусей, добре репродукується на культурі клітин качиних ембріонів.

1.4. Збудник СЗН-76 стабільний у діапазоні рН середовища 6,0 - 9,0, резистентний до хлороформу, ефіру, але чутливий до формальдегіду. Вірус має високі термостабільні властивості: при температурі 56 град. С зберігає активність протягом 1 години, при температурі 65 град. С - повністю інактивується протягом 30 хвилин, не втрачає вірулентності при сублімаційному висушуванні, чутливий до багаторазових циклів "заморожування - розморожування".

1.5. Вірус синдрому зниження несучості вражає курей-несучок та курей м'ясних порід віком 110-240 діб. Качки, гуси, перепілки можуть бути носіями патогенного вірусу СЗН-76. Хвороба протікає в гострій, хронічній та латентній формі і має виражену вікову специфічність.

1.6. Джерелом інфекції є хвора та перехворіла птиця, що виділяє вірус з послідом, носовим та фарингальним слизом, яйцями. Хвороба розповсюджується вертикально, горизонтально та контактним шляхом, особливо при утриманні птиці на підлозі. Збудник СЗН-76 передається обслуговувальним персоналом та через предмети догляду, обладнання, транспорт, інфіковані корми, воду, контаміновані прокладки для яєць, сирі продукти забою хворої птиці, яйця, яйцепродукти.

1.7. Зараження відбувається при спільному утриманні здорової та хворої птиці. Поширення хвороби, при гострій формі, відбувається протягом 7-20 діб. На початку захворювання спостерігається тимчасове зниження апетиту птиці та продуктивності у середньому на 30-55%, збільшується кількість депігментованих, деформованих яєць з тонкою, розм'якшеною та шкарубкою шкаралупою або яєць з тріщинами. Потім з'являються яйця взагалі без шкаралупи ("лиття яєць"). Крім того, погіршується якість яєць: білок стає водянистим та каламутним з білуватими пластівцями. Як наслідок - погіршення якості інкубаційних яєць: зниження виводимості курчат, загибель ембріонів на 4-6 добу інкубації , яка продовжується до їх виведення та появи нежиттєздатного потомства.

Несучість птиці відновлюється, але початкового рівня не досягає.

У птиці, що не досягла статевої зрілості, захворювання протікає латентно, без виражених клінічних та патолого-анатомічних ознак.

При хронічному перебігу інфекції відмічається незначне зниження несучості, але з більш тривалим терміном. Через ослаблення організму перебіг хвороби може ускладнюватись іншими інфекціями, особливо при порушенні умов утримання та годівлі.

1.8. При розтині загиблої птиці в статевих органах та яйцепроводі спостерігають тонкошкаралупні або безшкаралупчасті деформовані яйця. Для патолого-анатомічних змін характерні набряк та інфільтрація тканин яйцепроводу або атрофія яєчників з крововиливами в них, жовтковий перитоніт, незначний катаральний ентерит.

2.1. Діагноз на СЗН-76 установлюють на підставі результатів лабораторних досліджень з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін. При цьому особливу увагу приділяють аналізу несучості дорослих курей, загибелі ембріонів та добових курчат.

2.2. При підозрі захворювання птиці СЗН-76 для встановлення діагнозу лікар ветеринарної медицини направляє в державні лабораторії ветеринарної медицини хвору птицю в кількості 4-6 голів. Крім цього, з кожного приміщення, де виникла підозра на захворювання, направляють свіжі трупи птиці, проби сироваток крові (20 проб) для серологічних досліджень з інтервалом 12-14 діб. Для виявлення латентної форми хвороби, крім серологічних досліджень, проводяться дослідження ембріонів, які загинули на 4-6 добу інкубації, а також задохликів.