Відповідно до Законів України "Про вищу освіту" та "Про ветеринарну медицину"

1. Затвердити Положення про післядипломну освіту лікарів ветеринарної медицини в Україні (далі - Положення), що додається.

2. Управлінню організації ветеринарної справи та профілактики незаразних хвороб тварин (Маковський М.І.):

- у встановленому порядку подати зазначене Положення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

- довести Положення до відома управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- забезпечити публікацію Положення у засобах масової інформації.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника голови Державного департаменту ветеринарної медицини Горжеєва В.М.

1.1. Положення визначає порядок організації навчання та управління післядипломною освітою лікарів ветеринарної медицини.

1.2. Післядипломна освіта лікарів ветеринарної медицини у відповідності до Конституції України, Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про ветеринарну медицину", цього Положення та інших нормативно-правових актів у галузі освіти України є складовою частиною національної системи освіти.

1.3. Післядипломна освіта лікарів ветеринарної медицини здійснюється Інститутом післядипломної освіти Національного аграрного університету, Інститутом післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету та інститутами післядипломної освіти з факультетами ветеринарної медицини інших державних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

1.4. Зміст післядипломної освіти лікарів ветеринарної медицини визначається завданнями, які покладаються на систему державних органів ветеринарної медицини з урахуванням вимог суспільства до кадрового забезпечення галузі ветеринарної медицини України, приватної ветеринарної медицини, перспективи їх розвитку, сучасних вимог до засобів, форм і методів професійної діяльності.

1.5. Пропозиції щодо удосконалення фахової підготовки лікарів ветеринарної медицини надають Державний департамент ветеринарної медицини, управління ветеринарної медицини в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі та інші зацікавлені особи.

2.1. Мета системи післядипломної освіти лікарів ветеринарної медицини - задоволення потреб держави у працівниках із високим рівнем професіоналізму і культури, здатних компетентно та відповідально виконувати посадові функції, впроваджувати новітні технології, сприяти інноваційним процесам у галузі ветеринарної медицини шляхом забезпечення їх безперервного навчання.

2.2. Завданнями системи післядипломної освіти лікарів ветеринарної медицини є:

- законодавче та нормативно-правове урегулювання навчання як складової безперервної освіти;

- організація та підготовка науково-методичного, кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, фінансового забезпечення післядипломного навчання;

- розробка та реалізація змісту навчання з урахуванням наступності, прогнозованості, послідовності, систематичності, індивідуального досвіду, індивідуальних освітніх потреб, кар'єрної перспективи та актуалізації результатів навчання;

- розробка та впровадження ефективних технологій безперервного навчання та вдосконалення фахових знань і умінь з урахуванням сучасних досягнень світової науки та практики;

- забезпечення безперервності навчання шляхом впровадження відповідних видів і форм.

2.3. Структура післядипломної освіти лікарів ветеринарної медицини включає:

- спеціалізацію;

- стажування;

- підвищення кваліфікації;

- перепідготовку кадрів.

2.3.1. Спеціалізація (термін навчання в межах від 72 до 500 навчальних годин) - це набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості в межах спеціальності з урахуванням нових напрямків розвитку науки та технологій відповідно до умов виконання певних професійних функцій. Здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації з метою отримання додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навичок в межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня.

2.3.2. Стажування - це набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків даної спеціальності. Стажування відбувається на підприємствах, в організаціях, наукових установах, закладах освіти як в Україні, так і за кордоном. Здійснюється за індивідуальним планом (від 1 до 10 місяців), який затверджується керівником стажування.

2.3.3. Підвищення кваліфікації - це набуття особою здібностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності.

Довгострокове підвищення кваліфікації (термін навчання в межах від 72 до 500 навчальних годин) проводиться не рідше одного разу на п'ять років за професійним спрямуванням виробничої діяльності і є обов'язковим для всіх працюючих фахівців. Його проходження є необхідною умовою їх атестації, переміщення по службі, присвоєння кваліфікаційних категорій, звань та є однією з вимог відповідності здійснення фізичними та юридичними особами господарської діяльності з: ветеринарної практики; виробництва ветеринарних медикаментів і препаратів, оптової, роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами; проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (на об'єктах ветеринарного контролю).

Короткострокове підвищення кваліфікації (від 20 до 72 навчальних годин) проводиться:

- в закладах післядипломної освіти або структурних підрозділах вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації безпосередньо на виробництві, тематичних семінарах, виїзних заняттях за цільовим професійним напрямком з поглиблення знань та навичок в окремих розділах виробничої діяльності.

Фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність з: ветеринарної практики; виробництва ветеринарних медикаментів і препаратів, оптової, роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами; проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (на об'єктах ветеринарного контролю), самостійно вибирають навчальні заклади освіти, навчальні програми у відповідності до рівня їх кваліфікації, напрямків фахової діяльності та перспективи нових напрямків у своїй роботі.