Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641, та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами бджіл

1. Затвердити Ветеринарно-санітарні вимоги щодо заготівлі і переробки воскосировини, що додаються.

2. Зареєструвати цей наказ в Міністерстві юстиції України.

3. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи забезпечити тиражування та надсилання Ветеринарно-санітарних вимог щодо заготівлі і переробки воскосировини установам системи ветеринарної медицини.

4. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести Ветеринарно-санітарні вимоги до установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника голови Державного департаменту ветеринарної медицини Горжеєва В.М.

1.1. Ці Вимоги розроблені відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Закону України "Про бджільництво" та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами бджіл.

1.2. Вимоги поширюються на воскозаготівельні та переробні підприємства і є обов'язковими для виконання всіма підприємствами (цехами, майстернями), установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості й форм власності, посадовими особами та громадянами.

1.3. Цим документом визначаються ветеринарно-санітарні вимоги до умов приймання, зберігання і переробки сировини, а також до виробництва та реалізації воскової продукції.

1.4. З метою попередження поширення заразних хвороб бджіл, забезпечення ветеринарно-санітарної якості вощини, що виробляється воскопереробними підприємствами з боку місцевих ветеринарних органів, головних лікарів ветеринарної медицини районів (міст), ветлікарів воскозаводів установлюється ветеринарно-санітарний контроль за станом місць заготівель, концентрації і перевезення воскосировини, місць її збереження, переробки (пасіки, торгово-заготівельні пункти бджоловодних підприємств і спілок, споживкооперації, воскозаводи, воскобійні цехи, бджолокомбінати), а також за виконанням установлених режимів і методів знезаражування воску, воскосировини, помешкань, устаткування, тари, спецодягу, стічних вод.

1.5. Ветеринарно-санітарному контролю підлягає штучна вощина, топлений віск, суш, стільники, витопки, пасічна і заводська мерва, а також шрот, який використовується як добрива на полях.

1.6. Воскопереробні підприємства повинні забезпечувати випуск продукції відповідно до вимог нормативної документації, яка гарантує їх споживчі властивості та епізоотичну безпеку.

1.7. Уведення в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих та капітально відремонтованих підприємств та цехів (майстерні) проводиться за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою та державною службою ветеринарної медицини у відповідному порядку.

У цих Вимогах наведені посилання на таку нормативну документацію:

Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30.01.2001 N 9, зареєстрована в Мін'юсті 12.02.2001 за N 131/5322;

Методичні вказівки з диференційної діагностики інфекційних хвороб розплоду бджіл, затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України від 27.12.2001 N 15-14/369.

3.1. Вибір місця для будівництва підприємств із заготівлі, збереження і переробки воскосировини робиться за обов'язковим погодженням з посадовою особою, яка здійснює державний ветеринарний нагляд. При зведенні будівель слід керуватися санітарними нормами проектування промислових підприємств.

3.2. Територію заготівельних пунктів, підприємств із збереження і переробки воску з усіма прилеглими будівлями огороджують парканом. Вона повинна утримуватися в належній чистоті і порядку. Усі під'їзні колії і переходи замощуються чи заасфальтовуються.

Приміщення воскозаводів і місць збереження воскосировини повинні бути сухими, добре вентильованими, недоступними для бджіл і ос.

При вході на територію і в цехи воскозаводу (майстерні, цеху) встановлюють шкребки для очищення взуття від бруду і дезінфекційні килимки, які змочують 1%-ним розчином їдкого натру.

На воскозаводах і торгово-заготівельних пунктах при збереженні мерви вживають заходи проти воскової молі.

3.3. На воскозаводах обладнують окреме приміщення з душем, індивідуальними шафами для одягу робітників, умивальниками. Робітники забезпечуються милом і рушниками.

3.4. Стіни і стелі приміщень повинні бути поштукатуреними, побіленими або пофарбованими олійними фарбами світлих відтінків.

У складах зберігання сировини і матеріалів слід проводити вапняну побілку стін.

Фарбування або побілка стін і стелі всіх виробничих, підсобних і побутових приміщень проводиться у міру забруднення, але не рідше двох разів на рік. Одночасно з побілкою необхідно здійснювати дезінфекцію.

Підлога у виробничих приміщеннях повинна бути не слизькою, кислототривкою, водонепроникною, мати рівну поверхню з нахилом для стоку рідини до трапів, лотків, які розміщують осторонь від робочих місць.

Біля робочих місць поблизу технологічного обладнання вивішують попереджувальні написи, графіки миття, дезінфекції обладнання.

3.5. Розташування виробничих цехів та технологічного обладнання повинно забезпечувати поточність технологічного процесу. При розміщенні обладнання слід дотримуватись вимог, які забезпечують проведення ветеринарно-санітарного контролю за виробничими процесами, якістю сировини, напівфабрикатів і готової продукції, а також можливість миття, прибирання і дезінфекції приміщень і обладнання.

Місця сушіння, упакування і збереження вощини ізолюють від інших виробничих приміщень з метою недопущення поверхневого механічного обсіменіння листів вощини збудниками заразних хвороб бджіл. Для складання готової продукції повинні бути піддони, стелажі, контейнери. Підносити віск і воскосировину в цех виробництва вощини і відносити готову вощину в приміщення для сушіння й упакування повинні різні робітники чи ті самі робітники, але при цьому з обов'язковою зміною спецодягу.

3.6. Виробничі приміщення, а також місця збереження воскосировини і готової продукції, інвентар, тара й устаткування підлягають щоквартальній профілактичній дезінфекції відповідно до п. 5.3 цих Вимог.

При надходженні партії інфікованої воскосировини чи вощини проводять вимушену дезінфекцію всіх приміщень, устаткування, тари з-під сировини, транспортних засобів відповідно до п. 5.4 цих Вимог.

3.7. Контроль ветеринарно-санітарного стану приміщень, обладнання та ветеринарно-санітарних вимог до режимів переробки воскосировини здійснює лабораторія ветеринарної медицини, яка обслуговує адміністративний район розміщення підприємства.

Погодження на проведення технологічних процесів з переробки воскосировини та відповідність умов до їх проведення видає державний інспектор ветеринарної медицини на підставі лабораторних досліджень, на що складається відповідний акт. Проведення обстеження підприємств з переробки воскосировини проводиться не частіше ніж двічі на рік.

4.1. Заготівля воску й воскосировини (пасічної мерви, стільників, суші) з благополучних щодо інфекційних хвороб бджіл пасік здійснюється без обмежень, з обов'язковим пред'явленням ветеринарно-санітарного паспорта пасіки фахівцю ветеринарної медицини органів державного управління з питань ветмедицини для одержання ветеринарного свідоцтва за формою N 2 чи довідки (згідно з Правилами видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 07.08.97 N 27, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.08.97 за N 326/2130).

4.2. Воскосировину (зазначена в п. 4.1), яка виходить з воскозаводів, воскозаготівельних пунктів бджоловодних підприємств і складів споживчої кооперації, перевозять у щільних ящиках чи мішках на автомашинах або іншому виді транспорту. Тара для воскосировини повинна бути чистою і не мати сторонніх запахів.

4.3. На неблагополучних пасіках з усіх інфекційних хвороб бджіл вибракувана суш і стільники підлягають обов'язковому перетоплюванню на віск. З цих пасік дозволяється заготівля топленого воску і пасічної мерви за умови їх ретельного упаковування в ящики, які з внутрішнього боку вистелені папером або поліетиленовою плівкою разового користування, або щільні мішки. Після упаковування воскосировину маркують відповідно до п. 4.11 Інструкції з попередження і ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, указують у ветеринарному свідоцтві місцезнаходження господарства (бджоляра-аматора), неблагополуччя пасіки з тієї чи іншої хвороби і відправляють на воскозавод для знезаражування в порядку, як зазначено в розділі 6 цих Вимог, та виготовлення вощини або використання з технічною метою.

Ящики чи мішки після перевезення інфікованої воскосировини обов'язково очищають і дезінфікують, як зазначено в п. 5.4 цих Вимог.

4.4. Приймання воску і воскосировини в магазинах (складах, пунктах), які здійснюють торгівлю вощиною, повинно здійснюватися в ізольованому приміщенні і унеможливлювати контактування воскосировини зі штучною вощиною. Цих заходів слід також дотримуватися при збереженні і зважуванні вощини. Воскосировину реєструють у Журналі обліку надходження воску на воскопереробні підприємства та заготівельні пункти, магазини (додаток 1) із зазначенням місцезнаходження юридичної особи або місцепроживання фізичної особи, номера ветеринарного свідоцтва або довідки, ветеринарно-санітарного паспорта пасіки.

4.5. Заготівельники воскосировини і робітники воскозаводів (цехів, складів, пунктів) повинні працювати в спеціальному змінному одязі.

4.6. На кожному підприємстві, яке займається переробкою воску, адміністрація веде книгу обліку надходження воскосировини, а персонал ветеринарної медицини - ветеринарно-санітарний журнал.

5.1. Основне призначення дезінфекції та загальні вимоги

5.1.1. Основне призначення дезінфекції - знешкодити в навколишньому середовищі збудників заразних хвороб бджіл, які можуть забруднювати готову продукцію - штучну вощину. Залежно від мети проведення дезінфекції її поділяють на профілактичну і вимушену.

5.1.2. Заходи щодо проведення дезінфекції передбачаються робочим планом воскоприймального пункту або воскозаводу, є складовою частиною технологічного процесу і включаються в протиепізоотичний план району.

5.1.3. Дезінфекцію проводять робітники воскоприймальних пунктів і воскозаводів під контролем фахівця ветмедицини служби державної ветеринарної медицини, воскозаводу або працівники ветеринарно-санітарних загонів.

Зниження концентрації, температури і часу експозиції мийних та дезінфекційних розчинів, а також порушення періодичності миття і дезінфекції передбаченої інструкціями, не допускається.

5.1.4. Температура повітря при проведенні дезінфекції повинна бути не менше 10 град. C, відносна вологість не менше 65%, температура робочого розчину дезінфектанта 18-20 град. C.

5.2. Підготовка до дезінфекції

5.2.1. Об'єктами дезінфекції на воскоприймальних пунктах і воскозаводах є: ятки, контейнери (для складування воскосировини), ваги, транспорт (автомашини, автокари, ручні візки), спецодяг, приміщення, воскоплавильні баки, стрічкоутворювальні й воскопрокатні машини, стелажі для вощини й ін.

5.2.2. Для дезінфекції використовують розчини знезаражувальних хімічних препаратів у рідкому стані, у формі аерозолів чи бактерицидних пін. Дозволяється використовувати фізичні методи дезінфекціїї, які забезпечують відповідні режими.

Приготування мийних і дезінфекційних розчинів слід проводити централізовано виділеним працівником цеху з унесенням відповідних записів у журнал.

5.2.3. Дезінфекція складається з двох послідовних операцій: санітарної очистки і власне дезінфекції знезаражувальними засобами. Для санітарної очистки об'єктів від воскових забруднень використовують металеві шкребки, щітки і гарячі (60-70 град. C) 0,25%-0,5% розчину їдкого натрію (для поверхні з дерева, кахлю, бетону) і розчинники - ксилол, петролейний і сірчаний ефіри (для металевих поверхонь) та інші дозволені засоби.

5.3. Профілактична дезінфекція

5.3.1. Профілактичну дезінфекцію на воскоприймальних пунктах і воскозаводах проводять один раз на квартал з метою профілактики накопичення патогенної мікрофлори на різних об'єктах.

5.3.2. Тару для збереження і транспортування (ятки, ящики, мішки, контейнери), ваги, кузови автомашин, автокари і ручні візки після їх санітарного очищення дезінфікують препаратом ГЛАК із безпропелентного балона при витраті 100 мл/кв. м поверхні й експозиції 1 година; 0,5%-ним (за ДР) водяним розчином глутарового альдегіду при витраті 1 л/кв. м поверхні й експозиції 3 години, 0,3%-ним водним розчином препарату "Кристал-900" при витраті 0,3-0,5 л/кв. м поверхні при експозиції 2 години.

5.3.3. Внутрішні поверхні стін, підлогу приміщень і устаткування воскоприймальних пунктів і воскозаводів дезінфікують 2%-ним розчином перекису водню, підкисленим 1%-ною мурашиною кислотою при витраті 1 л/кв. м поверхні й експозиції 2 години; 1%-ним розчином Бровадезу-10 при витраті розчину 100-150 мл/кв. м поверхні при експозиції 4 години; 0,5%-ним (за ДР) водяним розчином глутарового альдегіду при витраті 1 л/кв. м поверхні й експозиції 3 години або використовують ці дезінфектанти у формі бактерицидної піни при тій самій експозиції, але при витраті розчину перекису водню 250 мл/кв. м; а глутарового альдегіду 300 мл/кв. м поверхні.

Бактерицидну піну одержують шляхом додавання до готового розчину дезінфектанта 5%-ного біологічно м'якого аніонактивного піноутворювача марки ТЕАС.

5.3.4. Територію розвантажувально-навантажувальних площадок на воскоприймальному пункті дезінфікують 0,5%-ним (за ДР) водяним розчином глутарового альдегіду при нормі витрати 1 л/кв. м поверхні й експозиції 3 години чи 0,3%-ними водними розчинами препарату "Кристал-900" у рекомендованих режимах.

5.3.5. Для проведення дезінфекції рідкими розчинами використовують дезінфекційні машини (ДУК, ВДМ, ЛСД) або гідропульти; дезінфекцію невеликих поверхонь здійснюють з безпропелентного апарата "Росинка".

5.3.6. При використанні дезінфектантів у формі пін застосовують піногенератори, які приєднують до дезінфекційних машин, здатних створювати тиск у подавальному шланзі на виході не менше 4-6 кг/кв. см. Струмінь піни направляють на оброблювану поверхню з відстані 2-5 м. Товщина нанесеного шару піни повинна бути в межах 2-3 см, що відповідає витраті робочого розчину дезінфектанту 200-300 мл/кв. м.

5.4. Вимушена дезінфекція

5.4.1. Вимушену дезінфекцію у воскоприймальних пунктах і воскозаводах проводять при заготівлі воскосировини з не благополучних щодо заразних хвороб бджіл пасік (з підтвердженням діагнозу лабораторними дослідженнями) з метою запобігання розповсюдження збудників хвороб.

5.4.2. Вимушену дезінфекцію проводять в кінці кожного робочого місяця, після завершення технологічного циклу переробки чи відправки сировини, яка контамінована збудниками особливо небезпечних хвороб бджіл. Попередньо проводять механічне і санітарне очищення всіх об'єктів, які підлягають дезінфекції.

5.4.3. Вимушену дезінфекцію проводять одним із таких розчинів:

препаратом ГЛАК при витраті 150 мл/кв. м двічі з інтервалом 1 година, експозиція 3 години шляхом застосування з безпропелентного балона;

10%-ним розчином перекису водню, підкисленим 1%-ною мурашиною кислотою при витраті 250 мл/кв. м поверхні двічі з інтервалом в 1 годину й експозиції 3 години;

5%-ним розчином перекису водню, підкисленим 1%-ною мурашиною кислотою у формі піни (із додаванням до робочого розчину 5% піноутворювача ТЕАС) при нормі витрати 250 мл/кв. м поверхні й експозиції 3 години;

5%-ним (за ДР) розчином глутарового альдегіду у формі піни (із додаванням до робочого розчину 5% піноутворювача ТЕАС) при нормі витрати 300 мл/кв. м поверхні й експозиції 3 години;

3%-ним розчином препарату "Кристал-900" при нормі витрати 0,5 л/кв. м та експозиції 3 години;

5%-ним розчином препарату Бровадез-10 при нормі витрати 150 мл/кв. м та експозиції 10 годин.

5.4.4. Після закінчення відповідного терміну знезараження всі предмети й устаткування підлягають промиванню водою 0,5 л/кв. м.

5.4.5. Дезінфекцію спецодягу робітників (халати, фартухи, рукавиці) проводять не рідше одного разу на місяць, а в цехах приймання і переробки - не рідше одного разу в тиждень шляхом занурення в 2%-ний розчин перекису водню на 3 години, в 1%-ний розчин препарату Бровадез-10 на 1 годину, після чого проводять прання, а також у камері ОППК парами формальдегіду з розрахунку 250 мл 40%-ного формаліну на 1 куб. м при температурі 100 град. C протягом 1 години.