Відповідно до статті 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з вірусним ентеритом гусей (додається).

2. Директору Державного науково-виробничого центру ветеринарної медицини птахівництва України Демиденку В.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та в 10-денний термін забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такою, що не застосовується на території України, "Временную инструкцию о мероприятиях по борьбе с вирусным энтеритом гусят", затверджену Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 16 липня 1972 року.

5. Контроль за виконання цього наказу покласти на Кучерявенка О.О. - заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини України.

1.1. Вірусний ентерит гусей (далі - ВЕГ) - гостра контагіозна хвороба молодняку гусей, яка характеризується ураженням печінки, легень, катарально-геморагічним запаленням кишечника і високою (30-90%) смертністю гусенят перших днів життя.

Збудником інфекції є вірус, який належить до родини парвовірусів, розміром 20-50 мкм. Штами вірусу споріднені в антигенному відношенні, але відрізняються за вірулентністю.

За природних умов до збудника вірусного ентериту гусей чутливі гусенята та мускусні каченята віком від 1 до 30 днів життя. Дорослі гуси, мускусні та пекінські качки, кури, індики та цесарки вірусним ентеритом не хворіють.

Джерелом інфекції є хворі гусенята і забруднені їх виділеннями корми, вода, інвентар та інші предмети. Інфікування відбувається аліментарним, аерогенним та трансоваріальним шляхами. Інкубаційний період триває від 2 до 6 днів і більше.

Хвороба протікає в гострій та підгострій формах. Клінічно проявляється пригніченням, втратою апетиту і діареєю. При гострій формі хворі гусенята скучуються, відмовляються від корму, мало рухаються і протягом кількох годин гинуть; при підгострому перебігу хвороби гусенята відстають у зрості і розвитку, у них розвиваються кон'юнктивіти, риніти, частина з них через 1- 2 тижні гине. Основними патолого-анатомічними змінами є: накопичення слизу в ротовій порожнині, залозистому шлунку та шлунково-кишковому тракті; катаральний, фібринозний або геморагічний ентерит, кутикуліт. Печінка збільшена, гіперемійована, м'язи серця мають вигляд вареного м'яса, селезінка і нирки кровонаповнені, шкіра суха.

1.2. Діагноз установлюється на основі епізоотичних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, результатів лабораторних досліджень. ВЕГ необхідно диференціювати від сальмонельозу, колібактеріозу, пастерельозу, вірусного гепатиту, інфлюенци, отруєння і ентеритів аліментарного характеру.

1.3. При підозрі на захворювання птиці ВЕГ у державну лабораторію ветеринарної медицини надсилають для уточнення діагнозу 5-6 свіжих трупів або хворих гусенят такої самої кількості.

З метою охорони господарства (ферми, відділення, приватного подвір'я) від занесення збудника інфекції керівники та спеціалісти ветеринарної медицини господарств усіх форм власності, які мають птицю, зобов'язані:

2.1. Суворо виконувати вимоги, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", діючі ветеринарно-санітарні правила для птахогосподарств та інші нормативно-правові акти з питань ветеринарної медицини.