1. Відділення (палата) для застосування примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом (далі - відділення), які є структурними підрозділами психіатричних лікарень, призначені для застосування за рішенням суду примусових заходів медичного характеру до осіб, які хворі на психічні розлади (далі - хворі) і за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становлять небезпеку для суспільства та потребують госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

2. Підставою для госпіталізації хворого є рішення суду про застосування до нього примусового заходу медичного характеру з посиленим наглядом.

3. Госпіталізація хворих здійснюється до відділень за територіальним розподілом, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України.

4. Територію відділення, його приміщення, технічне обладнання планують та організовують у встановленому порядку і забезпечують засобами охоронної та протипожежної сигналізації з урахуванням умов, які необхідні для забезпечення посиленого нагляду за хворими, і утримують відповідно до вимог санітарного законодавства.

5. Охорона відділення здійснюється згідно з чинним законодавством.

6. Приймання хворих до відділення здійснюється черговим лікарем психіатричної лікарні за наявності рішення суду, копії акта судово-психіатричної експертизи, паспорта або документа, який засвідчує особу хворого. На хворих, які до винесення рішення суду утримувались під вартою, додається довідка про термін перебування під вартою.

7. Хворих, яких госпіталізовано до відділення, розміщують у палатах згідно з їх психічним станом та статтю. Залежно від їх стану за ними встановлюють відповідний медичний нагляд і призначають відповідне лікування.

8. Огляд хворих, їх санітарна обробка, прийняття речей, документів, а також оформлення медичної документації проводяться в установленому порядку.

9. Під час огляду хворого черговий лікар досліджує психічний, неврологічний і соматичний стани, збирає необхідні анамнестичні відомості і заносить відповідні дані до журналу обліку приймання хворих та відмовлень у госпіталізації і в картку стаціонарного хворого.

10. Хворий не пізніше першої доби з часу перебування у відділенні підлягає огляду лікуючим лікарем і завідувачем відділення (за винятком вихідних та святкових днів).

11. Результати дослідження психічного, неврологічного та соматичного станів хворого, анамнестичні (катамнестичні) дані, попередній діагноз, результати нагляду, діагностичні і лікувальні призначення фіксуються в картці стаціонарного хворого (історії хвороби).

Клінічний діагноз установлюється лікуючим лікарем після проведення усіх необхідних досліджень і отримання даних об'єктивного анамнезу. Формулювання діагнозу проводиться згідно з діючою міжнародною класифікацією хвороб, травм і причин смерті. Термін установлення клінічного діагнозу не повинен перевищувати 10 діб з часу госпіталізації.

Усі записи, які зроблені лікарем в картці стаціонарного хворого, засвідчуються його особистим підписом.

12. Хворі підлягають не рідше одного разу на 6 місяців огляду комісією лікарів-психіатрів (далі - комісія), яка визначає психічний стан особи і наявність підстав для звернення до суду із заявою про продовження, зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру.