1.1. Емфізематозний карбункул (емкар) - гостре неконтагіозне інфекційне захворювання, переважно великої рогатої худоби та овець, яке характеризується утворенням крепітувальних набряків у м'язовій тканині різних ділянок тіла.

Хворіють, головним чином, молоді вгодовані тварини віком від 3 місяців до 4 років. Виявляється спорадично. Реєструється протягом усього року, але частіше в літній та осінній періоди. Летальність сягає 80%.

1.2. Збудник емфізематозного карбункула - Clostridium chauvoei - анаеробний, поліморфний, спороутворюючий, рухомий мікроорганізм. У мазках-відбитках із молодих культур фарбується грампозитивно, а в старих культурах - грамнегативно. Збудник продукує складний екзотоксин, який виявляє летальні й некротичні властивості та володіє гемолітичною, дезоксирибонуклеазною і гіалуронідазною активністю.

1.3. Емфізематозний карбункул - типова грунтова інфекція. Джерело інфекції - хворі тварини. Фактори передачі - грунт, пасовища, корми, вода, інфіковані збудником. Зараження тварин є аліментарне або відбувається через пошкоджені шкіру, слизові оболонки. Певну роль у розповсюдженні хвороби відіграють кровосисні комахи.

1.4. Система заходів, спрямованих проти емфізематозного карбункула, грунтується на:

1.4.1. Своєчасній діагностиці хвороби.

1.4.2. Ефективній ліквідації вогнища хвороби (утилізація трупів, знезараження приміщень, інвентарю, території).

1.4.3. Охороні тварин від зараження в неблагополучних пунктах.

1.5. Неблагополучним за емфізематозним карбункулом пунктом уважають населений пункт, колективне або приватне господарство, ферму і суміжні з ними пасовища та водойми, де мали місце випадки хвороби протягом останніх 5 років.

2.1. Діагноз - емфізематозний карбункул установлюють на підставі клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, епізоотологічних даних і результатів лабораторних досліджень.

2.2. Лабораторна діагностика емфізематозного карбункула включає мікроскопічне, бактеріологічне та біологічне дослідження патологічного матеріалу. Термін лабораторних досліджень до 8 діб.

2.3. У лабораторію направляють ексудат із крепітувального набряку, шматочки уражених м'язів (3 х 3 х 3 см). У разі розтину трупа відбирають шматочки печінки, селезінки і нирок, а також кров із серця. Матеріал для дослідження відбирають не пізніше 4-х годин після загибелі тварини. У теплу пору року його консервують 30%-ним стерильним водним розчином гліцерину.

2.4. Діагноз - емфізематозний карбункул уважають установленим при отриманні одного з таких показників:

2.4.1. Виділення з патологічного матеріалу культури, типової для Cl. chauvoei і загибелі хоча б однієї зараженої морської свинки з типовою для цієї хвороби патолого-анатомічною картиною і виділення з її органів культури збудника.

2.4.2. Загибель хоча б однієї морської свинки з двох заражених патологічним матеріалом за наявності в неї типових для цієї хвороби патолого-анатомічних змін і виділення з її органів культури Cl. chauvoei, якщо навіть при посіві з досліджуваного матеріалу культура збудника не була виділена.

2.5. Емфізематозний карбункул необхідно диференціювати від злоякісного набряку і сибірки.

2.5.1. Злоякісний набряк, як правило, розвивається, як післяранова інфекція. Остаточна диференціація цього захворювання грунтується на результатах бактеріологічного та біологічного досліджень.

2.5.2. Сибірку диференціюють за клінічними ознаками (постійне та значне підвищення температури, відсутність крепітації набряків), патолого-анатомічними змінами (сильне здуття трупів, відсутність заклякання основних груп м'язів, витікання кров'янистої рідини з природних отворів) та результатами лабораторних досліджень.

3.1. З метою запобігання захворювання тварин на емфізематозний карбункул керівники господарств та власники худоби зобов'язані:

- не допускати вимушеного забою тварин без дозволу лікаря ветеринарної медицини;

- суворо виконувати ветеринарно-санітарні правила та технологічні вимоги щодо розміщення, догляду, годівлі, випасу і водопою тварин;

- систематично здійснювати дезінфекцію приміщень, знищувати мишоподібних гризунів та комах;

- репродуктивні та відгодівельні групи тварин комплектувати здоровими тваринами із благополучних за емфізематозним карбункулом місцевостей, витримуючи їх перед уведенням у загальне стадо 30 днів у карантині;

- проводити осушення заболочених пасовищ, меліорацію сінокосів, знищувати на пасовищах колючу рослинність;

- обладнувати водопої для тварин, забороняти напування тварин з водопоїв, що підозрюються на зараження збудником емфізематозного карбункула;

- утримувати в належному стані скотомогильники та інші місця закопування трупів тварин;

- суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог при проведенні агромеліоративних робіт та робіт, пов'язаних із значним переміщенням грунту.

3.1.1. Спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані:

- здійснювати постійний контроль за клінічним станом тварин, а при підозрі на захворювання емфізематозним карбункулом негайно повідомляти головного державного інспектора ветеринарної медицини району;

- суворо дотримуватись правил знешкодження трупів тварин та здійснювати контроль за санітарним станом пасовищ, водоймищ, скотомогильників.

3.1.2. Головні державні інспектори ветеринарної медицини районів та міст зобов'язані:

- здійснювати постійний контроль за динамікою неблагополучних за емфізематозним карбункулом пунктів та проведення в них оздоровчих та запобіжних заходів;

- записувати в журналі епізоотологічного стану району (міста) дані про неблагополучні місцевості і помічати їх на епізоотичній карті району (міста) з указанням дати падежу тварин та місцезнаходження вогнища інфекції;

- складати щорічні плани профілактичних щеплень тварин проти емфізематозного карбункула та здійснювати контроль за їх виконанням.

3.2. У неблагополучних за емфізематозним карбункулом пунктах здійснюють:

3.2.1. Планові організаційно-господарські заходи, які передбачають:

- контроль за переміщенням тварин;

- дотримання санітарних вимог при утилізації трупів тварин;

- постійний контроль за зберіганням і переробкою сировини тваринного походження;

- своєчасну і якісну очистку і дезінфекцію приміщень та суміжної території;

- правильне використання колодязів, водоймищ та пасовищ, підозрюваних на контамінацію збудником хвороби.

3.2.2. Щорічні профілактичні щеплення сприйнятливих до емфізематозного карбункула тварин.

3.2.2.1. Щеплення тварин здійснюють за 2 - 4 тижні до вигону їх на пасовища.

3.2.2.2. Щепленню підлягає велика рогата худоба віком від 3 місяців до 4 років. Телят у 6-місячному віці щеплюють повторно. Вакцину застосовують одноразово в дозах, передбачених настановою з її застосування.

3.2.2.3. У разі тяжких епізоотичних обставин усю велику рогату худобу щеплюють двічі з інтервалом у два тижні згідно з настановою із застосування вакцини.

3.2.2.4. У господарствах, де реєструється емфізематозний карбункул овець або свиней, їх щеплюють одноразово, починаючи з 6-місячного віку.