Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року N 1277 "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами тварин

1. Затвердити:

Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з анаплазмозом великої і дрібної рогатої худоби (додається);

Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з хворобою Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів;

Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з емфізематозним карбункулом;

Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним ринотрахеїтом - пустульозним вульвовагінітом (баланопоститом) великої рогатої худоби;

Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо).

2. Начальнику управління забезпечення протиепізоотичної роботи Державного департаменту ветеринарної медицини Кучерявенку О.О. подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України цей наказ та в 10-денний термін після реєстрації забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя довести зазначені інструкції до установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.

4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такими, що не застосовуються на території України:

Инструкцию о мероприятиях по профилактике и ликвидации заболевания крупного рогатого скота инфекционным ринотрахеитом - пустулезным вульвовагинитом (затверджена Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 26 липня 1984 року);

Инструкцию о мероприятиях против эмфизематозного карбункула (затверджена Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 10 жовтня 1982 року);

Инструкцию по борьбе с анаплазмозом крупного и мелкого рогатого скота (затверджена Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 31 липня 1970 року);

Инструкцию по борьбе с болезнью Ауески сельскохозяйственных животных и пушных зверей (затверджена Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 20 березня 1968 року);

Тимчасову інструкцію з профілактики та ліквідації інфекційної бурсальної хвороби (хвороби Гамборо) (затверджена Головним управлінням ветеринарної медицини з Державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України).

5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини Горжеєва В.М.

1.1. Анаплазмоз - трансмісивне кровопаразитарне захворювання великої і дрібної рогатої худоби, яке характеризується пригніченням загального стану, короткочасним підвищенням температури, різким зниженням молочної продуктивності, анемією, виснаженням тварин.

До анаплазмозу сприйнятливі також буйволи, олені, лосі, сайгаки, козероги, білохвості олені.

Збудники анаплазмозу належать до групи рикетсіозів тварин, у великої рогатої худоби це Anaplasma marginale, а у дрібної рогатої худоби - Anaplasma ovis.

Джерелом збудника анаплазмозу є хворі тварини та анаплазмозні носії.

Основними переносниками анаплазм є іксодові кліщі на різних стадіях розвитку. Механічне перенесення збудника відбувається кровосисними комахами та нестерильними інструментами, забрудненими кров'ю хворих або анаплазмозних носіїв.

Інкубаційний період при трансмісивній передачі збудника анаплазмозу великої рогатої худоби триває 25 - 175 днів, при механічному перенесенні 11 - 30 днів, а збудника анаплазмозу овець 3 - 40 днів.

Анаплазмозом хворіє велика рогата худоба будь-якого віку, проте молоді тварини переносять хворобу легше. Анаплазмозом хворіють вівці будь-якого віку, проте в молодих тварин перебіг хвороби безсимптомний.

Захворювання сезонне. У великої рогатої худоби проявляється в пасовищний (червень-липень, жовтень) та стійловий (січень-березень) періоди, у вівців - у період активності членистоногих (весна, літо, осінь).

За асоційованого перебігу анаплазмозу та лейкозу відбувається стимуляція лейкозного процесу (прискорюється перехід стадії серологічного реагування у гематологічну стадію).

1.2. З метою попередження занесення анаплазмозу в господарство чи населений пункт необхідно:

- не допускати введення в господарство чи населений пункт (на ферму, відділок) хворих на анаплазмоз тварин та анаплазмозних носіїв;

- систематично проводити боротьбу з іксодовими кліщами та кровосисними комахами на тваринах, особливо в ранньовесняний, літній і осінній періоди;

- знищувати іксодових кліщів шляхом проведення агромеліоративних заходів і використання отрутохімікатів згідно із чинними вимогами і настановами.

1.3. Діагноз захворювання на анаплазмоз ставлять на основі результатів епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних досліджень та обов'язкової мікроскопії мазків крові хворих та з підозрою на захворювання тварин, а при потребі проводять біопроби на сприйнятливих тваринах.

1.4. При встановленні захворювання тварин на анаплазмоз рішенням райдержадміністрації, за поданням державного інспектора ветмедицини району, господарство (ферму, отару) оголошують неблагополучним і вводяться карантинні обмеження, згідно з якими забороняється:

- увезення та вивезення тварин;

- проведення масових маніпуляцій та щеплень.

При цьому проводять такі заходи:

- клінічний огляд та вибіркову термометрію, хворих тварин відокремлюють від здорового поголів'я, лікують антибіотиками тетрациклінового та макролідного ряду згідно з пунктами 3.1 - 3.5;

- малоцінних тварин, які перехворіли анаплазмозом, вибраковують, а умовно-здорове поголів'я на період перебігу хвороби щоденно обстежують клінічно. Тварин, у яких анаплазмоз проходить асоційовано з лейкозом, здають на забій;

- дотримуються правил асептики і антисептики при проведенні лікування тварин.

1.5. У регіонах, неблагополучних щодо анаплазмозу, тварин, відібраних у племінних господарствах для продажу, досліджують на анаплазмоз шляхом мікроскопії мазків крові. Перед вивезенням із господарства тварини підлягають протикліщовій обробці акарицидними препаратами. Усі тварини, що випасались на біотопах переносників анаплазмозу, перед вивезенням обов'язково підлягають обробці препаратами тетрациклінового ряду або гентаміцином. При продажу молодняку, який не випасався на пасовищах, де реєструються біотопи кліщів-переносників анаплазмозу, обробка тварин препаратами тетрациклінового ряду або гентаміцином не проводиться.

1.6. У неблагополучному щодо анаплазмозу господарстві всі види тваринницької продукції використовують на загальних підставах.

1.7. Обмеження з господарства знімають через 30 днів після останнього випадку загибелі, забою перехворілих (носіїв анаплазм) або одужання хворих тварин.

2.1. Для встановлення діагнозу захворювання на анаплазмоз використовують епізоотологічний, клінічний, патолого-анатомічний та мікроскопічний методи досліджень, а при потребі й біопробу.

2.2. При проведенні епізоотологічних досліджень слід звернути особливу увагу на благополучність господарства щодо анаплазмозу великої та дрібної рогатої худоби, сезонність хвороби, наявність біотопів іксодових кліщів у місцях випасу тварин, вік тварин (старші тварини важко переносять захворювання, у молодих тварин анаплазмоз проходить легко і може бути непоміченим), статус тварин (місцеві чи завезені з інших зон), проведення протягом останніх 30-45 днів ветеринарного оброблення тварин (кастрація, вакцинація, узяття крові, позбавлення рогів та ін.).

2.3. Із клінічних ознак відмічають пропасницю непостійного типу, пригнічений стан, анемічність слизових оболонок, атонію передшлунків, запори, прискорення пульсу, аритмію серцевих скорочень, у дійних корів і овець - зниження надоїв. У процесі захворювання швидко прогресує анемія, кон'юнктива при цьому стає блідою, до кольору білої порцеляни. Виснаження у тварин прогресує, вони худнуть, але зберігають апетит. Хворі тварини відстають від гурту, часто лежать, ховаються в затінку. Тварини гинуть з ознаками коми.