Відповідно до вимог пункту 22 Положення про Державний комітет рибного господарства України, затвердженого Указом Президента України від 06.11.97 N 1250/97,

1. Затвердити Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України, які погоджені з Головним УПБ МВС України від 10.02.99 N 12/5/302 (додаються).

2. Управлінню флоту, безпеки мореплавства і охорони праці (Дмитришин) подати Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України до Міністерства юстиції на державну реєстрацію.

3. Керівникам підприємств, організацій, Базовому учбово-тренажерному центру:

3.1. Вжити заходів щодо вивчення керівниками, фахівцями та працівниками підприємств, організацій та суден вимог Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України.

3.2. Надалі керуватися вимогами Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України та забезпечити контроль за їх виконанням посадовими особами і працівниками.

4. Уважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила пожарной безопасности на судах флота рыбной промышленности СССР и рыболовецких колхозов", затверджених наказом Мінрибгопу СРСР від 25.11.88 N 527.

5. Скасувати наказ Державного комітету рибного господарства України від 21.01.99 N 5.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника Голови Комітету Бондаренка В.і.

1.1. Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України (надалі - Правила) встановлюють основні вимоги пожежної безпеки при експлуатації флоту рибного господарства (надалі - ФРГ) України.

Вимоги Правил поширюються на всі типи суден і технічних плавзасобів ФРГ, які приписані до портів України, на всіх стадіях їх експлуатації незалежно від форм власності.

1.2. Правила визначають організаційно-технічні та інші заходи, що направлені на запобігання пожежам на суднах, а також підготовку і дії екіпажу з боротьби за живучість судна у разі виникнення пожежі, спрямовані на гасіння пожежі.

Правила пожежної безпеки на суднах ФРГ України є обов'язковими для виконання всіма посадовими особами, органами управління, підприємствами, екіпажами суден ФРГ, установами, організаціями, які займаються експлуатацією флоту (надалі - підприємства), незалежно від форм власності.

1.3. Правила є керівним документом в організації пожежної безпеки для капітанів суден, керівників промислів, начальників і робітників служб управлінь (баз) флотів, які займаються експлуатацією флоту, та для всіх екіпажів суден.

1.4. Обов'язки сторін щодо забезпечення безпеки орендованого майна визначаються у договорі оренди.

1.5. На суднах ФРГ, що експлуатуються, для забезпечення пожежної безпеки слід керуватися цими Правилами, загальнодержавними Правилами пожежної безпеки в Україні, будівельними нормами, нормами технологічного проектування, стандартами та іншими чинними нормативними актами, зважаючи на сферу їх дії, що регламентують вимоги пожежної безпеки на суднах ФРГ України.

1.6. Правила повинні бути на всіх суднах ФРГ України разом з іншими обов'язковими документами, перелік яких наведено в додатку 2, і комплектуватися в окрему папку протипожежного захисту.

1.7. Повнота та правильність комплектування папки покладається на помічника капітана з пожежної частини, а при його відсутності - на старшого помічника капітана.

2.1. Перелік нормативних актів, вимоги яких ураховані при розробці цих Правил, і скорочення наведено в додатку 1.

3.1. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

3.1.1. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційно-технічних та інших протипожежних заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих збитків і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

3.2. Обов'язки адміністративно-управлінського складу та членів екіпажу суден щодо забезпечення пожежної безпеки

3.2.1. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності адміністративно-управлінського складу ФРГ, капітанів і екіпажів суден та інших плавзасобів.

3.2.2. Керівники (власники) підприємств, уповноважені ними органи (надалі - власники) зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід з пожежогасіння;

відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за додержанням їх вимог;

забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання постанов органів державного пожежного нагляду;

організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки;

утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

подавати на вимогу Державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється.

3.2.3. Командний склад судна повинен досконало знати:

обладнання та конструктивні особливості судна;

заходи щодо запобігання вибухам й пожежам;

тактику боротьби з вогнем та димом, який проникає до суднових приміщень;

вимоги з підтримання в справному стані стаціонарних та переносних засобів і систем пожежогасіння, а також засобів протипожежного спорядження;

свої обов'язки щодо попередження пожеж та боротьби з пожежами, що сталися на судні.

3.2.4. Екіпаж судна зобов'язаний дотримуватись протипожежного режиму та виконувати всі заходи щодо забезпечення вибухо- та пожежобезпеки судна в будь-яких умовах експлуатації.

3.2.5. Особи, яких приймають до складу екіпажу (крім командного складу), попередньо повинні пройти навчання і перевірку знань за програмою пожежно-технічного мінімуму (додаток 3).

Перелік посад, при призначені на які необхідно проходити навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки, подається у НАПБ Б.07.001-94.

3.3. Навчання заходам пожежної безпеки і знаки безпеки

3.3.1. Навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки повинні проходити всі, хто виконує обов'язки, пов'язані з забезпеченням пожежної безпеки об'єктів з підвищеною пожежною небезпекою.

Зазначені працівники проходять навчання та перевірку знань до початку виконання своїх обов'язків, а згодом - періодично.

Порядок організації навчання та перевірки знань визначається переліком посад, при призначенні на які особи повинні проходити навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки, який затверджено наказом МВС України від 17.11.94 N 628, зареєстрованим у Мін'юсті України 22.12.94 за N 307/517 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.94 N 508 "Про заходи щодо виконання Закону України про пожежну безпеку".

3.3.2. Спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) повинні проходити попередньо (до початку самостійного виконання робіт) особи, що приймаються на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою.

З метою підвищення загальних знань з питань пожежної безпеки один раз на рік працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.

3.3.3. Члени екіпажу мають регулярно проходити інструктажі. За призначенням та часом проведення протипожежні інструктажі поділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з особами перед початком роботи, а також з особами, що прибули на підприємство у відрядження.

Первинний і повторний інструктажі можуть проводиться одночасно з відповідними інструктажами з охорони праці.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться в разі потреби його проведення; обсяг і зміст його визначаються у кожному конкретному випадку.

Цільовий протипожежний інструктаж проводиться перед виконанням разових (тимчасових) пожежовибухонебезпечних робіт, при ліквідації аварії, стихійного лиха тощо.

Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, спеціального навчання та перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму визначено Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки, затвердженим МВС України від 17.11.94 N 628 (додаток 3).

Приблизний перелік робіт (професій, посад), при прийманні на які особи повинні проходити спеціальне навчання та щорічну перевірку знань, наведено в НАПБ Б.07.001-94.

Допуск до роботи працівників, що не пройшли навчання, протипожежний інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

3.3.4. Навчання та тренування з пожежогасіння входять в організацію боротьби за живучість суден і мають відповідати міжнародним вимогам СОЛАС і "Наставлению по предотвращению аварий и борьбе за живучесть судов флота рыбной промышленности СССР".

Вивчення заходів пожежної безпеки слід також передбачити в системі виробничого навчання.

У залежності від специфіки роботи флоту судновласник будь-якої форми власності може передбачити календарне технічне вивчення заходів пожежної безпеки відповідно до планів, що надаються службою безпеки мореплавства.

3.3.5. Командний склад повинен систематично перевіряти знання підлеглих осіб щодо обов'язків з боротьби з пожежами.

Особливу увагу слід приділяти підготовці членів суднового екіпажу, які при боротьбі з пожежами повинні працювати в дихальних індивідуальних апаратах (надалі - ДІА). Кількість ДІА на суднах має відповідати кількості, зазначеній у Правилах Регістру, але не менше трьох комплектів на кожну аварійну партію (групу) та двох комплектів біля входу в рефрижераторне відділення (надалі - РВ).

До роботи в ДІА допускаються особи, які пройшли спеціальну підготовку, що включає вивчення конструкції та дії апарату, а також надбали навики роботи в ньому.

Теоретичні знання та практичні навики зазначених осіб повинні перевірятись кожного року в учбово-тренувальних центрах або пунктах.

Допуск членів суднового екіпажу до роботи в ДІА оформляється наказом по судну.

3.3.6. Під час стоянки судна в порту, за розпорядженням капітана, призначається чергова стоянка вахти (надалі - ЧСВ), до складу якої входять дозірні з живучості судна, обов'язки яких, поряд з іншими, полягають у протипожежному нагляді.

Кількісний склад дозору живучості визначається з огляду на умови стоянки, наявність екіпажу та тип судна.

Щодня вахтовий помічник капітана повинен проінструктувати тих, хто заступає на вахту, щодо їх дій із забезпечення пожежної безпеки судна, матеріали інструктажу занести в журнал.

Вахтова служба має здійснювати:

обхід виробничих та службових приміщень за затвердженими капітаном судна маршрутам з інтервалом обходу не більше однієї години з 23 години 00 хвилин до 6 години 00 хвилин і через кожні дві години з 6 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин;

перевірку дотримання виробничим персоналом та судновою командою встановленого на судні протипожежного режиму;

перевірку відповідності протипожежних закриттів до маркування або наказу по судну;

перевірку готовності протипожежного обладнання та систем до дії;

оповіщення вахтового помічника капітана про виявлені недоліки і несправності обладнання і систем;

оповіщення вахтового помічника капітана про виявлення пожежі.

3.3.7. При експлуатації судна всі протипожежні закриття, система автоматичної пожежної сигналізації (надалі - АПС) та предмети протипожежного обладнання закріплюються згідно з розкладом завідування за певними членами екіпажу судна.

Усі суднові приміщення, відкриті частини палуб та надбудов також закріплюються за певними особами, які відповідають за підтримку протипожежного режиму в указаних приміщеннях.

3.3.8. Члени екіпажу (завідувачі), що відповідають за протипожежний стан об'єктів, не рідше одного разу на сім днів зобов'язані проводити перевірку протипожежних закриттів, запірного обладнання вентиляційних трубопроводів та зовнішнього обладнання, стану переділок, палуб, підволоків, дверей, ілюмінаторів, чи немає в них не передбачених конструкцією отворів; стану теплоізоляції; наявності та стану ущільнювача в місцях проходження через суднові конструкції кабелів та трубопроводів, а також стану спорядження, матеріалів тощо, що зберігаються в цих приміщеннях.

При виявленні несправностей особи, відповідальні за протипожежний режим приміщення, зобов'язані негайно доповісти про це старшому помічнику капітана та проконтролювати усунення несправностей. Про результати огляду та вжиті заходи повинен бути зроблений відповідний запис у журналі технічного стану.

3.3.9. На судні, в будь-який час доби, повинен бути забезпечений доступ до всіх приміщень, що замикаються. Під час загальносуднової тривоги в зв'язку з пожежею каюти екіпажу та інші житлові приміщення не повинні бути замкнені.

3.3.10. Усі предмети протипожежного обладнання та спорядження (пожежні крани (надалі - ПК), рукава, стволи тощо) повинні мати маркування та пофарбування згідно з ДСТУ 3237-95, ГОСТ 12.4.026-76 та "Наставлением по предотвращению аварий и борьбе за живучесть судов флота рыбной промышленности СССР".

3.3.11. Кожне приміщення судна має бути забезпечене штатними справними технічними засобами боротьби з пожежею.

Протипожежні системи та обладнання повинні відповідати Правилам Регістру.

Відповідальність за наявність на судні приписаних Правилами Регістру засобів та обладнання покладається на капітана, а за їх справність та готовність до негайної дії - на осіб командного складу судна у відповідності з розкладом завідування приміщеннями.

3.3.12. Протипожежні системи, установки, оснащення приміщень (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.

3.3.13. Отвори в переділках і палубах повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси тощо) проти поширення вогню та продуктів горіння.

Не допускається встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей, а також знімати пристрої самозачинення.

3.3.14. Зазори, що утворилися внаслідок перетинання переділок, палуб, відгороджувальних конструкцій різними комунікаціями, повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості.

Пошкодження вогнезахисних покриттів (спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо), конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітропроводів та переділок повинні негайно усуватись.

3.3.15. Усі системи пожежогасіння повинні завжди бути в робочому стані і підготовлені до негайного використання, крім випадків, коли системи перебувають на ремонті.

У розкладі за тривогою мають бути вказані посадові особи, що відповідають за пуск кожної системи пожежогасіння.

3.3.16. Під час загальносуднової пожежної тривоги водяна протипожежна система повинна бути під робочим тиском, резервні пожежні насоси підготовлені до негайного пуску, а до всіх ПК постійно повинна бути підведена вода.

3.3.17. При температурі зовнішнього повітря нижче 0 град.С до ПК, розташованих на верхній палубі, вода через сухотруби не підводиться, проте водяна протипожежна система має бути підготовлена до негайної подачі води.

3.3.18. ПК повинні бути захищені від будь-яких пошкоджень при вантажних операціях і в повсякденних умовах експлуатації судна.

До кранів має бути забезпечений вільний доступ, а внутрішні пожежні шафи, вигородки та переділки, в яких установлені пожежні крани, повинні мати добре помітні написи та номери.

3.3.19. Організація та порядок проведення оглядів і перевірок енергетичних установок, що забезпечують протипожежні системи та обладнання, повинні відповідати чинним інструкціям та правилам їх технічної експлуатації.

3.3.20. Для уникнення помилок при перемиканні технічних засобів, а також для стислості передачі команд та донесень щодо використання енергетичної установки всі основні та дублюючі технічні засоби повинні мати розпізнавальні планки.

3.3.21. На суднах забороняється зберігати: паливно-мастильні

матеріали (надалі - ПММ) у відкритому посуді;

матеріали навалом, у тюках, в'язках у вогкому стані і змоченими або насиченими маслом, гасом, лаками та розчинниками, що здатні самозайматися;

свіжопофарбовану парусину в складеному вигляді в погано вентильованому приміщенні;

забруднені та вогкі вугільні мішки;

фарби, лаки та розчинники в приміщеннях, де зберігаються пакля, шмаття, острижка та інші волокнисті матеріали;

легкозаймисті речовини (надалі - ЛЗР), горючі рідини (надалі - ГР) та ПММ не в спеціально призначених коморах або місцях;

не придатні для використання піротехнічні засоби (термін зберігання яких минув або ж вони зіпсувалися під час використання).

3.3.22. Не дозволяється використовувати:

ЛЗР для миття та знежирювання брудних та замаслених деталей механізмів;

легкозаймисті фарби для фарбування приміщень;

нестаціонарні електронагрівальні прилади (праски, чайники, плитки тощо) в не обладнаних для цієї мети приміщеннях;

саморобні некалібровані плавкі вставки запобіжників.

3.3.23. Забороняється залишати без нагляду ввімкнені електронагрівальні прилади, електроінструменти та електрозварювальне обладнання.

3.3.24. Забороняється користуватися відкритим вогнем на судні:

у трюмах, вантажних, баластових танках, сховищах усіх видів ЛЗР та ГР без їх попередньої зачистки, миття та дегазації, а також поблизу виходу повітря з них;

поблизу розкритих танків (цистерн) із ПММ та в місцях розбирання паливного трубопроводу;

в акумуляторних приміщеннях;

у приміщеннях вантажних шлангів, ліхтарних, малярних, шкіперських, сухої провізії;

у теслярській майстерні;

поблизу шахт та головок вентиляції;

у безпосередній близькості до легкозаймистих матеріалів (надалі - ЛЗМ);

у всіх приміщеннях судна з метою освітлення;

на відстані менше ніж 10 м від місць розташування балонів з горючими газами (надалі - ГГ);

поблизу місць розкривання будь-яких частин двигунів внутрішнього згоряння.

3.3.25. Забороняється курити на судні в будь-яких місцях, крім спеціальних місць, визначених наказом по судну. У цих місцях слід вивісити напис "Місце для куріння" і встановити попільнички з водою.

3.3.26. Забороняється викидати за борт, у тому числі і через ілюмінатори, недокурки та інші предмети, що горять.

3.3.27. У приміщеннях та інших місцях судна, де курити забороняється, повинні бути нанесені або вивішені написи "Не курити" або відповідні попереджувальні знаки.

3.3.28. Забороняється курити в каютах, де немає попільничок із негорючого матеріалу, а також лежачи в ліжку або на дивані.

3.3.29. На танкерах, за повсякденних умов експлуатації, куріння дозволяється лише в спеціально встановленому наказом по судну закритому приміщенні, яке розташоване, згідно з Правилами Регістру, в кормі від вантажних танків і не має дверей або інших отворів та вентиляції, що виходять безпосередньо на вантажну палубу, де розташовано горловини паливних танків і вентиляційні отвори, за наявності в указаних приміщеннях металевих або негорючих попільниць.

Оздоблення цього приміщення повинно бути виконано з матеріалів, які не поширюють полум'я.

3.3.30. На видимих місцях надбудов танкера, в районі вантажної палуби, необхідно нанести застережливі написи "Не курити" та "Використовувати відкритий вогонь заборонено".

При швартуванні танкера до причалу поблизу трапа або сходень слід вивісити або встановити попереджувальні написи "Стороннім вхід заборонено", "Курити та використовувати відкритий вогонь заборонено".

3.3.31. За відсутності людей у приміщеннях електроосвітлення має бути вимкнуте, за винятком установленого наказом по судну чергового освітлення.

3.3.32. Забороняється перевезення пасажирів на нафтоналивних суднах і суднах, які їх буксирують.

3.3.33. Забороняється перевозити багажем та ручною поклажею вибухові, легкозаймисті та інші пожежонебезпечні речовини й предмети на суднах, які виконують перевезення пасажирів.

3.3.34. Замість застережних написів "Місце для куріння", "Не курити", "Стороннім вхід заборонено" та інших допускається застосування знаків безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

Місця розташування знаків безпеки, порядок застосування пояснювальних написів до них встановлює служба пожежної безпеки (надалі - СПБ) ФРГ.

Знаки безпеки повинні бути розташовані з таким розрахунком, щоб вони були добре помітні та вирізнялись на довколишньому тлі.

На місцях (зонах), що є тимчасово пожежонебезпечними, встановлюються переносні знаки, які знімаються після того, як відпадає потреба в їх застосуванні.

Знаки, що використовуються в темний час доби або в умовах недостатньої видимості, мають бути помітні.

Знаки безпеки з штучним освітленням, установлені у вибухопожежонебезпечних приміщеннях (зонах) або на дверях цих приміщень, повинні мати відповідний ступінь захисту.

3.3.35. Контроль роботи ЧСВ включає перевірку:

знання персоналом ЧСВ своїх службових обов'язків;

наявності потрібних схем та інструкцій з експлуатації систем пожежогасіння;

наявності журналу забезпечення пожежної безпеки судна та правильності його заповнення.

3.4. Протипожежний режим у житлових, службових, виробничих та господарських приміщеннях

3.4.1. У всіх приміщеннях, у яких наказом по судну дозволено курити, мають бути встановлені металеві попільнички з водою або попільнички з негорючого матеріалу.

3.4.2. Прилади опалення повинні бути стаціонарно закріплені і закриті захисними кожухами.

3.4.3. Не дозволяється під час роботи приладів опалення знімати з них захисні кожухи.

3.4.4. Килими, килимові доріжки, чохли для меблів і матраців, тканини і плівки, які застосовуються для виготовлення штор та інших подібних підвісних виробів, мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.044-89, бути негорючими, малонебезпечними щодо токсичності продуктів згоряння, а також мати помірну димотвірну здатність.

3.4.5. Забороняється користуватися матрацами і подушками з вати та подібних горючих матеріалів.

3.4.6. У коридорах, вигородках трапів постів управління, житлових та службових приміщеннях текстильні та їм подібні палубні покриття не повинні швидко поширювати полум'я по поверхні.

3.4.7. Килими та килимові доріжки, якими вкривають трапи та проходи, повинні бути надійно закріплені.

3.4.8. Мережі стаціонарного та аварійного електричного освітлення (світильники, штепсельні розетки, вимикачі, щити освітлення, запобіжники тощо) слід утримувати справними.

Особовий склад судномеханічної служби повинен систематично здійснювати огляди. Помічені пошкодження, несправності слід негайно усувати.

3.4.9. Забороняється в приміщеннях та на інших дільницях судна:

захаращувати житлові та службові коридори, виходи, внутрішні та зовнішні трапи речами, предметами та матеріалами;

зберігати та сушити безпосередньо на паропроводах і опалювальних приладах одяг, різні горючі предмети й матеріали;

улаштовувати під внутрішніми трапами різного роду комори для зберігання горючих предметів, матеріалів та господарського інвентарю;

зберігати промаслені чи просочені фарбами спецодяг, ганчір'я та інші самозаймисті предмети;

зберігати вибухові, легкозаймисті та небезпечні в пожежному плані речовини та матеріали;

обтирати меблі та обладнання кают легкозаймистими мийними засобами;

обгортати електролампи папером, тканиною та іншими легкозаймистими матеріалами (надалі - ЛЗМ);

знімати захисні скляні ковпаки світильників;

використовувати ємкості, що можуть горіти, для збору побутового сміття.

3.4.10. Усі двері житлових приміщень повинні мати справні фільонки аварійного виходу.

3.4.11. У приміщеннях загального користування (кают-компанії, їдальні, бібліотеці тощо) меблі, музичні інструменти та інші речі слід установлювати так, щоб не захаращувати проходи та виходи.

Настільні електровентилятори мають бути закріплені й перебувати на відстані не менше 0,5 м від ілюмінатора.

3.4.12. У медичних приміщеннях слід:

установлювати штатні електронагрівальні прилади на спеціальних підставках з негорючого матеріалу (азбестоцемент, мармур, азбест та інші);

систематично контролювати технічний стан та правильність експлуатації медичних електричних приладів;

зберігати в спеціальній металевій шафі або в ящику під замком рентгенівську плівку на горючій основі;

зберігати окремо від ЛЗР (спирт, ефір, йод) та на відстані від опалювальних та електронагрівальних приладів горючі медикаменти та матеріали (вата, бинти тощо).

3.4.13. У санітарно-гігієнічних приміщеннях (душових, лазнях, пральнях тощо) арматура світильників повинна бути водозахищеною.

3.4.14. Не дозволяється встановлювати розетки, електрогрілки, тимчасові електропроводки в приміщеннях лазень та душових.

3.4.15. Шафи в роздягальнях слід регулярно очищати від сміття, паперу, промасленого ганчір'я, клоччя.

3.4.16. Забороняється сушити білизну та одяг на паропроводах та приладах опалення. Забруднений мастилами та жирами спецодяг, що призначений для прання, слід зберігати в розвішеному стані.

3.4.17. На камбузі потрібно ретельно керуватися такими правилами:

регулярно, не рідше одного разу на місяць, очищати плити, труби, димоходи, іскрогасники від накипу та сажі;

за наявності небезпечної концентрації на судні парів нафтопродуктів слід припинити роботу камбузного обладнання, за винятком парових та електричних варильних котлів і кип'ятильників;

утримувати завжди справними топкові та піддувальні дверцята плит;

мати справні тримачі каструль і сковорідок;

стежити за тим, щоб трубопроводи для подачі палива у витратний бачок і до форсунки були постійно закріплені та не мали тріщин;

заповнювати витратні цистерни паливом тільки за допомогою паливного насоса;

зберігати тверде паливо тільки в металевих ящиках;

розпалювати плити на мазуті тільки після ретельної вентиляції топки;

не розпалювати плити за допомогою ГР (бензину, гасу тощо) та вибухонебезпечних речовин;

топити плити лише під постійним наглядом;

негайно загасити вогонь у плиті при виявленні витікання палива в трубопроводі або форсунках та вжити заходів до усунення причин пошкодження, пролите паливо прибрати;

гасити водою та видаляти в спеціально відведені безпечні місця вугілля, шлак, попіл із плит;

не сушити білизну та спецодяг над плитами;

не зберігати промаслене ганчір'я на камбузі і поблизу нього;

не допускати до обслуговування камбузного обладнання сторонніх осіб;

обладнання камбуза, у тому числі ємкості для відходів мають бути з негорючого матеріалу.

3.4.18. Електронагрівальні прилади для приготування їжі слід щоденно до і після роботи очищати від пилу, бруду та залишків їжі, а в разі потреби - мити.

Особливу увагу слід звертати на очищення нагрівальних секцій.

3.4.19. Не припускається під час очищення обливати водою камбузні плити.

3.4.20. Слід своєчасно проводити всі види технічного обслуговування (надалі - ТО):

ТО-1 - не рідше одного разу на місяць;

ТО-2 - не рідше одного разу на три місяці;

ТО-3 - не рідше одного разу на два роки.

3.4.21. Димові труби камбузних плит та пекарень у приміщеннях повинні бути покриті тепловою ізоляцією з негорючих матеріалів таким чином, щоб унеможливити загоряння навколишніх предметів.

3.4.22. Перед тим як запалити форсунку, потрібно:

перевірити її кріплення, переконатися, що паливний клапан закритий, перевірити щільність прилягання конфорок;

оглянути топку і, якщо в ній виявиться мазут, прибрати його, відкривши вентиль;

провентилювати топку протягом трьох хвилин для виходу з неї та димоходів вибухонебезпечної суміші газів. Після цього вентиль слід закрити.

3.4.23. Форсунку слід запалювати смолоскипом, закріпленим на металевому пруті довжиною не менше одного метра. Якщо форсунка не запалюється, то потрібно негайно закрити паливний клапан. Удруге розпалювати форсунку дозволяється лише після повторного вентилювання топки.

3.4.24. Під час роботи камбузних плит на твердому паливі дверцята топок повинні мати відбивачі, які запобігають розжарюванню дверцят.

У період топлення топкові дверцята слід закрити, а піддувальні (або жалюзі) - відкрити.

Заслінка (шибер), відрегульована для повного відведення газів, може бути закрита тільки після повного згоряння палива.

При роботі обладнання на рідкому паливі допускається використовувати паливо з температурою спалаху не нижче +60 град.С.

3.4.25. Обладнання камбузних плит для роботи на зрідженому газі повинно повністю відповідати Правилам Регістру, які регламентують їх установку, вентиляцію, автоматичне устаткування для припинення подачі газу в разі згаснення полум'я форсунки, а також регламентують установлення балонів, улаштування трубопроводів тощо.

3.4.26. Обслуговування газових плит повинно повністю відповідати заводській інструкції з їх експлуатації.

При відкритті приміщення слід переконатися у відсутності запаху газу, увімкнути вентиляцію на 5-10 хвилин, перевірити мильною водою всі з'єднання паливного трубопроводу, піднести вогонь до форсунки, а потім повільно відкрити вентиль подачі газу.

3.4.27. Забороняється залишати сторонні предмети на плиті, яка горить, а також запалену форсунку без нагляду.

3.4.28. Забороняється в процесі експлуатації камбузних вогневих приладів до охолодження топки видаляти золу і осередкові залишки горіння, охолоджувати топку водою.

3.4.29. Приміщення камбуза можна залишати без нагляду не раніше ніж через одну годину після припинення горіння в топці плити.

3.4.30. Забороняється в сушильних приміщеннях застосовувати відкритий вогонь, завантажувати їх промасленим одягом і тканинами.

У кишенях одягу не має бути сірників, запальничок та інших легкозаймистих предметів.

Під час сушіння слід суворо дотримуватись температурного режиму в сушильних приміщеннях. Температура в них не повинна перевищувати +60 град.С.

3.4.31. Суднові лабораторії та інші виробничі приміщення, де використовують ЛЗР (бензин, гас, ефір тощо), повинні мати витяжні шафи з відсосом ГГ та парів, що виділяються.

У кожному приміщенні лабораторії мають бути вивішені на перебірках інструкції про заходи пожежної безпеки.

3.4.32. Роботи із займистими речовинами в лабораторії дозволяється проводити тільки за ввімкнутої припливно-витяжної вентиляції. Вентиляцію слід приводити в дію безпосередньо перед початком робіт.

3.4.33. Столи, на яких ведуться роботи з вогнем, повинні бути оббиті листовим залізом з азбестовою прокладкою, обкладені метлаською плиткою або покриті іншим матеріалом, що не горить.

3.4.34. Забороняється в лабораторії під час роботи з ЛЗР:

захаращувати приміщення сторонніми предметами;

тримати ЛЗР та ГР поблизу нагрівальних приладів;

розливати та розбризкувати ЛЗР та ГР;

виливати залишки цих рідин у раковини, які з'єднані з фановою системою;

кип'ятити або нагрівати ЛЗР безпосередньо вогнем (цю роботу дозволяється проводити тільки у водяній бані).

3.4.35. Забороняється в лабораторних приміщеннях:

мити підлогу або одяг ЛЗР;

зберігати ганчір'я, рушники та одяг, змочений ЛЗР або ГР;

розкидати обтиральний матеріал, забруднювати столи, шафи тощо;

залишати без нагляду ввімкнені апарати та прилади;

прокладати тимчасові мережі електропостачання.

3.4.36. Після закінчення робіт слід:

вимкнути електродвигуни, електроплитки, прилади освітлення;

прибрати в комори ЛЗР та ГР, а також пожежо- та вибухонебезпечні реактиви;

перевірити протипожежний стан приміщень.

3.5. Протипожежний режим у приміщенні для громадських заходів

3.5.1. За забезпечення та дотримання заходів пожежної безпеки при перегляді телепередач, відеофільмів відповідає помічник капітана з пожежної частини, а на суднах, де його нема, - старший електрик або особа, призначена капітаном наказом по судну.

3.5.2. Усі особи, які забезпечують масовий перегляд відеофільмів, зобов'язані мати відповідне кваліфікаційне посвідчення та документ про проходження курсів засвоєння пожежно-технічного мінімуму, а також щорічної перевірки знань з питань пожежної безпеки на суднах ФРГ України.

3.5.3. Після перегляду телепередач, відеофільмів, після проведення зборів або інших громадських заходів приміщення, де вони відбувались (кают-компанія, їдальня тощо), потрібно ретельно оглянути особам, що відповідають за протипожежний режим у них.

Про результати огляду слід доповісти вахтовому помічнику капітана.

3.5.4. Виходи з приміщення для громадських заходів повинні бути вільними і мати аварійне освітлення. Не слід установлювати стільці в проходах та біля виходів.

3.5.5. Під час перегляду телепрограм, відеофільмів, проведення інших заходів двері виходів із приміщення не повинні зачинятися на засуви.

3.5.6. Забороняється у приміщеннях під сценою (якщо вона є на судні) влаштовувати комори для зберігання будь-яких матеріалів, у тому числі і культінвентарю.

3.5.7. На суднах, де немає спеціального приміщення для проведення громадських заходів, дозволяється використовувати для їх проведення приміщення, що розташовані на головній палубі і мають не менш як два вільні виходи.

На малих та середніх промислових суднах дозволяється використовувати приміщення з одним виходом.

3.5.8. Забороняється використовувати тимчасові електромережі для живлення телевізорів, відеомагнітофонів та інших електроприладів, а також для освітлення.

3.5.9. У приміщенні для громадських заходів, біля телевізора, відеомагнітофона тощо слід постійно тримати пожежне покривало та вогнегасник.

3.5.10. Телевізори, відеомагнітофони, монітори та інше обладнання повинні експлуатуватися в повній відповідності з інструкціями заводів-виготовлювачів.

3.5.11. Лінії живлення обладнання, вказаного вище, мають бути виконані окремо від ліній інших споживачів електроенергії, мати власні пристрої для відключення, які встановлені в місцях, доступних для обслуговуючого персоналу.

Для кожної одиниці обладнання слід передбачити індивідуальну розетку, що встановлюється з урахуванням можливості негайного відключення обладнання від електромережі.

3.5.12. Відеокасети слід зберігати на стелажах або в шафах, виготовлених з негорючих матеріалів.

Забороняється в приміщеннях проводити масові заходи, коли протипожежні пристрої (протипожежна завіса, автоматичні установки пожежогасіння тощо) є несправні або вимкнуті.

3.6. Протипожежний режим у шкіперському, теслярському, ліхтарному та малярному приміщеннях

3.6.1. Під час роботи в шкіперській коморі слід виконувати такі протипожежні правила:

усі предмети та матеріали зберігати за асортиментом окремо;

ЛЗМ (смоляне клоччя, смоляні кінці, дрантя тощо) зберігати в місцях, захищених від попадання води, масла та жиру;

не допускати приймання та зберігання вогких та промаслених обтиральних матеріалів, клоччя, спецодягу, а також фарб, масел та гасу;

періодично перевіряти місця зберігання обтиральних та волокнистих матеріалів, весь вогкий матеріал слід просушити на палубі з дотриманням відповідних заходів застереження;

стежити, щоб покладені на стелажі матеріали та майно не торкались електропроводів, світильників та приладів опалення і були від них на відстані, яка відповідає чинним нормативним документам.

3.6.2. При роботі в теслярській майстерні та інших подібних приміщеннях слід виконувати такі вимоги:

не накопичувати дерев'яну, картонну та паперову тару, деревинні та інші горючі відходи. Забороняється їх зберігання у майстерні;

періодично очищати переділки, підволоки, вигородки від пилу та відходів;

щоденно із закінченням робочого дня прибирати приміщення від відходів, перед цим вимкнути і від'єднати від ліній живлення електроапаратуру, прилади, верстати та електроінструмент;

не допускати наявності у виробничих приміщеннях та майстернях ЛЗР у кількості, більшій, ніж потрібно для проведення робіт протягом поточного дня. ЛЗР слід зберігати у спеціальній негорючій тарі із щільно зачиненою кришкою;

чисте ганчір'я та обтиральні матеріали зберігати в металевому ящику в кількості, яка не перевищує добову потребу;

спецодяг зберігати в металевих шафах;

розігрівання столярного клею проводити тільки в спеціальних клеєварках;

зберігати ЛЗР (спиртовий лак, сикатив, політуру, розчинники тощо) тільки в малярному приміщенні.

3.6.5. Забороняється у приміщенні теслярської майстерні користуватися відкритим вогнем, зберігати горючі відходи і ЛЗР.

3.6.4. Не залишати, по закінченні роботи, у майстерні готову продукцію, стружку, тирсу, мастила, оліфу, лаки, клеї та інші ГР і горючі матеріали (далі - ГМ).

3.6.5. При роботі в ліхтарній та малярній майстернях слід виконувати такі вимоги:

зберігати ГР з температурою спалаху нижче +43 град.С тільки в металевих закритих ємкостях, при цьому загальна кількість ГР у всіх ємкостях не повинна перевищувати 250 л; ємкості слід установлювати на металеві піддони і надійно закріплювати;

заповнювати ємкості ГР механічним або ручним насосом;

зберігати масла, лаки та розчинники фарб тільки в закритій тарі, що не розбивається;

негайно прибирати ГР, що пролилися, а приміщення провентилювати;

щодня вентилювати приміщення;

використовувати для освітлення переносні лампи або ліхтарі тільки у вибухобезпечному виконанні;

заправляти лампи й ліхтарі та видавати ГР тільки в світлий час доби;

не допускати встановлення стелажів з ГМ (фанери, дощок тощо);

утримувати в чистоті приміщення, а також інструменти та речі, які там знаходяться;

використовувати для викручування пробок інструмент з металу, що не дає іскор (алюміній, бронза);

стежити, щоб на кожній ємкості з лакофарбовим матеріалом, розчинником тощо була бирка з точною назвою матеріалу та зазначенням його пожежонебезпечних властивостей;

порожню тару щільно закривати і зберігати в спеціально відведеному місці.

3.6.6. Забороняється в ліхтарному та малярному приміщеннях:

зберігати ганчір'я, клоччя, порожню тару, вогкі або промаслені брезенти та обтиральні матеріали;

сумісно зберігати лакофарбові матеріали й кислоти, луги та хімікати;

користуватися відкритим вогнем;

проводити будь-які сторонні роботи;

тримати ГМ, порожні ємкості, в яких зберігалися ЛЗР (спиртовий лак, сикатив, розчинники тощо);

захаращувати приміщення бідонами з фарбою та розчинниками, порожньою тарою тощо;

застосовувати лакофарбові матеріали та розчинники невідомого складу, а також речовини і матеріали, на які відсутні характеристики щодо їх пожежної небезпеки.

3.6.7. Забороняється застосовувати в будівництві (ремонті) і виробництві матеріали та речовини, про які немає даних щодо пожежної небезпеки.

Застосування придбаного за кордоном технологічного обладнання дозволяється лише за умови відповідності його вимогам нормативних актів з пожежної безпеки, що діють в Україні.

Реконструкція та технічне переоснащення об'єктів (суден), що здійснюється іноземними фірмами, повинні відповідати чинним в Україні нормативним актам.

3.6.8. Приміщення малярної майстерні має бути обладнане примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Вентилятори витяжних систем мають бути у вибухобезпечному виконанні.

Забороняється працювати в майстерні, якщо не працює система вентиляції.

3.6.9. На суднах валовою тоннажністю менше 300 рег.т дозволено зберігати ЛЗР у сталевих газонепроникних шафах або ящиках. Допускається зберігати в таких ємкостях підвісні мотори.

У середині шаф або ящиків рідини слід зберігати в металевих каністрах або в банках зі щільними кришками.

Загальна місткість каністр та банок для ЛЗР, яку можна зберігати на судні, не повинна перевищувати 50 л.

На дверях шафи зовні повинен бути напис "Вогненебезпечно. Не курити".

3.6.10. Старший помічник капітана зобов'язаний щодня обходити, а щотижня перевіряти стан малярного та ліхтарного приміщень, правильність зберігання матеріалів та інструменту і вживати негайних заходів до усунення виявлених недоліків.

3.7. Протипожежний режим у приміщеннях машинно-котельного та рефрижераторного відділень

3.7.1. Машинно-котельне відділення (надалі - МКВ) та РВ повинні утримуватись в чистоті та порядку.

Накопичення ГР у ллялах та під пайолами неприпустиме.

Слід проводити щоденні прибирання МКВ, не допускаючи скупчення сміття і промоченого нафтопродуктами чи фарбами обтирочного матеріалу, здатного самозайматися.

Простір під плитами повинен утримуватись у чистоті. Усі трубопроводи, розташовані під плитами МВ, не повинні мати нещільностей. Лляла мають бути чистими.

3.7.2. Приміщення повинні мати справні двері, трапи та аварійні виходи для евакуації людей.

На дверях основних виходів з обох боків, а також у самих приміщеннях на помітних місцях повинен бути напис або знак "Забороняється курити".

Аварійні виходи для евакуації людей повинні мати вказівники їх місцезнаходження та знак "Вихід тут" (на дверях аварійних виходів - з обох боків).

З внутрішньго боку дверей приміщень слід вивісити план евакуації людей.

3.7.3. Забороняється зберігання в ллялах та під пайолами горючих та вибухонебезбечних матеріалів.

3.7.4. Усе промаслене ганчір'я належить складати в спеціальні металеві ящики з написом "Ящик для промасленого ганчір'я". Після закінчення прибирання та при кожній заміні вахти ящик слід очищати.

Ящики для промасленого ганчір'я повинні мати ємкість, не більшу за 0,125 м3, мати щільні кришки і встановлюватись не ближче одного метра від трубопроводів та частин машин, що нагріваються, а також котельних установок.

3.7.5. Обтиральні сухі матеріали (пакля, ганчір'я та інше), які не використовувались, слід зберігати в спеціальних металевих ящиках, які щільно закриваються, з написом "Чисте ганчір'я, клоччя".

Мастильні матеріали слід зберігати тільки в спеціально відведених місцях у металевій тарі, яка щільно закривається кришкою та має витратні крани.

Мастильні матеріали в маслянках та іншій дрібній тарі слід зберігати в спеціальних щільно закритих металевих шафах.

3.7.6. Забороняється захаращувати проходи в МКВ деталями, інструментами, інвентарем та різними матеріалами.

3.7.7. Усе запірне обладнання на дверях повинно бути завжди в робочому стані.

3.7.8. Забороняється, як правило, прокладання різних комунікацій (електричних кабелів, газових шлангів тощо) у дверних прорізах МКВ. Таке прокладання дозволяється, як випадок (для забезпечення термінового ремонту головних механізмів та машин, аварійній подачі електроенергії), на час, що потрібний для проведення термінових робіт з відповідним забезпеченням протипожежних заходів і записом у вахтовому машинному журналі.

3.7.9. Вентиляція МКВ повинна бути в справному стані. Вентиляційні труби повинні мати заслінки або засувки, що повністю перекривають вентиляційні отвори.

Вентиляційну систему потрібно утримувати в чистоті, регулярно очищати від нашарування масел, пилу та бруду.

Усі металеві повітропроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують ГГ та ГР, повинні бути заземлені та захищені від накопичення статичної електрики.

3.7.10. Наявність у МКВ виробів з деревини є неприпустимим, за винятком аварійного майна, що просочене вогнезахисними речовинами (антипіренами).

3.7.11. МКВ, приміщення рефрижераторних установок, тунель гребного валу та приміщення насосних агрегатів слід оглядати не рідше одного разу на добу.

Випробовування приводів закриттів вентиляційних каналів та отворів, світлових люків, основних та запасних виходів повинно проводитися не рідше одного разу на сім діб. При цьому слід перевіряти стан наявних штатних протипожежних засобів (вогнегасників, ПК, шлангів, ДІА тощо).

Результати перевірки слід занести у вахтовий машинний журнал.

3.7.12. Забороняється у МКВ:

користуватися відкритим вогнем і курити;

допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання та протипожежного інструктажу;

експлуатувати установки в разі підтікання палива з системи паливоподачі;

розпалювати котли на рідкому паливі без їх попереднього продування, подавати паливо, коли форсунки згасли;

працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю й регулювання;

сушити спецодяг, взуття або інші матеріали на казанах, паропроводах тощо;

користуватися переносними електролампами без захисних ковпаків.

3.7.13. На кожному двигуні внутрішнього згоряння (надалі - ДВЗ), у місцях, що добре видні, повинні бути розміщені попереджувальні написи, які забороняють відкриття люків картера раніше ніж через 10-20 хвилин після зупинки двигуна.

3.7.14. ДВЗ та система паливопроводу повинні мати обладнання (стічні канавки, трубопроводи тощо), які забезпечують стікання палива, що витекло, до стічної цистерни.

Функціонування та справність швидкозапірних клапанів паливних цистерн слід перевіряти перед виходом у море, про результати перевірки слід робити запис у журналі технічного стану.

3.7.15. Допустима температура нагрівання поверхні ізоляції газовипускних колекторів визначається в кожному окремому випадку, зважаючи на конкретні умови, але не вище за +200 град.С.

3.7.16. Поверхні механізмів, обладнання та трубопроводи, які нагріваються під час роботи до температури вище ніж +200 град.С, повинні бути заізольовані. Ізоляція має бути виконана з негорючих матеріалів.

Якщо ізоляція може поглинати нафту, то в машинних приміщеннях, де зберігається або використовується рідке паливо чи масло, ізоляцію слід обшити металевими листами або іншими негорючими еквівалентними нафтонепроникними матеріалами; мають бути вжиті заходи, що запобігають руйнуванню ізоляції від вібрації та механічних пошкоджень.

Забороняється експлуатація ДВЗ, які не мають передбаченої в проекті теплоізоляції на газовипускних колекторах (або фланцевих з'єднаннях) та в яких пошкоджена теплоізоляція.

3.7.17. На суднах, які перевозять легкозаймисті та горючі вантажі, а також на буксирах, які працюють з такими суднами, газовипускні труби повинні мати іскрогасники.

3.7.18. Іскрогасники мають бути ввімкнені на весь період рейсу, діяти постійно, у тому числі й на недегазованих нафтоналивних суднах. На нафтоналивних суднах, які пройшли повну дегазацію в одиночному плаванні, дозволяється вимикати іскрогасники.

3.7.19. Укладні цистерни, насоси, фільтри та інше обладнання, з якого можливе витікання палива, повинні мати піддони із стічними трубами або спускними пробками.

Поблизу вмонтованих та вкладних цистерн великих габаритів допускається встановлювати місцеві піддони тільки під арматурою.

3.7.20. Цистерни для запасів палива слід оглядати щоразу під час дегазації, яка проводиться у зв'язку з докуванням судна.

3.7.21. Підігрівання палива в цистернах, що сполучені з атмосферою, може проводитись до температури, яка на 10 град.С нижче за температуру спалаху парів палива.

3.7.22. У котельному відділенні (надалі - КВ) при роботі на будь-якому паливі потрібно:

не допускати його витікання із системи паливопроводу, а також витікання масла з допоміжних механізмів, особливо при розташуванні їх над гарячими частинами котла та паропроводами;

стежити за станом цегляної кладки, особливо поду топки, не допускати його руйнування;

підтримувати в справному стані обшивку та ізоляцію котла в місцях, де відсутня двошарова обшивка, при цьому особливу увагу слід звертати на стан каркаса, обшивки й ізоляції котлів з дуттям безпосередньо в топку;

не допускати спалення в топці котла сміття, клоччя та ганчір'я;

користуватися піддонами при розборці та очищуванні форсунок та паливних насосів. Розбирання та очищення слід проводити в місцях, які найбільш віддалені від котла;

не допускати накопичення палива в топках та в повітряному коробі котла, паливо з піддонів слід видаляти під час кожної вахти.

3.7.23. Дозволяється заносити в КВ гас лише в закритій металевій тарі і тільки для промивання деталей розібраних механізмів, паливних фільтрів та форсунок.

При промиванні слід дотримуватись граничної обережності.

Пролитий гас потрібно негайно витерти ганчір'ям (клоччям), яке слід відразу винести з котельного відділення.

3.7.24. Забороняється заносити до КВ ЛЗР та нафтопродукти, які мають температуру спалаху нижчу за +28 град.С (бензин, ефір, ацетилен тощо).

3.7.25. При ручному управлінні горінням у котлі і розпалюванні холодної топки послідовне запалювання всіх форсунок слід проводити тільки від смолоскипа.

3.7.26. При роботі котла на твердому паливі слід, після очищення топки, очистити піддувало; шлак та золу відгребти від котла, залити водою та винести з КВ.

3.7.27. Після припинення дії котла протягом 1 години слід вести нагляд за КВ.

3.7.28. Забороняється приймати вологе та свіжодобуте вугілля, а також вугілля з температурою вище за +35 град.С. Слід пам'ятати, що підвищення температури вугілля вище +45 град.С - ознака можливого самозаймання.

Перевірку температури вугілля в бункерах слід проводити під час кожної вахти.

3.7.29. У темряві, у дощову або снігову погоду, у шторм або під час миття палуби всі горловини та люки вугільних трюмів слід тримати щільно зачиненими.

3.7.30. Неприпустиме попадання у вугілля ГМ, ЛЗР, речовин, що сприяють самозайманню вугілля.

3.7.31. Забороняються введення в дію і робота котла, технічний стан якого не забезпечує безпечну експлуатацію.

3.7.32. Не рідше одного разу на місяць, а також перед кожним виходом у рейс належить перевіряти дію всіх засобів гасіння пожежі в КВ і в бункерах, згідно з інструкціями до експлуатації засобів пожежогасіння.

3.7.33. Під час роботи в РВ слід знати, що при об'ємній концентрації аміаку в повітрі понад 11% та наявності відкритого полум'я починається горіння аміаку.

Концентрація аміаку в повітрі від 16 до 26,8% вибухонебезпечна. При нагріванні суміші аміаку з повітрям до +100 град.С межа вибухання розширюється від 14,5 до 29,5%.

3.7.34. Пропуск аміаку в сальниках компресорів, запірної арматури і в з'єднаннях труб слід усунути негайно при його виявленні.

3.7.35. Забороняється користуватися відкритим полум'ям при огляді циліндрів, картера, промпосудин та інших частин компресорів, механізмів та апаратів після їх розкриття.

3.7.36. Забороняється випробовувати системи рефрижераторної установки повітряно-аміачною сумішшю.

3.7.37. Система вентиляції РВ повинна бути справною, достатньо ефективною і автономною за конструкцією.

Приміщення слід обладнувати аварійною вентиляцією, яка забезпечує 40-разовий обмін повітря на годину для приміщень аміачних холодильних машин і 20-разовий обмін - для приміщень хладонових машин.

3.7.38. Системи водяних завіс РВ з холодильною установкою на аміаку повинні утримуватися в постійній готовності до дії.

3.7.39. Поблизу двох входів до РВ потрібно розташувати по два комплекти ДІА та газонепроникних костюмів.

3.8. Протипожежний режим у вантажних приміщеннях

3.8.1. Усі частини протипожежного обладнання трюмів (засобів пожежогасіння, вуглекислотного гасіння тощо), що виступають, повинні бути огороджені кожухами та гратами які оберігають їх від механічних пошкоджень вантажем.

3.8.2. Перед початком завантаження судна слід оглянути трюми і переконатися в їх готовності до прийняття вантажу, слід також оглянути лляли та приймальні відгалуження осушувальних трубопроводів.

3.8.3. На комінгсах люків вантажних трюмів повинні бути чіткі написи українською та англійською мовами "Не курити" та "No smoking".

3.8.4. Трюми слід утримувати в чистоті і порядку. Після кожного розвантаження їх слід очищати, провітрювати, оглядати та підготовляти до навантаження і перевезення нового вантажу.

Незалежно від того, який вантаж був вивантажений і що передбачається навантажити, після кожного розвантаження потрібне сухе прибирання: внутрішні поверхні трюмів треба ретельно обмітати, все сміття, що залишилося від вантажу, видалити.

Сміття, промочене маслом, лаками та фарбами, щоб уникнути його самозаймання, треба негайно видалити.

3.8.5. Забороняється, за наявності в трюмах пожежонебезпечних вантажів, складування іншого вантажу на трюмні люки.

3.8.6. Твіндечні люки дозволяється тримати відкритими тільки під час вантажних операцій або за відсутності вантажу в трюмі.

3.8.7. У разі використання у середині трюму автонавантажувачів чи інших агрегатів малої механізації їх безпеку в пожежному плані повинна перевірити спеціальна комісія за участю представника служби пожежної безпеки (надалі - СПБ). У всіх випадках такий агрегат повинен бути обладнаний надійним іскрогасником на випускній трубі, не мати інших пристроїв та вузлів, які утворюють іскри, не мати підтікань мастила та палива.

На катках (колесах) повинна бути справна гумова приробка.

4.1. Протипожежний режим судна в порту

4.1.1. Пожежна безпека на суднах, що стоять у порту, забезпечується дотриманням протипожежного режиму, повним і своєчасним виконанням вимог пожежної безпеки, Загальних правил морських торгових і рибних портів України, нормативно-правових актів портів щодо пожежної безпеки, Статуту служби на суднах флоту рибного господарства України, а також цих Правил.

4.1.2. Усі вимоги СПБ із забезпечення пожежної безпеки в порту є обов'язковими для всіх суден, що перебувають на акваторії порту. Ці вимоги слід виконувати беззастережно і в установлені строки.

Вимоги повинні враховувати такі особливості пожежної безпеки для суден, які ремонтуються, перебуваючи на акваторії порту:

імовірність займання внаслідок перегрівання переділок у приміщеннях, де проводяться вогневі роботи, і в суміжних з ними;

імовірність вибухання парів палива та масла в цистернах і балонах із стисненим газом;

складність дій при гасінні пожежі через наявність токсичних продуктів, що утворюються під час горіння пофарбованих поверхонь, ізоляційних та пластмасових матеріалів у замкнутих об'ємах, а також через дим, що поширюється у приміщення, суміжні з аварійним;

обмеження у використанні для гасіння пожежі ефективних, але струмопровідних вогнегасних речовин через значну кількість електрообладнання, що перебуває під напругою;

важкість виявлення осередку пожежі та дій з його гасіння у зв'язку з поділом судна на велику кількість приміщень, обмеженням підходів до них та насиченістю технічними засобами;

можливе зниження остійності та запасу плавучості судна при гасінні пожежі водою.

4.1.3. Безпосередня відповідальність за додержання пожежобезпечного режиму на судні в порту і своєчасне виконання всіх вимог СПБ покладається на капітана судна.

4.1.4. Усі судна ФРГ мають мати плани евакуації людей з приміщень. Плани евакуації повинні містити схематичне позначення евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розташування засобів пожежогасіння і сигналізації. Ці плани повинні мати необхідні пояснювальні тексти. На дверях входу до приміщень слід вивішувати плани цих приміщень. На судні має бути встановлений порядок (система) оповіщення про пожежу, який повинен указуватись у поясненні до плану евакуації або в інструкції і з яким потрібно ознайомити всіх працівників.

4.1.5. Судно, яке стоїть у порту, повинно мати в повній справності і готовності до дії протипожежне обладнання і системи.

4.1.6. При стоянці в порту на судні призначається ЧСВ, до складу якої входить дозір з живучості, який складається з членів суднового екіпажу і підпорядковується вахтовому помічнику капітана.

На виробничих суднах для несення ЧСВ дозволяється залучати виробничий персонал.

На дозір з живучості покладається забезпечення пожежної безпеки судна.

4.1.7. Особи, які входять до складу дозору з живучості, зобов'язані періодично (удень - з 6 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин не рідше ніж через дві години, вночі - з 22 години 00 хвилин до 6 години 00 хвилин - через одну годину) робити обхід судна або за розпорядженням вахтового помічника капітана невідлучно перебувати в районі проведення вогневих робіт.

Про результати нагляду дозорний доповідає вахтовому помічнику капітана.

Усі особи дозору з живучості зобов'язані невідлучно знаходитись на судні. Вони мають право відпочивати не роздягаючись не більше трьох годин на добу і лише в призначеному вахтовим помічником капітана приміщенні.

4.1.8. При стоянці судна біля причалу члени ЧСВ повинні знати номер телефону берегової пожежної частини і пожежних суден порту. Усі члени ЧСВ повинні знати місцезнаходження найближчих телефонних апаратів.

4.1.9. При груповій стоянці біля берега суден, на яких установлена двозмінна вахта, дозволяється несення ЧСВ лише на одному (черговому) судні.

Порядок несення такого дозору визначає судновласник за узгодженням з портовою владою (адміністрацією СРП).

4.1.10. При розташуванні суден біля причалів бортом до причальної стінки відстань між штевнями середніх суден (у межах однієї лінії) повинна бути не менше п'яти метрів, при розташуванні суден біля причалів кормою та носом відстань між бортами двох середніх суден повинна бути не менше 10 м.

4.1.11. Забороняється стоянка суден, що не мають іскрогасного захисту в районі нафтопричалів і біля місць стоянки танкерів.

4.1.12. Забороняється швартування суден та портових плавучих засобів до пожежних пірсів.

4.1.13. Забороняється одночасна стоянка бортом до борту двох суден, завантажених нафтопродуктами першого та другого розрядів, а також суден, одне з яких має на борту вибухонебезпечні та легкозаймисті вантажі.

4.1.14. Адміністрація порту та СПБ повинні розробити план евакуації і розосередження суден у разі виникнення пожежі і ознайомити з ним капітанів суден.

4.1.15. При пожежі на судні, що стоїть у порту біля причалу, капітан або особа, що його заміщає, має прийняти рішення - залишити судно на своєму місці або перевести до більш безпечного.

Судна, завантажені пожежонебезпечними вантажами, мають негайно відводитись у безпечне місце, зручне для дії берегових пожежних команд.

Якщо капітан вирішить гасити пожежу на судні біля причалу, то слід ужити заходів щодо відводу всіх суден, яким може загрожувати полум'я, а також щодо захисту вантажів і берегових споруд на причалі.

4.1.16. Гасіння пожежі на суднах, що ремонтуються, здійснюється силами екіпажів суден, берегових пожежних команд і рятувальних суден.

4.1.17. У разі пожежі капітан судна (або особа, що його заміщує) зобов'язаний негайно викликати берегову пожежну команду, вжити усіх заходів для рятування людей, вантажів та ліквідації небезпеки.

При пожежі на судні, яке перебуває в іноземному порту, капітан зобов'язаний сповістити про пожежу портову владу, і далі організація пожежогасіння повинна проводитись з урахуванням портових правил і норм, що діють у цій державі.

Берегова пожежна команда викликається лише за наказом капітана. Рятувальні роботи, як правило, повинні проводитись одночасно з гасінням пожежі.

Якщо наявних сил і засобів недостатньо для одночасних дій, то для рятування людей слід використовувати весь особовий склад учасників пожежогасіння.

До закінчення рятувальних робіт зупинка вентиляції аварійного приміщення та вимкнення освітлення шляхів виводу людей неприпустимі.

4.1.18. При пожежі на судні керівництво гасіння пожежі до повної її ліквідації повинен виконувати капітан судна чи особа, що його заміщує.

У виняткових випадках при неможливості виконання обов'язків керівника гасіння пожежі в разі поранення, за відсутності на судні капітана (особи, що його заміщає), керівництво гасінням пожежі повинен узяти на себе вахтовий механік або присутній на судні механік вищого рангу.

4.1.19. Старший пожежний начальник, який прибув на місце пожежі, є консультантом капітана аварійного судна (або особи, що його заміщує) і одночасно виконує свої обов'язки з керівництва підлеглими йому підрозділами.

Як виняток, з розпорядження судновласника чи начальника порту, а також на прохання капітана аварійного судна (або особи, що його заміщує) керівництво гасінням пожежі на судні може бути передано старшому пожежному начальнику.

4.1.20. Якщо пожежа виникла на судні, на якому відсутній екіпаж, то керує гасінням пожежі старший у званні пожежний начальник, що прибув на аварійне судно.

4.1.21. Керівник гасіння пожежі зобов'язаний:

оголосити на судні загальносуднову тривогу, із зазначенням місця або приблизного району пожежі, якщо її точне місце ще не визначено;

оголосити місце збору аварійних партій і груп;

поставити завдання групі розвідки, що направляється в аварійні приміщення, для виявлення місця, розмірів, характеру пожежі, наявності і стану шляхів евакуації людей;

оповістити про пожежу берегову пожежну частину;

зупинити вантажні операції і бункерування;

поставити вимогу про відхід від борту суден, не задіяних у гасінні пожежі,

ужити заходів щодо гасіння пожежі, використовуючи сили і засоби поблизу суден на постої та берегових і плавучих пожежних засобів, які прибули;

у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби; якщо змога, сповістити людей, яких рятують, про те, що до них надходить допомога;

видалити за межі небезпечної зони всіх людей, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;

здійснити, при потребі, відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення систем вентиляції в аварійному і суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв захисту від диму);

здійснити інші заходи, що сприяють гасінню пожежі (її локалізації) і зменшують можливі матеріальні втрати.

4.1.22. В особливо складних умовах керівником гасіння пожежі може бути створений оперативний штаб пожежогасіння, що є дорадчим органом для надання допомоги в управлінні діями учасників гасіння пожежі.

До складу оперативного штабу пожежогасіння слід увести:

капітана, старшого помічника, старшого механіка аварійного судна;

спеціалістів пожежного управління флоту (порту) та міста;

представників портового нагляду;

представників інших служб порту при потребі (рятувальної, охоронної та інших).

4.1.23. Якщо обов'язки керівника гасіння виконує капітан, то начальником оперативного штабу пожежогасіння призначається старший пожежний начальник, в інших випадках керівник гасіння пожежі призначає начальником штабу одного із спеціалістів, що ввійшли до складу штабу.

4.1.24. Керівник гасіння пожежі повинен:

поставити конкретні завдання прибулим з інших суден аварійним партіям і групам; підрозділам СПБ;

подати допомогу в ознайомленні з обстановкою на судні та з обраними шляхами підходу до осередку пожежі.

Крім того, керівник гасіння має ознайомити прибулих з:

оперативно-тактичним планом пожежогасіння (надалі - ОТПП) і оперативно-тактичною картою пожежогасіння (надалі - ОТКП);

схемою конструктивного пожежного захисту судна;

схемою шляхів евакуації людей, розташуванням паливних та інших ємкостей з ГР, стиснутими та зрідженими газами тощо.

4.1.25. Основними обов'язками оперативного штабу пожежогасіння є:

забезпечення виконання рішень керівника гасіння пожежі;

консультація керівника пожежогасіння із специфічних особливостей об'єкта, що горить;

вивчення та аналіз умов пожежі шляхом безперервної розвідки та доповідей про результати аналізу керівнику гасіння пожежі;

організація зв'язку;

забезпечення контролю за виконанням наказів керівника гасіння пожежі;

забезпечення робіт з виконання вирізів в обшивці та переділках судна, призначених для евакуації людей, та введення сил і засобів пожежогасіння в осередок пожежі;

виклик, при потребі, додаткових сил та засобів для гасіння пожежі;

створення резерву з підрозділів, що прибули;

забезпечення охорони місця пожежі та надання медичної допомоги потерпілим;

забезпечення учасників гасіння харчуванням, обігрівом, зміною бойового одягу;

збирання відомостей про причину пожежі;

ліквідація наслідків пожежі;

відновлення працездатності технічних засобів, живучості та функціонування судна в цілому.

4.1.26. При пожежі в порту чи на судні, що стоїть у порту, всі інші судна зобов'язані готувати до негайного використання протипожежні та рятувальні засоби, а також головний двигун на випадок відходу для надання допомоги, зміни місця стоянки чи для буксирування у безпечне місце інших суден, які не мають ходу.

У разі потреби при гасінні пожежі під час перешвартовки аварійного судна до іншого причалу або виведення судна на рейд, що обумовлено небезпекою поширення пожежі на берегові споруди або на інше судно, та з інших причин, цю операцію слід проводити за узгодженням з капітаном порту чи особами, що їх заміщають, у міру можливості, не зупиняючи активних дій гасіння пожежі з використанням водопіногасних засобів пожежних, рятувальних та портових буксирів.

Екіпажі суден, які стоять біля борту аварійного судна, зобов'язані негайно прийти йому на допомогу.

4.1.27. Усі пожежні, рятувальні й буксирні судна за сигналом пожежної тривоги або за вказівкою адміністрації порту зобов'язані негайно прямувати до місця пожежі з максимальною швидкістю, не порушуючи норм безпеки плавання, і по прибутті виконувати розпорядження керівника пожежогасіння.

4.1.28. Судновласник або капітан судна, готуючи судно (групу суден) до зимівлі, ремонту або приколу, повинні подати начальнику порту письмову заяву з додаванням висновків СПБ про виконання профілактичних протипожежних заходів на судні (групі суден).

4.1.29. До постановки судна на зимівлю його капітан повинен скласти план заходів із забезпечення живучості судна на період його стоянки; план затверджує судновласник і узгоджує з адміністрацією порту.

4.1.30. Судна, що поставлені на зимівлю, повинні мати справне протипожежне обладнання, готове до дії у відповідності з порою року та умовами стоянки.

4.1.31. Перед постановкою на зимівлю кожне судно повинно бути розвантажене, очищене від залишків рідкого палива, ГМ, зайвого інвентарю, сміття тощо.

4.1.32. Наявність рідкого палива на судні, що зимує, може бути тільки з дозволу СПБ.

4.1.33. З метою проведення зачистки та дегазації танків, бункерів, насосних приміщень та ллял, а також зберігання на судні запасів палива, що не перешкоджає проведенню ремонтних робіт із застосуванням відкритого вогню, слід силами портової хімічної лабораторії виконати аналіз повітря в приміщеннях, що ремонтуються.

За результатами аналізу скласти акт про можливість зберігання палива. Складати акт слід за участю представників порту, СПБ, начальника зимововідстійного пункту та капітана судна (групи суден).

4.1.34. Усі службові та житлові приміщення суден на зимовій стоянці, а саме: трюми, машинно-котельні приміщення (надалі - МКП), каюти, кубрики та інші приміщення, де не проводять ремонтних робіт та не проживає екіпаж (охорона), повинні бути зачинені та опломбовані, а електропроводка до них знеструмлена.

4.1.35. Забороняється користуватися на суднах, що зимують, нагрівальними приладами нестаціонарного типу. Користуватися стаціонарними нагрівальними приладами допускається тільки з дозволу СПБ.

4.1.36. Біля кожної лінії суден, що зимують, з обох сторін та між лініями повинні бути створені ополонки, які слід регулярно очищати від льоду.

4.1.37. Сміття, використані обтиральні та інші горючі відходи під час стоянки судна біля причалу слід виносити на берег у спеціально відведені для цієї мети місця.

4.1.38. Завантаження судна проводиться за вантажним планом, затвердженим капітаном судна і узгодженим з портовою адміністрацією та СПБ.

4.1.39. Усі роботи, пов'язані з вантажними операціями на суднах і в порту, повинні проводитись у відповідності з вимогами правил пожежної безпеки.

4.1.40. Начальники вантажно-розвантажувальних ділянок порту, а також адміністрація підприємств та організацій, що виконують вантажні операції на суднах та в порту, несуть повну відповідальність за виконання протипожежних правил.

4.1.41. Капітани суден зобов'язані за 24 години до відходу подати заявку в СПБ на огляд судна.

4.2. Протипожежний режим при бункеруванні суден паливом

4.2.1. Бункерування суден паливом - відповідальна операція, яка підвищує пожежну небезпеку на судні та можливість забруднення акваторії паливом і як наслідок - виникнення пожежі.

4.2.2. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів, у тому числі й палива, проводиться суднами тільки на території нафтової ділянки порту, де дотримується спеціальний протипожежний режим.

4.2.3. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів, які перевозяться наливними суднами, проводиться біля причалів, на безпричальних рейдових пунктах перевалки і на рейдах при бортовому перевантаженні.

При підході танкера до причалу, біля якого вже завантажує (вивантажує) нафтопродукти першого розряду інший танкер, вантажні операції на останньому повинні бути перервані до повного швартування танкера, що підходить до причалу.

4.2.4. При передачі палива з судна на судно на кожному з них має бути піднято червоний прапор, а в нічний час - включено червоний вогонь кругового освітлення.

Першим підіймає прапор або включає червоний вогонь приймальне судно, засвідчуючи цим свою готовність до приймання рідкого палива.

Судно, що передає паливо, дублює сигнал, після чого включає насоси.

4.2.5. У всіх випадках швартування танкера з вантажем палива до великотоннажного судна біля борту останнього не повинно бути плавзасобів.

4.2.6. При швартуванні до борту або постановці судна на бакштив, при прийманні шлангів і одержанні палива всі розпорядження капітана танкера повинні суворо виконуватися суднами, яких бункерують.

4.2.7. Під час спільної стоянки танкера і судна, якого бункерують, повинні бути посилена вахтова служба й ужиті всі заходи щодо забезпечення пожежної безпеки.

Головні двигуни обох суден повинні бути в повній готовності до дії у разі негайного відходу суден одне від одного.

Між суднами повинен бути встановлений надійний зв'язок.

4.2.8. Приймання рідкого палива на судно повинно проводитись через штатний трубопровід, облаштований арматурою, що забезпечує подачу палива в усі цистерни основного запасу.

Забороняється прокладати приймальні шланги в середині суднових приміщень, крім приміщення станції приймання-передавання палива.

4.2.9. При зливанні нафтопродуктів з несамохідної нафтоналивної баржі на судно або берегову нафтобазу буксирувальне судно повинно бути поблизу цієї баржі і готове, при потребі, до її негайного відведення.

4.2.10. Корпус танкера, вантажні шланги і берегові трубопроводи з ГР повинні бути надійно заземлені.

4.2.11. Забороняється приймати на судно нафтопродукти, що мають температуру вищу за +60 град.С. Паливно-мастильні матеріали (надалі - ПММ) першого та другого розрядів, температура яких перед прийманням нижча за температуру їх спалаху менше ніж на 10 град.С, прирівнюються до першого розряду.

4.2.12. У період вантажних операцій з вантажами, які не належать до небезпечних у пожежному плані, допускається бункерування суден спеціально облаштованими суднами-бункерувальниками; в цьому разі судна, які бункерують, і судна, яких бункерують, не повинні мати на зовнішніх палубах відкритого вогню; димові і випускні труби ають бути облаштовані справно діючими іскрогасниками.

Екіпаж судна, якого бункерують, має вжити додаткових заходів щодо пильності: про підхід до його борту судна, яке бункерує, має бути оголошено в судновій радіотрансляції.

Забороняється проводити будь-які вантажні операції при бункеруванні суден необлаштованими суднами (передавання палива з судна на судно).

4.2.13. Судна з недегазованими танками після перевезення нафтовантажу першого розряду і завантажені нафтою чи нафтопродуктами першого розряду з прибуттям у порт (закінченням швартування чи постановки на якір у межах портових вод) і до відходу з порту (початку відшвартування од причалу або знімання з місця якірної стоянки) зобов'язані підняти на штаг-карнаці чи фор-стеньзі червоний прапор удень або ввімкнено червоний вогонь уночі.

4.2.14. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів першого розряду повинно виконуватися тільки закритим способом, тобто фланці шлангів берегових вантажних труб повинні бути наглухо з'єднані з приймальною вантажною трубою танкера, що унеможливлює вільне падіння струменя нафтопродуктів.

4.2.15. Шланги для нафтопродуктів першого розряду повинні мати кінцеві фланці з мідного металу або облицьовані ним, а всередині - мідний дріт (або пластину), кінці якого припаяні до фланців.

4.2.16. Нафтопродукти другого та третього розрядів дозволяється вантажити відкритим способом, тобто через люки чи горловину розширювачів без фланцевого з'єднання вантажних трубопроводів.

Шпарини навколо опущених у горловину шлангів повинні бути прикриті змоченим водою брезентом, а під труби слід підкласти мати.

4.2.17. Кожне судно повинно мати технічній опис та інструкцію з експлуатації систем приймання і перекачування пального й масла, а також свідоцтво про пропускну здатність паливного й масляного трубопроводів.

4.2.18. Усі питання, пов'язані з бункеруванням, головний (старший) механік зобов'язаний заздалегідь узгодити з капітаном судна, який залежно від зовнішніх умов і наявності екіпажу повинен із командного складу судна призначати відповідального за пожежну безпеку робіт.

4.2.19. Відповідальний за бункерування повинен здійснити підготовку судна й забезпечити надійний зв'язок з персоналом бункерувального стаціонарного чи плавучого засобу.

4.2.20. Персонал, який виконує бункерування, зобов'язаний знати систему паливних і масляних трубопроводів, у т.ч. розташування переливних, повітряних і мірильних труб та показників рівня заповнення танків.

Особи, що призначені для забезпечення пожежної безпеки, повинні бути проінструктовані.

4.2.21. Перед початком бункерування слід:

перевірити справність запірної арматури, трубопроводів і їх кріплення, вентиляції, закриття люків і розширників танків, трапів тощо, внутрішнього устаткування танків та кофердамів; запірна арматура і задрайки закриття люків та розширників танків мають бути розходжені;

перевірити стан повітряних і мірильних труб, а також справність самозапірних пробок (наявність вантажів, важелів), перевірити легкість руху пробок, виконати замірювання рівня у паливних, масляних та переливних танках і зробити відповідний запис у машинному журналі;

привести до готовності і негайної дії протипожежні системи і обладнання;

виконати герметизацію всіх палубних закриттів, аварійних люків і ілюмінаторів;

ужити спеціальних заходів для унеможливлення попадання пального на гарячі поверхні;

зачинити палубні шпигати та інші отвори у фальшбортах і ватервейсах;

відібрати для бункерування справні шланги;

шланги прокласти без заломів, з достатньою слабиною, шланги повинні подаватися із заглушеними фланцями;

унеможливити попадання у воду чи на палубу залишків пального від попередніх бункерувань; для збирання витікань відкривати заглушки слід над піддонами чи лотками, які повинні залишатися під фланцями до закінчення бункерування;

виставити спеціальну вахту для нагляду за станом приймального паливного шланга.

4.2.22. Про готовність судна до бункерування відповідальний повинен доповісти капітану і через вахтового помічника капітана запитати дозвіл про початок бункерування.

4.2.23. Вахтовий помічник капітана має особисто переконатися у надійності зв'язку з бункерувальником, робить запис про це в судновому журналі, оголошує по судну про початок бункерування, попереджає екіпаж про пожежну небезпеку, забороняє куріння і надалі дії у контакті з відповідальним за бункерування.

На фор-стеньзі має бути піднято червоний прапор або ввімкнуто червоний вогонь.

4.2.24. При бункеруванні слід постійно стежити за станом шланга, своєчасно усувати причини витікань палива.

Пролите на палубу паливо потрібно негайно видалити, місце виливу протерти клоччям чи дрантям, а приміщення провентилювати.

Використане клоччя чи дрантя потрібно складати в спеціальні металеві ящики.

4.2.25. Середня швидкість руху пального в трубопроводах на боці нагнітання, у залежності від в'язкості пального, не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 1.

4.2.26. Забороняється стороннім особам під час вантажних операцій на суднах, які перевозять наливні нафтопродукти першого та другого розрядів, перебувати на вантажній палубі.

4.2.27. Слід постійно контролювати концентрацію парів нафтопродуктів за допомогою газоаналізаторів у найбільш вибухонебезпечних приміщеннях.

На танкерах потрібно підтримувати герметизацію невантажних приміщень, а також газовідвідних і оглядових отворів, герметизацію сальникових улаштувань, арматури і вантажних насосів.

4.2.28. Не допускається перекривання приймальних клапанів на судні, яке бункерується, до припинення подачі пального чи масла з берега або плавучого бункерувальника.

4.2.29. Необхідно стежити за станом повітряних та переливних труб паливних і масляних танків та цистерн.

4.2.30. Забороняється під час вантажних операцій з нафтопродуктами:

виконувати вантажно-розвантажувальні роботи в суховантажних трюмах;

мати будь-які зовнішні вогні, крім установлених для стоянки;

виконувати миття і дегазацію суднових танків.

4.2.31. Під час бункерування потрібно вести контроль за рівнем пального і масла в танках, що заповнюються. По закінченні їх заповнення має бути зменшена продуктивність насосів бункерувальної станції.

Рекомендується доливати відсіки подвійного дна шляхом перепускання палива з диптанків.

4.2.32. Крім того, при вивантаженні нафтопродуктів першого розряду на рейдах у наливні баржі або ліхтери слід виконувати такі вимоги:

місце якірної стоянки судно повинно займати суворо за вказівкою портового нагляду;

підхід барж і ліхтерів до борту танкера повинен виконуватися з особливою обережністю, не допускаючи ударів, тертя і навалу;

борти танкера, барж і ліхтерів мають бути освітлені і облаштовані м'якими кранцями;

зливання нафтопродуктів першого розряду в баржу чи ліхтер повинно виконуватися лише закритим способом по трубопроводах;

під час хвилювання моря завантаження і вивантаження можуть бути припинені за рішенням капітана танкера. У цьому разі баржа або ліхтер мають бути відведені від борту танкера і поставлені на якір;

на рейді, де здійснюється наливання чи зливання нафтопродуктів, має чергувати буксирне судно (катер) з протипожежним обладнанням, яке спроможне надати негайну допомогу під час аварії на нафтоналивних суднах;

баржі повинні мати електричне освітлення; якщо немає постійних джерел, то освітлення повинно живитися від акумуляторів відповідної потужності та системи, узгодженої з СПБ;

забороняється зливання нафтопродуктів першого розряду з танкера на баржу на ходу, зливання вантажів другого та третього розрядів на ходу допускається в залежності від хвилювання моря і за дозволом капітана танкера;

не допускається зливання нафтопродуктів першого розряду з танкера одночасно на дві баржі.

4.2.33. На суднах, які беруть участь у бункеруванні, особи, залучені для проведення цієї операції, повинні ретельно стежити за тим, щоб шланг був надійно закріплений і мав достатню слабину, особливо при бункеруванні на ходу.

Шланг повинен мати плавну кривизну, підтримуватись у провішеному стані стрілою, краном або краном-балкою танкера і судна, яке бункерується, за допомогою спеціальної підвіски, яка убезпечує шланг від заламувань і пошкоджень.

4.2.34. Від'єднання шлангів від суднового трубопроводу слід проводити над піддоном, що вставлений під з'єднувальними фланцями. Спершу слід віддавати кріплення в нижній частині трубопроводу.

Прибирання шлангів потрібно проводити при заглушених фланцях. Шланги повинні бути насухо витерті ганчір'ям і вкладені на штатне місце.

4.2.35. Після закінчення бункерування випадкові плями нафтопродуктів на палубі слід видалити за допомогою сухого ганчір'я.

4.2.36. Нафтопродукти, що розлиті на палубі, треба негайно зібрати і злити в танк або здати на бункерувальне судно.

4.2.37. Забороняється бункерування суден рідким паливом:

за наявності на судні пасажирів;

у разі невиконання суднами, які бункерують і яких бункерують, заходів з підготовці до бункерування;

якщо одна зі стаціонарних систем пожежогасіння несправна;

якщо на судні ведуться вогневі роботи;

через корпус іншого судна.

4.2.38. При бункеруванні потрібно запобігати іскроутворенню від тертя або удару рухомих металевих частин одна об другу чи об суміжні з ними частини корпуса й конструкції.

4.2.39. При прийманні або передаванні води, що забруднена нафтою, потрібно дотримуватися таких самих заходів пожежної безпеки, що й при бункеруванні паливом.

4.3. Протипожежний режим при транспортуванні небезпечних вантажів

4.3.1. Вантажні операції та транспортування небезпечних вантажів слід виконувати згідно з цими Правилами, Правилами Регістру, НАОП 5.1.21-1.10-89 (РД 31.15.01), КНД 31.1.003, нормативно-правовими актами Держкомрибгоспу України, обов'язковими постановами по порту, актом комісії судновласника, який визначає придатність судна до транспортування небезпечних вантажів.

4.3.2. Усі особи, які пов'язані з транспортуванням небезпечних вантажів, зобов'язані знати характеристику та властивості цих вантажів, умови їх зберігання на судні, правила поводження з ними при навантаженні та вивантаженні, порядок розміщення та укладання їх на судні та заходи пожежної безпеки.

4.3.3. До небезпечних вантажів належать речовини та предмети, що в умовах перевезення, зберігання, завантаження та вивантаження можуть стати причиною вибуху, пожежі або взагалі будь-якого руйнування та псування судна, вантажів, портових пристроїв, будівель та споруд, а також загибелі, каліцтв, отруєння, опіків (опромінення) та інших захворювань людей та тварин.

4.3.4. Судно, що перевозить небезпечні вантажі, повинно мати спеціальний опис (або маніфест), у якому наведені дані про наявність небезпечних вантажів та дозвіл на їх перевезення. Замість спеціального опису (або маніфесту) може бути складений детальний вантажний план, у якому зазначено клас та місця розташування всіх небезпечних вантажів, які перебувають на судні.

4.3.5. Суднам з небезпечним вантажем, що прямують до порту, але не мають дозволу на розвантаження, перед входом у порт слід стати на якір у спеціально відведеному місці за вказівкою капітана порту.

Капітани цих суден зобов'язані завчасно повідомити адміністрацію порту про прибуття, але не пізніше ніж за 24 години, а також про категорію небезпечних вантажів на борту.

Прибувши в порт, капітан повинен чекати вказівок про час і місце розвантаження.

4.3.6. Забороняється суднам з небезпечним вантажем швартуватися до інших суден та ставати на якір у безпосередній близькості від них.

До суден, що перевозять рибне борошно та гофротару, ця вимога не стосується.

4.3.7. Завантаження та вивантаження небезпечних вантажів повинно виконуватись способами, які унеможливлюють небезпеку для життя та здоров'я людей, що займаються вантажними роботами, а також унеможливлюють забруднення суднових житлових, службових та виробничих приміщень.

При перевантаженні навалочних небезпечних вантажів повинні бути вжиті заходи щодо запобігання запиленню робочих місць та навколишньої території.

4.3.8. Забороняються під час бункерування судна вантажні операції з небезпечними вантажами.

4.3.9. Завантаження та вивантаження небезпечних вантажів повинно проводитись за технологічними картами, які розроблено у відповідності з характеристиками та властивостями цих вантажів.

Технологічні карти повинні бути узгоджені із СПБ, інженером техніки безпеки, органами санітарного нагляду і затверджені капітаном порту.

4.3.10. При складанні вантажних планів і планів розташування небезпечних вантажів у трюмах та інших приміщеннях слід ураховувати їх фізико-хімічні властивості з метою визначення можливої несумісності.

Сумісність небезпечних вантажів визначається за таблицею сумісного зберігання небезпечних вантажів на основі вимог марг. 460 МОПОГ та НАПБ А.01.001-95.

У всіх випадках перевезення різних небезпечних вантажів на одному судні вони повинні бути відокремлені один від одного:

легкозаймисті речовини - від речовин, які можуть вибухати від вогню;

окислювальні та інші речовини, що сприяють або викликають горіння, - від легкозаймистих та горючих речовин.

При перевезенні небезпечних вантажів слід унеможливити створення вибухо- та вогненебезпечних сумішей речовин, що перевозяться, з повітрям, окислювальними та іншими речовинами, які сприяють горінню.

4.3.11. Завантаження судна вогненебезпечним вантажем у кількості понад 20 т проводиться тільки на спеціально відведених причалах. Ця вимога не стосується до завантаження і вивантаження гофротари, рибного та крилевого борошна та нафтопродуктів третього розряду.

4.3.12. До прийняття на судно вантажу, фізико-хімічні властивості якого невідомі, капітан судна зобов'язаний зажадати від адміністрації порту та вантажовідправника сертифікат на цей вантаж.

Забороняється приймати для транспортування вантажі з невідомими властивостями і характеристиками щодо вибухової та пожежної безпеки.

У разі виявлення небезпечних вантажів без документів (як у дорозі, так і в порту) до того часу, доки не встановлено рід вантажу, повинні вживатись усі заходи застереження, передбачені щодо небезпечного вантажу.

4.3.13. При завантаженні вантажу, який має здатність самозайматися або виділяти вибухонебезпечні гази, у вантажному приміщенні слід передбачити вентиляцію, що відповідає фізико-хімічним властивостям вантажу.

Якщо штатна суднова вентиляція не задовольняє вимоги щодо зберігання даного виду вантажу, то потрібно дообладнати приміщення додатковими вентиляційними пристроями.

4.3.14. Небезпечні вантажі повинні прийматися на судно після завантаження його рештою вантажів, а розвантажуватися - першими.

Судно, що прийняло на борт вибухонебезпечні вантажі, повинно негайно відійти від причалу.

4.3.15. Небезпечні вантажі, які транспортуються в трюмах, танках або на верхній палубі, повинні бути під постійним наглядом для своєчасного виявлення первинних ознак займання. Особливу увагу слід звертати на приміщення, де розміщені вантажі, здатні до самозаймання, а також на танки та інші ємкості з нафтопродуктами.

4.3.16. Небезпечні вантажі, які транспортуються, повинні мати надійне кріплення, що унеможливлює їх тертя, удари один об другий та об інші предмети, а також мати пристрої, які унеможливлюють їх перекидання та зсув за штормових умов.

4.3.17. Перед початком завантаження капітан, відповідно до правил, зобов'язаний особисто перевірити готовність судна до перевезення пред'явлених небезпечних вантажів, забезпеченість та справність відповідних засобів протипожежного захисту, датчиків пожежної сигналізації, токсичності (зараження), корозійності або радіоактивності вантажів.

Перед завантаженням небезпечних вантажів старший помічник капітана разом з другим помічником, другим механіком та електромеханіком повинні перевірити відсутність течі води через надходження забортної води чи через нещільності в трубопроводах у трюмах, витікання з танків, бункерів, цистерн та інших вантажних ємкостей, справність електромережі, готовність до дії протипожежних систем і пристроїв і стан устаткування (щільність і надійність закриття горловин, справність і чистота вимірювальних труб із ллял, справність трапів і огороджень, систем вимірювання температур).

Трюми мають бути чисті, просушені та провентильовані.

Під час вантажних операцій слід використовувати тільки справні вантажно-розвантажувальні засоби.

4.3.18. У процесі підготовки судна до рейсу з перевезення небезпечного вантажу слід вибрати вогнегасні засоби, розрахувати інтенсивність їх подачі, відкоригувати ОТПП. За потреби слід поповнити запас гасильних речовин і протипожежного обладнання.

Слід провести заняття та навчання з відпрацювання ОТПП, де, зважаючи на можливі варіанти ситуацій, фізико-хімічні та агресивні властивості небезпечних вантажів, що перевозяться даним рейсом, намітити можливі рішення з вибору способів та методів гасіння пожеж. Потрібно вибрати рекомендовані засоби гасіння і не застосовувати заборонені.

4.3.19. До початку вантажних операцій з небезпечним вантажем усі члени екіпажу, які беруть участь у цих роботах, повинні бути проінструктовані про запобіжні заходи, які слід виконувати при роботі з вантажем.

Інструктаж проводить старший помічник капітана за участю помічника капітана пожежної частини та боцмана.

4.3.20. До початку вантажних операцій з небезпечними вантажами на судні необхідно провести такі попереджувальні заходи:

задраїти всі закриття, включаючи ілюмінатори з боку борту, де проводяться вантажні операції;

забезпечити швидку віддачу швартових та негайне зняття судна з якоря;

привести системи та засоби пожежогасіння у стан готовності;

виконати вимоги МОПОГ щодо підготовки судна для перевезення небезпечних вантажів та необхідних протипожежних заходів.

4.3.21. Забороняється проводити завантаження небезпечних вантажів:

у трюми, танки та інші приміщення, які не мають відповідного спеціального обладнання або якщо це обладнання несправне;

під час грози (грозових розрядах);

при скупченні великої кількості парів нафтових газів на палубах або в трюмах, які призначені для цих вантажів;

у тарі, яка не відповідає вимогам до упакування цього вантажу.

4.3.22. Забороняється при вантажних операціях з небезпечними вантажами:

обслуговувати суднові вантажно-розвантажувальні засоби членам екіпажу, яких не було проінструктовано та допущено до самостійного управління механізмами і пристроями;

проводити вантажні операції вибухонебезпечних вантажів без обгородження комінгсів люків, борту, фальшборту, палуб та вантажних гаків матами або іншими м'якими предметами або, де це можливо, дерев'яними щитами;

укладати вантажі поблизу від поверхні, що нагрівається і не має ізоляції;

розпалювати вогонь та підтримувати горіння в суднових котлах та камбузних плитах без наявності на їх трубах іскрогасного обладнання;

користуватися на судні відкритим вогнем, а також переносними електронагрівальними приладами, каютними вентиляторами та іншими приладами, що можуть утворювати іскри;

запускати переносні ДВЗ, курити на судні, у тому числі на відкритих палубах та в місцях для куріння, що встановлені наказом по судну.

4.3.23. Під час вантажних операцій з небезпечними вантажами в місцях, найбільш вибухонебезпечних та пожежонебезпечних, слід виставляти вахтових пожежної безпеки.

Вахтовими призначаються особи, які добре знають правила поводження з даним вантажем. До участі у вантажних операціях вони не залучаються.

4.3.24. Вахтові пожежної безпеки зобов'язані:

невідлучно перебувати на своїх місцях;

стежити за точним виконанням правил пожежної безпеки при вантажних операціях;

стежити за тим, щоб при вантажних операціях були вжиті всі заходи, які унеможливлюють удари або падіння вантажу, що можуть призвести до іскріння;

знати заходи запобігання вибухам та пожежам, заходи щодо боротьби з вогнем, уміти на практиці використовувати первинні засоби пожежогасіння;

знати засоби зв'язку з вахтовим помічником капітана, а під час стоянки біля причалу - з пожежною командою, яка розташована поблизу, і негайно доповідати їм про всі ознаки загоряння вантажів.

4.3.25. Температура в трюмах, танках та інших приміщеннях, що призначені для перевезення небезпечних вантажів, не повинна перевищувати допустимі норми, що встановлені для даного вантажу.

При підвищенні температури потрібно негайно з'ясувати причину цього та вжити заходів для зниження температури до нормальної шляхом посилення вентиляції, охолодження (зрошення) палуб.

4.3.26. Забороняється використовувати стальні та синтетичні швартові та буксирні троси на суднах, які перевозять наливом займисті рідини з температурою спалаху парів нижче від +60 град.С. В інших випадках допускається застосовувати синтетичні троси, що пройшли антистатичну обробку.

4.3.27. Забороняється при завантаженні, розвантаженні та зберіганні будь-яких небезпечних вантажів у трюмах, приміщеннях та на відкритих палубах:

допускати сторонніх осіб до вантажів;

підходити до вантажів з відкритим вогнем або мати при собі сірники, запальнички та інші предмети, які можуть стати джерелом іскроутворення або відкритого вогню;

користуватися переносними засобами освітлення в звичайному виконанні, опалювальними приладами та тимчасовою електропроводкою, а також приладами та інструментами, які можуть спричинити до іскри;

залишати під напругою електрообладнання навіть у вибухобезпечному виконанні.

4.3.28. Упаковка небезпечних вантажів повинна бути якісна, що не піддається небезпечному впливу речовин, які містяться в ній.

Посудини, у яких містяться небезпечні вантажі (рідини), повинні мати незаповнений простір, достатній для розширення рідини при найбільшій температурі, яка можлива під час перевезення в звичайних умовах.

Балони та інші посудини для газів, які перебувають під тиском, повинні бути справні, своєчасно випробувані та правильно заповнені.

Забороняється усунення будь-яких несправностей тари, переупакування або переливання небезпечних вантажів на судні.

4.3.29. Стиснені, зріджені або розчинені під тиском гази приймаються для перевезення лише в тарі, яка задовольняє вимоги діючих норм і технічних умов, ДНАОП 0.00-1.07-94 та цих Правил.

4.3.30. На кожному балоні повинні бути вибиті паспортні дані:

найменування або знак (товарний) заводу-виготовлювача;

номер балона;

дата (місяць, рік) виготовлення або випробовування балона та рік чергового огляду (наприклад, 10-03-98);

місткість балона: для балонів малої місткості (до 5 л включно) - номінальна, а для балонів середньої місткості (від 5 до 55 л) - фактична з точністю до 0,2 л.

На балонах малої місткості паспортні дані дозволяється наносити масляною фарбою або зазначати на окремій пластинці, що припаяна до балона.

Пофарбування та напис на балонах у залежності від газу, яким заповнено балон, повинні відповідати таблиці 2.

4.3.31. При наповненні балона стисненим газом потрібно враховувати, що його тиск при нагріванні під час перевезення може збільшитися на 15% і більше порівняно з тиском при наповненні.

4.3.32. Якщо при транспортуванні небезпечного вантажу з'ясовано, що його тара ушкоджена, виявлено течу або розсипання вмісту упаковки, то капітан зобов'язаний встановити спеціальний пожежний пост та вивантажити вантаж з ушкодженою тарою в першому попутному порту.

Якщо стан небезпечного вантажу спричиняє до небезпеки для екіпажу та судна, то вантаж слід викинути за борт, про що слід записати в судновому журналі.

Викидати за борт небезпечний вантаж в ушкодженій тарі слід під наглядом капітана або його старшого помічника. Викинутий вантаж потрібно затопити.

Частину вантажу, що витекла з упаковки, в трюмі або на палубі слід ретельно прибрати, а місця розливу насухо вичистити.

4.3.33. Вимушене розпакування небезпечного вантажу слід проводити з особливою обережністю під керівництвом досвідчених спеціалістів, без ударів молотком або іншим твердим предметом, додержуючись правил розпакування бездокументних вантажів.

4.3.34. У разі виявлення пошкодження тари та витікання (розсипу) небезпечних вантажів будь-які роботи у вантажному приміщенні повинні бути негайно припинені.

Роботи можуть бути відновлені лише після усунення виявлених дефектів і коли концентрація горючих парів у повітрі досягне безпечної величини.

4.3.35. Тара для перевезення ЛЗР повинна бути закупорена і за звичайних умов морського транспортування надійно захищати вміст від зовнішніх джерел загоряння.

4.3.36. У скляних бутлях місткістю до 60 л дозволяється перевозити тільки рідини з високою температурою спалаху (категорія 3.3), а місткістю не більше 5 л - будь-яку ЛЗР.

Бутлі місткістю до 60 л повинні бути повністю упаковані в дерев'яні або фіброві барабани, а місткістю до 5 л - у дерев'яні ящики або дерев'яні бочки. В обох випадках ємкості повинні бути обкладені інертним прокладним амортизувальним матеріалом, установлюватись горловиною догори, а на кришці кожного виду тари повинен бути напис "Верх".

4.3.37. Міцність ємкості для рідин з низькою температурою кипіння повинна бути достатньою, щоб витримати, з розрахунковим запасом, внутрішній тиск, що може утворитися.

Упаковка, яка використовується для особливо небезпечних вантажів, повинна бути достатньо міцною, щоб витримати внутрішній тиск, який може утворитися при нагріванні рідини до +65 град.С, і мати запас міцності при цій температурі не менше 50%.

Ємкість заповнюється з недоливом, який встановлюється у відсотках від загальної її місткості. У всіх випадках ємкість повинна бути наповнена рідиною не більше ніж на 95% її ємкості.

4.3.38. Тара, в якій міститься ЛЗР, повинна бути герметично закупорена.

Перед завантаженням тару слід уважно оглянути. Якщо виявлено витікання або його сліди (про що можуть свідчити зменшення рідини нижче від обумовленої кількості або ушкодження тари), то така тара до перевезення не приймається і негайно повертається на берег.

4.3.39. Скляні бутлі з небезпечними вантажами повинні бути щільно закупорені і розміщені в міцних обрешітках або упаковані в кошики із заповненням проміжків інертним прокладним амортизувальним матеріалом і не повинні виступати за крайки кошика або обрешітки.

Металева тара, що потребує герметичного закриття, повинна бути запаяна або загвинчена пробками і прокладками зі стопорами.

4.3.40. Герметична упаковка обов'язкова для речовин, які виділяють легкозаймисті гази та пари, при висиханні стають вибухонебезпечними і небезпечно взаємодіють з повітрям.

4.3.41. Небезпечні вантажі слід перевозити на палубі в тих випадках, коли потрібно постійно наглядати за вантажем.

Слід мати вільний доступ до нього, а також до всіх засобів пожежогасіння, пожежного інвентарю та постів управління стаціонарними системами.

4.3.42. Вогненебезпечні вантажі на палубі слід укладати на відстані не менше 7,5 м від рятувальних шлюпок і тільки з одного борту від діаметральної площини судна.

4.3.43. Небезпечні вантажі при завантаженні на відкриту палубу не повинні займати більше половини її площі. Крім того, потрібно передбачити можливість викидання небезпечного вантажу за борт або переміщення його в безпечне місце.

4.3.44. Вантажі, що можуть розкладатися, полімеризуватися, збільшувати тиск у своїх упаковках з підвищенням температури, слід складати поодаль від джерел тепла (нагріті переділки, механізми, труби тощо) і захищати ці вантажі від дії прямої сонячної радіації різними навісами та укриттями.

4.3.45. Піротехнічні сигнальні засоби слід зберігати у водонепроникних металевих шафах, що вбудовані в рубку на кормовому містку, або металевих ящиках, що надійно закріплені на палубі містка.

Забороняється зберігання піротехнічних засобів у нештатних місцях.

4.3.46. Слід суворо контролювати стан засобів піротехніки. Піротехнічні засоби, які виявилися непридатними, а також засоби з простроченим терміном придатності необхідно видалити із судна та замінити новими.

4.3.47. Усі піротехнічні засоби повинні мати інструкції з безпечного поводження з ними.

Забороняється користуватися піротехнічними засобами, які не мають таких інструкцій.

4.3.48. При використанні засобів піротехніки належить уживати всіх запобіжних заходів проти попадання відкритого вогню від них на судно. Місця можливого попадання вогню слід ретельно оглядати.

Усі члени суднового екіпажу повинні мати навики поводження з піротехнічними засобами.

4.3.49. Вибухові речовини (далі - ВР) у заводській упаковці слід зберігати в коморах (крюйт-камерах), що обладнані стелажами, конструкція яких повинна забезпечувати безпечність зберігання всього запасу цих речовин і унеможливити їх зміщення або випадання за хитавиці судна.

Улаштування і розміщення крюйт-камер мають відповідати Правилам Регістру.

4.3.50. Засоби підривання необхідно зберігати окремо від ВР.

У міру використання детонаторів звільнений простір у ящиках потрібно негайно заповнювати гумовими або повстяними прокладками, які унеможливлюють переміщення в ящиках детонаторів, що залишились.

4.3.51. Між сховищами з детонаторами та ВР для попередження вибуху останніх від детонації повинні дотримуватися відстані, наведені в таблиці 3.

4.3.52. Крюйт-камери слід завантажувати так, щоб на 1 куб.м приміщення припадало не більше 100 кг ВР або 1000 шт. детонаторів і завантаження не перевищувало 30% вільного обсягу приміщення.

4.3.53. Відносна вологість повітря в крюйт-камері повинна бути не вище 95%, а температура - не нижче +5 град.С та не вище +25 град.С.

4.3.54. Датчики автоматичної теплової сигналізації мають бути відрегульовано на подачу сигналу з приміщення крюйт-камери при підвищенні температури в ній до +40 град.С.

4.3.55. У період експлуатації крюйт-камер необхідно стежити, щоб палуба була повністю вкрита матами або подвійним шаром лінолеуму, а ВР зберігалися та переносилися в дерев'яній упаковці, яка унеможливлює іскроутворення.

4.3.56. ВР, строки зберігання яких закінчились, повинні бути негайно вилучені із судна.

4.3.57. Під час ходу судна сховища ВР повинні перебувати під постійним наглядом вахтової служби.

Під час стоянки судна в порту біля сховища ВР повинна бути виставлена охорона.

У разі тимчасової стоянки в порту судна, яке має на борту ВР, слід дотримуватись усіх вимог керівництва порту.

4.3.58. На суднах, що мають на борту ВР, повинні бути постійно задіяні в роботу іскрогасники на всіх випускних та димових трубах.

4.3.59. При всіх операціях з ВР слід дотримуватись максимальної обережності.

Забороняється ВР кидати, волочити, кантувати, штовхати, завдавати їм ударів.

4.3.60. Взуття працюючих у крюйт-камері повинно бути без сталевих цвяхів. Інструменти, цвяхи, скоби, засуви та інший металевий інвентар повинен бути виготовлений з міді, латуні й інших сплавів та металів, які при ударах не дають іскор.

4.3.61. Забороняється в крюйт-камері проведення будь-яких робіт, пов'язаних з ВР, крім їх завантаження та розвантаження.

Спорядження зарядів може проводитись тільки в спеціальних приміщеннях, що утворені сталевими перегородками і розташовані на відкритій палубі на віддалі від постів управління, житлових і службових приміщень.

4.3.62. Перевантаження вибухових матеріалів на суднах допускається при хвилюванні моря не більше 4 балів і при умові швартування суден одне до одного.

4.3.63. Крюйт-камера повинна обслуговуватись стаціонарними системами пожежогасіння (водогасіння, зрошення, затоплення) та мати переносні вогнегасники.

Крюйт-камера, в якій зберігаються ВР, повинна бути постійно замкнена та опечатана.

На її дверях мають бути написи: "Крюйт-камера", "Не дозволяється використовувати відкритий вогонь", "Вхід із сірниками і запальничками заборонено", "Двері повинні бути зачинені".

4.3.64. Розсипаний порох належить змести м'якою сухою щіткою і викинути за борт.

Забороняється проводити вогке прибирання. Порох, який залишився після спорядження зарядів, теж слід викинути за борт.

4.3.65. При поверненні судна з промислу в порт приписки ВР, що залишились невикористаними, потрібно здати на берегові склади.

4.3.66. На одному вантажному судні допускається перевезення не більше 50 розрахункових балонів (кожний місткістю 40 л) з легкозаймистими газами підкласів 2.3 та 2.4.

На судні з пасажирами допускається перевезення не більше 10 розрахункових балонів з легкозаймистими газами категорії 2.4.

4.3.67. Балони або посуд з газами підкласів 2.3 і 2.4 слід укладати в сухих прохолодних місцях, які віддалені на значну відстань від будь-яких джерел тепла, іскор, полум'я та предметів або речовин, що можуть призводити до пожежі при витіканні газу.

Слід передбачати заходи, що запобігають розповсюдженню газу по судну у разі його витікання; при цьому слід ураховувати, що більшість газів важче за повітря і може проникати в трюми та в нижні приміщення судна.

4.3.68. Балони з газами слід укладати горизонтально так, щоб вони не торкались металевих палуб, бортів та інших конструктивних елементів корпусу судна, для цього використовують підкладки та прокладки з дощок та брусків.

Балони кожного наступного ряду укладають у проміжках між балонами попереднього.

Висота штабеля повинна бути не більше 5 рядів і не вище 1,5 м. У штабелі не повинно бути більше ніж 50 балонів.

Допускається складування балонів у вертикальному положенні, якщо вони поставлені в ящик, колоду, кліть або станок.

Забороняється укладати на балони будь-який інший вантаж.

4.3.69. Складування балонів з газами на палубі дозволяється в тому випадку, якщо є відкриті місця, які підходять для цього. Крім того, судно повинно мати борт або фальшборт достатньої висоти, що забезпечує захист кріплення вантажу від механічної дії морської води.

Відстань між посудинами з легкозаймистими газами підкласів 2.3 та 2.4 та іншими небезпечними вантажами повинна бути не менше 7,5 м. Укладені на палубі балони повинні бути захищені від прямих променів сонця конструктивними спорудами або навісами.

Брезент, який вкриває балони та торкається них, не вважається достатнім захистом.

4.3.70. Деякі легкозаймисті гази підкласу 2.4 дозволяється перевозити під палубою вантажних суден при обов'язковому дотриманні таких додаткових умов:

вантажні приміщення, в яких укладаються балони з такими газами, не повинні бути суміжними з машинним відділенням (далі - МВ) і машинно-котельним відділенням (далі - МКВ), службовими або житловими приміщеннями; повинні бути абсолютно газонепроникними та обладнані автономною системою вентиляції, що забезпечує повне видалення газів, які можуть з'явитися при ушкодженні балона;

приймальні отвори витяжних вентиляційних каналів повинні бути розташовані в нижній частині приміщення на відстані близько 0,3 м від нижньої палуби;

зовнішні отвори вентиляційних каналів повинні мати вогнезахисні сітки;

на судні повинен бути прилад для визначення концентрації відповідного газу у вантажному приміщенні (газоаналізатор);

укладання балонів проводиться в місцях, легкодоступних для нагляду та вільного вилучення балонів у разі небезпечної ситуації.

4.3.71. Забороняється складувати балони з будь-яким газом у трюми або над трюмами, у яких розміщується вугілля.

4.3.72. Забороняється при завантаженні, розвантаженні та зберіганні на судні балонів з вибухонебезпечними газами та ГГ:

приймати балони з газами без паспортів та тавр про випробування, без запобіжних кілець та ковпаків, не пофарбовані в установлений колір;

зберігати сумісно в одному приміщенні балони з киснем та ГГ, з газами та небезпечними вантажами, здатними утворювати вибухонебезпечні суміші, а також з ЛЗР;

змащувати або фарбувати наповнені балони;

тримати промаслене ганчір'я та клоччя поблизу балонів з киснем, а також працювати з цими балонами в промасленому одязі.

4.3.73. Перед початком завантаження ЛЗР слід ретельно перевірити електропроводку в трюмах та впевнитись в її справності.

При завантаженні ЛЗР масою до 1000 кг у місцях проведення робіт повинні бути підключені та підготовлені до дії пожежні рукава.

Біля трюмів слід установити не менше двох ящиків з сухим піском місткістю 0,5 м3 кожний, по одній лопаті біля них, два пінних вогнегасники, пожежне покривало та два ДІА для використання їх у разі пожежі та наданні допомоги людям, а також під час роботи в трюмі при виявленні витікання газу.

За наявності на судні вуглекислотної або пінної системи пожежогасіння поблизу пункту управління слід поставити вахтового на весь час завантаження (розвантаження) ЛЗР.

Палубу судна на час завантаження (розвантаження) ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2 слід покривати в робочих місцях дерев'яними настилами або брезентом.

4.3.74. При підозрі витікання небезпечних речовин з тари вхід у трюм слід заборонити до повного усунення отруйних, наркотичних або вибухових сумішей з повітрям; заходити до трюму можна тільки в ДІА та в м'якому взутті.

4.3.75. При організації одноразового перевезення на суднах ЛЗР у тарі, коли вантажем заповнюється одне або кілька вантажних приміщень, судно слід додатково спорядити переносними засобами піногасіння із запасом піноутворювальних речовин, що забезпечують разове покриття площі найбільшого з вантажних приміщень.

4.3.76. При перевезенні ЛЗР у тарі належить дотримуватись таких вимог та умов:

зберігати вантаж у прохолодному місці, захищати його від тепла;

передбачати відповідну вентиляцію вантажних приміщень;

складати вантаж на відстані від житлових приміщень;

ужити відповідних заходів, що запобігають проникненню рідини або парів у будь-яку іншу частину судна.

4.3.77. При перевезенні на палубі тари з ЛЗР її накривають брезентом або пожежним покривалом, які весь час утримуються у вологому стані.

Забороняється укладання будь-якого вантажу ЛЗР у тарі на палубі над твіндеком при перевезенні в тропіках або в помірних широтах (літній період).

При перевезенні подібних вантажів у полярних широтах ця вимога не дії.

4.3.78. На підходах до місця складування ЛЗР слід вивісити таблички з написами яскраво-червоного кольору на білому фоні:

"Легкозаймисті випари",

"Не підходити близько з ліхтарями та відкритим вогнем",

"Не курити".

Висота літер має бути не менше 75 мм.

4.3.79. ЛЗР у тарі укладають на палубі в такому порядку:

бочки встановлюють на настили з дощок корками догори, правильними рядами в один ярус; бочки кожного ряду слід надійно закріпити, щоб повністю унеможливити їх зміщення або удари одна об другу;

бідони встановлюють щільними рядами на дерев'яному настилі не більш ніж в два яруси, закріплюючи їх так, щоб не допустити їх зміщення; кожний ряд бідонів слід відокремити від іншого сепараційним матеріалом;

скляні пляшки встановлюють на дерев'яному настилі в місцях, вільних від проходів та виконання робіт, і закріплюють з усіх боків і зверху дошками.

4.3.80. Укладання вантажу з ЛЗР у тарі під палубою повинно проводитись суцільними рядами, що займають за площею все приміщення, відведене для вантажу, з тим щоб верхні ряди не мали змоги переміщуватися за хитавиці судна.

Для збереження нерухомості вантажу слід в достатній кількості застосовувати сепараційний матеріал.

При завантаженні ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2 у тарі допускається повне завантаження тільки спеціалізованого трюму, призначеного для перевезення нафтопродуктів.

4.3.81. Бочки з ЛЗР у трюмі слід складати правильними рядами щільно одна до другої, корками догори.

Укладання бочок лежачи проводиться торцями вздовж судна.

Бочки нижнього ярусу вкладаються на сепараційний матеріал і закріплюються розпірками, наступні яруси бочок ретельно закріплюються розпірками та брусками.

Якщо корки закріплені в дні бочок, а останні розміщені за вертикаллю, то між ярусами бочок прокладаються дошки.

4.3.82. При потребі укладання ЛЗР у трюм (або приміщення), суміжний з МВ або КВ, бункером для вугілля, камбузом або іншим приміщенням, їх слід укладати на відстані не менше шести метрів від переділок, що нагріваються.

Переділки або палуба, що відділяють приміщення складування ЛЗР від суміжних, повинні бути газонепроникними.

4.3.83. ЛЗР можливо зберігати в приміщенні, суміжному з житловими приміщеннями, тільки за умови, що їх розмежовує сталева газонепроникна переділка, що має термоізоляцію товщиною не менш як 75 мм.

4.3.84. Виконання вантажних операцій з нафтопродуктами II та III класів у тарі слід виконувати з особливою обережністю і під безперервним наглядом першого помічника капітана.

4.3.85. Нічні вантажно-розвантажувальні роботи на суднах з нафтопродуктами в тарі допускаються, як виняток, з дозволу начальника порту при додержанні таких умов:

рівень освітлення робочих місць повинен бути не нижче 50 лк;

рівень освітлення забезпечується прожекторним освітленням з віддаленням прожекторів від місця роботи не менше як 50 м та переносним освітленням із застосуванням вибухобезпечних ліхтарів.

4.3.86. Підняття та опускання ЛЗР у тарі при завантаженні та розвантаженні повинно проводитись плавно, без ривків та ударів тари одна об другу або об судно. У місцях, де можливі удари, потрібно прокладати мати або дерев'яні щити.

Не дозволяється користуватися храпівцями при завантаженні та розвантаженні бочок з нафтопродуктами 1 розряду.

Для виконання вказаних робіт застосовуються вантажні сітки з пеньки або інших натуральних матеріалів.

4.3.87. Після кожного перевезення ЛЗР слід проводити аналіз повітря в трюмах на вміст небезпечних парів.

Якщо після вивантаження в ллялах або колодязі виявляться ЛЗР, що витекли з тари, то потрібно всю ділянку під пайолом промити великою кількістю води, яку слід відкачати осушувальним насосом у берегові ємкості (за вказівкою портової влади) або викинути за борт у дозволеній зоні відповідно із заходами, які запобігають забрудненню водного середовища.

Лляла та колодязі повинні бути насухо вичищені, вантажні приміщення провітрені або, якщо є потреба, дегазовані.

Зачищення слід проводити, використовуючи засоби індивідуального захисту залежно від властивостей ЛЗР.

Огляд та зачищення трюмів повинні проводитись під особистим наглядом помічника капітана з пожежної частини, а там, де за штатним розкладом його нема, - другого помічника капітана та під керівництвом боцмана.

У працюючих людей не повинно бути сірників і запальничок.

Для освітлення дозволяється користуватися лише акумуляторними ліхтарями у вибухобезпечному виконанні.

4.3.88. Суднам з вантажем нафтопродуктів II та III категорій в тарі проводити будь-які види буксирних робіт не дозволяється.

4.3.89. Не дозволяється проведення ремонтних робіт у трюмах та на палубі із застосуванням відкритого вогню або інструментів, здатних викликати іскроутворення, за наявності на судні ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2.

4.3.90. На протязі рейсу періодично, але не рідше 23 разів на добу, в нижній або верхній частині трюму слід проводити аналіз газоповітряної суміші, результати якого заносяться до суднового журналу.

При появі або збільшенні концентрації парів ЛЗР вживаються заходи до посилення вентиляції трюму. Проби на аналіз у цьому разі слід брати під час кожної вахти.

Якщо вентиляційна система не може забезпечити ефективного усунення парів ЛЗР і підтримання їх концентрації нижче рівня від нижньої межі вибухонебезпечності, то в такому вантажному приміщенні дозволяється перевозити не більше 150 т брутто (або 50% вантажомісткості приміщення, дивлячись, що менше) ЛЗР підкласу 3.1 або 3.2.

Якщо перевозиться понад 25 т ЛЗР, то для забезпечення наскрізного вентилювання вантажу половина повітропроводів вентиляційної системи повинна закінчуватись біля пайола, а друга половина - біля палуби.

4.3.91. При перевезенні самозаймистих вантажів слід постійно контролювати їх температуру.

У разі підвищення температури насипного вантажу слід провести його штивку та посилити вентиляцію приміщення. Якщо вантаж розміщений у тарі, то слід її розкрити, а вміст провітрити та просушити.

При значному нагріванні, яке загрожує займанням, вантаж необхідно вивантажити в найближчому порту.

4.3.92. Укладання вантажів, здатних виділяти пару або пил, які можуть утворювати вибухову суміш з повітрям, слід проводити в добре вентильованому місці.

4.3.93. Перевозити невеликі партії волокнистих вантажів (сизаль, обтиральний матеріал та інше), а також гофрованої картонної тари слід у трюмах, що найбільш віддалені від МКВ, житлових та службових приміщень.

4.3.94. Слід ураховувати, що вугілля (крім антрациту та кам'яного вугілля марки 1) є самозаймистим вантажем, продуктами піролізу якого є вибухонебезпечні гази, тому при будь-яких перевалках з вугіллям слід поводитись обережно, не допускати його скидання з висоти (особливо перших партій), що призводить до його подрібнення, перетворення в дріб'язок та вугільний пил, аерозоль, концентраційні залишки якого більш здатні до самозаймання.

4.3.95. Перевантаження вугілля в трюм та складування насипом слід здійснювати на рівну горизонтальну поверхню насипу, що наростає, для уникнення скочування вугілля.

Належить стежити за рівномірним розподілом великих шматків та дріб'язку.

4.3.96. Забороняється зберігання вугілля в трюмах дерев'яних суден.

4.3.97. Усі тунелі, шахти, переділки піків, ланцюгові ящики і подібні місця, що стикаються з приміщеннями для вугілля, повинні бути газонепроникними.

Палуба над вантажем вугілля, на якій розташовані житлові та службові приміщення, також повинна бути газонепроникною.

4.3.98. Судна, що перевозять вугілля, повинні мати в кожному з вугільних приміщень температурні трубки, які виходять на верхню палубу та пристосовані для виміру температур за всією висотою трюму. Трубки повинні проходити як посередині, так і по боках вантажного приміщення.

4.3.99. На кожному судні, що перевозить вугілля, повинен бути газоаналізатор для контролю за концентрацією метану в суміжних з трюмами приміщеннях та аналізу повітря при розкритті трюму з вугіллям при проведенні там будь-яких робіт.

4.3.100. На випадок горіння вугілля в трюмах слід мати пристосування для герметичного ізолювання їх від припливу повітря.

Пяртнерси та топи сталевих щогл не повинні пропускати повітря у вугільні приміщення.

4.3.101. Вентиляція вантажних приміщень з вугіллям повинна бути тільки поверхневою.

Вентиляційні труби облаштовуються розтрубами, які в погану погоду прибирають, а вентиляційні отвори закривають кришкою та брезентовим чохлом.

Слід запобігати засміченню вентиляційних отворів вугіллям.

4.3.102. Усі вентиляційні та інші отвори повинні мати щільні пробки або пристосування, які дають змогу герметично ізолювати вантажні приміщення від припливу свіжого повітря.

4.3.103. Забороняється на суднах, що перевозять вугілля, незалежно від того, знаходиться це судно в порту чи перебуває в плаванні, підносити відкритий вогонь до отворів вентиляторів, а також заносити його в трюмні приміщення, де можуть збиратися вибухонебезпечні гази.

4.3.104. У вугільних трюмах не повинно бути кусків деревини, мішків, ганчір'я, клоччя та інших легкогорючих матеріалів. Потрібно стежити, щоб такі предмети не попадали в трюм разом з вугіллям.

4.3.105. Роботи у вугільних трюмах дозволяються тільки з відома капітана судна, про що робиться відповідний запис у судновому журналі.

Працюючі в трюмі повинні мати при собі ДІА.

Вантажно-розвантажувальні та інші види робіт у трюмах можуть розпочинатися тільки після їх провітрювання та перевірки вмісту метану в повітрі.

Концентрація метану в трюмі не повинна перевищувати 1%.

4.3.106. Забороняється завантаження теплого (вище +35 град.С) вугілля.

Заміри температури слід проводити на глибині одного метра через кожні чотири години. При цьому слід перевірити, чи немає ознак запотівання на підволоці, бортах трюмів та поверхні мішків, чи не з'явився запах розкладу.

Дані огляду та заходи, що вживаються, повинні заноситись у судновий журнал.

4.3.107. При досягненні температури вугілля +40...-45 град.С слід збільшити кількість щоденних наглядів, а в разі подальшого підвищення температури до +60 град.С та вище слід вживати заходів до зупинення самонагрівання.

4.3.108. Борошно харчове рибне, а також з морських ссавців та ракоподібних являє собою сипучий гранульований або брикетований продукт, упакований в тканинні, багатошарові паперові або пластмасові мішки.

Борошно середньої небезпеки містить 6-12% вологи та 12-18% жиру. Воно може самонагріватися та самозайматися при температурі близько +38 град.С.

Усі види рибного борошна, що містять не менше 40% вологи, незалежно від інших факторів, вважаються як безпечний вантаж.

4.3.109. Мішки з борошном слід ставити на палубу вертикально так, щоб вони не торкались один другого та забезпечували доступ вентиляційного повітря з усіх боків.

Не допускається укладати мішки в безпосередній близькості до переділок МВ. Між переділками та мішками з рибним борошном слід укладати вантаж, який при зберіганні стійкий до високої температури. Якщо такого вантажу нема, то переділки між МВ та вантажним приміщенням, у яке укладається борошно, повинні бути відділені від вантажу теплоізоляційним матеріалом.

4.3.110. Борошно з високим умістом жиру слід перевозити тільки в твіндеках.

Висота штабеля не повинна перевищувати 3,6 м. Між вантажем та бімсами повинен бути вільний простір не менше 0,5 м.

4.3.111. Гофротара є горючим матеріалом з підвищеними пожежонебезпечними властивостями і вимагає додаткових протипожежних заходів.

Гофрований картон не здатний до хімічного та мікробіологічного самозаймання, але має здатність до займання від дії сторонніх джерел тепловипромінювання.

4.3.112. Перевозити та зберігати гофротару дозволяється в приміщеннях, які повинні бути сухими, неопалюваними, обладнаними засобами об'ємного пожежогасіння або можуть бути швидко затоплені.

Перед завантаженням ці приміщення належить ретельно прибрати та провітрити.

4.3.113. Забороняється завантаження, транспортування та зберігання гофротари в приміщеннях, де розташовані переділки, що нагріваються труби та інші джерела тепловипромінювання.

4.3.114. При транспортуванні гофротара повинна мати вологість до 10% і в процесі зберігання не повинна зазнавати впливу вологи.

4.3.115. Пакети гофротари слід укладати в штабеля горизонтально, висота штабеля має бути не більше трьох метрів, мінімальна відстань від джерел освітлення до штабеля - 0,5 м.

Пакети слід надійно захищати від доторкування до металевих частин корпусу дошками, брезентом або іншими матеріалами, які запобігають зволоженню, забрудненню та тертю гофротари.

4.3.116. Забороняється зберігати разом з гофротарою фарби, лаки та інші ГМ.

4.3.117. До завантаження гофротари щитки освітлення і світильники в приміщеннях слід відкрити, очистити, перевірити щільність контактів, заміряти опір ізоляції електромережі.

Усі виявлені несправності світильників, проводів, ламп, патронів, вимикачів і щитків освітлення слід усунути.

Освітлювальні лампи мають мати захисні плафони і запобіжні сітки.

Якщо виявлені несправності негайно усунути неможливо, електромережу освітлення трюму слід відключити від живлення,. після чого - користуватися справними переносними акумуляторними світильниками.

4.3.118. Перед завантаженням гофротари треба перевірити герметичність приміщень, обладнаних системою об'ємного пожежогасіння, трубопроводи системи слід продути повітрям.

4.3.119. Після закінчення вантажних робіт приміщення треба ретельно оглянути, прибрати і закрити, освітлення вимкнути. За приміщеннями, що завантажені гофротарою, має бути встановлений постійний контроль. Не рідше одного разу на добу слід вимірювати температуру повітря в них і перевіряти наявність запаху розкладу. Результати огляду треба заносити в судновий журнал.

4.3.120. Усі заходи, які вживаються для безпечного перевезення гофротари (навантаження, зберігання, розвантаження, призначення відповідальних осіб), оголошуються наказом про протипожежний режим на судні.

5.1. Протипожежний режим при експлуатації електрообладнання, електромереж та електронагрівальних приладів

5.1.1. Пожежна безпека при експлуатації суднового електрообладнання, електромереж і електронагрівальних приладів повинна забезпечуватися точним виконанням вимог Правил Регістру, цих Правил, "Правил эксплуатации судового электрооборудования на флоте рыбной промышленности СССР", ПУЕ, ПТБ і ПТЕ, КНД 31.2.002-96.

5.1.2. Електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони (за ПУЕ), мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

5.1.3. Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі та інші подібні споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту) класу зони.

5.1.4. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.

5.1.5. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою слід виконувати вимоги електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93.

5.1.6. Технічний стан суднового електрообладнання повинен забезпечувати безперебійне постачання електроенергією всіх суднових систем і засобів пожежогасіння.

Несправне електрообладнання повинно бути відключене від мережі.

5.1.7. Електроприводи, призначені для роботи в разі пожежі (наприклад, пожежні насоси), слід тримати в постійній готовності до дії.

5.1.8. Електропривід слід негайно вимкнути від електромережі в разі:

появи диму або вогню з електродвигуна або його пускорегулювальної апаратури;

недопустимого нагріву підшипників, електромагнітного гальма або корпусу електродвигуна.

5.1.9. Під час роботи електродвигуна слід регулярно стежити за його нагріванням (за термометром, на дотик, за температурою повітря в охолоджувачі), а також за нагріванням підшипників і контактних з'єднань.

5.1.10. При щоденному огляді необхідно стежити за чистотою електричних машин, відсутністю на них сторонніх предметів (інструментів, ганчірок тощо), вологи, мастил, палива в середині корпусу, а також наглядати за станом контактних кілець (колектора) і щіточного апарата.

5.1.11. Потрібно здійснювати періодичні огляди електричних машин згідно з інструкціями заводів-виготовлювачів, а за відсутності інструкцій - згідно з Правилами експлуатації суднового електрообладнання.

5.1.12. Робота контактних кілець (колектора) допускається при ступені іскріння під щітками не більше 1,25 бала.

5.1.13. Необхідно регулярно видаляти з контактних кілець (колектора) вугільний пил та сліди кіптяви.

5.1.14. Перед проведенням очищення електричну машину слід зупинити й відключити від електромережі, а захисні конденсатори розрядити "на корпус".

5.1.15. Забороняється застосування бензину для очищення та промивання електричних машин. З цією метою повинні застосовуватися пожежобезпечні мийні засоби.

5.1.16. Суднові акумуляторні приміщення повинні мати постійно діючу ефективну припливно-витяжну вентиляцію.

Зберігання сторонніх предметів в акумуляторних забороняється.

5.1.17. У вентиляційні головки не повинні попадати іскри з випускних або димових труб.

5.1.18. До включення акумуляторів на зарядження потрібно провентилювати акумуляторні приміщення.

5.1.19. Забороняється перевіряти акумулятори "на іскру".

5.1.20. В акумуляторних приміщеннях можна користуватися світильниками або ліхтарями лише у вибухобезпечному виконанні.

5.1.21. При замірюванні напруги окремого елемента під навантаженням кнопку спеціального акумуляторного пробника слід тримати в натисненому стані не більше 5 с.

5.1.22. На протязі всього часу зарядження акумуляторних батарей повинна бути забезпечена інтенсивна витяжна вентиляція.

5.1.23. У лужних акумуляторах рівень електроліту над пластинами повинен бути 512 мм, у кислотних акумуляторах - 1215 мм. При зарядженні акумуляторів не допускається переливання електроліту вище встановленого рівня. Оголення пластин не допускається.

5.1.24. При зарядженні акумуляторів слід пам'ятати, що гази, які виділяються під час зарядження, вибухонебезпечні. Якщо виділення газу при зарядженні акумуляторної батареї в проміжній стадії відбувається занадто бурхливо, то треба зменшити силу зарядного струму, відповідно збільшити час зарядження.

5.1.25. Ящики з акумуляторами й окремі акумулятори повинні мати надійне кріплення, що унеможливлюї їх переміщення при вібрації, крені або диференті судна.

Акумуляторні ящики повинні бути сухими і чистими.

5.1.26. Корозію на корпусі лужного акумулятора потрібно видаляти чистою ганчіркою, ледь змоченою в гасі.

Забороняється застосування металевих предметів для видалення корозії.

5.1.27. При роботі гайковим ключем або іншими металевими інструментами слід діяти обережно і не допускати коротких замикань, які завжди супроводжуються іскроутворенням.

5.1.28. Забороняється сумісне зберігання лужних і кислотних акумуляторів.

5.1.29. Для забезпечення вибухо- і пожежобезпеки приміщень акумуляторних батарей потрібно:

фарбувати приміщення газокислотостійкими фарбами;

постійно вентилювати приміщення, особливо при зарядженні акумуляторів (у разі випадкової або аварійної зупинки вентилятора зарядження треба припинити);

при роботі з акумуляторними батареями користуватися тільки ізольованими інструментами, що унеможливлюють іскроутворення при ударах;

утримувати затиски батарей і наконечники провідників добре зачищеними і постійно підтягнутими;

не користуватися в приміщенні електронагрівальними приладами і апаратами;

не тримати в приміщеннях для зберігання електроліту і місцях його приготування ЛЗМ і тару;

акумуляторне приміщення завжди замикати; у приміщенні повинна бути вивішена інструкція з дотримання правил пожежної безпеки;

на дверях приміщень із зовнішнього боку повинні бути написи: "Акумулятори. Вибухонебезпечно. З відкритим вогнем не підходити.".

5.1.30. Для забезпечення надійного контакту трубчасті запобіжники повинні бути щільно вставлені в свої посадочні місця.

5.1.31. Біля кожного запобіжника на щиті повинні бути вказані призначення і величина струму плавкої вставки.

5.1.32. Потрібно використовувати калібровані штатні плавкі вставки. Установлення нештатних запобіжників не допускається.

5.1.33. Пробкові запобіжники повинні бути завжди щільно вкручені, так щоб унеможливити їх самочинне викручування внаслідок вібрації судна.

5.1.34. Уся мережа електричного освітлення повинна утримуватись у справному стані.

Мережі електричного освітлення всіх призначень мають бути повністю укомплектовані штатними джерелами світла.

5.1.35. У всіх світильниках повинні бути встановлені справні лампи, надійно загвинчені.

5.1.36. При використанні засобів електричного освітлення забороняється:

використання ламп з напаяним цоколем і ламп більшої потужності, ніж передбачено конструкцією світильника;

включення світильників без ковпаків та сіток, якщо вони входять у конструкцію;

зняття ламп із світильників аварійного та аварійно-акумуляторного освітлення;

включення стаціонарних вибухозахищених світильників при несправності труб або кабелів, що йдуть до них, та з ковпаками, що мають тріщини;

улаштування ілюмінації на нафтоналивних суднах.

При виконанні робіт у приміщенні, де зберігаються ВР і ЛЗР, де можливе утворення вибухонебезпечних сумішей, переносне освітлення має забезпечуватись акумуляторними вибухозахищеними ліхтарями.

5.1.37. Для перевірки пожежобезпеки приміщень при відході судна повинні використовуватися тільки переносні низьковольтні світильники вибухобезпечного виконання, ухвалені Правилами Регістру.

5.1.38. Потрібно кожні 10 діб перевіряти справність усіх вибухобезпечних переносних світильників і щоденно - справність вибухобезпечної арматури.

5.1.39. Не рідше одного разу на три місяці всі щитки освітлення і лампові коробки слід відкривати з метою перевірки щільності контактів і для їх очистки.

Несправні патрони і вимикачі повинні бути замінені на справні.

5.1.40. Забороняється використання світильників з несправною арматурою або пошкодженою ізоляцією.

5.1.41. Переносні світильники повинні мати надійну ізоляцію струмопровідних частин від корпусу, справний переносний кабель і справну захисну арматуру (огородження, скло).

Використання несправних акумуляторних ліхтарів забороняється.

5.1.42. Стан ізоляції переносних світильників слід перевіряти не рідше одного разу на місяць.

5.1.43. Несправності світильників, проводів і ламп, виявлені при огляді, повинні бути негайно усунуті.

Несправне переносне електрообладнання має бути відключене від електромережі і вилучене з місця його застосування.

5.1.44. Перед увімкненням електронагрівальних приладів в електромережу необхідно переконатися у відсутності поблизу них предметів, що призводять до пожежі, та предметів, що утруднюють циркуляцію охолоджувального повітря, перевірити - надійність захисного заземлення.

5.1.45. На протязі всього часу роботи електронагрівального приладу слід стежити за тим, щоб вищезгадані предмети не опинились поблизу.

5.1.46. Фарбування корпусів (кожухів) електронагрівальних приладів, де воно потрібне, повинно здійснюватися тільки теплостійкими лаками.

5.1.47. Планово-попереджувальні огляди та очищення електронагрівальних пристроїв слід проводити не рідше одного разу на три місяці.

5.1.48. Перед увімкненням в електромережу електричного водонагрівального бака слід перевірити рівень води в ньому, цей рівень повинен бути вище трубчастого електронагрівального елемента.

5.1.49. Установлення на суднах стаціонарних електронагрівачів допускається тільки за документально оформленими дозволами СПБ при додержанні таких вимог:

переділки, на яких установлюються електронагрівачі, мають бути ізольовані від кожуха нагрівача негорючим матеріалом;

на верхній частині кожуха електронагрівача повинен бути встановлений похилий металевий перфорований кожух, що унеможливлює складування на кожусі сторонніх предметів;

у приміщеннях, до яких рідко заходять люди (коморах тощо), установлення електронагрівачів допускається лише при ввімкненні в електросхему нагрівача терморегулятора, який відключає його при підвищенні температури повітря в приміщенні вище +30 град.С.

Забороняється експлуатація електронагрівачів з несправним терморегулятором.

5.1.50. Користуватися побутовими переносними електронагрівальними приладами на судні можна тільки в спеціально обладнаних і призначених для цього приміщеннях або місцях.

Уведені в дію переносні електронагрівальні прилади забороняється залишати без нагляду.

5.1.51. У коридорі, над дверима цього приміщення, повинен бути встановлений світильник червоного кольору (сигнальна лампа), що вмикається від пакетника вмикання нагрівача.

5.1.52. Не можна застосовувати тимчасові кабельні мережі на судні, за винятком періоду ремонту в заводських умовах, зимового відстою й аварійних випадків.

Тимчасові мережі належить монтувати кабелем, що має надійну захисну оболонку, або ставити огородження, що унеможливлює його механічне пошкодження.

5.1.53. Корпус судна, яке перевозить нафтопродукти, перед початком вантажних операцій біля причалу слід заземлити на берег. Справність захисних заземлень повинна перевірятися під час оглядів і ТО електричного обладнання.

5.1.54. При передачі палива в рейдових умовах корпуси суден, що беруть участь у цій операції, потрібно з'єднати електричним кабелем.

Кабель для заземлення повинен мати відповідну ізоляцію і надійні затиски.

5.1.55. На суднах, що перевозять нафтопродукти, особливу увагу належить звертати на кабелі, що прокладені по перехідних містках.

У місцях розривів містка необхідно розміщати компенсатори, від роботи яких залежить цілісність кабелю.

Прокладка кабелів в жолобах повинна бути вільною, щоб унеможливлювалось їх натягування при деформації корпусу судна.

5.1.56. Усі виявлені в процесі експлуатації несправності електричних мереж повинні бути усунені.

5.1.57. Не рідше одного разу на шість місяців усі суднові електричні мережі потрібно ретельно перевіряти, результати перевірок заносити у вахтовий журнал. Під час огляду треба перевіряти:

кріплення кабелів і проводів, стан кабелів;

справність захисних оболонок кабелів та проводів;

відсутність в оболонках пропалин, тріщин, розривів і вм'ятин;

наявність втулок у місцях проходу їх крізь металеві конструкції;

наявність і стан захисних кожухів;

справність заземлень металевих обплетень кабелів;

наявність маркування на кабелях;

якість опресування та припаювання кабельних наконечників;

відсутність масла і палива на кабелях, стан пофарбування кабелів та конструкцій, на яких вони кріпляться.

Пошкоджені кабелі треба замінити новими або відремонтувати їх.

5.1.58. Вимірювання загального опору ізоляції суднових електромереж щитовими приладами повинно проводитись не рідше одного разу на добу:

мереж суднового освітлення, що живляться через трансформатори і розподільні щити, які встановлені в безпосередній близькості від головного розподільного щита, - не рідше одного разу на вахту;

окремих відповідальних електроприладів, що включаються при потребі (резервні механізми та електромеханізми, які вмикаються вибірково), - не рідше одного разу на добу;

електроприводів палубних механізмів - при підготовці їх до дії і після закінчення роботи (відключення від суднової мережі);

електроприводів компресорів рефрижераторних установок перед кожним запуском і після зупинки.

5.1.59. Незалежно від щоденного вимірювання опору ізоляції щитовими приладами потрібно не рідше одного разу на місяць вимірювати переносним мегаомметром опір ізоляції всього електрообладнання з занесенням результатів у журнал обліку технічного стану.

5.1.60. Електричні машини, апарати, кабелі та інше електрообладнання з опором ізоляції нижче від норми мають бути виведені з дії, після чого слід вжити заходів для підвищення опору їх ізоляції. Уведення в дію електрообладнання, що має опір ізоляції нижче за норму, забороняється.

5.1.61. Пристрої автоматичного контролю опору ізоляції мають бути постійно ввімкнені. При спрацьовуванні пристроїв слід вимикати тільки звуковий сигнал, який відразу після відключення ділянки зі зниженим опором ізоляції повинен бути знову ввімкнений.

5.1.62. Якщо опір ізоляції нижче за норм, що встановлені Правилами Регістру і КНД 31.2.002-96, то пошкоджений відрізок мережі необхідно відключити і вжити заходів з відновлення опору ізоляції цього відрізка. Крім того, результати вимірювання опору ізоляції потрібно порівняти з результатом попередніх замірювань.

За результатами порівняння слід скласти висновок про потребу вжиття заходів для підвищення опору ізоляції.

5.2. Протипожежний режим при експлуатації систем суднової вентиляції

5.2.1. Улаштування для вмикання та вимикання приводів вентиляторів установлюють поза приміщеннями, що обслуговуються; улаштування повинні бути справними і постійно підготовленими до дії.

5.2.2. Канали систем суднової вентиляції, що проходять через головні вогнестійкі переділки, повинні бути легкодоступні та пофарбовані в червоний колір.

На кожному запірному влаштуванні вентиляції повинна бути закріплена розпізнавальна планка, на якій пояснюється принцип дії пристрою і, крім того, наводиться найменування приміщення, що вентилюється, а також покажчик, який вказує, відчинено чи зачинено заслінку.

5.2.3. Вентиляційні канали, призначені для усунення вибухо- та пожежонебезпечних парів і газів, повинні бути газонепроникними і не повинні з'єднуватись із каналами інших приміщень.

5.2.4. Насосні вантажні приміщення і спеціальні приміщення двигунів вантажних насосів нафтоналивних суден повинні мати справну штучну витяжну вентиляцію, яка постійно забезпечує не менш ніж 20-разовий обмін повітря на годину.

5.2.5. Зовнішні вхідні та приймальні отвори вентиляційних каналів трюмів, комор, насосного відділення (надалі - НВ) та інших спеціальних приміщень, призначених (прилаштованих) для зберігання і перевезення небезпечних вантажів, за винятком систем вентиляції акумуляторних приміщень, повинні бути забезпечені вогнезатримувальною арматурою.

5.2.6. Конструкції вентиляторів і закриттів вентиляційних каналів повинні унеможливлювати іскроутворення.

5.2.7. Забороняється влаштовувати місця для куріння в районі, де знаходяться повітрозабірні й вихідні отвори суднової вентиляції.

5.2.8. Особи, що відповідають за протипожежний стан приміщення, яке має вентиляцію, не рідше одного разу на сім днів зобов'язані здійснювати перевірку справності дії протипожежних закриттів, а також запірних пристроїв вентиляційних трубопроводів і зовнішніх улаштувань.

5.2.9. При виявленні несправностей відповідальні за приміщення зобов'язані негайно доповісти про це старшому помічнику капітана, усунути і проконтролювати це усунення шляхом повторної перевірки дії закриттів та влаштувань.

5.2.10. Під час кожної учбової загальносуднової пожежної тривоги слід перевірити положення пожежних заслінок та справність дії їх приводів.

Результати перевірок заносять у журнал технічного стану судна.

6.1. Загальні вимоги до підготовки проведення вогневих робіт

6.1.1. До вогневих робіт належать виробничі операції, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням та нагріванням деталей, обладнання або конструкцій до температур, які можуть призвести до займання речовин, матеріалів та конструкцій.

На суднах такими операціями є: електрозварювання і різання, газове зварювання, різання, паяння, полуменевий підігрів вузлів, механізмів та трубопроводів.

При проведенні вогневих робіт, крім цих Правил, слід керуватися Типовою інструкцією по організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухонебезпечних та вибухопожежонебезпечних об'єктах (надалі - Типова інструкція), Правилами пожежної безпеки в Україні, іншими діючими в галузі нормативними актами, що регламентують питання безпеки при підготовці до таких робіт та їх виконання.

Вогневі роботи дозволяється проводити тільки після вжиття організаційно-технічних заходів, що забезпечують пожежовибухобезпеку. Ці заходи повинні бути узгоджені з капітаном судна та СПБ і включати:

паспортизацію речовин, матеріалів, технологічних процесів, будов у частині забезпечення вибухобезпеки та пожежної безпеки;

розроблення та реалізацію регламентів технологічних процесів, правил про порядок поводження з пожежонебезпечними й вибухонебезпечними речовинами та матеріалами, інструкцій про забезпечення протипожежного режиму та дії людей під час пожежі;

організацію навчання, інструктажу та допуску до роботи обслуговувального персоналу вибухонебезпечних та пожежонебезпечних виробничих процесів;

установлення порядку зберігання речовин та матеріалів, гасіння яких неприпустиме одними й тими самими засобами, залежно від їх фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей;

розроблення заходів щодо дії адміністрації, робітників та службовців у разі виникнення пожежі та організації евакуації людей;

розроблення планів гасіння пожеж і організацію тренувальних навчань щодо евакуації працюючих із суднових приміщень;

визначення основних видів, кількості, розташування та обслуговування протипожежних засобів згідно з ГОСТ 12.4.009;

здійснення контролю та нагляду щодо дотримання норм технологічного режиму, правил та норм техніки безпеки, промислової санітарії та пожежної безпеки.

6.1.2. Місця проведення вогневих робіт можуть бути:

постійними, організованими в спеціально обладнаних з цією метою приміщеннях для електрозварювальних робіт, що задовольняють вимоги Правил Регістру;

тимчасовими, якщо вогневі роботи проводяться у суднових приміщеннях (машинних, котельних, вантажних, житлових, службових, виробничих тощо) з метою ремонту конструкцій, обладнання, комунікацій, деталей тощо без їх зняття - роботи виконуються безпосередньо на місці.

6.1.3. Допускається проводити вогневі роботи (як і на постійних місцях) на виносних зварювальних постах, влаштованих на відкритій палубі й обладнаних за кресленням, узгодженими із СПБ підприємства, якому належить судно.

6.1.4. Тимчасові місця вогневих робіт можуть визначатися тільки нарядом-допуском на виконання тимчасових вогневих робіт.

Наряд-допуск на судні зберігається до закінчення рейсу і прибуття у порт приписки, але не менше одного місяця.

6.1.5. Під час рейсу зварювальні та інші роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, виконуються тільки за нарядом-допуском, виданим старшим (головним) механіком і узгодженим з капітаном судна.

Дозвіл на проведення зварювальних робіт заноситься у судновий журнал.

6.1.6. При проведенні вогневих робіт у портах приписки на суднах, що стоять біля причалів на акваторії СРП, бази технічного обслуговування флоту (надалі - БТОФ) тощо, наряд-допуск видається керівником робіт.

Наряд-допуск повинен бути узгоджений з капітаном судна і після перевірки місця проведення робіт.

6.1.7. При проведенні вогневих робіт судновим екіпажем під час стоянки судна в інших вітчизняних портах, незалежно від форм власності судна, капітан повинен повідомити про намічені вогневі роботи СПБ за добу до початку робіт.

Проведення вогневих робіт дозволяється виконувати тільки з додержанням правил портів, де стоїть судно, виконання всіх заходів, запропонованих СПБ, та вимог цих Правил.

Роботи виконуються під контролем вахтової служби і під керівництвом відповідального за проведення вогневих робіт.

6.1.8. На суднах, що перебувають у плаванні, дозволяється одночасно проводити вогневі роботи тільки на одному робочому місці.

6.1.9. Під час перебування судна у плаванні відповідальним за проведення робіт із застосуванням відкритого вогню є:

старший помічник капітана - при роботах у вантажних трюмах, виробничих цехах, житлових та службових приміщеннях, на відкритих частинах палуб та надбудов;

головний (старший) механік - при роботах у МКВ, тунелі гребного валу, РВ, НВ та інших приміщеннях судномеханічної служби.

6.1.10. До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи суднового екіпажу не молодше 18 років, які мають відповідні кваліфікаційні посвідчення з талоном з техніки пожежної безпеки, пройшли щорічну атестацію, що включає перевірку теоретичних знань з пожежно-технічного мінімуму, практичних навиків з виконання вогневих робіт і допущені до роботи на судновій електрозварювальній та газорізальній апаратурі, а також мають оформлене посвідчення.

6.1.11. Атестація виконавців проводиться комісіями, що організовуються відповідно до НАПБ Б.02.003 на підприємствах, організаціях та установах, які мають кваліфікаційних спеціалістів із зварювання та необхідну для підготовки і проведення іспитів учбово-виробничу базу. Атестація проводиться у відповідності з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96.

6.1.12. Виконання робіт з різання, зварюванню металу під водою проводиться з виконанням вимог НАОП 4.0.00-1.08-81. До робіт допускаються водолази, що пройшли атестацію, мають допуск на даний рік водолазної кваліфікаційної та водолазної медичної комісій у відповідності до НАОП 5.1.21-6.07-86 та інших чинних нормативно-технічних вимог з цього питання.

6.1.13. Виконавці, які не мають при собі посвідчення на право виконання відповідного виду робіт та посвідчення про проходження щорічного пожежно-технічного мінімуму, до роботи не допускаються.

6.1.14. За відсутності підпису капітана та представника СПБ про узгодження робіт, включаючи випадки після їх продовження, виконавці до роботи не допускаються.

6.1.15. Обладнання, зварювальні матеріали та оснащення, що використовуються при проведенні вогневих робіт, повинні відповідати вимогам діючих стандартів. При цьому перевірка газозварювального обладнання (пальники, різаки, шланги, редуктори) виконуються за затвердженою технологією особою, яка пройшла відповідне навчання і має документ про право на проведення цих робіт.

Указане обладнання повинно мати відповідне маркування.

Результати перевірки реєструються в спеціальному журналі або журналі технічного стану судна.

6.1.16. Усю електрозварювальну, газозварювальну та газорізальну апаратуру потрібно не рідше ніж один раз на три місяці ретельно оглядати.

Про результати огляду має бути зроблений запис у журналі технічного стану.

6.1.17. Усі зварювальні роботи на суднах належить виконувати у відповідності до технічної документації та інструкцій із застосування зварювальних матеріалів і видів зварювання.

6.1.18. Перед виконанням робіт з використанням відкритого вогню, пов'язаних з підвищеною пожежо- і вибухонебезпекою, старший помічник капітана або головний (старший) механік, в залежності від місця робіт, проводять інструктаж виконавця, вахтового (чергового) на місці проведення робіт, відповідального за пожежну безпеку за місце проведення робіт, про що вони зобов'язані розписатися у журналі інструктажів.

Усі зайняті на вогневих роботах повинні вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння і мати наряд-допуск на виконання робіт.

6.1.19. При виконанні зовнішніх фарбувальних робіт вогневі роботи в середині судна або зовні слід проводити на відстані не менше 20 м (по горизонталі) від місця фарбування. При цьому місця зовнішніх вогневих робіт слід обгороджувати захисними екранами (листовим залізом), а межі вогневих робіт у середині судна повинні бути узгоджені із СПБ підприємства, у плаванні - із старшим помічником капітана або головним (старшим) механіком.

6.1.20. Вимоги до суднових приміщень та місць на відкритій палубі зберігання кисневих та ацетиленових балонів, а також до приміщень для проведення електрозварювальних робіт на нафтоналивних суднах повинні задовольняти Правила Регістру.

До початку робіт із застосуванням відкритого вогню капітан судна зобов'язаний призначити відповідального за проведення робіт з числа командного складу судна.

6.1.21. Вахтовий (черговий) на місці ведення робіт зобов'язаний:

постійно перебувати біля місця роботи;

уміти користуватися первинними засобами пожежогасіння;

стежити за тим, щоб іскри або розплавлений метал не потрапляли на прилади, ізоляцію, електрокабелі та інші матеріали, що можуть горіти;

при порушенні виконавцем заходів пожежовибухобезпеки заборонити подальше ведення робіт і негайно доповісти про це вахтовому помічнику капітана та особі, що відповідає за проведення вогневих робіт;

у разі виявлення осередку загоряння негайно оголосити тривогу, зупинити роботи і одночасно вжити всіх заходів до ліквідації осередку загоряння наявними первинними засобами пожежогасіння.

Вахтовий (черговий) на місці ведення робіт має право залишити місце ведення робіт тільки з дозволу вахтового помічника капітана.

6.1.22. Відповідальний за виконання робіт, перед їх початком, зобов'язаний:

оглянути приміщення, де повинні виконуватися роботи, і приміщення, суміжні з ними;

привести до готовності та негайного використання протипожежні системи та обладнання, що розміщені в приміщеннях, та поставити водопожежні системи судна під робочий тиск;

видалити всі пожежонебезпечні матеріали в радіусі п'яти метрів від місця робіт, а також зачинити всі двері, люки та горловини, крім тих, через які постачається вентиляція, робоча техніка та засоби пожежної безпеки;

забезпечити приміщення і місце роботи належною вентиляцією;

перевірити можливість негайної герметизації приміщення;

перевірити справність апаратури для виконання робіт та справність одягу зварників;

виставити в приміщенні, де проводяться роботи, а при потребі в суміжних приміщеннях, вахтових, попередньо проінструктувавши їх;

простежити за комплектністю первинних засобів пожежогасіння;

простежити за тим, щоб проходи, входи, виходи й підходи до первинних засобів пожежогасіння, а також підходи до гідрантів та ПК не були захаращені демонтованими деталями, трубопроводами тощо;

вжити заходів, якщо виникне на судні осередок пожежі, до негайного видалення всіх кисневих, ацетиленових та інших газових балонів, які знаходяться поблизу, а при потребі з дозволу капітана викинути їх за борт;

доповісти вахтовому помічнику капітана про готовність приміщень до виконання робіт, оглянути приміщення разом з ним, одержати від вахтового помічника капітана дозвіл на виконання робіт;

періодично контролювати ведення робіт.

По закінченні робіт відповідальний за їх виконання зобов'язаний доповісти про це вахтовому помічнику капітана, одержати від нього дозвіл на передачу приміщень особам, у віддані яких вони перебувають, передати приміщення, після чого зняти з постів вахтових.

6.1.23. Вахтовий помічник капітана зобов'язаний:

перевірити правильність оформлення наряду-допуску (наявність потрібних підписів, заходів із пожежної безпеки);

перевірити в осіб, які проводять вогневі роботи, кваліфікаційні посвідчення, посвідчення про проходження спеціального навчання або перевірити знання з пожежно-технічного мінімуму;

перевірити справність апаратури виконавця робіт шляхом зовнішнього огляду;

ретельно оглянути місця роботи і суміжні з ним приміщення;

перевірити наявність і готовність первинних засобів пожежогасіння;

призначити вахтового (чергового) біля місця проведення робіт і, в разі потреби, у суміжних приміщеннях, провести з ним інструктаж;

про результати перевірки зробити запис у вахтовому журналі;

періодично перевіряти виконання своїх обов'язків вахтовими (черговими) на місці ведення робіт і виконавцем;

по закінченні робіт зняти вахтових (чергових) біля місць проведення робіт;

по закінченні вогневих робіт вахтовий помічник зобов'язаний організувати в наступні 12 годин нагляд за місцем, де виконувались ці роботи.

Про початок, кінець і по закінченні 12 годин після завершення вогневих робіт вахтовий помічник капітана робить відповідні записи в судновому журналі, де також фіксуються місце та характер робіт, П.І.Б. зварника і того, хто забезпечує ці роботи, а також інші дані.

6.1.24. Старший (головний) механік, керівник робіт несе відповідальність за:

правильне оформлення наряду-допуску на проведення вогневих робіт;

допуск до вогневих робіт на судні виконавців з оформленням наряду-допуску:

пожежну безпеку місця проведення робіт і приміщень, суміжних з ним;

забезпечення засобами пожежогасіння місця проведення робіт;

координацію різних пожежонебезпечних робіт;

вентилювання приміщень судна, в яких проводяться вогневі роботи;

якість і повноту інструктажу для виконавця вогневих робіт;

безпечні методи проведення вогневих робіт у відповідності з вимогами цих Правил;

справність апаратури для виконання робіт;

допуск до вогневих робіт виконавця не молодше 18 років, який пройшов своєчасно атестацію і пожежно-технічний мінімум.

6.1.25. Виконавець вогневих робіт несе відповідальність за:

своєчасне оповіщення відповідальної особи за пожежну безпеку на місці проведення робіт і вахтової служби про початок і закінчення вогневих робіт;

правильну експлуатацію апаратури під час виконання вогневих робіт;

безпечні в пожежному відношенні методи проведення вогневих робіт і дотримання вимог техніки безпеки;

суворе виконання вказівок, унесених у наряд-допуск і отриманих під час інструктажу з пожежної безпеки від старшого (головного) механіка або керівника робіт і представника СПБ;

проведення вогневих робіт тільки на підготовленому в протипожежному плані місці;

своєчасне прийняття заходів з гасіння осередку пожежі.

6.1.26. За невиконання своїх обов'язків особи несуть юридичну відповідальність згідно із законодавством України.

6.1.27. При виконанні зварювальних та інших вогневих робіт належить дотримуватись таких правил:

усі прилеглі до місця зварювання і нижче розташовані горючі конструкції повинні бути надійно захищені азбестовими листами та іншими негорючими матеріалами або засипані піском у радіусі не менше п'яти метрів від місця роботи;

біля місця проведення вогневих робіт повинні бути розміщені первинні засоби пожежогасіння (вогнегасник, пожежне покривало, відро з водою, пісок, лопата);

при роботі на дерев'яних настилах повинні бути вкладені металеві або азбестові листи чи пожежні покривала з таким розрахунком, щоб бризки розплавленого металу не спричинили пожежу або опіки працюючих людей, які перебувають поблизу;

перед початком роботи потрібно попередити вахтову службу, перевірити справність апаратури, переконатись у виконанні вимог НАПБ А.01.001-95 щодо забезпечення пожежної безпеки і за наявності порушень до роботи не приступати;

під час роботи не допускати попадання іскор розплавленого металу, полум'я пальника (різака) й електродних недогарків на горючі конструкції і матеріали; стежити за станом горючого покриття;

після роботи ретельно оглянути робоче місце, при потребі полити горючі конструкції водою;

сповістити вахтову службу про закінчення вогневих робіт.

6.1.28. Забороняється виконувати зварювання, різання та інші вогневі роботи:

під час вантажних операцій з пожежонебезпечними вантажами;

під час бункерування, а також на наливних суднах під час миття та дегазації танків;

у приміщеннях, де зберігаються ЛЗР, ГР і ГМ (бензин, гас, масло, бавовна, льон, пенька);

у приміщеннях, де виконуються опоряджувальні, ізоляційні, облицювальні і малярні роботи, розконсервування механізмів, а також у суміжних з ними приміщеннях;

при профілактичному промиванні (протиранні) електричних машин;

у районі гідравлічних систем і комунікацій;

у приміщеннях, де під час аналізу повітряного середовища виявлена концентрація горючих парів, вища за припустимі норми (додаток 4);

на елементах будівель, виготовлених з легких металевих конструкцій з горючими або важкогорючими утеплювачами;

на надбудовах, верхній палубі і бортах за наявності поблизу судна на поверхні акваторії накопичення нафтопродуктів;

у літній період на суднах, що стоять безпосередньо біля дерев'яного причалу, якщо він не закритий негорючими матеріалами або не передбачені інші заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

на ємкостях, виробах, механізмах, апаратах і системах під тиском, під електричною напругою, а також з несправною апаратурою;

на цистернах, баках, резервуарах і дрібній тарі з-під ЛЗР, ГР без попереднього очищення та дегазації їх парою або іншими засобами;

на деталях і конструкціях, що не очищені від легкозаймистих антикорозійних покриттів, або на конструкціях з наявністю ізольованого горючого матеріалу;

на несправній апаратурі або що не має технічного паспорта;

на свіжопофарбованих конструкціях до повного висихання фарби;

в одязі і рукавицях із слідами масел, жирів, бензину, гасу й інших горючих рідин;

особам, які не мають посвідчення на право проведення вогневих робіт і які не пройшли пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань правил пожежної безпеки.

6.1.29. Забороняється проводити вогневі роботи в закритих та напівзакритих приміщеннях при виявленні в них специфічного запаху ацетилену, інших ГГ або парів вибухових чи отруйних речовин (бензину, аміаку, лаків тощо) до повного їх провітрювання і визначення складу повітря.

6.1.30. При вогневих роботах у відсіках суден та інших закритих і напівзакритих приміщеннях повинна бути забезпечена безперервна штучна вентиляція.

У разі припинення роботи вентиляційного пристрою або через інші причини порушення нормального повітряного обміну вогневі роботи слід припинити до відновлення нормальної дії вентиляції.

6.1.31. Забороняється при виконанні робіт з відкритим вогнем відшукувати місця витікання газу з трубопроводів, шлангів та інших розподільних пристроїв з використанням вогню. З цією метою слід користуватися мильною водою.

6.1.32. Слід запобігати займанню електропроводів і зварювального обладнання шляхом правильного визначення перетину проводів за силою струму, ізоляцією, величиною робочої напруги і встановлення плавких вставок (запобіжників) на граничнодопустимий струм.

6.2. Проведення електрозварювальних робіт

6.2.1. Як джерела зварювального струму для дугового зварювання можуть застосовуватись трансформатори, випрямлячі і генератори постійного та змінного струму, спеціально для цього призначені.

6.2.2. Забороняється безпосереднє живлення зварювальної дуги від силової або освітлювальної мережі.

6.2.3. Установка для ручного зварювання повинна бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільних щитів), покажчиком величини зварювального струму та запобіжником у первинному ланцюзі.

6.2.4. Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками лише з боку мережі живлення.

6.2.5. З'єднування зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальними затискачами.

Підключення електропроводів до електродотримача, зварюваного виробу та зварювального апарата виконується за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами.

6.2.6. Забороняється використовувати оголені проводи або проводи з пошкодженою ізоляцією, а також нестандартні електрозапобіжники.

6.2.7. Проводи, що підведені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані і в належних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.

6.2.8. При проведенні електрозварювальних робіт, пов`язаних з частим переміщенням зварювальних установок, мають застосовуватися механічно міцні кабелі.

6.2.9. Приєднання кабелю до електродотримача і зворотного кабелю до зварюваних виробів повинно бути надійним і виконуватися механічними затискачами.

6.2.10. Місце приєднання кабелю до електродотримача повинно бути заізольовано.

6.2.11. При зварювальному струмі, що перевищує 600 А, струмопровідний кабель повинен приєднуватися до електродотримача повз його рукоятку.

6.2.12. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин повинні розміщатися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від трубопроводів ацетилену та інших ГГ - не менше одного метра.

6.2.13. Зварювання має проводитись з використанням двох проводів: прямого, що з'єднує джерело струму з електродотримачем, і зворотного - від зварюваного виробу до джерела струму.

Зворотний провід потрібно з'єднувати безпосередньо з виробом, якщо він конструктивно ізольований від корпусу судна, і приєднувати до корпусу судна в місця проведення зварювальних робіт, якщо виріб має надійне електричне з'єднання з корпусом.

Забороняється застосовувати в ролі зворотного провідника мережі заземлення, а також комунікації (трубопроводи) і технологічне обладнання.

Допускається як зворотний провідник використовувати корпус судна у випадках, коли зварювальні роботи ведуться на ньому або коли забезпечено надійне електричне з'єднання зварювального виробу з корпусом судна і корпус відповідає визначенню Правил Регістру. При використанні корпусу судна в ролі зворотного провідника на суднах, що перебувають на плаву біля причалів заводів або портів, попередньо повинні бути вжиті заходи щодо захисту корпусу від корозії зовнішнім струмом.

Опір ізоляції струмопровідних частин зварювальної мережі має бути не менше 0,5 МОм.

6.2.14. З'єднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний провідник, треба виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів.

6.2.15. При проведенні електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварюваного виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід, причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому проводу, який приєднується до електродотримача.

6.2.16. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювану деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі його випадкового падіння на металеві предмети.

Держак електродотримача має бути виготовлено з негорючого діелектричного теплоізолювального матеріалу.

6.2.17. Електроди, що застосовуються для зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

6.2.18. Залишки (недогарки) слід класти в спеціальний металевий ящик, що встановлено біля місця проведення зварювальних робіт.

6.2.19. Перед зварюванням електроди повинні бути просушені за температури, вказаної в паспортах на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів має бути однорідним, щільним, без здуття, напливів та тріщин.

6.2.20. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена на масу (ГОСТ 12.1.030-81). Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках належить безпосередньо заземлити той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

6.2.21. ТО та планово-попереджувальний ремонт (надалі - ППР) зварювального устаткування мають проводитись відповідно до графіка.

Щодня після закінчення роботи слід проводити очищення агрегатів та пускової апаратури.

6.2.22. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного кола тощо) не повинна перевищувати +75 град.С.

6.2.23. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювальної мережі повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляцію слід перевіряти не рідше одного разу на три місяці (у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - раз на місяць). Ізоляція повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 0,12 год.

6.3. Проведення газозварювальних (газорізальних) робіт

6.3.1. У приміщеннях, де проводяться роботи, пов'язані з газополуменевою обробкою металу, повинна бути забезпечена вентиляція. Забороняється виконання робіт з газового різання і зварювання при несправній вентиляції.

6.3.2. При газополуменевій обробці металу в середині замкнутих і не повністю замкнутих приміщень (відсіків, котлів, цистерн тощо), крім загальнообмінної вентиляції, повинна бути задіяна всмоктувальна вентиляція за допомогою пересувних установок.

6.3.3. Газозварювальні (газорізальні) роботи повинні виконуватися з використанням ацетилену як пального. Забороняється застосування пропан-бутану, а також рідкого пального (бензину, гасу і їх сумішей).

6.3.4. Балони з газом під час їх зберігання, транспортування та експлуатації повинні бути захищені від дії сонячного проміння та інших джерел тепла.

6.3.5. Забороняється зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з ГГ, а також фарб, мастил та жирів.

6.3.6. Транспортування кисневих і ацетиленових балонів на судні повинно виконуватися на візках або спеціальних ношах, що забезпечує безпечне перенесення балонів.

6.3.7. Переміщення балонів на невелику відстань, у межах робочого місця, дозволяється виконувати шляхом кантування в ледь нахиленому положенні.

6.3.8. Забороняється перенесення балонів на руках без нош, а також їх перекочування.

6.3.9. При транспортуванні балонів повинні виконуватися такі вимоги:

на балонах повинні бути надійно (до межі) навернуті запобіжні ковпачки;

балони повинні вкладатися в дерев'яні гнізда, що оббиті повстяним або іншим м'яким матеріалом. Дозволяється використовувати металеві підкладки з гніздами, що обклеєні гумою або іншим м'яким матеріалом;

при навантаженні і розвантаженні балонів не припускаються їх скидання та удари один об другий, а також навантаження і розвантаження вентилями донизу.

6.3.10. Дозволяється транспортування кисневих і ацетиленових балонів у вертикальному положенні, якщо вони закріплені в спеціальних контейнерах.

Забороняється спільне транспортування кисневих і ацетиленових балонів, за винятком транспортування двох балонів до робочого місця на спеціальному візку.

6.3.11. Під час роботи з порожніми балонами з-під кисню та ГГ та їх транспортування слід виконувати ті самі заходи безпеки, що й з наповненими балонами.

6.3.12. Перед початком газозварювальних робіт робоче місце потрібно оглянути і прибрати що заважають роботі предмети й легкозаймисті матеріали.

6.3.13. Пальники, різаки, шланги, редуктори, вентилі та інша апаратура повинні бути в технічно справному стані.

6.3.14. При прокладанні газових шлангів через двері, люки, горловини тощо для роботи в напівзамкнутих і замкнутих приміщеннях неприпустиме сумісне прокладання шлангів і електрозварювальних кабелів без надійної ізоляції їх один від одного.

6.3.15. Забороняється під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт:

виконувати газополуменеву обробку (у тому числі і нагрівання) трубопроводів, посудин і резервуарів під тиском, незалежно від того, яким газом або рідиною вони заповнені;

відігрівати замерзлі трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розжареними предметами;

знімати ковпачок з балону ударами молотка, зубилом або іншими способами, які можуть спричинити іскру. Якщо ковпачок не відкручується, то балон слід відправити на завод-наповнювач;

допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з маслами, а також промасленим одягом та шматтям;

переносити балони на плечах та руках;

зберігати й транспортувати балони з газами без нагвинчених на горловини запобіжних ковпачків;

застосовувати шланги з дефектами, а також обмотувати їх ізоляційною стрічкою або іншим матеріалом;

здійснювати продування шланга для ГГ киснем та кисневого шланга ГГ, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;

користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час виконання монтажних робіт - 40 м (застосування шлангів довжиною понад 40 м дозволяється у виняткових випадках, з письмового дозволу особи, яка видала наряд-допуск на виконання робіт);

перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги.

6.3.16. Місця зберігання кисневих і ацетиленових балонів мають відповідати Правилам Регістру і повинні бути влаштовані з урахуванням такого:

кисневі й ацетиленові балони повинні зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних закритих приміщеннях, що мають природну вентиляцію, а також на відкритих палубах;

місця зберігання балонів повинні бути обладнані стійками з гніздами, хомутами або іншими пристосуваннями, що забезпечують надійне закріплення і швидке звільнення балонів;

місця зберігання балонів на відкритій палубі повинні бути обрані з таким розрахунком, щоб унеможливити випадкове механічне пошкодження балонів;

балони повинні бути захищені належним чином від доступу сторонніх осіб;

балони повинні бути захищені від прямого попадання сонячних променів, для чого над балонами повинні бути встановлені сонцезахисні козирки, пофарбовані в білий колір;

на огороджених площадках з балонами повинні бути таблички з написами "Вибухонебезпечно" і "Не курити".

Не допускається кріплення балонів на переділках житлових приміщень.

6.3.17. Місця зберігання балонів повинні розташовуватися на відстані не менше двох метрів від житлових приміщень та постів керування і не менше чотирьох метрів від приміщень, де знаходяться ЛЗР та паливо або де встановлено важливе суднове обладнання.

Приміщення для зберігання ацетиленових балонів повинно бути не залежне від приміщення для зберігання кисневих балонів. Ці приміщення повинні мати вхід безпосередньо з відкритої палуби. Двері повинні відчинятися назовні. На дверях приміщень повинні бути відповідні написи, що попереджають про небезпеку.

6.3.18. Приміщення, зазначені вище, повинні бути відділені від суміжних приміщень конструкціями типу А-60 (згідно з Правилами Регістру). Двері в ці приміщення повинні мати замки.

6.3.19. Приміщення для виконання електрогазозварювальних робіт на суднах повинні бути влаштовані з урахуванням такого:

приміщення повинні мати вихід на відкриту палубу і бути відгороджені від суміжних приміщень конструкціями типу А-60 (згідно з Правилами Регістру);

двері повинні мати замок.

6.3.20. Приміщення для виконання електрогазозварювальних робіт на нафтоналивних суднах повинні задовольняти вимоги, що наведені вище і такі:

приміщення повинно розташовуватися до корми від вантажних танків, зливних цистерн і відгороджувальних їх кофердамів;

приміщення не повинно розташовуватись у машинних приміщеннях категорії А, на відстані менше п'яти метрів від приміщень, призначених для зберігання і перевезення вибухо- і пожежонебезпечних матеріалів;

відстань від приміщення до вантажних відсіків з газами і зливних цистерн повинна бути не менше дев'яти метрів;

приміщення повинно бути обладнано штучною вентиляцією, що забезпечує не менше 20 обмінів повітря на годину;

джерело зварювального струму повинно мати блокування, що унеможливлює його включення при відкритих вхідних дверях;

біля вхідних дверей повинно бути встановлене світлове табло "Не входити. Зварювання".

6.4. Проведення паяльних робіт

6.4.1. Робоче місце при проведенні робіт з використанням паяльних ламп повинно бути очищено від ГМ, а конструкції з ГМ, які містяться на відстані менше п'яти метрів від місця роботи, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача тощо).