У відповідності з роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України, які були надіслані до Державної митної служби України листом від 11.01.97 р. N 16-1142/11-113, стосовно обкладення податком на добавлену вартість, повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 14-92 "Про податок на добавлену вартість" та пункту 1 Закону України від 19.11.93 р. N 3630-12 "Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" та "Про акцизний збір" пільги по податку на добавлену вартість надаються рішеннями Верховної Ради України по конкретних товарах (роботах, послугах), а не для окремих платників. Згідно з статтею Закону України від 02.02.94 р. N 3904-12 "Про внесення змін та доповнень до Закону Української РСР "Про систему оподаткування" пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім Законів про оподаткування.

Підтвердженням зазначеного є лист Комісії з питань фінансів і банківської діяльності Верховної ради України від 12.04.96 р. N 06-10/256 "Про порядок застосування Законів України "Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів" та "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних товарів", де вказано, що "стосовно роз'яснення щодо правомірності звільнення від непрямих податків окремих платників, передбачених Законами України, слід зауважити, що законодавчими актами України про оподаткування не передбачено пільгове оподаткування непрямими податками окремих платників. Виходячи з економічної суті непрямих податків, вони є податками на споживання і включаються в ціну товарів. Враховуючи зазначене, від податку на добавлену вартість та акцизного збору можуть звільнятись лише товари, а не юридичні та фізичні особи. Тому принцип надання пільг окремим фізичним та юридичним особам по непрямих податках є неприйнятним з економічної точки зору і суперечить природі цих податків".