У відповідності до статті 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав.

Відповідно до міжнародної практики сплата ліцензійних платежів може не обумовлюватися у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі продажу, а здійснюватися за іншим договором (контрактом). При цьому міжнародна практика передбачає різноманітний підхід до розрахунку суми ліцензійних платежів, що підлягають сплаті (зазначена сума може бути відома на момент перетину товаром митного кордону України, може розраховуватися як процент продажу від обсягу продажу ввезених товарів тощо).

Статтею 262 Митного кодексу України установлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

У відповідності до вимог Порядку заповнення декларації митної вартості (наказ Держмитслужби від 02.12.2003 N 828) у разі застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у графі 9 (а) декларації митної вартості форми ДМВ-1 декларантом відмічається знаком "Х" потрібна відповідь ("так" або "ні").