На виконання доручення Прем'єр-міністра України від 18.06.2002 р. N 6525/2к до доручення Президента України від 17.06.2002 р. N 1-1/765 щодо опрацювання чітких критеріїв віднесення установ та організацій до бюджетних, вжиття заходів щодо оптимізації їх чисельності з урахуванням питомої ваги бюджетного фінансування у загальних витратах та переведення цих установ на фінансування через механізм державного замовлення доповідає.

Відповідно до п. 6 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетною установою є орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Усі бюджетні установи визначаються неприбутковими. Тобто діяльність зазначених установ здійснюється на некомерційних засадах, і метою надання суспільно необхідних послуг є не отримання прибутку, а виконання відповідної функції держави, яку неможливо ефективно виконувати на госпрозрахунковій основі.

Відповідно до п. 36 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи в особі їх керівників є розпорядниками бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, узяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Одними з основних вимог до бюджетної установи згідно з Бюджетним кодексом України є те, що вона:

- не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених Законом про Державний бюджет України (частина третя ст. 21 Кодексу);

- складає кошторис, який є основним плановим документом її діяльності, що надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень (частина друга ст. 51 Кодексу);

- бере бюджетні зобов'язання та провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (частина п'ята ст. 51 Кодексу);

- має розрахунково-касове обслуговування в органах Державного казначейства (п. 2 частини першої ст. 48 Кодексу);

- веде бухгалтерський облік та складає звітність відповідно до правил та форм, установлених Державним казначейством за погодженням з Міністерством фінансів (частина третя ст. 56 та частина друга ст. 58 Кодексу).

Аналіз функціонування бюджетних установ в окремих галузях у сучасних умовах показує, що вже на сьогодні існують певні неузгодженості їх діяльності та їх статусу.

Зокрема, вищі навчальні заклади відповідно до ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" мають право самостійно розпоряджатися доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг, відкривати поточні та депозитні рахунки в банках, зберігаючи зазначені кошти на депозитних рахунках банків, що не відповідає положенням Бюджетного кодексу України щодо визначення статусу бюджетної установи.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року N 489 "Про внесення змін до пункту 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" надане право керівникам вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, закладів та установ Національної академії наук, галузевих академій наук, які фінансуються з державного бюджету, самостійно вносити зміни до спеціального фонду кошторисів цих закладів без затвердження їх розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Уведення такої норми означає відхід від визначеного ст. 7 Бюджетного кодексу України принципу єдності порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності та, зокрема, єдиного порядку формування і використання спеціального фонду кошторису бюджетної установи. Крім того, застосування цього порядку суттєво знижує ефективність використання бюджетних коштів, оскільки послаблюється внутрішній фінансовий контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками коштів нижчого рівня, і цільовим їх витрачанням.

З кожним роком обсяг власних надходжень бюджетних установ значно зростає. Якщо за 2000 рік за державним бюджетом отримано 4320,1 млн. грн., за 2001 - 4649 млн. грн., то на 2003 рік прогноз складає 4713,4 млн. грн.