На запит Державної податкової адміністрації України Міністерство фінансів України розглянуло питання оподаткування дивідендів, що сплачуються фізичним особам - громадянам інших держав, і повідомляє.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено механізм утримання емітентом податку на прибуток з суми дивідендів, які сплачуються власникам (бенефіціарам) дивідендів.

Так, згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під поняттям "дивіденди" визначено, що це платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини її прибутку.

Вказаний Закон передбачає різну процедуру утримання емітентом податку на дивіденди під час їх виплати власникам-резидентам (п. 7.8 ст. 7) або власникам-нерезидентам (п. 13.7 ст. 13).

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 1.16 ст. 1) нерезиденти - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Таким чином, під визначення нерезидентів підпадають також нерезиденти - фізичні особи, якщо вони визначені як суб'єкти підприємницької діяльності з місцезнаходженням за межами України та створені як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють таку діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Тобто якщо суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підпадає під наведене вище визначення нерезидента, тоді емітент, який здійснює виплату дивідендів такому нерезиденту, повинен керуватися нормами п. 13.7 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і утримувати податок на дивіденди заставкою 15 відсотків від нарахованої суми виплати за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

До інших фізичних осіб, включаючи іноземних громадян, які не відповідають вимогам п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під час виплати їм дивідендів застосовуються норми п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо інше не передбачено міжнародними угодами. Так, згідно з цим пунктом емітент, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 відсотків нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат (пп. 7.8.2). У випадках виплати дивідендів фізичним особам на привілейовані акції суми таких виплат підлягають оподаткуванню податком, передбаченим пп. 7.8.2 ст. 7, прирівнюються до виплат додаткових благ, які оподатковуються у порядку, встановленому Законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Виходячи з наведеного, випливає, що в будь-якому випадку на емітента покладено відповідальність утримання податку на прибуток під час виплати дивідендів їх власникам, при цьому пріоритет мають норми міжнародного законодавства, які ратифіковані Верховною Радою України.

Що стосується питання оподаткування доходів фізичних осіб, то ці питання регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 N 13-92, з внесеними до нього змінами та доповненнями.

Відповідно до положень цього Декрету розписано механізм стягнення прибуткового податку з будь-яких доходів громадян.

При цьому платниками прибуткового податку визначено громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства (далі - громадяни). Поділу платників прибуткового податку на нерезидентів у термінології Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" немає, проте Декрет поділяє платників податку за місцем постійного проживання в Україні і тих, що не мають постійного місця проживання в Україні.