Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

У разі застосування підприємством національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - НП(С)БО) відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій за довгостроковою дебіторською заборгованістю та довгостроковими зобов'язаннями здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20, і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559 (далі - П(С)БО 13), та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

Зокрема, довгострокова дебіторська заборгованість та довгострокові зобов'язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами та зобов'язаннями. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

Як правило, ставка дисконтування складається з трьох складових:

" відсоткова ставка на позикові кошти - це та винагорода, яку отримав би кредитор, якби надав у користування на певний строк певну суму коштів;

" відсоткова ставка кредитного ризику - ризик, який враховує кредитор у разі неповернення позиченої суми;

" очікувана процентна ставка інфляції.

Під час визначення ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані під час визначення майбутніх грошових потоків.

Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов'язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти, визнання та оцінка яких може здійснюватися відповідно до П(С)БО 13.

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій за довгостроковими зобов'язаннями та довгостроковою дебіторською заборгованістю має здійснюватися на підставі первинних документів із дотриманням загального принципу бухгалтерського обліку - "превалювання сутності над формою", згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення дисконтованої суми майбутніх платежів має здійснюватися в кожному конкретному випадку на підставі аналізу первинних документів та сутності господарської операції, з урахуванням умов договору, положень Закону та НП(С)БО, зазначених вище.