Відносини, що виникають у процесі виконання бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Згідно із статтею 23 Кодексу будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються за наявності відповідного бюджетного призначення (якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України), які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Відповідно до статті 48 Кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства, з урахуванням особливостей за спеціальним фондом бюджету. Казначейство здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету.

Згідно із статтею 2 Кодексу бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. N 309 (далі - Порядок N 309), бюджетне фінансове зобов'язання - це зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства.