Відповідно до пункту 52.6 статті 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України та Порядку надання узагальнюючих податкових консультацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 вересня 2017 року № 811, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2017 року за № 1266/31134,

1. Затвердити Узагальнюючі податкові консультації:

щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором суми доходу, виплаченого роботодавцем працівнику за товари (роботи, послуги), що були придбані таким працівником за рахунок власних готівкових коштів, що додається;

щодо оподаткування операцій обов'язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета, що додається.

2. Департаменту податкової політики та Департаменту забезпечення комунікацій та організаційно-аналітичної роботи в установленому порядку забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України.

3. Податкові консультації застосовувати у частині, що не суперечать узагальнюючим податковим консультаціям, затверджених цим наказом.

4. В.о. Голови Державної фіскальної служби України Власову О.С. довести цей наказ до відома відповідних підрозділів Державної фіскальної служби України та територіальних органів Державної фіскальної служби України.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю в.о. Голови Державної фіскальної служби України Власова О.С.

Питання:

Чи включаються до складу оподатковуваного доходу та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором суми доходу, виплачені роботодавцем працівнику за товари (роботи, послуги), що були придбані таким працівником за рахунок власних готівкових коштів?

Відповідь:

Щодо встановлення роботодавцем трудових обов'язків працівника

Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України (далі - Кодекс) працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до статті 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний, зокрема, роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розпис про умови праці (пункт 1 статті 29 КЗпП ). Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (статті 30, 31 КЗпП ).

Отже, у разі, якщо придбання товарів (робіт, послуг) здійснюється в рамках трудових обов'язків працівника, то незалежно від того, чи видані кошти під звіт, чи витрачені з такою метою власні кошти працівника, які потім відшкодовані роботодавцем, такі відносини слід розглядати з урахуванням вимог законодавства про працю.

Щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

У разі придбання працівником за власні готівкові кошти або з використанням власних платіжних карток товарів для потреб підприємства, використання власних коштів у відрядженні до бухгалтерської служби подається у визначені законодавством строки Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, форму та Порядок складання якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 350).

Якщо керівник підприємства підтвердив доцільність та обґрунтованість здійснених працівником витрат та затвердив зазначений Звіт, бухгалтерська служба відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, відображає у бухгалтерському обліку зобов'язання перед підзвітною особою, визнане підприємством, за кредитом субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

Враховуючи викладене, у разі дотримання вищенаведених вимог щодо підтвердження роботодавцем доцільності та обґрунтованості здійснених працівником витрат у зв'язку з виконанням дорученої йому роботи (трудової функції), виплачена сума компенсації за придбані товари (роботи, послуги) за рахунок власних коштів на користь роботодавця не є доходом для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Порядок обов'язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, визначено статтею 65-2 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства" (далі - Закон № 514).

Частиною 4 статті 65-2 Закону № 514 встановлено, що особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа (заявник вимоги) має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (публічна безвідклична вимога). У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов'язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 65-2 Закону № 514 заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).

Відповідно до статті 1076-1 Цивільного кодексу України за договором рахунка умовного зберігання (ескроу) банк зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий клієнту (володільцю рахунка), грошові кошти, отримані від володільця рахунка та/або від третіх осіб, та перераховувати такі кошти особі (особам), вказаній володільцем рахунка (бенефіціару або бенефіціарам), або повернути такі кошти володільцю рахунка за настання підстав, передбачених договором рахунка умовного зберігання (ескроу).

Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев'ятою статті 65-2 Закону № 514, є належним виконанням заявником вимоги зобов'язання щодо оплати акцій, що придбаваються (частина 13 статті 65-2 Закону № 514).

Згідно з частиною 15 статті 65-2 Закону № 514 придбання акцій заявником вимоги та продаж цих акцій акціонерами не потребує обов'язкової участі торговця цінними паперами та отримання ліцензії на здійснення валютних операцій або інших дозволів та погоджень державних органів, у тому числі Національного банку України.

Для акціонерів результатом операцій з обов'язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій є виникнення доходу, який включається до розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, податком на доходи фізичних осіб та військовим збором відповідно до чинних норм та положень, встановлених Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Запитання 1.

Як оподатковуються операції резидента - юридичної особи, яка є платником податку на прибуток підприємств, з продажу акцій, проведеного через рахунок умовного зберігання (ескроу) на вимогу заявника - власника домінуючого контрольного пакета акцій, який є:

- резидентом - юридичною особою;

- резидентом - фізичною особою, яка не є самозайнятою особою;

- нерезидентом - юридичною особою;

- нерезидентом - фізичною особою;

- постійним представництвом нерезидента?

Відповідь 1.

Відповідно до положень статті 134 розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Пунктом 141.2 статті 141 Кодексу визначено різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів.

Резидент - юридична особа, враховує отриманий загальний фінансовий результат при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в порядку, передбаченому положеннями пункту 141.2 статті 141 Кодексу .

Запитання 2.

Як оподатковується дохід нерезидента - юридичної особи, отриманий від продажу акцій через рахунок умовного зберігання (ескроу) на вимогу заявника - власника домінуючого контрольного пакета акцій, який є:

- резидентом - юридичною особою, яка є платником податку на прибуток підприємств;

- резидентом - фізичною особою, яка не є самозайнятою особою;

- постійним представництвом нерезидента?

Відповідь 2:

1) Щодо оподаткування доходів від резидента - юридичної особи чи постійного представництва нерезидента

Відповідно до підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 141 Кодексу.

Для цілей пункту 141.4 статті 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, є, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу (підпункт "е" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу ).

Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу резиденти - це:

а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Пунктом 137.3 статті 137 Кодексу встановлено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Отже, якщо заявник вимоги про придбання акцій резидент - юридична особа, яка є платником податку на прибуток підприємств, або постійне представництво нерезидента здійснює виплату доходу нерезиденту - юридичній особі за операціями з придбання у неї акцій через рахунок умовного зберігання (ескроу), то такий резидент або постійне представництво нерезидента утримує та сплачує податок з таких доходів відповідно до положень підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу .

При цьому резидент - юридична особа або постійне представництво нерезидента зобов'язані відобразити відповідну суму виплаченого доходу у Додатку ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Утримання та сплата податку з доходів нерезидентів від продажу акцій через рахунок умовного зберігання (ескроу) здійснюється під час внесення коштів на такий рахунок резидентом, який є заявником вимоги про придбання акцій.

Базою оподаткування операцій з придбання акцій через рахунок умовного зберігання (ескроу) є прибуток нерезидента від здійснення операцій з продажу акцій. У разі ненадання нерезидентом документального підтвердження витрат на придбання акцій базою для утримання та сплати податку з доходів нерезидентів є сума отриманого ним доходу.