Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 січня 2018 р. N 7 "Про затвердження Методики оцінювання фіскальних ризиків, пов'язаних з діяльністю суб'єктів господарювання державного сектору економіки" (далі - Методика).

Згідно з пунктом 2 Методики ця Методика застосовується міністерствами, іншими органами виконавчої влади та державними колегіальними органами, які уповноважені виконувати функції з управління об'єктами державної власності (далі - органи управління), під час проведення аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки (далі - суб'єкти господарювання) та оцінки фіскальних ризиків, пов'язаних з такою діяльністю, з метою мінімізації їх впливу на всі етапи бюджетного процесу.

Частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, які діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Пунктом 3 Методики визначено, що фіскальними ризиками, пов'язаними з діяльністю суб'єктів господарювання, є можливе відхилення прогнозних показників фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання від запланованого рівня, що може призвести до зменшення надходжень бюджету та/або потребувати додаткових витрат бюджету.

Види фіскальних ризиків, пов'язаних з діяльністю суб'єктів господарювання, та фактори, які можуть призводити до їх виникнення визначені пунктами 4 та 5 Методики.

Пунктом 6 Методики визначені джерела інформації для аналізу фіскальних ризиків, пов'язаних з діяльністю суб'єктів господарювання, які можуть використовуватись органами управління.

На першому етапі органи управління проводять на основі інформації за останній звітний період (2017 рік) оцінку фіскальних ризиків, пов'язаних з діяльністю суб'єктів господарювання, окремо щодо кожного суб'єкта господарювання, що належить до сфери їх управління, згідно з додатком 1 до Методики.

За результатами проведеної оцінки органи управління на другому етапі подають Мінфіну в паперовому та електронному вигляді інформацію (згідно з додатками 1 - 7 до Методики) про діяльність:

• суб'єктів господарювання, що є суб'єктами природних монополій;

• суб'єктів господарювання, вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 2 млрд. гривень;

• суб'єктів господарювання, які отримують від держави бюджетну підтримку (субсидії, субвенції, дотації тощо), позики або гарантії;

• суб'єктів господарювання, що мають 1, 2 або 3-й ранг ризику (ранги ризику визначаються відповідно до пункту 8 Методики);

• суб'єктів господарювання, які не належать до категорій, визначених в абзацах третьому - сьомому пункту 7 Методики, та операції (дії) яких можуть впливати на зменшення обсягу доходів та/або збільшення обсягу видатків державного бюджету, та/або на збільшення дефіциту державного бюджету або зростання державного боргу.

Інформація про діяльність вказаних суб'єктів господарювання подається Мінфіну разом із пояснювальною запискою, яка повинна містити результати аналізу фінансово-господарської діяльності та ризиків, пов'язаних з діяльністю суб'єктів господарювання, що можуть мати вплив на їх діяльність або фінансові результати, а також заходи щодо управління такими ризиками.