Відповідно до пункту 52.6 статті 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України та Порядку надання узагальнюючих податкових консультацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 вересня 2017 року № 811, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2017 року за № 1266/31134,

1. Затвердити такі, що додаються:

Узагальнюючу податкову консультацію щодо застосування положення підпункту 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року;

Узагальнюючу податкову консультацію щодо застосування положень підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України стосовно визнання банками заборгованості безнадійною;

Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування операцій зі прощення чи списання заборгованості.

2. Департаменту податкової політики та Департаменту забезпечення комунікацій та організаційно-аналітичної роботи в установленому порядку забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України.

3. Податкові консультації застосовувати у частині, що не суперечать цим узагальнюючим податковим консультаціям.

4. В. о. Голови Державної фіскальної служби України Продану М.В. довести цей наказ до відома відповідних підрозділів Державної фіскальної служби України та територіальних органів Державної фіскальної служби України.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою та покладаю на в.о. Голови Державної фіскальної служби України Продана М.В.

Відповідно до підпункту 139.3.1 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів (далі - платники податку), визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 - 139.3.4 цього пункту.

Положенням підпункту 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, встановлюється, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, 20 відсотків (на період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву, за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період.

Пунктом 2 статті 12-1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що банки складають фінансову звітність за міжнародними стандартами.

У звітних періодах до 01 січня 2018 року оцінка зменшення корисності фінансових активів здійснювалася відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка" (далі - МСБО 39).

Згідно з вимогами МСБО 39 наприкінці кожного звітного періоду платник податку має оцінювати, чи є об'єктивне свідчення того, що корисність фінансового активу або групи фінансових активів, зменшується. Якщо таке свідчення є, то необхідно застосовувати відповідні положення МСБО 39 для визначення суми будь-якого збитку від зменшення корисності. Якщо об'єктивних свідчень зменшення корисності фінансового активу немає, то формування резерву не здійснюється і балансова вартість такого активу не змінюється (тобто резерв дорівнює нулю).

Підпунктом 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, визначається загальна характеристика активів, балансова вартість яких враховується для розрахунку ліміту, тому розрахунок ліміту не обмежується застосуванням виключно балансової вартості знецінених активів.

Таким чином, для визначення ліміту, перевищення розміру резерву над яким збільшує фінансовий результат до оподаткування, має використовуватись сукупна балансова вартість активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву відповідно до положень міжнародних стандартів фінансової звітності, незалежно від факту формування резерву за такими активами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом 139.3.1 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 - 139.3.4 пункту 139.3 статті 139 Кодексу .

Різниці, пов'язані з використанням банками резервів, згідно з пунктом 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діє після 01 січня 2018 року, пунктом 2 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, пунктом 1 підпункту 139.3.4 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, та пунктом 2 підпункту 139.3.4 пункту 139.3 статті 139 Кодексу визначаються відповідно як сума списаного активу, без виділення основної суми боргу за таким активом та нарахованих доходів.

Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що до безнадійної заборгованості банків може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб, пов'язаних з таким кредитором або які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, або які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.

Згідно зі статтями 6 та 12-1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" , статтею 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності відповідно до вимог стандартів та правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, встановлених Національним банком України, та міжнародних стандартів фінансової звітності.