Міністерство фінансів України розглянуло лист Державної податкової адміністрації України від 28.02.2005 р. N 1845/5/17/3116 стосовно порушених питань, що виникають як у платників податку, так і у податкових органів під час практичного застосування у 2005 році положень підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) щодо нарахування податкового кредиту на навчання, і повідомляє, що ці питання не потребують додаткового внесення змін та доповнень до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки законодавчо врегульовані.

Згідно з підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 статті 5 Закону платник податку за наслідками звітного податкового року має право на податковий кредит.

Податковий кредит - це сума (вартість) витрат, фактично понесених платником податку - резидентом протягом звітного податкового року, в тому числі у зв'язку з компенсацією вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (чоловік, дружина, діти).

Щодо реалізації платником податку права на податковий кредит у випадку, коли в якості підтверджуючих документів платник податку пред'являє розрахункові документи (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в яких зазначено прізвище, ім'я, по батькові (далі - ПІБ) не його, а його дитини, з якою укладено договір на навчання, то такі документи повинні прийматися податковими органами, а зазначені у них суми братися до розрахунку податкових зобов'язань.

Підставою для цього є норми цивільного законодавства, зокрема, Сімейного кодексу України, відповідно до якого (статті 180 та 199) батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх (до 18 років) дітей, а якщо повнолітні діти продовжують навчатися, то обов'язок щодо утримання та надання матеріальної допомоги покладається на батьків до досягнення дітьми двадцятитрьохрічного віку.