Міністерство фінансів розглянуло лист щодо законодавчих актів, якими слід керуватися при направленні працівників за кордон для здійснення робіт, термін виконання яких, за умовами контракту ЗЕД, перевищує 60 днів, та щодо розміру відшкодування добових витрат працівникам, направленим на навчання на семінар, і повідомляє.

До питання I.

Згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59, службове відрядження здійснюється за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк для виконання працівником службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (із змінами та доповненнями) термін відрядження за кордон не може перевищувати 60 календарних днів.

Відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України виконання робіт за кордоном понад 60 календарних днів вважається роботою за кордоном.

При направленні працівників на роботу за кордон на термін більше 60 календарних днів слід керуватися Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, що затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 25.12.74 р. N 365, постановою Держкомпраці СРСР від 08.06.90 р. N 225 "Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відряджених за кордон по лінії економічного і технічного співробітництва" (норми яких чинні відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР") та відповідними постановою і наказом Мінпраці України (від 22.03.93 р. N 16 та від 16.01.96 р. N 4) .

Ці нормативно-правові акти не обмежують строк перебування за кордоном працівників українських підприємств та установ і не вимагають проводити заміну персоналу кожні 60 календарних днів. Якщо працівники, які направлені на роботу в зарубіжні країни терміном, що перевищує 60 календарних днів, відряджаються по країні перебування, до інших країн та до України, то відшкодування витрат на відрядження здійснюється згідно з підпунктом 1.9 пункту 1 "Порядок відрядження за кордон працівників підприємств усіх форм власності" розділу II "Порядок відрядження за кордон" інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13 березня 1998 р. N 59.

Для отримання детальних пояснень стосовно порядку направлення і оплати праці працівників, направлених на роботу за кордон на термін понад 60 календарних днів, необхідно звернутися безпосередньо до Міністерства праці та соціальної політики України, до компетенції якого належить порушене питання.

Принагідно повідомляємо, що в даний час в органах виконавчої влади розглядається проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663", розроблений Міністерством палива та енергетики, з метою врегулювання питання щодо терміну відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних і проектно-пошукових робіт, виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт, здійснення шефмонтажу та авторського нагляду у будівництві, виконання пусконалагоджувальних робіт), та розміру відшкодування добових витрат згаданим працівникам.

До питання II.

Відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 695 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва" передбачено, що працівникам, які направляються та підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва, за кожний день перебування працівника у дорозі, а також іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання виплата добових витрат здійснюється у розмірах, встановлених законодавством для службових відряджень.