На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. N 9325/46 Міністерство економіки разом із Міністерством фінансів, Міністерством аграрної політики, Державною податковою адміністрацією, Державним комітетом України по земельних ресурсах розглянуло лист Державної податкової адміністрації щодо вирішення питань справляння плати за землю, які виникли в ході реалізації Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", і доповідає.

До першого питання - "Чи є правовстановлюючий документ - сертифікат на земельну частку (пай) підставою для сплати земельного податку власниками цих сертифікатів".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" від 19 вересня 1996 р. за N 378/96 плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Платниками земельного податку є власники землі та землекористувачі. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 5 цього ж Закону визначено, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами ( стаття 23 згаданого Кодексу), які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. за N 1529 сертифікат на право володіння земельною часткою (паєм) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою. Цим визначенням необхідно керуватись при реформуванні недержавних сільськогосподарських підприємств в агроформування ринкового типу, а також під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв).

Мін'юст, Держкомзем, Мінфін та Мінпромполітики дійшли висновку, що сертифікат на право володіння земельною часткою (паєм) не є і не може бути підставою для сплати земельного податку власниками цих сертифікатів.

До другого питання - "Хто є платником земельного податку - власник сертифіката земельної частки (паю) чи орендар земельної частки (паю), що встановлено наказом Держкомзему, який зареєстрований у Міністерств юстиції України від 23.02.2000 за N 101/4322".

Платником плати за землю згідно із Законом України "Про плату за землю" є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

На думку Мінфіну, існує деяка невідповідність вимогам Земельного кодексу - Закону України "Про оренду землі", за яким відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про оренду землі" громадяни, які мають право на земельну частку (пай) у недержавному сільськогосподарському підприємстві, можуть передати в оренду відповідну земельну ділянку, що протирічить вимогам статті 23 Земельного кодексу, зокрема, приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Наказом Держкомзему від 17.01.2000 за N 5, зареєстрованим в Мін'юсті України від 23.02.2000 за N 101/4322, затверджено форму Типового договору оренди земельної частки (паю), відповідно до якого земельний податок на орендовану земельну частку (пай) сплачується орендарем. Тобто, це можливо за умови, коли земельна ділянка в розмірі земельної частки (паю) не виділена в натурі, власник сертифіката на право володіння земельною часткою (паєм) до визначення меж земельної ділянки в натурі та отримання документа, що посвідчує право власності на землю, не є платником земельного податку.