Замовник проводив відкриті торги за чотирма лотами. За одним з лотів було подано лише одну тендерну пропозицію. Чи можна вважати, що торги відбулися? Чи замовник повинен їх визнати такими, що не відбулися?

Частиною третьою статті 14 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (далі - Закон) визначено, що замовник не має права ділити закупівлю товарів, робіт, послуг на частини з метою уникнення проведення відкритих торгів.

Згідно зі статтею 21 Закону тендерна документація повинна містити опис окремої частини або частин предмета закупівлі, щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції у разі, якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції тільки стосовно частини товарів, робіт чи послуг, що закуповуються. Тобто, замовник у тендерній документації має зазначити, що саме є частиною предмета закупівлі.

У разі, якщо замовник у тендерній документації чітко визначив частини предмета закупівлі, а подана лише одна тендерна пропозиція або зовсім не було подано тендерних пропозицій до окремої частини предмета закупівлі, то торги саме за цією частиною повинні бути відмінені (стаття 28 Закону. Проведення подальшої процедури закупівлі здійснюється виходячи із очікуваної вартості цієї закупівлі (частини предмета закупівлі, за якою тоги було відмінено). У такому разі, оскільки подання тендерних пропозицій залежить безпосередньо від учасників торгів, а не від замовників, вимоги статті 14 Закону не порушуються.

Чи повинні ввійти до річного плану всі закупівлі установи чи тільки ті, яким необхідно пройти відповідні тендерні процедури?

Згідно з вимогами частини першої статті 22 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (далі - Закон) однією зі стадій державних закупівель є затвердження річного плану державних закупівель.

Відповідно до визначень статті 1 Закону "державна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом".

Оскільки всі закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються за рахунок державних коштів, Департамент рекомендує складати план закупівель, у який включати також закупівлі товарів, робіт і послуг, визначених статтею 2 Закону, а у плані робити помітки щодо особливостей закупівлі окремих предметів закупівлі (наприклад, "положення Закону не застосовуються - сума не перевищує 30 тисяч гривень" (300 тисяч гривень - у разі закупівлі робіт).

Чи правомірні вимоги Управління державного казначейства (УДК) по відношенню до замовника здійснювати всі закупівлі тільки у відповідності до річного плану закупівель, адже існують разові закупівлі на рік, вартість яких не перевищує 30 тис. грн.?

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12.3 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України N 89 від 25.05.2004 р. (наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України за N 716/9315 від 10.06.2004 р.), визначено, що органи Державного казначейства здійснюють платежі за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання. Підставою для здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та документи, які підтверджують цільове направлення коштів (договори на закупівлю товарів, робіт і послуг; акти виконаних робіт; звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, листи-погодження (у випадках, передбачених законодавством); накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки до них; рахунки-фактури; трудові угоди; заявки на перерахування коштів на карткові рахунки тощо).

П. 4.8 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України N 205 від 04.11.2002 р. (наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України за N 919/7207 від 26.11.2002 р.), відмови в оплаті рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів можуть надаватися:

- при відсутності затверджених кошторисів та помісячних планів асигнувань розпорядників коштів і планів використання бюджетних коштів одержувачів;

- при відсутності або недостатності бюджетних і кошторисних призначень;