З метою уніфікації методів інтегральної оцінки тіньової економіки в Україні

1. Затвердити Рекомендації щодо інтегральної оцінки обсягів тіньової економіки, що додаються.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора департаменту економічної та соціальної політики Піщейка В.О.

Згідно з основними положеннями СНР-1993(1) незареєстрована економічна діяльність утворюється:

- на статистичній основі внаслідок:

ігнорування обов'язків звітувати про свою діяльність перед фінансовими органами;

несвоєчасного надходження даних (проблеми, пов'язані з реєстрами суб'єктів господарювання або іншими джерелами даних);

ненадходження даних (обумовлено "недоліками статистичного охоплення" або відсутністю відповідей при опитуванні);

неактуалізації інформації (пов'язано з недоліками статистичної надійності реєстрів суб'єктів господарювання);

- на економічній основі внаслідок:

ухилення роботодавців від реєстрації з метою уникнення сплати податків;

заниження даних з метою зменшення сплати податків.

У системі національних рахунків (редакція 1993 року, СНР-1993) поняття "тіньова економіка" тлумачиться як:

- незаконне виробництво:

виробництво товарів (надання послуг), збут та розповсюдження яких заборонено законом;

відсутність дозволу на здійснення певного виду виробничої діяльності чи надання послуг;

- приховане виробництво, складовими якого є легальні види діяльності, але приховані з різних причин від державних органів контролю з метою:

уникнення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

недотримання певних норм: рівня середньої зарплати, тривалості робочого часу, правил техніки безпеки на робочому місці тощо;

уникнення статистичної звітності та статистичного анкетування.

Окремо виділяється неформальний сектор, основою якого є інституційні одиниці, що характеризуються:

низьким рівнем організаційної структури;

зайнятістю, що ґрунтується на родинних зв'язках або соціальних відносинах, відмінних від формальних трудових договорів.

Економічна діяльність у неформальному секторі не враховується в обсягах виробництва за умови виробництва товарів та надання послуг для власного споживання, за виключенням виробництва продуктів харчування, будівництва та поточного ремонту для власних потреб.

Через відсутність прямих методів оцінки тіньової економіки інтегральна оцінка обсягів тіньової економіки використовує ряд непрямих методів, усереднене значення результатів яких представляє об'єктивну характеристику стану та тенденцій розвитку тіньового сектору економіки.

Найбільш прийнятними для використання в умовах чинної статистичної бази є такі методи:

фінансовий;

монетарний;

електричний;

"витрати населення - роздрібна торгівля".

(1) Система національних рахунків 1993. Всесвітній банк, Вашингтон, О.К., Н.-Й., 1998.

Представлені рекомендації орієнтовані на дослідження економічної діяльності підприємств (об'єднань), установ, організацій (далі - підприємства), які звітують за фінансовими формами звітності, зокрема за формою 2 "Звіт про фінансові результати" (додаток 1). Їх метою є визначення обсягів дорахувань валової доданої вартості (ВДВ), що створюється відповідно до видів економічної діяльності на обсяги прихованого виробництва, які визначаються через показник рівня тінізації на підприємствах. Періодичність розрахунків - річна та квартальна, здійснюється на початку поточного періоду за даними минулого періоду.

Етапи розрахунку рівня тінізації:

розрахунок співвідношення вхідних-вихідних цін у відповідному виді економічної діяльності;

розрахунок впливу зміни масштабів виробництва;

розрахунок впливу технологічного чинника;

розрахунок частки тіньової економічної діяльності.

1.1. Розрахунок співвідношення вхідних-вихідних цін

Для кожної галузі розраховуються коефіцієнти прямих витрат продукції інших галузей на виробництво продукції даної галузі за формулою:

Індекс вхідних цін (на продукти та послуги проміжного споживання) розраховується як корінь квадратний із середньозваженого коефіцієнта за формулою:

З метою приведення індексу вхідних цін (грудень до грудня) у відповідність із середньорічним значенням вилучається корінь квадратний із річного індексу. Аналогічно з індексу вихідних цін (грудень до грудня) розраховується середньорічний індекс цін на продукцію галузі за формулою:

1.3. Розрахунок впливу технологічного чинника

Між фізичним зносом основних засобів (ОЗ) та витратами на їх експлуатацію існує лінійна залежність, яка виражається через умовний коефіцієнт пропорційності бета, що характеризує збільшення питомих технологічних витрат у проміжних витратах, пов'язаних із зносом (або оновленням) фондів. Тоді зміна частки проміжних витрат у валовому доході за рахунок цього фактора може бути записана так:

1.4. Розрахунок частки тіньової економічної діяльності

Обсяг тіньового сектору дорівнює обсягу прихованої доданої вартості. Валовий дохід складається з валової доданої вартості та проміжного споживання. У результаті тіньових операцій одна частина виробленого продукту відображається у звітах (В1 = ВДВ1 + П1), а інша - приховується (В2 = ВДВ2 + П2). Отже, сумарний випуск можна відобразити як:

Послідовність розрахунків показників представлена в таблиці 1. Позиція 18 відображає рівень прихованих доходів (тінізації) за весь період.

Частка прихованого виробництва (доходу) визначається шляхом віднімання від показника загальної зміни частки доданої вартості показника її зміни від впливу об'єктивних чинників погіршення умов виробництва. Рівень тінізації (приховування доходів) за період є сумою показників зміни частки доданої вартості (її приховування) за роками (кварталами).

Розрахунок коефіцієнта умовно-постійних витрат базується на даних додатка до форми N 1-підприємництво (річна) (додаток 2). Додаток 2 заповнюють тільки великі та середні підприємства (розріз 1), тому коефіцієнт умовно-постійних витрат у загальних витратах розраховується у цьому розрізі та перераховується на повне коло підприємств, включаючи малі (розріз 1 + 2). У матеріальних витратах до умовно постійних було віднесено теплопостачання, водопостачання та будівництво. Послуги сторонніх організацій розглядались як умовно-постійні, крім вантажних перевезень. Схема розрахунку наведена в таблиці 2.

Метод базується на аналізі співвідношення готівки в обігу і грошової маси М1 або М2. Вважається, що збільшення попиту на готівку в обігу, яка обертається поза банківськими рахунками, означає зростання обсягів тіньових операцій, і навпаки. Метод рекомендований Євростатом та OECD для визначення обсягів тіньової економіки, які обчислюються за формулою:

Базовому періоду відповідає 1 квартал 1992 року. Джерелом вхідних даних є банківська статистика. Послідовність розрахунків наведена в таблиці 3.

Метод грунтується на припущенні, відповідно до якого приросту реального ВВП повинен відповідати приріст витрат електроенергії. Перевитрати електроенергії над приростом ВВП розглядаються як витрати на тіньове виробництво (тіньовий ВВП). Цей підхід враховує фактор технічного прогресу, згідно з яким тенденції у відносній економії енергоносіїв на технологічні потреби у виробництві продукції враховуються при порівнянні динаміки витрат електроенергії за повним електробалансом і динаміки ВВП. Таким чином, відносна економія енергоносіїв, яка спостерігається в обліку технологічних витрат, повинна відображатись у співвідношеннях між загальними витратами електроенергії (за електробалансом) та ВВП і сприяти або досягненню більшої економії електроенергії у внутрішньому споживанні, або отриманню відповідної додаткової продукції (ВВП). Для розрахунку показників необхідні такі форми статистичної звітності: "Звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії" форма 11-МТП (додаток 4), "Електробаланс, склад енергетичного устаткування і звіт про роботу електростанцій (електрогенераторних установок" форма 24-енергетика (додаток 5).

Метод порівнює витрати населення на товари з обсягами роздрібної торгівлі цими товарами. Різниця між обсягами витрат населення на товари та обсягами роздрібної торгівлі цими товарами вважається купівлею товарів у тіньовому секторі:

Джерело інформації: статистичні бюлетені "Витрати та доходи домогосподарств" та "Про соціально-економічне становище України".

Послідовність розрахунків наведена у таблиці 5.

Інтегральний коефіцієнт розраховується як сума зважених відповідних коефіцієнтів за вищезазначеними методами.

Кожний з цих методів дає приблизну оцінку в межах внеску відповідних інституційних секторів до ВВП (відповідно до системи СНР-1993). Значно підвищує достовірність кінцевого результату зведення окремих оцінок у єдиний коефіцієнт тінізації економіки. Інтегральний коефіцієнт (Т ) матиме такий вигляд:

Вага кожного методу визначається внеском відповідного інституційного сектору економіки у ВВП.

Так, фінансовий та електричний методи мають ступінь охоплення 0,77, який визначається часткою сектору нефінансових корпорацій у виробництві ВВП.

Монетарний метод пов'язаний з використанням готівкових коштів в обороті товарів та послуг, тому розповсюджується приблизно на 0,65 обсягу ВВП, а саме: частка сектору споживчих витрат домогосподарств у обсязі ВВП становить 0,527; частка індивідуальних споживчих витрат сектору загального державного управління - 0,097 (0,2 та частка сектору індивідуального будівництва у секторі валового нагромадження капіталу - 0,186 x x 0,9.

Метод "витрат населення - роздрібна торгівля" поширюється тільки на сектор домашніх господарств з часткою 0,527 у обсязі ВВП. Складовою сектору домашніх господарств є підсектор споживання товарів з часткою 0,442 у ВВП. У зв'язку з існуванням проблеми ухилення багатих верств населення від подібних обстежень, вага коефіцієнта методу "витрат населення - роздрібна торгівля" коригується також і на частку доходів, які не охоплюються. Результати досліджень свідчать, що якраз у заможних верств населення і акумулюються основні обсяги тіньових доходів.

Офіційний ВВП у даний час включає певну частку тіньової економіки, яка розраховувалась статистичним управлінням Держкомстату, і оцінена приблизно на рівні 20% від його обсягу. З урахуванням цієї частки маємо такий рівень тіньової економіки у співвідношенні з офіційним ВВП: