Міністерство економіки України розглянуло Ваш лист щодо деяких питань відносин працівника і роботодавця та повідомляє наступне.

Частиною другою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавство, колективним договором або угодою сторін.

Зазначена норма КЗпП дає право працівникам укладати трудові договори як за основним місцем роботи та і при виконанні роботи за сумісництвом.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464), основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівником державних підприємств, установ і організації, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. N 43, сумісництво вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Таким чином, при укладенні трудового договору за основним місцем роботи, інша робота, яка виконується за іншим трудовим договором, на нашу думку має бути оформлена, як робота за суміснитцтвом.

При цьому, законодавством про працю не передбачено обмежень у праві працівника змінювати основне місце роботи. Якщо працівник, який працює у роботодавця за основним місцем роботи, бажає працювати у цього роботодавця за сумісництвом, то таку процедуру на нашу думку слід реалізувати через механізм звільнення працівника з основного місця роботи та прийняття його на роботу за сумісництвом. Це пов'язано з тим, шо законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом. Разом з тим, вважаємо, що працівник не може працювати за сумісництвом не маючи при цьому основного місця роботи.