Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуло лист про надання роз'яснення окремих положень законодавства стосовно застосування гнучкого режиму роботи і в межах компетенції повідомляє.

Частиною першою статті 60 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), зокрема, встановлено, що за письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу.

Згідно з частиною третьою статті 60 КЗпП гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Отже, вищевказані норми КЗпП саме і передбачають можливість встановлення, зокрема, на підприємстві, в установі, організації індивідуального режиму роботи працівника.

Відповідно до частини четвертої статті 60 КЗпП гнучкий режим робочого часу передбачає: фіксований час, протягом якого працівник обов'язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов'язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини; змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу; час перерви для відпочинку і харчування.

Зауважимо, що норми статті 60 КЗпП не містять заборони встановлювати графік роботи з гнучким режимом робочого часу лише протягом окремих днів тижня. Так само не обмежується можливість при гнучкому режимі робочого часу передбачати фіксований час лише в окремі дні тижня.

Оскільки встановлення гнучкого режиму робочого часу, як правило, передбачає письмове погодження між працівником і власником підприємства, установи, організації, на нашу думку, сторони мають узгодити між собою умови його застосування (години, що належать до змінного/фіксованого часу, порядок обліку та оплати годин роботи, обліковий період, строк, на який він запроваджується, тощо).

При цьому відповідно до частини дев'ятої статті 60 КЗпП власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний, зокрема, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Первинним документом з обліку використання робочого часу, розрахунку з працівниками щодо заробітної плати, отримання даних про відпрацьований час є табель обліку використання робочого часу, типова форма якого (№П-5) затверджена Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці". У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, нічні години роботи, години роботи у вихідні, святкові та неробочі дні.