Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуло лист редакції журналу "Бюджетна бухгалтерія" від 12.03.2021 р. N 11 щодо застосування норм законодавства про працю і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про відпустки"(далі - Закон) за бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті (батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, або особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одного із прийомних батьків чи батьків-вихователів), у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Встановлення неповного робочого часу обумовлено статтею 56 Кодексу законів про працю України, частиною третьою якої передбачено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Крім того, час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (пункт 1 частини першої статті 9 Закону).