Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуло звернення щодо застосування законодавства про працю і повідомляє.

Відповідно до статі 31 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

З урахуванням зазначеного доручення додаткової роботи (виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника) може відбуватись лише за погодженням з працівником та оформлюватися відповідним наказом по підприємству, установі, організації.

Виконання службових обов'язків за більш відповідальною посадою, коли це пов'язане з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації, - є тимчасовим замісництвом.

Порядок оплати тимчасового замісництва регламентується роз'ясненнями Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р. N 30/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 11.12.86 р. N 521/30-18) (далі - роз'яснення).

Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою не допускається. Зазначене можливо лише за посадою, призначення на яку провадиться вищим органом управління (абзац перший пункту 2 роз'яснення), з відповідною оплатою праці (абзац четвертий пункту 2 роз'яснення).

Тимчасове виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству, установі, закладу (абзац другий пункту 1 роз'яснення).

Під виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, відпусткою, виконанням громадських обов'язків тощо, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається робоче місце (посада).

Працівники виконують обов'язки тимчасово відсутнього працівника одночасно з виконанням своїх основних обов'язків в межах встановленої графіком роботи (змінності) тривалості робочого дня (зміни).

Чинним законодавством не передбачено прямого зобов'язання роботодавця на час тимчасової відсутності певного працівника, зокрема у зв'язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю тощо, покладати виконання його обов'язків на іншого працівника. Покладення на працівника додаткових обов'язків на час тимчасової відсутності іншого працівника вирішується кожним підприємством (установою, організацією) самостійно і залежить, зокрема, від таких факторів, як виробнича необхідність, фінансові можливості, згода працівника, на якого покладаються додаткові обов'язки тощо.