Мінекономіки розглянуло ваш лист і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до статті 60 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

Зі змісту наведених норм можна зробити висновок про те, що надомна робота є різновидом дистанційної, оскільки остання може виконуватись, в тому числі, вдома.

Законодавство не обмежує право працівника самостійно обирати місце для виконання роботи та не містить особливі вимоги до нього, а також характер виконуваних робіт, як це передбачалося раніше Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. N 275/17-99, що донедавна ще застосовувалось у частині, яка не суперечить чинному законодавству. Тому житлово-побутові умови працівника обстеженню не підлягають, а робота може виконуватись вдома з використанням комп'ютерної техніки чи будь-якого іншого пристрою, у громадському місці тощо.

Статтею 24 КЗпП передбачено вимогу щодо письмової форми укладення договору про дистанційну (надомну) роботу.

Отже, встановлення роботодавцем дистанційної (надомної) роботи неможливе без згоди працівника, оскільки домовленість про такий режим роботи має бути обумовлена в трудовому договорі. При цьому, виходячи зі змісту статті 24 КЗпП умова про дистанційну (надомну) роботу має бути предметом саме письмового трудового договору як при прийнятті на роботу, так і згодом.