Мінекономрозвитку опрацювало лист Міністерства доходів і зборів України від 23.04.2014 № 7579/5/99-99-24-01-03-16 щодо звернення Харківської митниці Міндоходів стосовно роз'яснення застосування положення частини першої статті 223 Митного кодексу України (далі - МКУ) та вимог статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон) та в межах компетенції повідомляє наступне.

Частина перша статті 223 МКУ містить загальні положення щодо порядку переміщення припасів через митний кордон України. Зокрема, визначено, що при дотриманні умов, установлених цим Кодексом, припаси переміщуються через митний кордон України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В той же час, пункт 13 статті 4 МКУ визначає заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності як не пов'язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров'я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.

В пункті 14.1.61 статті 14 Податкового кодексу України ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як один із заходів нетарифного регулювання.

Тобто, в розрізі визначення поняття "ліцензування", як одного з видів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, розуміється встановлення обмежень (заборон) для захисту внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров'я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.

Тобто, ліцензування як захід нетарифного регулювання носить превентивний (запобіжний) характер і застосовується з метою недопущення порушення законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 239 ГКУ визначає індивідуальний режим ліцензування як вид адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 37 Закону за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: