Відповідно до ст. 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", визначено, що у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства.

При припиненні діяльності селянського (фермерського) господарства слід керуватись п. З. ст. 30 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство". Майно селянського (фермерського) господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується передовсім для розрахунків по оплаті праці найманих осіб, виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна залишається у спільній сумісній власності членів селянського (фермерського) господарства або розподіляється між ними за домовленістю.

Згідно з вимогами ст. 17 закону, визначено, що володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю. На жаль, майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюються цивільним законодавством і спори між членами селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.

Відповідно до Земельного кодексу України міністерством та іншими відомствами в установленому порядку відпрацьовуються зміни та доповнення до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".