З метою забезпечення цільового, комплексного, науково обгрунтованого розвитку зернового господарства і для забезпечення зерном в повному обсязі внутрішніх потреб та на експорт

1. Затвердити Програму "Зерно України" (додається).

2. Керівникам структурних підрозділів Мінагропрому України разом з відповідними відомствами провести організаційну роботу по виконанню завдань Програми "Зерно України".

3. Міністерству сільського господарства і продовольства Автономної Республіки Крим, управлінням сільського господарства та продовольства обласних державних адміністрацій, науково-дослідним установам УААН, представництвам ДАК "Хліб України" забезпечити виконання Програми щодо створення умов для розвитку виробництва зерна, підтримки сільськогосподарських товаровиробників та формування ринку зерна.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Рижука С.М., першого віце-президента УААН Ситника В.П., першого заступника голови правління ДАК "Хліб України" Зуба Г.І.

Незважаючи на деякі позитивні зрушення в забезпеченні товаровиробників мінеральними добривами, засобами захисту рослин, зернозбиральною технікою, науковими розробками та іншими ресурсами, сучасний стан виробництва зерна характеризується різкою строкатістю по роках та регіонах.

Значно зменшено обсяги впровадження кукурудзи на зерно, гороху та круп'яних культур.

Поряд з об'єктивними факторами суть проблеми стабілізації та зростання виробництва зерна залишається незмінною - скорочення посівних площ зернових, недоліки в агротехніці, порушення вимог технологій, низький рівень організації виробництва та виконавчої дисципліни.

Вже в найближчі роки необхідно збільшити виробництво зерна, на другому етапі - стабілізувати його, а в подальшому вийти на рівень 50 млн. тонн.

Ці критерії покладені в основу розробки Програми "Зерно України", яка є складовою аграрної державної політики і забезпечує тісну її взаємодію з економічною, фінансово-кредитною та соціально-правовою політикою країни.

Програма "Зерно України" визначає шляхи розвитку агропромислового комплексу на найближчі роки.

Актуальність Програми "Зерно України" полягає в необхідності забезпечення цільового, комплексного, науково обгрунтованого розвитку зернового господарства, яке б характеризувало особливості стану агропромислового комплексу в умовах ресурсного дефіциту з врахуванням етапності, конкретності та своєчасності прийняття відповідних рішень на державному і регіональному рівні, від яких залежить виробництво зерна.

Програма "Зерно України" включає:

- максимальне використання природних умов для виробництва зерна,

- концентрацію матеріально-технічних засобів на вирощуванні зернових культур,

- цінову мотивацію виробників зерна,

- першочергове направлення на розвиток зернового господарства кредитних ліній та інших державних інвестицій.

У вирішенні зернової проблеми пріоритетне значення буде надаватись збільшенню виробництва високоякісного зерна м'яких і твердих пшениць для повного забезпечення внутрішніх потреб держави та створення експортного потенціалу. Основне виробництво продовольчого зерна озимої пшениці буде концентруватись у степовій та лісостеповій зонах, де природні умови при відповідній технології вирощування сприяють формуванню зерна високої якості.

На Поліссі збільшуватиметься виробництво озимого жита, ячменю, гречки: обсяги виробництва пшениці будуть визначатись внутрішніми потребами регіонів і господарств.

Серед зернофуражних культур, крім ячменю, будуть значно розширені площі кукурудзи як в традиційних, так і в нових районах її вирощування. Планується поступовий перехід на використання в усіх зонах більш скоростиглих гібридів, які б забезпечували повне визрівання зерна уже на початку вересня і не потребували б післязбиральної досушки зерна.

Враховуючи необхідність скорішого вирішення білкової проблеми, будуть розширені площі гороху, а на зрошенні - сої. Розширення площ цих культур має важливе значення також і в поліпшенні поживного режиму грунту.

Основними складовими раціонального використання землі є:

- контурно-меліоративна організація території, яка передбачає розподіл орних земель на еколого-технологічні групи (ЕТГ) по типу та інтенсивності їх використання; обсяги розробки таких проектів землеустрою з виносом в натуру на 2005 рік складатиме 27,2 млн.га;

- оптимізація структури посівних площ і сівозмін з метою підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва, попередження ерозійних процесів та відтворення родючості грунтів. Площа багаторічних трав на орних землях буде збільшена в 1,5 раза;

- забезпечення регіональних оптимальних параметрів родючості грунту, в т. ч. бездефіцитного балансу гумусу та основних поживних речовин, поліпшення його фізико-хімічних і агрофізичних показників. Внесення органічних добрив до 2005 р. складатиме 95 млн.тонн;

- застосування грунтозахисних технологій обробки грунту, в т. ч. його мінімізація, з використанням рослинних решток для захисту грунтів від ерозії та як органічних добрив. До 2005 р. площа грунтозахисного безполицевого обробітку складатиме 11690 тис. га, щілювання ріллі - 9000 тис. га, сівба протиерозійними сівалками - 6382 тис. га;

- в умовах інтенсивного прояву водноерозійних процесів та дефляції агротехнічні заходи доповнюються лісо-, луко- та гідротехнічними заходами.

Передбачається до 2005 р. створення полезахисних і строкорегулюючих лісосмуг та захисних лісових насаджень на ярах і балках, еродованих та радіаційно забруднених землях.

Для забезпечення повних потреб держави в зерні планується стабілізувати площі посіву зернових культур в межах 15,0 млн. гектарів, що при середній урожайності 30 - 32 ц/га забезпечить валовий збір зерна близько 50 млн. тонн. Такі площі відповідають, в основному, оптимальному рівню насичення сівозмін зерновими культурами і складають у Степу - до 60 % (35 % озимої пшениці і 25 % ярих колосових культур і кукурудзи); Лісостепу 55 - 60 % (30 % озимої пшениці і 25 - 30 % ярих зернових і зернобобових культур); на Поліссі - 50 - 55 % (30 % озимих, переважно жита і 20 - 25 % ярих зернових культур).

Найбільш продуктивно природно-господарські ресурси використовуються для збільшення виробництва зерна в зернопросапних сівозмінах, в яких 55 - 60 % займають зернові культурі, а площі чорних та зайнятих парів - до 15 %. В найближчій перспективі будуть освоєні сівозміни з короткою ротацією, в яких частка зернових культур, переважно ярих, зросте до 70 %.

В освоєних сівозмінах площі озимої пшениці будуть займати 6,9 - 7,4 млн., в тому числі в Степу - до 4 млн., Лісостепу - 2,5 - 2,6, Поліссі - 0,8 - 0,9 млн. гектарів. Стабілізація посівних площ на такому рівні забезпечить розміщення озимих по кращих попередниках. Ліквідацію щорічних пересівів і одержання щорічного валового збору зерна близько 21 - 24 млн. тонн.

Коригування посівних площ озимих буде проводитись в залежності від вологозабезпеченості грунту в осінній період. В роки з достатньою зволоженістю озимий клин буде збільшуватись на 10 - 12 % за рахунок ярих культур; в посушливих умовах відповідно зменшуватись.

У поліській зоні (на змитих та супіщаних грунтах) будуть розширені площі озимого жита, а в південному регіоні - озимого ячменю. На півдні степової зони та в господарствах Автономної Республіки Крим буде створена зона товарного виробництва твердої озимої пшениці, де щорічно буде вироблятись 300 - 350 тис. тонн зерна.

Посівні площі кукурудзи будуть доведені до 2,3 млн. гектарів, що при валовому зборі зерна понад 8 млн. тонн повністю забезпечить потреби тваринництва у фуражному зерні.

В системі обробітку грунту будуть широко застосовуватись волого- і енергозберігаючі технології, засновані на принципах мінімізації, що є одним з останніх досягнень світового землеробства. Вони характеризуються зменшенням механічного впливу грунтообробних знарядь і ходових систем тракторів на грунт за рахунок зменшення глибини та кількості обробітків, застосування комбінованих та широкозахватних агрегатів, смугового обробітку, прямого посіву тощо. Технології мінімального обробітку щорічно будуть застосовуватись на площі 7 - 8 млн. гектарів, з них близько 5 млн. під озимі зернові культури. Ці технології забезпечать економію енергозатрат на 20 - 30 %, поліпшення вологозабезпеченості грунту у сівозмінах і умов для росту та розвитку рослин. Широке застосування одержать комбіновані системи обробітку, які включатимуть різноглибинний полицевий і безполицевий обробітки. Тому широке застосування знайдуть дискові знаряддя і багатолемішники з плоскоріжучими і чизельними опушувачами, а також важкі культиватори при підготовці грунту під кукурудзу.

Враховуючи обмежену кількість як органічних, так і мінеральних добрив, Програмою передбачено застосування найбільш ефективних методів їх використання, щоб збільшити приріст урожайності зерна на 1 кг д. р. добрив до 6 - 7 кг. Передбачається в найближчій перспективі (до 2000 р.) щорічно вносити на гектар орної землі 5 - 6 тонн органічних добрив, а під зернові культури мінеральних добрив по 60 - 80 кг д. р. на гектар. В більш віддаленій перспективі ці обсяги будуть збільшені в 1,5 - 2 рази.

Планується застосовувати найбільш ефективні методи використання добрив (рядкове та підживлення), а також асоціативні біопрепарати, які здатні фіксувати атмосферний азот та вивільняти з грунтового комплексу зв'язаний фосфор (ризоагрин, мізорин, флавобактерин), вуглеамонійні солі та регулятори росту рослин.

Зернові та зернобобові культури: для оптимального росту і розвитку вимагають нейтральної реакції грунту.

При відхиленні від оптимуму, зниження врожаю на сильнокислих грунтах досягає 10 - 15 ц/га, а на сильнолужних він взагалі може не сформуватись. Тому система удобрення повинна включати підтримуюче внесення меліорантів у дозах 250 - 300 кг/га карбонату кальцію на кислих і близьких до нейтральних грунтах та сірчанокислого кальцію на лужних, що в перерахунку на фізичну масу складає 400 - 500 кг/га меліоранту.

Вапнування грунтів при вирощуванні зернових культур за інтенсивною технологією із застосуванням безполицевого обробітку грунту та внесенням азоту в роздріб підвищує стійкість рослин до ураження кореневими гнилями, прирости врожаю в залежності від вихідної кислотності досягають від 3 - 5 до 8 - 10 ц/га зерна. Внесення вапнякових матеріалів зменшує радіаційне забруднення грунтів.

Аналогічне застосування гіпсу (фосфогіпсу) з поливного водою на солонцюватих грунтах степової зони під озиму пшеницю забезпечує 4 - 6 ц/га приросту врожаю. Гіпсування підтримуючими дозами повинно застосовуватися на всій площі зрошення для запобігання вторинному засоленню грунтів.

Гіпсування солонцевих грунтів підвищує врожайність сільськогосподарських культур від 15 до 100 відсотків в залежності від ступеня засоленості грунтів.

При відсутності ресурсів підтримуюче вапнування і гіпсування грунтів доцільно проводити зменшеними дозами меліорантів.

Витрати на проведення хімічної меліорації грунтів компенсуються землевласнику за рахунок зменшення суми податку на землю.

При вирощуванні зернових культур одним із важливих і пріоритетних прийомів є проведення заходів по захисту від шкідливих організмів від бур'янів. Практичним досвідом і даними наукових установ встановлено, що втрати врожаю від них можуть досягти 30 і більше відсотків.

Особливу увагу слід приділяти агротехнічним і організаційно-господарським прийомам, попереджуючим масове розмноження шкідливих організмів, що дасть змогу зменшити використання хімічних засобів і забезпечити більш ефективне їх використання.

Передбачається широке застосування крайових і локальних обробітків та комбінованого використання інсектицидів і фунгіцидів.

Програмою на 1997 - 2005 роки намічено застосувати інтегровану систему захисту зернових культур на площі 10 - 13 млн. гектарів (сумарним підсумком на один слід).

Для проведення заходів по збереженню врожаю зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів в 1998 році передбачається потребу в пестицидах забезпечити за рахунок виробництва на заводах країни 11,2 тис. тонн та закупити по імпорту підприємницькими структурами і агрохімформуваннями 8,3 тис. тонн. До 2005 року планується виготовлення пестицидів на заводах країни довести до 40 тис. тонн на рік.

Водночас з хімічним методом буде застосовуватись комплекс заходів, спрямований на масове розведення ентомофагів, виготовлення мікробіопрепаратів, збереження та активізацію корисної діяльності природних ентомофагів і ентомопатогенів.

Кожна гривня, затрачена на захист, окуповується в 3 - 4 рази.

Наукові дослідження по створенню нових сортів і гібридів зернових культур будуть сконцентровані в основних селекційних установах. Буде значно розширене співробітництво в галузі селекції між вітчизняними і провідними зарубіжними науковими установами і фірмами шляхом створення спільних підприємств, виконання спільних селекційних програм, стажування селекціонерів, взаємовигідного випробування селекційних матеріалів.

Основними напрямками досліджень будуть селекція на високу продуктивність, стійкість до хвороб і шкідників, посухостійкість і зимостійкість, високу якість зерна. Щорічно буде створюватись і передаватись на державне сортовипробування 55 - 60 сортів і гібридів зернових культур, в т. ч. 20 - 25 сортів озимої пшениці з урожайністю зерна 85 - 100 ц/га, 3 - 4 сорти озимого жита з урожайністю 55 - 65 ц/га, 2 - 3 сорти озимого ячменю з урожайністю 85 - 100 ц/га, 8 - 10 сортів ярого ячменю з урожайністю 65 - 75 ц/га, 2 - 3 сорти вівса з урожайністю 55 - 60 ц/га, 1 - 2 сорти гречки з урожайністю 20 - 25 ц/га, 1 - 2 сорти проса з урожайністю 45 - 50 ц/га, 10 - 12 гібридів кукурудзи різних груп стиглості з урожайністю 75 - 120 ц/га. Іноземні сорти будуть рекомендуватись виробництву тільки при умові їх істотної переваги по основних господарських показниках над вітчизняними.

Елітне насінництво зернових культур буде розвиватись шляхом створення насінницьких об'єднань замкнутого циклу на базі селекційних ті інших науково-дослідних установ.

Зміцнення матеріально-технічної бази насінництва буде здійснюватись як за рахунок власних коштів, так і за рахунок іноземних інвестицій.

Розвиток насінництва також буде здійснюватись шляхом відновлення експорту насіння в першу чергу в країни СНД, а також відновлення широкого сортовипробування нових вітчизняних сортів за кордоном.

На період до 2005 року збережеться державна підтримка селекції і насінництва.

Виробництво високоякісного зерна має базуватись в Степу та південно-східній частині Лісостепу. Зусилля будуть направлені на виведення і широке впровадження у виробництво нових високоякісних, стійких до несприятливих умов вирощування, хвороб і шкідників, сортів сильної і твердої пшениць з більш високим вмістом і кращою якістю білка і клейковини, розміщенням їх після кращих попередників - чорних і зайнятих парів, зернобобових і багаторічних трав.

З метою підвищення ефективності мінеральних добрив, особливо азотних, їх використання буде проводитись за даними рослинної діагностики, особливо при проведенні некореневого підживлення посівів. Більш широкого використання у виробництві набудуть асоціативні мікроорганізми, які покращують азотне живлення небобових культур, а також мікроорганізми, що сприяють мобілізації фосфору в грунті.

Технологія вирощування зерна високої якості буде базуватись на профілактичних заходах - додержанні науково обгрунтованих сівозмін, систем обробітку грунту, впровадженні стійких до хвороб і шкідників та конкурентоздатних до бур'янів сортів озимої пшениці, дотримання оптимальних строків сівби та інших елементів технології вирощування.

В південних областях степової зони для гарантованого одержання якісного зерна буде здійснюватись прогнозування, визначення чисельності клопа-черепашки та своєчасне і надійне знищення з використанням інсектицидів.

Для підвищення якості робіт, їх здешевлення та економії добрив і пестицидів при проведенні догляду за посівами на полях, де планується одержання високоякісного продовольчого зерна, буде застосовуватись технологічна колія на посівах. Переважна більшість робіт має виконуватись тут наземними засобами.

В Україні є всі умови для швидкого забезпечення макаронної промисловості високоякісним зерном твердої пшениці. До державного реєстру сортів рослин України занесений ряд високопродуктивних сортів твердої озимої пшениці: Парус, Корал одеський, Айсберг одеський, Алий парус селекції Селекційно-генетичного інституту. Районовані також сорти ярої твердої пшениці для степових і лісостепових областей України: Луганська 7, Харківська 46, Харківська 15, Харківська 23, Харківська 37. Все це дозволяє в степових і лісостепових областях України в найближчі роки довести посівну площу під сортами твердої пшениці до 500 тисяч гектарів і повністю забезпечити цією сировиною вітчизняну макаронну та круп'яну промисловість. Значна частина зерна може бути реалізована на світовому ринку.

У вирішенні зернової проблеми важливу роль відіграє кукурудза. Через дефіцит зерна кукурудзи стримується виробництво комбікормів, в результаті стався різкий спад виробництва продукції тваринництва, велику потребу в зерні кукурудзи відчуває також харчова, мікробіологічна промисловість, медицина та інші галузі народного господарства.

За останні роки в Україні стався різкий спад врожаю і валового збору цієї культури. Так, в 1986 - 1990 рр. валовий збір зерна кукурудзи становив 7,3 млн. тонн, в 1994 р. - 1,5 млн. тонн, в 1995 р. - 3,4 млн. тонн, в 1996 р. - 1,8 млн. тонн і в 1997 році - 5,3 млн. тонн.

Несприятливі погодні умови окремих років та погіршення ресурсного забезпечення господарств гербіцидами, добривами, пально-мастильними матеріалами, морально застарілий комплекс машин та знарядь, що помітно поступається закордонній техніці - ось ті головні причини, які призвели до зниження технологічної дисципліни та різкого зменшення валового збору.

Основними напрямками розвитку кукурудзосіяння на наступні роки повинно бути розширення та стабілізація площ посіву кукурудзи на зерно до 2,3 млн. гектарів з урахуванням задоволення потреб тваринництва і ряду галузей промисловості, збільшення питомої ваги кукурудзи до 486 тис. гектарів на меліорованих землях, організація селекційно-насіннєвих фірм, асоціацій, об'єднань по вирощуванню насіння та зерна кукурудзи, забезпечення високої родючості грунтів, захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників, забезпечення у повному обсязі і на сучасному рівні потреб у технічних ресурсах.

Потребує подальшого удосконалення організація насінництва, стан якого на сьогоднішній день вкрай незадовільний. Слабка матеріально-технічна база цієї галузі, відсутність дійових економічних стимулів її розвитку, комерціалізація окремих ланок процесу насінництва, а звідси і безвідповідальність за якість насіння на всіх рівнях його виробництва призвела до різкого зниження сортових і посівних якостей гібридного насіння.

В даний час існує система роздрібненого по різних установах насінництва, коли селекцію і первинне насінництво здійснюють селекційні центри, батьківські форми вирощують наукові установи, перше покоління гібридів ведуть, здебільшого, комерційні асоціації і фірми, а обробляють насіння кукурудзопереробні заводи. Така система насінництва не відповідає вимогам сьогоднішнього дня і потребує реформування. Тому насінництво потрібно переводити на замкнутий цикл від селекції гібриду до продажу насіння товаровиробнику.

Виникла загальна потреба прийняття неординарних рішень, в основі яких повинен бути розвиток міжгалузевих зв'язків у рамках агропромислового комплексу і форм інтеграції науки з виробництвом, удосконалення договірних та госпрозрахункових відносин, рівноправне партнерство з іноземними фірмами, залучення їх інвестицій в розвиток галузі.

В найближчі роки з метою створення гарантованої зони по виробництву зерна на зрошуваних землях посіви кукурудзи буде розширено в групі зернових до 45 - 50 відсотків, а питому вагу багаторічних трав буде збільшено до 30 відсотків. Підвищення ефективності використання меліорованих земель дасть змогу довести виробництво зерна до 8 млн. тонн.

Основну увагу при цьому буде зосереджено на впровадженні водозберігаючих технологій, автоматизованої інформаційної системи планування поливів на площі 2050 тис. гектарів, що дасть можливість економити 15 - 20 відсотків водних ресурсів і значно скоротити іригаційну ерозію.

Основною організаційною формою використання техніки в господарствах на вирощуванні зернових культур буде на період весняної сівби - групова робота машин, на збиранні культур - збирально-транспортні загони і ланки. Суттєву допомогу сільським товаровиробникам, в першу чергу трудонедостатнім господарствам, нададуть створювані при агротехсервісних підприємствах, комерційних структурах машинно-тракторні, машинно-технологічні станції, оснащені високопродуктивною технікою як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва.

Для поліпшення матеріально-технічного забезпечення потреб села будуть організовані поставки вітчизняних тракторів на умовах лізингу та на принципах довгострокової оренди в плані реалізації іноземних кредитних ліній тракторів і комбайнів зарубіжних фірм.

Впровадження грунтозахисної енергозберігаючої системи землеробства потребує створення нових систем машин за технічно-експлуатаційними показниками, які не поступаються кращим іноземним зразкам.

Здійснюватимуться також заходи по створенню спільних із зарубіжними фірмами підприємств для виготовлення високопродуктивних зернозбиральних комбайнів, грунтообробних та посівних машин.

Інтенсифікація землеробства пов'язана із значним збільшенням затрат на добрива, засоби захисту рослин, обробіток грунту і збирання. Застосування інтенсивних технологій вирощування зернових культур збільшує додаткові затрати в розрахунку на гектар посівів проти звичайної технології, проте вони окуповуються додатковим урожаєм та підвищенням якісних показників вирощеної продукції.

Тому необхідно посилити увагу економічної ефективності матеріальних затрат як в процесі технологічного циклу, так і в процесі планування й складання технологічних карт.

Довідково: При вирощуванні озимої пшениці за екстенсивною схемою лише з використанням природної родючості грунтів технологічні витрати на 1 гектар посіву складають 260 гривень, а виручка за 2 тонни пшениці 4 - 5 класу якості становитиме 404 гривні.

При впровадженні інтенсивної технології витрати на 1 гектар складають 700 гривень, а виручка за 4,5 тонни зерна 2 - 3 класу якості дорівнюватиме 1200 гривням, тобто прибуток з 1 гектара буде в 3,5 раза більшим.

В сільськогосподарських підприємствах при вирощуванні зернових повинні знайти широке застосування протизатратні форми матеріального стимулювання праці, при яких фонди оплати праці і матеріального заохочування працівників формується з фактично отриманого валового чи чистого прибутку. Найбільш прогресивною є оплата праці від валового прибутку по принципу купівлі-продажу продукції і матеріальних ресурсів, що стимулює як збільшення обсягів виробництва і поліпшення якості продукції, так і зниження витрат.

Галузь хлібопродуктів знаходиться в глибокій економічній кризі.

Зношеність основних фондів складає близько 60 відсотків. Із загальної кількості наявного обладнання та машин лише 10 відсотків відповідає сучасному світовому рівню та 37 відсотків - вітчизняним критеріям, висока енергомісткість технологічних процесів.

З метою подолання кризи в галузі необхідне її реформування та структурна перебудова. На першому етапі буде розпочата робота по проведенню корпоратизації підприємств галузі та перетворення їх у відкриті акціонерні товариства.

Щоб не допустити подальшого погіршення стану матеріально-технічної бази, зробити хлібоприймальні і зернопереробні підприємства високорентабельними, потрібно прискорити роботи по їх технічному переозброєнню і реконструкції, а саме:

- терміново провести розробку і створення загальногалузевої комп'ютерної мережі для регулювання закупівель зерна, виробництва борошна, крупи, хліба;

- при проведенні робіт по оновленню основних фондів першочергово впроваджувати ресурсо- та енергозберігаючі технології, максимально використовувати досвід передових країн;

- посилити інтеграцію підприємств галузі з колективними сільськогосподарськими підприємствами, птахофабриками, тваринницькими комплексами, рибними та іншими господарствами;

- підняти на вищій рівень стан нормативно-технологічного забезпечення, щоб довести більшість діючих стандартів та методів визначення якісних показників сировини та готової продукції до світового рівня;

- продовжити приватизацію та технічне переоснащення кукурудзокалібрувальних заводів з впровадженням досконалішої технології обробки насіння кукурудзи з використанням вітчизняних вібросепараторів Р8-УЦС та інших сепараторів як калібрувальників;

- забезпечити подальший розвиток зерносушарного господарства за рахунок будівництва зерносушарок потужністю 50 тонн на годину та реконструкцію діючих сушарок з метою підвищення їх потужності та зниження витрат палива;

- для більш надійної роботи хлібоприймальних підприємств у найближче десятиріччя необхідно побудувати та ввести в дію не менш як 4,5 млн. тонн елеваторної місткості. У зв'язку із збільшенням експортних операцій з зерном, необхідно модернізувати існуючі портові елеватори і побудувати, як мінімум, один новий морський портовий елеватор місткістю 200 тис. тонн з можливістю заходу суден водотоннажністю не менш як 100 тис. тонн з метою здійснювати конкурентоспроможну торгівлю з потенційними покупцями країн Азії.

Основу цінової політики становитиме загальноприйнятий щодо аграрного сектора принцип ціноутворення як органічного поєднання вільного, обумовленого попитом і пропозицією, так і регульованого з боку держави ціноутворення. Буде розвиватися біржово-контрактна система купівлі-продажу зерна. Здійснюватиметься також купівля-продаж його за прямими договорами та іншими прийнятними для виробників способами.

У вирішенні проблеми формування ринку зерна визначальне місце належатиме тому факторові, що, крім великої внутрішньої потреби у ньому, Україна повинна орієнтуватися на дефіцитність зернових ринків у значній частині країн СНД, Близького Сходу, Середземномор'я та регіону Південно-Східної Азії, інших регіонів, в насиченні яких вона потребує зростаючих обсягів високоякісного зерна на продовольчі цілі, на комбікорми, а також насіння.

Буде продовжена практика зберігання і переробки продукції на давальницьких умовах, з тим, щоб товаровиробники самі могли ефективно використати ринкову кон'юнктуру.

Важливішими особливостями формування ринку зерна будуть:

- обмеження закупівлі зерна в державний резерв для потреб бюджетних споживачів при розширенні вільного вибору товаровиробниками інших його покупців;

- налагодження роботи аграрних бірж з мережею відповідних структур на місцях, розширення закупівлі зерна у товаровиробників іншими споживачами за прямими угодами, заготівельними підприємствами та комерційними структурами через біржову торгівлю, торгові доми тощо;

- приватизація підприємства хлібопродуктів в інтересах товаровиробників;

- розвиток системи зберігання, первинної доробки та переробки зернової продукції на давальницьких умовах;

- державне сприяння виробникам зерна та насіння у виході на зовнішні ринки;

- організація закупівлі зерна у населення;

- розвиток служби регулярного забезпечення виробників зерна надійною інформацією щодо попиту, цін і пропозицій на внутрішніх і зовнішніх ринках, реєстрації угод, правил торгівлі і укладання контрактів, організації торгів, ярмарок, тощо.

За рахунок концентрації наявних можливостей передбачається повніше забезпечення потреб зернового господарства в необхідних матеріально-технічних ресурсах, паливно-мастильними матеріалами, хімічними засобами захисту рослин, машинах та обладнанні, проведення модернізації та реконструкції інфраструктури насінництва.

Здійснюватиметься подальше технічне переоснащення підприємств, які здійснюють сервісне обслуговування товаровиробників зерна. На першому етапі реалізації Програми - питома вага власного виробництва машин, що будуть поставлятись сільському господарству, становитиме 35 - 40, а імпортованих - 60 - 65 відсотків.

Створюватимуться умови для першочергового залучення коштів державного бюджету, іноземних інвестицій, кредитів комерційних банків та інших приватних організацій, щоб стабілізувати та збільшувати виробництво зерна.

Для освоєння досягнень науково-технічного прогресу і впровадження нових технологій виробництва й використання зерна та іншої продукції вдосконалюватиметься регіональна державна служба з надання науково-консультаційних і інформаційних послуг товаровиробникам та населенню.

Створюватимуться ринкові структури пропаганди та освоєння досягнень науки і техніки через інноваційні центри, консалтингові фірми, консультаційні служби союзів і об'єднань, постачальницько-збутових організацій, біржі наукової продукції, виставки-ярмарки, виробничі і науково-виробничі об'єднання, системи.

Поряд з цільовою підготовкою і перепідготовкою кадрів на базі університетських навчально-науково-виробничих комплексів, науково-дослідницьких інститутів, наукових підрозділів вищих учбових закладів та технікумів сформується система підвищення кваліфікації безпосередньо в місцях проживання і господарської діяльності жителів села шляхом проведення короткотермінових курсів, семінарів, конференцій, презентацій новинок, тощо.

З метою надання більш широких можливостей вигідної торгівлі зерновою і іншою сільськогосподарською продукцією на місцевих, регіональних, національному і міжнародному ринках і стимулювання маркетингової діяльності виробників першочергово формуватиметься служба цінового моніторингу і система розповсюдження сільськогосподарської ринкової інформації з використанням як засобів масової інформації, так і спеціальних телекомунікаційних каналів.

Впроваджуватимуться інформаційні комп'ютерні технології в селекційно-генетичній роботі, прогнозуванні умов вирощування, збереження та збуту зернової продукції, оптимізації структури посівних площ, використання добрив, виробничих процесів.

Формуватиметься державний фонд наукових розробок, банки (бази) даних генетичного потенціалу, результатів сортовипробувань та сортооновлення з системами широкого доступу як до них, так і до міжнародних сільськогосподарських баз даних, наукових і міжнародних центрів.

Для оперативного надання виробничим структурам консультацій і інформації наукового характеру буде сформовано науково-інформаційні центри при провідних науково-дослідницьких установах.

Важлива роль в нарощуванні виробництва зерна буде належати технології вирощування зернових культур.

Будуть розроблені і рекомендовані виробництву зональні технології вирощування високоякісного зерна озимої пшениці, пивоварного ячменю, кормового і харчового зерна кукурудзи, екологічно безпечні технології вирощування рису, гречки, проса та інших культур. Значна увага буде приділена застосуванню нових регуляторів росту, препаратів асоціативних, азотфіксуючих бактерій, мікроелементів та інших високоефективних препаратів. Наукові установи розроблять нові методи діагностики стану посівів, прогнозування урожайності зернових культур. Виробництву будуть запропоновані нові високотехнологічні методи післязбиральної обробки, сушки, зберігання і переробки зерна.

В реалізації програми виробництва зерна важлива роль належатиме обласним сільськогосподарським дослідним станціям, які, тісно співпрацюючи з галузевими науково-дослідними інститутами, стануть науково-методичними центрами по розповсюдженню новітніх досягнень науки і передового досвіду.

Головною науковою установою в реалізації Програми "Зерно України" буде інститут зернового господарства УААН.