Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.09.01 N 438-р

1. Затвердити Програму збереження та раціонального використання генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин на 2001-2005 роки (додається).

2. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій:

2.1. Разом з науковими установами Української академії аграрних наук та навчальними закладами Мінагрополітики забезпечити розроблення відповідних регіональних програм та встановити постійний контроль за їх виконанням.

2.2. Передбачити при формуванні місцевих бюджетів на 2002-2005 роки фінансування заходів, передбачених регіональними програмами.

2.3. Про хід виконання заходів, передбачених регіональними програмами, інформувати міністерство до 1 березня 2002-2005 років.

3. Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики (Зуб Г.І.), Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Мельник Ю.Ф.) Міністерства аграрної політики України, Управлінню фінансів (Якуба А.Л.), Відділенню зоотехнії (Буркат В.П.) Української академії аграрних наук передбачити при складанні бюджетних пропозицій на 2002-2005 роки фінансування заходів, передбачених Програмою.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Державного секретаря Міністерства аграрної політики України Мельника С.І. та академіка-секретаря Відділення зоотехнії УААН Бурката В.П.

Програма збереження та раціонального використання генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин України на 2001-2005 рр. схвалена на засіданні секції Науково-технічної ради Мінагрополітики України 19 жовтня 2001 р. протокол N 4, Президією Української академії аграрних наук 14 червня 2001 р. протокол N 9 та на засіданні Вченої ради Інституту розведення і генетики тварин УААН, протокол N 237 від 15 лютого 2001 р.

Автори:

М.В. Зубець, В.П.Буркат (Українська академія аграрних наук);

Ю.Ф.Мельник (Міністерство аграрної політики України);

М.Я.Єфіменко, А.П.Кругляк, Ю.П.Полупан, В.Є.Кузнєцов, Й.З.Сірацький, Б.Є.Подоба (Інститут розведення і генетики тварин);

Г.Т.Шкурін (Інститут м'ясного скотарства), В. М. Туринський, М.Д.Шинкаренко (Інститут тваринництва степових районів "Асканія-Нова");

М.Д.Безуглий (Інститут тваринництва);

В.П.Рибалко, М.Д.Березовський (Інститут свинарства);

Ю.П.Стефурак (Івано-Франківський інститут АПВ);

І.А. Степаненко (Інститут птахівництва УААН);

В.М.Семена (Укрптахопром);

Розвиток галузі тваринництва вимагає виведення і широке використання спеціалізованих високопродуктивних порід, які можуть повніше задовольнити потреби суспільства в продуктах тваринництва. Саме тому вчені і фахівці тваринництва, завдяки інтенсивному використанню кращого світового і вітчизняного генофонду, вивели і апробували високопродуктивні українські червоно-рябу і чорно-рябу молочні та українську, волинську і поліську м'ясні породи великої рогатої худоби. Завершено багаторічну науково-дослідну роботу щодо створення полтавської м'ясної, української м'ясної порід та внутріпородного типу УВБ-2 у великій білій породі свиней. З використанням нових порід свиней в господарствах України щорічно відгодовують понад 5 млн. гібридів.

Значні позитивні зміни породоутворювального процесу мають місце у вівчарстві.

Затверджено українську гірськокарпатську породу овець, українську м'ясо-вовнову породу з кросбредною вовною та чотири внутріпородні типи: таврійський тип в асканійській тонкорунній породі, асканійський тип чорноголових овець, харківський та закарпатський типи в породі прекос.

Всього в господарствах України розводять 34 породи великої рогатої худоби, 10 порід свиней, 10 порід овець, 9 порід коней, понад 51 породу птиці, 5 порід кролів. Тварини кожної породи характеризуються специфічними біологічно-господарськими особливостями і здатні до розведення їх в певних геокліматичних та екологічних умовах України.

Одночасно зі створенням ряду нових порід заміна місцевих порід відселекціонованими за певним напрямом продуктивності привела до різкого зменшення поголів'я вітчизняних порід, які, звичайно, не можуть конкурувати з класичними породами. Проте вони характеризуються надзвичайно цінними особливостями, такими як висока резистентність, невибагливість до корму, міцність конституції, довга тривалість продуктивного використання, високі відтворювальна здатність, скоростиглість, вміст жиру і білка в молоці, багатоплідність та ін. Тобто вони залишаються носіями цінних спадкових якостей і генних комплексів, без яких подальший породоутворювальний процес був би одностороннім.

В Україні на межі повного зникнення перебувають сіра українська, білоголова українська, червона польська, лебединська, пінцгау; локальними стали симентальська, бура карпатська та червона степова породи великої рогатої худоби, гуцульська порода коней, сокільська, каракульська, романівська, цигайська, прекос та асканійська тонкорунна породи овець, миргородська, українська степова ряба, велика чорна породи та мангалицька, кролівецька і придніпровська породні групи свиней. Загальне поголів'я корів зникаючих порід в Україні становить від 300 голів сірої української до 10 тис. голів симентальської. Це та критична чисельність, при зниженні якої відновлення породи стає неможливим.

Вітчизняні локальні породи тварин не можуть конкурувати з класичними спеціалізованими породами за основними продуктивними якостями, але вони характеризуються надзвичайно цінними особливостями (міцність конституції, тривалість продуктивного використання, стійкість до інфекційних захворювань, високі відтворна здатність, вміст жиру та білка в молоці, забезпечення високого генетичного ефекту при схрещуванні та ін.). Тобто, вони залишаються носіями цінних спадкових якостей, без яких подальше генетичне поліпшення тварин неможливе. Із зникненням порід зникає генофонд, що звужує різноманітність господарсько-корисних ознак, а значить обмежує селекцію. Тому збереження цього національного надбання є важливою державною справою.

В Україну імпортовано стада відселекціонованих порід сільськогосподарських тварин з метою ефективного використання їх генофонду при створенні нових вітчизняних високопродуктивних порід. Їх слід розглядати як малочисельні і збереження їх генофонду має забезпечуватися за рахунок коштів державного бюджету. Саме тому, на цьому етапі розвитку тваринництва необхідна національна програма збереження і раціонального використання генофонду, яка б регламентувалась державою, забезпечувала гармонійний розвиток і ефективне використання генетичного різноманіття сільськогосподарських тварин вітчизняного і світового генофонду з метою генетичного поліпшення тварин і всебічного забезпечення суспільства в продуктах тваринництва та збереження цінних генетичних комплексів і носіїв, необхідних спадкових ознак.

Збереження генофонду локальних, зникаючих і малочисельних порід усіх видів сільськогосподарських тварин є складовою частиною закону України "Про племінну справу у тваринництві". Згідно з 24 статтею збереження племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих, існуючих, локальних і зникаючих порід здійснюється спеціально утвореним центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства. Він забезпечує створення за рахунок коштів Державного бюджету України генофондних стад, банків сперми та ембріонів, а також наукове забезпечення реалізації програми збереження генофонду порід.

Збереження резервів генів популяцій - досить складне завдання і пов'язане з економічними витратами. Тому необхідно визначитись, які породи зберігати, розробити критерії вибору порід, форми, методи і чисельність поголів'я гамет, ембріонів, що підлягають збереженню та спосіб використання їх в перспективній селекції.

Одним із важливих завдань збереження і ефективного використання генофонду порід є їх інвентаризація і створення на її основі банку даних генетичного різноманіття і специфічних характеристик порід, визначення серед них генетично цінних та спрямування ефективного використання їх у селекційних програмах.

Об'єктивну оцінку різноманітності генофонду та генетичного статусу порід домашніх тварин передбачено провести із використанням поліморфізму еритроцитарних антигенів, білків сироватки крові, ферментів тканин, структури білків, цитогенетичного аналізу.

3.1. Методи збереження генофонду порід.

Передбачаються такі методи збереження генофонду порід:

- чистопорідне розведення колекцій "чистих" популяцій сільськогосподарських тварин як вітчизняної, так і зарубіжної селекції у вигляді замкнутих генофондних стад, реліктових ферм і заказників тварин;

- тривале збереження заморожених сперми, ооцитів, ембріонів у генетичних банках;

- збереження зародкової плазми і ДНК, як носія кодування генетичних варіацій.

3.2. Форми збереження локальних та зникаючих видів і порід сільськогосподарських тварин.

Суб'єктами по збереженню генофонду тварин визначаються генофондні стада, генофондні ферми та господарства, заказники, колекціонарії, зоопарки та кріобанки генетичних ресурсів.

Раціональною формою збереження генофонду порід є збереження поголів'я в генофондних стадах (не менше як у 2-3 господарствах).

- Генофондне стадо - чистопородна група тварин, виділена для збереження генофонду певної породи тварин.

- Генофондна ферма - окрема ферма в господарстві, де розводять чистопородних тварин усіх статевих і вікових груп лише однієї породи.

- Генофондне господарство, заказник - розводить тварин однієї або декількох порід на різних генофондних фермах і забезпечує їх чистопорідне розведення.

- Кріобанк генетичних ресурсів

Основним завданням кріобанку генетичних ресурсів тварин, на відміну від існуючих банків при племпідприємствах, є створення та тривале зберігання необхідних запасів сперми, ембріонів, ооцитів тварин особливої генетичної цінності локальних, зникаючих вітчизняних та малочисельних колекцій спеціалізованих порід зарубіжної селекції і використання їх при:

- вирішенні найбільш важливих селекційних завдань (виведення нових порід, типів, кросів, ліній, підтримання та удосконалення генеалогічної структури, консолідація, докорінне покращання існуючих);

- забезпеченні чистопорідного аутбредного розведення тварин, підтримання генетичної різноманітності в замкнутих популяціях генофондних стад, ферм, колекціонаріїв зникаючих і локальних аборигенних та репродукторів спеціалізованих порід;

- для селекційного використання в майбутньому і відтворення чистопорідних тварин порід, які зникли, у разі необхідності, на маточному поголів'ї іншої породи.

Кріобанк генетичних ресурсів є науково-виробничим підрозділом і створюється при наукових центрах, які здійснюють оцінку генофонду, визначають необхідність, форму і обсяги його збереження та використання конкретно по кожній породі. Придбання генетичного матеріалу здійснюється за рахунок Держбюджету.

3.3. Біотехнологічна селекція.

Програма об'єднує методи селекції і біотехнологічні засоби розмноження тварин, які забезпечують оцінку, тривале збереження генофонду порід, подальшу консолідацію виведених порід за типом будови тіла, рівнем продуктивності, розвиток внутріпородної структури, підвищення відтворної здатності, періоду продуктивного використання, резистентності та інших господарських ознак.

Особливу увагу відведено науковим розробкам методів біотехнології та генної інженерії. Серед них - трансплантація ембріонів, одержання міжпородних агрегаційних та ін'єкційних химерних ембріонів, які можуть бути використані для збереження генетичної інформації та передачі її наступним поколінням зникаючих порід тварин, коли застосування звичайних методів є складним або неможливим.

Одержання трансгенних тварин з новими якісними показниками їх продуктивності (наприклад, збільшення вмісту казеїну в молоці).

Клонування ембріонів трансгенних тварин може забезпечити тиражування потомків із бажаними якостями.

Цитогенетична оцінка частоти і видів хромосомних порушень як у соматичних, так і статевих клітинах та ембріонах дасть можливість глибше вивчити динаміку генетичної мінливості порід сільськогосподарських тварин.

Міністерство аграрної політики та Міністерство фінансів України встановлюють за рахунок визначених для фінансування загальнодержавної програми "Селекція у тваринництві та птахівництві" коштів державного бюджету такі розміри фінансування суб'єктів для збереження генофондних ресурсів у тваринництві, за племінних ресурсів, вироблення або придбання, виконання робіт і надання послуг.

За рахунок коштів державного бюджету в повному обсязі або частково фінансуються такі напрямки діяльності та види робіт, спрямовані на виконання Програми:

- збереження та утримання генофондних стад;

- придбання племінних тварин;

- створення та утримання банків генетичних ресурсів поліпшуючих, існуючих локальних та зникаючих порід тварин;

- генетична експертна оцінка племінних ресурсів;

- використання племінних ресурсів для поліпшення генетичних якостей тварин сучасних та підтримання генеалогічної структури спеціалізованих порід;

- видання каталогів, держплемкниг тварин генофондних стад.

4.1. У повному обсязі згідно із затвердженими Міністерством аграрної політики кошторисами фінансуються такі напрямки і види робіт;

- формування інформаційної бази та періодична публікація в засобах масової інформації аналітичних відомостей з питань збереження та оцінки генофонду зникаючих і локальних порід тварин;

- придбання генетичних ресурсів локальних та спеціалізованих порід зарубіжної селекції;

- ведення каталогів, державних племінних книг;

- здійснення впроваджувальних і технологічних робіт з питань збереження і ефективного використання генетичних ресурсів тварин;

4.2. Частково фінансуються за рахунок програми "Селекція у тваринництві та птахівництві":

- створення та утримання генофондних стад, кріобанків сперми та ембріонів поліпшуючих, локальних та зникаючих порід тварин;

- виробництво, збереження і використання спермопродукції плідників зникаючих і локальних порід;

- придбання племінних (генетичних) ресурсів вітчизняного походження для формування, відтворення і раціонального використання племінних стад, пов'язане із збереженням генетичного різноманіття порід;

- проведення генетичної експертизи племінних ресурсів.

4.2.1. Відшкодування витрат на збереження та утримання генофондних стад.

Селекційним центрам, обласним підприємствам з племінної справи у тваринництві, племінним заводам, кінним заводам, іншим підприємствам і господарствам, де утримується племінне поголів'я локальних і зникаючих порід та маточне поголів'я чистопородних репродукторів поліпшуючих порід сільськогосподарських тварин зарубіжного походження, відшкодування витрат за рік проводиться у таких розмірах:

4.2.2. За придбання племінних ресурсів високої племінної цінності зарубіжної селекції

4.2.3. Для здешевлення племінної продукції вітчизняного походження та розширення власної племінної бази

4.2.4. За кожну дозу виробленої або придбаної без попереднього відшкодування з Державного бюджету і реалізованої в межах України сперми цінних плідників локальних порід:

4.2.5. Розробка програм селекції у генофондних стадах, здійснення впроваджувальних і технологічних робіт; підготовка і видання державних книг племінних тварин і каталогів фінансуються згідно з кошторисом, затвердженим Міністерством аграрної політики України.