Відповідно до пункту 18.14 Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 2011 року N 504,

1. Затвердити Стратегію просування продукції агропромислового виробництва на зовнішні ринки, що додається.

2. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Безуглого М.Д.

Одним з основних завдань стратегічного планування розвитку економіки України є вироблення цілісної, збалансованої та ефективної зовнішньоекономічної політики, яка би передбачала вибір оптимальних моделей участі України у глобальних економічних процесах, міжнародному поділі праці та здійснення пов'язаних з цим реформ, в першу чергу, спрямованих на адаптацію регуляторного середовища до найкращих світових стандартів, підвищення конкурентоздатності українського агропромислового комплексу та зростання експортного потенціалу.

Членство України в Світовій організації торгівлі (далі - СОТ) визначає засади її зовнішньоторговельної діяльності на основі діючих правил міжнародної торгівлі. Подальше поглиблення економічної інтеграції та співпраці з перспективними партнерами України відбувається через укладання з ними економічно обґрунтованих преференційних чи інтеграційних угод про вільну торгівлю, розвиток двосторонньої договірно-правової бази та реалізацію відповідних програм і планів дій.

Пріоритетним для українського експорту є ринки Європейського Союзу (далі - ЄС), Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД) та ринки окремих країн, насамперед Російської Федерації. Також необхідно поглибити співпрацю з перспективними ринками Азійського регіону, провідними світовими економічними гравцями: США, Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, Японія, Південна Корея, Канада та іншими перспективними партнерами.

Сільськогосподарська і харчова продукція займає значну частку у зовнішній торгівлі України, впевнено посідаючи високі місця серед інших товарних груп. Протягом останніх років становила в середньому 10-11 відсотків. За 12 місяців 2009 року ця частка склала майже 17 відсотків. Сільське господарство на сьогодні залишається єдиною галуззю економіки України, яка має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі.

За останні роки спостерігається стале зростання обсягів експорту сільськогосподарської продукції з 2 млрд. дол. США у 2001 році до 9,8 млрд. дол. США у 2009 році.

Спостерігається тенденція диверсифікації зовнішніх ринків здебільшого за рахунок зменшення постачання товарів на традиційні ринки збуту (СНД та ЄС) та суттєвого зростання частки експорту до Азійських країн, що свідчить про значну фінансову спроможність цього ринку та конкурентоспроможність української продукції.

В той же час ефективній інтеграції України у світовий економічний простір перешкоджає наявність таких проблем:

відсутність системного підходу до міжнародної інтеграції та співпраці

Такий підхід має передбачати:

- визначення коротко- та довгострокових інтересів (як загальних, так і в рамках конкретних проектів економічного співробітництва чи інтеграції) на основі системного аналізу інформації, загальних внутрішніх та зовнішніх економічних тенденцій та прогнозів із залученням фахових експертів;

- наявність ефективної системи внутрішньої координації дій в рамках реалізації пріоритетів;

- економічну обґрунтованість усіх міжнародних інтеграційних проектів, зокрема, використовуючи поступову інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС для зміцнення співпраці на інших напрямках, в тому числі з країнами СНД, а також стратегій поглиблення економічного співробітництва;

- відповідність внутрішніх реформ цілям та пріоритетам зовнішньоекономічної та торговельної політики;

- недосконалість механізмів залучення кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій та зовнішньої допомоги, а також забезпечення їх ефективного використання;

недостатній рівень доступу українських товарів і послуг на зовнішні ринки, їх конкурентоспроможності та низька інвестиційна привабливість української економіки

Завданням державної торговельної політики є забезпечення недискримінаційного стабільного і максимально ліберального доступу на ринки товарів та послуг інших країн. У цьому контексті, насамперед, йдеться про удосконалення української системи технічного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходів, а також про недостатню гармонізацію відповідних митних процедур. Вирішити цю проблему можна лише здійснивши системні внутрішні реформи у цих сферах. Реалізація цих реформ відповідатиме зобов'язанням в рамках СОТ та сприятиме створенню зон вільної торгівлі, насамперед, інтеграційного характеру. Економічно обґрунтовані угоди про вільну торгівлю з ключовими торговельними партнерами є важливим інструментом доступу на зовнішні ринки. Їх укладенню має передувати ретельний комплексний аналіз переваг та ризиків таких угод з кожним окремим партнером, моделювання оптимальних параметрів зон вільної торгівлі (далі - ЗВТ) та наслідків їх створення для окремих галузей української економіки;

недостатнє використання Україною потенціалу співробітництва з країнами СНД, передусім з Російською Федерацією, а також іншими перспективними торговельними партнерами

Існуючі двосторонні та багатосторонні торговельні угоди в рамках СНД потребують модернізації відповідно до потреб поглиблення економічного співробітництва згідно з нормами СОТ. Важливим у цьому зв'язку може стати укладення нового договору про зону вільної торгівлі країн СНД, робота над яким триває з грудня 2008 р., розробка стратегій та програм поглиблення торговельно-економічного співробітництва з чітким визначенням пріоритетів та джерел фінансування їх реалізації;

практична відсутність фінансової підтримки учасників зовнішньоекономічної діяльності з боку держави

Вихід на нові ринки потребує запровадження системи ефективної фінансової підтримки національного експорту шляхом запровадження заходів та механізмів фінансово-гарантійної підтримки, у тому числі кредитування та страхування, формування сучасної структури економіки та концентрації капіталу на пріоритетних для держави програмах;

неефективність діалогу між органами влади та суб'єктами господарювання щодо питань міжнародної інтеграції та співпраці

Такий діалог має гарантувати спрямованість зовнішньоекономічної діяльності держави на захист економічних інтересів національного бізнесу та сприяти підвищенню рівня суспільної підтримки дій держави у сфері міжнародної економічної інтеграції та співпраці. Запит на виконання цього завдання має походити від бізнесу, отже взаємодія уряду і бізнесу - це робота над побудовою системного прагматичного діалогу і спільної ідентифікації проблем, пошуку шляхів спільного вирішення проблем.

Причини виникнення проблем:

відсутність єдиної цілісної зовнішньоекономічної та торговельної політики України на основі стратегічних пріоритетів розвитку економіки на середньо- та довгострокову перспективу;

недосконалість механізмів координації зовнішньоекономічного співробітництва та торгівлі;

відсутність ресурсів, в першу чергу фінансових, для просування зовнішньоекономічних пріоритетів;

відсутність ефективної системи підтримки експорту.

Ключовими цілями є:

покращення умов торгівлі на зовнішніх ринках для вітчизняних виробників сільськогосподарської та харчової продукції з метою зростання та якісного розширення структури українського сільськогосподарського експорту, зокрема за рахунок товарів з більш високою доданою вартістю;

створення сприятливих умов для підвищення рівня інвестиційної привабливості агропромислового комплексу України;

створення ефективної системи підтримки українських сільськогосподарських виробників на зовнішніх ринках, у тому числі експортного кредитування та страхування;

інтеграція України до загальноєвропейського економічного простору через створення економічно обґрунтованих ЗВТ з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі на основі моделі, яка в середньостроковій перспективі передбачатиме інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС та можливість ведення Україною ефективної зовнішньоекономічної та торговельної політики;

запровадження якісно нової системи стратегічного планування, залучення, ефективного використання та моніторингу зовнішньої допомоги з метою її оптимального використання для сприяння реформам в агропромисловому комплексі України;

забезпечення єдиного цілісного підходу до міжнародної економічної інтеграції та співпраці;

відповідність зовнішньоекономічних пріоритетів потребам економіки, стратегічним пріоритетам її розвитку на середньо- та довгострокову перспективу, а також концепції внутрішніх реформ;

врахування інтересів економічної безпеки в процесі міжнародної економічної інтеграції та співпраці;

спрямованість внутрішніх реформ на досягнення відповідності українського законодавства нормам і стандартам ЄС;

поглиблення економічної інтеграції на основі економічно обґрунтованих моделей, забезпечення їх взаємодоповнюваності та гармонійності в контексті реалізації зовнішньоекономічних пріоритетів;

використання інструментарію, який пов'язаний з членством в СОТ;

використання можливостей, які випливають з членства України в міжнародних економічних організаціях, зокрема міжнародних фінансових інституціях;

посилення співпраці з іншими міжнародними організаціями, передусім, з Організацією економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР) та приєднання до цієї організації в середньостроковій перспективі;

використання інституційних та організаційних механізмів адаптації законодавства України до acquis communautaire;

реалізація домовленостей та здійснення відповідних реформ в контексті:

- створення ЗВТ;

- реалізації стратегій поглиблення економічного співробітництва з ключовими торговельними партнерами;

- виконання двосторонніх та багатосторонніх міжнародних програм.

Вироблення комплексної концепції зовнішньоекономічної та торговельної політики України на основі стратегічних пріоритетів розвитку економіки на середньо- та довгострокову перспективу, яка б включала наступні елементи:

1. Використання механізмів СОТ для просування та захисту економічних інтересів: