На виконання положень (розділи I, III, IV) Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 N 1158, та з метою забезпечення населення України високоякісним рисом вітчизняного виробництва, стабільного економічного розвитку галузі, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного рисівництва на внутрішньому та зовнішньому ринках, ефективного використання меліорованих земель

1. Затвердити Галузеву комплексну програму "Рис України 2010-2015 роки", що додається.

2. Департаменту ринків рослинництва Міністерства аграрної політики України (Демидов О.А.), Відділенню рослинництва НААН України (Гаврилюк М.М.), Міністерству аграрної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської та Одеської обласних державних адміністрацій, регіональним центрам наукового забезпечення агропромислового виробництва Автономної Республіки Крим, Херсонської та Одеської областей Національної академії аграрних наук України, Інституту рису НААН України забезпечити розроблення відповідних регіональних програм та встановити контроль за їх реалізацією.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики України Демчака І.М. та віце-президента НААН України Безуглого М.Д.

Головною метою Програми є забезпечення жителів України вітчизняним рисом високої якості, забезпечення зайнятості сільського населення рисосійних регіонів країни, забезпечення раціонального використання меліорованих земель та збереження рисових агроландшафтів у проектному стані.

Рис - головний продукт харчування для 2,5 млрд. людей. Попит на рис щорічно зростає і за прогнозами ФАО до 2020 р. він становитиме 781 млн. тонн та переважатиме попит на пшеницю на 2-3%. Для України безумовно крупа рисова не є основним продуктом, який забезпечує потребу в харчуванні. Проте, якщо проаналізувати частку рису у структурі круп, які споживає пересічний українець, то на рис припадає 31%, на гречку - 30%, пшоно - 13% і на інші - 26%. Таким чином, зрозуміло, що, не зважаючи на невеликі площі посіву, які коливалися в останні роки в межах 20-22 тис. га, рис для України є одним з головних дієтичних продуктів харчування.

Рис в Україні на науковій основі почали вирощувати з будівництвом Північнокримського каналу, Краснознам'янської зрошувальної системи та рисових зрошувальних систем дельти Дунаю. Всього побудовано було 62,2 тис. га зрошувальних систем, половина з яких знаходиться в АР Крим (31,4 тис. га), 17,7 тис. га - в Херсонській області та 13 тис. га - в Одеській (табл.1.1).

Більш як за 45-річну історію вітчизняного рисівництва галузь переживала різні етапи. Найбільшого розквіту вона досягла у 80-х роках минулого сторіччя, коли посівні площі сягали 33 тис. га при середній врожайності по республіці 5,4 т/га. Потім був різкий спад у площах вирощування, які скоротилися на третину і до сьогодні коливаються у межах 20 тис. га, врожайність впала до 3,9 т/га. Проте аналіз ситуації, що склалася у галузі за останній час, свідчить про її відродження.

Так, врожайність в середньому по країні має чітку тенденцію до зростання. Якщо у 2000 році вона становила 2,6 т/га, то у 2006 році вона досягла 4,6 т/га в середньому по країні, у 2007 - 5,1 т/га та у 2008 вона становила 5,2 т/га і досягла середньоєвропейського рівня, переважаючи на 2 тонни цей показник у загальносвітовому вимірі (табл. 1.2).

Найбільший спад валового виробництва рису відбувся у 2000 році, коли внаслідок надзвичайно негативної цінової політики рисівники недоотримали коштів для забезпечення врожайності рису та отримали на круг 2,6 т/га рису, при цьому валовий збір становив 56,8 тис. т, дефіцит рису складав 70%. У подальші роки завдяки приходу на ринок рису інвесторів, що забезпечили вкладання значного капіталу, ситуація поступово почала змінюватись на краще і на даний час Україна споживає близько 50% власного рису та 50% імпортного (табл. 1.3).

Що забезпечило цей показник? Перш за все, рисівництво - це невелика галузь, яка швидко сприймає і застосовує всі сучасні наукові розробки: як технологія вирощування рису з урахуванням вимоги охорони навколишнього середовища в господарствах України, використання нових сортів з коротким терміном вегетації та потенціалом врожайності 9-10 т/га.

Головним чинником зростання ефективності галузі рисівництва є поява великих вітчизняних компаній, які спрямовані на укрупнення господарств та значне переоснащення матеріально-технічної бази, орієнтоване на використання новітньої техніки з вирощування та доробки отриманого врожаю.

Чому важливим на наш погляд є створення великотоварних підприємств з вирощування рису. По-перше, на вирощування рису в середньому на 1 га в 2008 р. витрачалось близько 7 тис. грн., що у перерахунку на 20 тис. га склало 140 млн. грн. Вкладання таких коштів під силу лише великим компаніям з достатнім капіталом. Але якщо проаналізувати ефективність зроблених капіталовкладень, то зрозуміло, що за умови одержаного урожаю у заліковій вазі на рівні 5 т/га, вартість отриманої продукції становить більше 300 млн. гривень. Тобто у сучасних умовах, коли ціна на продукцію рисівництва залишається ще досить високою, у зв'язку зі світовими тенденціями на ринку рису галузь є достатньо ефективною, що дозволяє на високому рівні впроваджувати сучасні агротехнології та закуповувати сучасну техніку.

Термін реалізації Програми - 2010-2015 роки. Програма передбачає здійснення першого етапу відновлення та розвитку галузі рисівництва в Україні, в цей час планується забезпечити населення України власним продуктом на рівні існуючого споживання 2,5 кг крупи рисової на одного жителя країни.

У подальшому в разі ефективного виконання завдань Програми планується поступове збільшення забезпеченості населення країни рисом до науково обґрунтованих медичних норм - 4 кг на рік, з поступовим нарощенням експортного об'єму.

На сучасному етапі розвитку рисівництва існує ряд проблем, які вимагають свого вирішення найближчим часом: по-перше, в результаті реорганізації аграрного сектору рисові системи стали власністю більш як 17 тис. пайовиків, а внутрішньогосподарська мережа передана до комунальної власності селищних та сільських рад, які просто не мають коштів на підтримку цих складних інженерних споруд у робочому режимі, навіть навпаки є цілий ряд фактів про руйнування зрошувальних систем. Так, в результаті реорганізації рис в Україні вирощують 5 господарств, які мають площі посіву рису від 1000 га до 3000 га, 11 господарств з площею від 500 до 1000 га, 6 господарств від - 200 до 500 га та більше 15 господарств, що мають площу меншу 200 га.

Аналіз врожайності за цими категоріями господарств свідчить, що найвища врожайність отримується у категорії господарств, посівні площі рису яких більш за 1000 га і в середньому перевищують решту категорій на 1-1,4 тонни з га, а це близько 12 тис. тонн втраченого врожаю.

Іншою проблемою галузі є повна відсутність спеціалізованої техніки вітчизняного виробництва, яка використовується при вирощуванні рису, починаючи від машини для внесення сульфату амонію до лазерного планувальника, самохідного обприскувача та рисозбирального комбайна. На даний момент серед більш як 40 господарств України, що займаються вирощуванням рису, установку для проведення лазерного планування поверхні чеків мають лише 3 господарства, самохідний обприскувач одне господарство, власних сучасних рисозбиральних комбайнів у рисосійних господарствах налічується всього два десятки при потребі для проведення ефективного збирання - 150 комбайнів.

Третьою проблемою є повна незахищеність українських рисівників зі сторони митних бар'єрів, тобто митна ставка на імпортний рис найнижча на території Європи та країн СНД.

Ще однією з проблем є надзвичайно недостатнє фінансування системи обладнання облводгоспів та Північнокримського каналу і, як наслідок, недостатність заходів з підтримки їх у робочому стані та перекладання функцій держави із забезпечення власної продовольчої безпеки на плечі аграріїв, які користуються послугами з подачі води. Так, у порівнянні з 2008 роком, вартість послуг з подачі води на рисові системи обласними управліннями водного господарства зросла у два з половиною рази: від 0,5 до 1,25 коп. за 1 куб.м.

На сьогодні існує Програма розвитку галузі "Рис України 2008-2015 роки", проте фактичні показники стану галузі (посівні площі, урожайність) вже перевищують прогнозовані на 2014 рік, і тому дана Програма втрачає свою актуальність. Таким чином, складаються об'єктивні передумови для коригування існуючої Програми чи розробки нової, яка б враховувала існуючі на даний момент проблеми та перспективи розвитку галузі.

Способами розв'язання проблем галузі для реалізації завдань Програми повинна бути державна політика направлена на:

- здешевлення вартості пального використаного на виробництво зерна рису суб'єктами підприємницької діяльності, задіяним у виконанні програми;

- здешевлення вартості електроенергії використаної на зрошення рису;

- здешевлення вартості зрошувальної води використаної на вирощування рису;

- здешевлення кредитів для виробників рису через компенсацію облікової ставки НБУ;

- здешевлення вартості страхових внесків для виконавців програми;

- продовження дії пільгового податкового режиму та імпортних мит при ввезенні на територію України сільськогосподарської техніки та засобів захисту рослин для виробництва рису;

- фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, направлених на розвиток вітчизняного рисівництва;

- встановлення митних тарифів на імпортний рис на рівні загальноєвропейських.

Виконання завдань Програми забезпечить за рахунок відновлення та реконструкції існуючих рисових зрошувальних систем, застосування екологічно-безпечних ресурсозберігаючих технологій вирощування рису, використання нових високоврожайних з підвищеною якістю зерна сортів рису, що забезпечують зростання конкурентоздатності продукції вітчизняного рисівництва на внутрішньому та зовнішніх ринках.

Враховуючи постійно зростаючий світовий попит на продукцію рисівництва та маючи на увазі реальні можливості України щодо збільшення валового виробництва рису та зменшення залежності від імпорту продукції рисівництва, головними завданнями Галузевої комплексної програми є:

1. Збільшення посівних площ та валового виробництва рису згідно з існуючими рисовими зрошувальними системами та науково обґрунтованими обсягами.

2. Здійснення моніторингу агромеліоративного стану рисових зрошувальних систем та обґрунтування етапів та обсягів відновлювальних робіт та заходів з реконструкції меліоративних об'єктів.

3. Відновлення внутрішньогосподарського комплексу рисових зрошувальних систем за рахунок проведення його реконструкції, ремонтно-відновлювальних робіт та капітального планування чеків.

4. Розробка та впровадження програми створення вітчизняних гібридів рису з врожайністю 12-13 т/га.

5. Підвищення якості наукових досліджень з генетики, селекції, імунітету за рахунок використання біотехнологічних методів в рослинництві (маркерна селекція тощо).

6. Розробка, удосконалення та впровадження зональних ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій вирощування нових високоврожайних та адаптованих сортів, що забезпечують сталий розвиток галузі.

7. Удосконалення та впровадження технологій та технологічного обладнання зберігання та переробки рису сирцю.

8. Розробка механізмів стимулювання збільшення валового виробництва рису та обсягів виробництва рисової крупи.

До головних програмних заходів належать:

- збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції рисівництва;

- відновлення внутрішньогосподарського комплексу рисових зрошувальних систем;

- досягнення планових термінів проведення регламентованих меліоративних робіт на рисових зрошувальних системах;

- заходи з підвищення ефективності сортозміни та сортооновлення;

- заходи з підвищення ефективності переробної галузі;

- впорядкування питань, пов'язаних з правом власності на внутрішньогосподарську мережу рисових зрошувальних систем;

- заходи з вивчення досвіду функціонування галузі в інших країнах з дослідження наукового супроводу галузі;

- заходи з підготовки та перепідготовки кадрів.

В результаті виконання Програми повинні бути досягнуті основні показники розвитку галузі, визначені завданнями розробленої Програми.

Головним результатом реалізації Галузевої програми буде зростання валового виробництва зерна рису до 180-200 тис. тонн на рік, і таким чином забезпечення населення України власною рисовою крупою високої харчової якості. Вирішення цього питання буде досягнуто за рахунок використання рисових зрошувальних систем за призначенням та насичення їх основною культурою (рисом) у науково обґрунтованих межах, тобто посівні площі рису повинні займати в межах 50-60 % існуючих площ рисових систем (табл. 3.1).

Для досягнення головного результату планується досягнення окремих планових параметрів, які у поєднанні будуть забезпечувати економічне зростання галузі та зростання добробуту населення рисосійних регіонів.

Одним з головних чинників, що забезпечують зростання врожайності та відповідно валових зборів сільськогосподарських культур, є використання нових високопродуктивних сортів для забезпечення насінням високих репродукцій рисосійних господарств України на території рисосійних регіонів створені насіннєві господарства, які за ліцензійними угодами з Інститутом рису НААНУ здійснюють вирощування першої репродукції нових сортів, а забезпеченням цих господарств насінням еліти займається державне підприємство "Дослідне господарство Інституту рису НААНУ" (ДПДГ ІР НААНУ). Необхідна кількість базового та сертифікованого насіння для забезпечення згідно з Програмою прогнозованих площ вирощування рису наведена в таблиці 3.2.