На виконання частини 8 розділу III Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 N 1158, підпункту 2.1 пункту 2 протоколу N 1 від 28.05.2010 засідання колегії Міністерства аграрної політики України та з метою збільшення виробництва свинини до обсягів, що забезпечують продовольчу безпеку України,

1. Затвердити Програму розвитку свинарства на період до 2015 року, що додається.

2. Департаменту ринків тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Єдаков Я.Ю.), Відділенню зоотехнії НААНУ (Рубан С.Ю.), Міністерству аграрної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій, регіональним центрам наукового забезпечення агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України забезпечити розроблення відповідних регіональних програм та встановити контроль за їх виконанням.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики України Бикова С.В. і в.о. першого віце-президента Національної академії аграрних наук України Безуглого М.Д.

Україна традиційно належить до території з розвиненим свинарством. Найбільшу чисельність свиней (21,4 млн. голів) на території нашої держави зареєстровано в 1971, а максимальне виробництво свинини (2066,9 тис. тонн в забійній масі) - в 1989 році (додатки 1, 2). Таких показників було досягнуто в основному за рахунок спеціалізації галузі та створення відповідної матеріально-технічної бази. У спеціалізованих свинарських господарствах і промислових комплексах продуктивність тварин була в 2-2,5 раза вищою, а затрати праці у 8-10 разів меншими порівняно з іншими категоріями господарств.

Галузь є ключовою та системоутворюючою в сільському господарстві України, тому що:

традиційно мала вагому долю в виробництві та в споживанні м'яса в Україні (30-40%);

має власний потенціал забезпечення кормами за рахунок достатніх об'ємів вирощуваного в Україні зерна;

Україна відома в світі як традиційний виробник свинини, має сприятливі ринкові умови для нарощування експорту;

має короткий виробничий цикл (відгодівля - до 120 днів) і здатна в короткі строки забезпечити нарощування об'ємів виробництва продукції.

Однак попри надзвичайну важливість галузі для вітчизняної економіки фактичний стан її впродовж останніх років не відповідає потенційним можливостям.

Через незбалансовану годівлю щорічно нераціонально використовується понад 2 млн. тонн зернових на суму понад 2,5 млрд. гривень.

В цілому по Україні свинарська галузь має дуже низькі виробничі показники. Так, середньодобовий приріст становить лише - 380 г, а вихід поросят на свиноматку - 15 голів за рік.

Тому більшість вітчизняних виробників не здатні конкурувати на внутрішньому ринку із закордонними виробниками м'яса та м'ясопродуктів зі свинини за собівартісними та ціновими показниками (додаток 3).

На поточний момент велика кількість господарств має обмеження із залученням інвестиційних коштів для капітального будівництва відгодівельних комплексів та ферм, технологічного переоснащення виробництва, заснування власного або нарощування свинарського бізнесу.

Недосконалий механізм державного контролю та регулювання імпорту більш дешевої за вітчизняну продукцію свинарства ставить вітчизняного товаровиробника в нерівні умови.

Характерною рисою галузі є те, що вона функціонує у надзвичайно великому діапазоні - від промислового до натурального виробництва і тому потребує окремого підходу до різних форм підприємств.

Значною проблемою є застаріла система оцінки племінних тварин, через що суттєво знижується темпи генетичного прогресу та впродовж декількох поколінь знижується продуктивність навіть у високоцінних імпортних тварин, наявна генетично-селекційна база не забезпечує галузь високопродуктивними поросятами в достатній кількості.

Залежність від закордонних постачальників в цьому питанні призводить (і це вже має практичне підтвердження) як до зростання цін на поросят, так і збільшення малоконтрольованих ризиків бізнесу.

Слід зазначити, що ринок продукції свинарства характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції, нестабільністю закупівельних цін, низьким рівнем внутрішнього споживання (додаток 4), а також недостатньо розвинутою інфраструктурою, що також негативно відображається на ефективності ведення галузі.

Сукупність цих чинників обумовила необхідність розробки Програми розвитку свинарства на період до 2015 року (далі - Програма) з чітким визначенням пріоритетів розвитку галузі та механізмів їх державної підтримки з урахуванням специфіки ринкової економіки та вимог СОТ.

2.1. Мета Програми

Метою Програми є створення високоефективної галузі з виробництвом свинини на рівні, що забезпечує продовольчу безпеку держави, та створення експортного потенціалу на основі концентрації ресурсів та коштів на пріоритетних напрямах розвитку галузі, формування ефективної цінової, фінансово-кредитної та бюджетної політики.

2.2. Основні цільові індикатори розвитку галузі

Вважати завдання виконаними можна, якщо будуть досягнуті наступні прогнозні показники:

- забезпечено рентабельне ведення галузі свинарства не нижче +20% (додаток 5);

- збільшено виробництво свинини шляхом прискореного зростання поголів'я та підвищення середньодобових приростів до рівня 750 г/добу на відгодівлі при затратах корму до 3,3 кормових одиниць на кілограм приросту (додатки 6, 7, 8);

- на кінець реалізації Програми збільшено поголів'я свиней порівняно з 2009 роком у 1,6 раза (додатки 9, 10);

- виробництво комбікормів буде збільшено до 8,2 млн. тонн, а споживання преміксів - до 8,2 тис. тонн;

- виробництво свинини у 2015 році доведено до 1,82 млн. тонн у живій масі (додаток 11);

- частку свинини у м'ясному балансі збільшено до 37-40%;

- забезпечено виробництво експортно-орієнтованої продукції на рівні 100 тис. тонн.

3.1. Суть та напрямки реформування:

концентрація ресурсів та зусиль на пріоритетних напрямах розвитку галузі;

переведення виробництва свинини на ресурсозберігаючі інноваційні технології, здатні забезпечити конкурентоспроможну у світовому вимірі собівартість продукції. Впровадження системи забезпечення світового рівня якості продукції;

реформування систем, які забезпечують ефективне впровадження та застосування новітніх ресурсозберігаючих технологій;

зміна методів управління галуззю на основі створення, впровадження та гнучкого використання фінансових та нефінансових державних інструментів в якості стимулів та мотиваторів. Перегляд суті, наповнення та адресного використання державних інструментів;

внесення змін до нормативно-правової бази, що впливають на ефективність та розвиток галузі;

реформування алгоритму розподілу та використання коштів державного бюджету під потреби розвитку галузі тваринництва;

розробка заходів та механізми щодо захисту вітчизняного товаровиробника та забезпечення наповнення внутрішнього ринку м'яса свининою вітчизняного виробництва;

реалізація дієвого механізму стимулювання інноваційної діяльності та притоку інвестицій в тваринницьку галузь з метою реконструкції наявних потужностей і будівництва нових тваринницьких комплексів, закупівлі сучасного технологічного обладнання та племінного поголів'я в рамках цільових програм і пілотних проектів;

забезпечення створення інфраструктури ринків продукції свинарства через внутрігосподарську інтеграцію, а також формування виробничо-збутових кооперативів, оптових ринків та ярмарків живих свиней.

3.2. Принципи реформ та реалізації Програми

Використання принципів Спільної аграрної політики (САР) країни ЄС та вимог СОТ, які включають:

- застосування товарних і фінансових інтервенцій у разі заниження ринкової ціни відносно мінімальної закупівельної;

- стимулювання експорту продукції;

- застосування механізму регулювання цін при імпорті свинини та продуктів забою шляхом запровадження захисного мита.

3.3. Варіанти вирішення проблеми

При застосуванні принципів державного регулювання подальший розвиток свинарства можливий за трьома сценаріями.

Суть: концентрація зусиль та ресурсів на вирішенні поточних проблем галузі. Це - консервативний шлях, орієнтований на підтримку та збереження існуючої системи організації та функціонування галузі, яка характеризується домінуванням виробництва свинини в особистих господарствах населення за екстенсивними технологіями. Прийняття та реалізація рішень відбуваються в рамках існуючого законодавчого та нормативного поля, з пристосуванням до ситуації, що складається в інших галузях народного господарства.

Можливі позитиви:

1. Мінімум незручностей, пов'язаних зі змінами.

2. Простота прийняття рішень.

Вірогідні негативи та ризики:

1. Низька ефективність результатів. Практично неможливо досягти значущих результатів на рівні галузі.

2. Обмежені можливості оптимізації фінансових, організаційних, матеріальних ресурсів.

3. Відсутні перспективи досягнення конкурентоспроможності в світовому вимірі.

Суть: вирішення поточних проблем шляхом реформування проблемних ланок. Це - шлях фрагментарних реформ, орієнтований на оптимальне існування галузі в існуючій системі внутрішньогалузевих, народногосподарських, економічних, суспільно-політичних зв'язків. Зміни суттєво не торкаються існуючого законодавчого та нормативного поля та орієнтуються на пристосування до існуючої системи відносин і ситуації, що складається в інших галузях народного господарства.

Можливі позитиви:

1. Відносна простота рішень, що приймаються.

2. Можливість уникати міжгалузевих конфліктів.

Вірогідні негативи та ризики:

1. Обмежені можливості оптимізації фінансових, організаційних, матеріальних ресурсів, що спрямовуються на локальні реформи.

2. Локальні реформи можуть якось вирішити окремі проблемні питання, але не можуть створити нову систему ефективного функціонування галузі та досягнення необхідних обсягів і якості виробництва продукції свинарства.

Суть: спрямування державного регулювання на максимальну підтримку великотоварного інтенсивного виробництва з використанням економічних та фінансових моделей функціонування та розвитку, технологій та їх технічних систем, систем ресурсного забезпечення та логістики, кадрів сільськогосподарського виробництва та систем їх життєзабезпечення, систем аграрної науки та аграрної освіти та ін.).

Можливі позитиви:

1. Радикальне зменшення залежності галузі та її суб'єктів від державних дотацій при значному збільшенні участі галузі у наповненні державного бюджету.

2. Підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

3. Досягнення передбачених Програмою цільових показників.

Вірогідні ризики:

1. Прийняття Програми без належного гарантованого фінансового забезпечення або в урізаному, фрагментарному вигляді.

2. Непослідовність у здійсненні реформ під приводом недостатності коштів державного бюджету, відсутності інших ресурсів. В цьому випадку необхідно не скорочувати Програму, а переглядати строки етапів її повної реалізації без збитку для її суті та цілей.

У цій Програмі зроблено вибір на користь третього варіанта, який найбільш точно відповідає поставленій меті Програми, є більш ефективним і забезпечить створення сприятливого інвестиційного середовища для розвитку галузі свинарства.

Основними пріоритетами щодо розвитку свинарства є підтримка організації крупнотоварного спеціалізованого виробництва з поголів'ям свиней понад 3 тисячі, реконструкція господарств промислового типу в напрямі запровадження новітніх технологій, досягнення повної екологічної безпечності виробництва, укрупнення ферм дрібних товаровиробників та створення кооперативних формувань.

Основу майбутнього вітчизняного свинарства повинні становити сучасні відгодівельні комплекси з низькими питомими інвестиціями на скотомісце і з використанням технології холодного утримання тварин на глибокій незмінюваній підстилці. Комплектування комплексів здійснювати трипородним гібридним молодняком з показниками, конверсії корму і темпами росту на світовому рівні, відповідно 3 кг корму на 1 кг приросту та 700-800 грам за добу, відтворення якого здійснювати в рамках великотоварної селекційно-генетичної піраміди з нуклеусом.

За категоріями господарств виробництво свинини повинно становити: великі промислові та реформовані господарства - 45%, особисті селянські господарства - 35%, племінні господарства - 10%, фермерські - 10%.

3.4. Заходи державної підтримки і регулювання

Заходи державної підтримки і регулювання здійснюються згідно з визначеними принципами і пріоритетами розвитку галузі.

3.4.1. Фінансово-економічне стимулювання

Фінансово-економічне стимулювання здійснювати за такими напрямами:

1) фінансова підтримка організації крупнотоварних спеціалізованих підприємств:

- виділення пільгових кредитів з компенсацією до 2/3 відсоткової ставки на державному рівні і 1/3 - на регіональному на будівництво нових і реконструкцію існуючих комплексів;

- фінансове забезпечення реалізації інноваційних проектів з реконструкції та будівництва тваринницьких комплексів за спільної участі держави та суб'єктів господарювання з можливістю подальшого викупу;

- звільнення від сплати ввізного мита та застосування відстрочки на 360 діб зі сплати ПДВ при перетині кордону України на сільськогосподарську техніку, технологічне обладнання, високопродуктивну генетику, які не виробляються в Україні і ввозяться сільськогосподарськими підприємствами для будівництва нових або реконструкції діючих виробництв;

- фінансування розробки проектної документації з реалізації цільових програм та пілотних проектів на основі інновацій за участі установ НААНУ;

2) сприяння рентабельності виробництва продукції свинарства товаровиробникам різних форм господарювання:

- удосконалення механізму здешевлення кредитів, що надаються комерційними банками сільськогосподарським товаровиробникам, зокрема через компенсацію частини відсоткових ставок за кредитами, залученими для капітального будівництва та реконструкції тваринницьких комплексів і ферм, закупівлі вітчизняного племінного поголів'я та технологічного обладнання;

- запровадження програми стимулювання страхування тварин;

- прискорення розробки технічних регламентів і стандартів на технологічні процеси у свинарстві, адаптованих до міжнародних вимог;

3) стимулювання підвищення ефективності виробництва продукції в дрібнотоварних формуваннях та господарствах населення:

- надання фінансової підтримки (премій) новоствореним фермерським, сімейним і кооперативним господарствам за умови утримання в них не менше 10 свиноматок;

- стимулювання діяльності кредитних спілок щодо короткострокового пільгового кредитування фермерських і особистих селянських господарств, в тому числі шляхом участі держави та переробних підприємств при формуванні статутного капіталу таких спілок.

3.4.2. Організаційні заходи

Загального характеру:

- провести інвентаризацію і визначити стан матеріально-технічної бази колишніх промислових господарств, визначити на конкурсній основі перелік інвестиційних проектів з відновлення їх роботи, в тому числі здійснюваних за рахунок державної фінансової підтримки;

- запропонувати виробникам технології холодного утримання свиней в легко споруджуваних ангарних конструкціях з низькими питомими інвестиціями на одне постановочне місце, що дозволить скоротити строки спорудження ферм та знизити потребу в інвестиційних коштах;

- запровадити ведення Реєстру суб'єктів господарювання, які здійснюють інвестиційну діяльність в галузі свинарства;

- спростити порядок погодження проектної документації та надання дозволів на будівництво об'єктів сільськогосподарського призначення та інфраструктури аграрного ринку;

- сприяти створенню розгалуженої мережі заготівельно-збутових пунктів, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів із заготівлі, переробки та збуту продукції свинарства, штучного осіменіння тварин та забезпечення кормами;

- запровадити нову організаційну систему племінної справи у свинарстві, задіявши суб'єкти племінної справи системи НААНУ (лабораторії генетичного контролю, оцінки якості тваринницької продукції);

- розробити технічний регламент на нові системи оцінки туш та оплати за зданих тварин на м'ясокомбінати, виходячи з виходу м'яса з туші;

- перейти на функціонування сучасної системи менеджменту стада на основі єдиних європейських вимог з 100-відсотковою ідентифікацією тварин;

- удосконалити механізм здійснення державного контролю за дотриманням ветеринарних та санітарних вимог на продукцію свинарства, особливо імпортну;

- внести зміни у деякі існуючі нормативні документи та розробити нові, зокрема Інструкцію з оцінки племінної цінності свиней, Положення про імпорт племінних ресурсів.

Стосовно дрібних товаровиробників - залучити особи, зайняті у фермерських і сімейних господарствах, до загальнообов'язкового державного соціального страхування (зокрема, пенсійного) шляхом використання механізму відшкодування відповідним соціальним фондам з державного бюджету.

Для реалізації визначених пріоритетів та заходів державного регулювання необхідно забезпечити розробку та фінансування окремих цільових програм:

"Селекція" - розробка та впровадження сучасної системи селекції свиней у племзаводах і племрепродукторах, впровадження централізованого збору та обробки матеріалів племінного та зоотехнічного обліку, а також фінансування створення лабораторій для проведення геномної оцінки племінних свиней.

"Комбікорми" - сприяння створенню кооперативів по виробництву комбікормів, запровадження програми компенсації вартості спорудження об'єктів та придбання технологічного обладнання для виробництва та збереження та збереження комбікормів.

"Кооперація" - сприяння створенню і функціонуванню сільськогосподарських безприбуткових обслуговуючих кооперативів із заготівлі та збуту продукції свинарства, штучного осіменіння тварин, виробництва комбікормів.

"Генофонд" - стимулювання збереження та відновлення різноманіття порід свиней відповідно до положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття.

"Переробка відходів тваринництва для виробництва органічних добрив та біогазу" - стимулювання промислових підприємств, у яких передбачено переробку гною з отриманням біогазу.

"Гібридний молодняк" - проект із виробництва й реалізації гібридного молодняку свиней обсягом 9,8 млн. голів в рік для промислових підприємств, які не застосовують власну систему виробництва гібридів, фермерських і особистих селянських господарств на базі господарств, відібраних за конкурсним принципом за поданням обласних державних адміністрацій.

Необхідні заходи:

здешевлення відсотків за кредитами на будівництво ферм відтворення, що будуються поза проектом селекційно-генетичної піраміди;

залучення стратегічних інвесторів для реалізації та фінансування проекту створення селекційно-генетичної піраміди;

державні нефінансові гарантії для залучення стратегічних інвесторів:

- зобов'язання держави не застосовувати по відношенню до інвестора та його інвестицій заходів примусового вилучення коштів (через націоналізацію, експропріацію, реприватизацію тощо);

- сприяння прискореному вирішенню формальних процедур, таких як виділення земельних ділянок, реєстрація спільних підприємств і т.д.;

- поступове зменшення квот на імпорт;

- створення Урядом наглядового органу, до якого б увійшли заступники міністрів юстиції, сільського господарства, фінансів, заступник Голови Державної податкової адміністрації, і який би забезпечував державний контроль за доброчинним та порядним виконанням своїх зобов'язань українських партнерів проекту;

надання проектам зі створення селекційно-генетичної піраміди інноваційного статусу та включення до Агротехнопарку на термін 3 роки з відповідними преференціями в частині оподаткування та митних тарифів на обладнання, що ввозитиметься.

З метою належного технологічного та технічного забезпечення тваринницьких підприємств необхідно:

- стимулювати промислові підприємства до модернізації та переоснащення засобів виробництва з метою забезпечення сучасною та високотехнологічною технікою й обладнанням;

- розробити механіко-технологічні нормативи і типові проекти реконструкції та нового будівництва модульного ряду індустріальних ферм, систему комплексів машин і обладнання для типорозмірних рядів ферм при різних технологіях утримання тварин, орієнтуючись на використання швидкозбірних конструкцій та обладнання у блочно-модульному виконанні, а також необхідність утилізації органічних відходів з подальшим отриманням органічних добрив та енергетичних ресурсів;

- передбачити застосування прискорених норм амортизаційних відрахувань при введенні в експлуатацію тваринницьких ферм та комплексів;

- стимулювати розвиток інфраструктури технічного сервісу обладнання, що використовується у свинарстві (в тому числі на кооперативних засадах);

- передбачити часткову компенсацію вартості техніки та обладнання для свинарства;

- визначити перелік основних промислових підприємств, які можуть бути задіяними до виробництва обладнання для свинарства, та внести пропозиції щодо розгляду переліку техніки і обладнання на Міжвідомчій експертній раді з питань визначення пріоритетів в машинобудуванні для агропромислового комплексу;

- стимулювати через податковий механізм направлення акумульованих амортизаційних відрахувань на розширення виробничих потужностей.

Розробити програмно-цільові заходи модернізації зернової галузі АПК в її зернофуражної та переробної сферах, з акцентом вирішення білкової проблеми, а саме:

- створити мережу аналітичних лабораторій з визначення якості та сертифікації кормів на базі установ НААНУ;

- застосувати механізм преміювання сільськогосподарських товаровиробників за дотримання умов науково обгрунтованих сівозмін, які забезпечують підвищення родючості грунтів та отримання високоякісних кормів.

Стимулювати виробництво і забезпечення комбікормових підприємств переважно вітчизняним асортиментом високобілкових (рослинних, тваринних, мікробіологічних та синтетичних інгредієнтів).

Забезпечити страхові запаси зернофуражу для стабільної роботи крупних свинокомплексів, в тому числі в умовах форс-мажорних обставин.

Удосконалити технології використання у свинарстві побічних продуктів переробки зерна (висівки, глютен), технічних (ріпак - соняшник), біоетанолу (суха барда), рибних та інших відходів із стимулюванням вітчизняних технологічних інновацій.

Сприяти вітчизняному виробництву престартерних комбікормів (гранульованих та крупки) з метою їх поетапного імпортозаміщення, а також відповідних складових: соєвим (картопляному) білкам, препаратам плазми, лактози, арамосмаковим нутрієнтам, замінникам молока, пробіотикам, фермантам, мікосорбентам, інгібіторам плісняви, вітамінно-мінеральним блендам та ін.

Передбачити здешевлення проведених у сертифікованих лабораторіях аналізів кормів, якості продукції та генетичної експертизи.

З метою підвищення ефективності племінної роботи у свинарстві необхідно реалізувати наступні заходи:

- створити галузеву селекційно-генетичну піраміду з нуклеусомяк діючий ефективний бізнес-приклад для нарощування виробничого селекційно-генетичного потенціалу галузі та стимуляції розбудови відгодівельних ферм в господарствах країни. На початковій стадії ферми відтворення можуть створюватись в окремих господарствах під власні потреби з перспективою подальшої інтеграції до селекційно-генетичної піраміди;

- створити єдиний інформаційний центр по племінному свинарстві на базі Інституту свинарства ім. О.В.Квасницького НААНУ;

- запровадити національну систему збору і обробки інформації про індивідуальну продуктивність свиней з переходом до оцінки свиней на основі методу BLUP та індексної селекції;

- створити на базі установ НААНУ мережу галузевих селекційних центрів, акредитованих лабораторій генетичного контролю, селекційної оцінки якості продукції;

- спрямувати бюджетне фінансування за напрямами: здешевлення реалізації племінних свинок і кнурців, облік племінних тварин; оцінка племінної генетичної цінності та геномна селекція; збереження генофонду у свинарстві; навчання і підвищення кваліфікації кадрів; участь у міжнародних організаціях та форумах по свинарству;

- створити мережу міжрегіональних станцій (пунктів) штучного осіменіння;

- визначити необхідну кількість племзаводів та репродукторів дво-, трьох породних свинок за регіонами, яким буде надаватися державна підтримка.

Забезпечення протиепізоотичних заходів і моніторингу стану здоров'я тварин та екологічної безпеки продукції тваринництва за рахунок:

- здійснення обов'язкових лікувально-профілактичних, діагностичних, ветеринарно-санітарних (дезінфекція, дезінсекція, дератизація, дегельмінтизація тощо) заходів;

- здійснення контролю за здоров'ям тварин із застосуванням сучасних методів контролю і нагляду згідно з вимогами Санітарного Кодексу наземних тварин Міжнародного епізоотичного бюро;

- удосконалення процедури сертифікації продукції галузі свинарства (видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів) відповідно до міжнародних вимог;

- встановлення єдиного порядку видачі та оплати ветеринарних свідоцтв і довідок в усіх областях і районах на живих свиней та продукти переробки.

Науково-навчальне забезпечення здійснюють Національна академія аграрних наук України та вищі навчальні заклади аграрного профілю, науково-дослідні і дослідно-конструкторські установи та організації Мінагрополітики України, які:

- організовують проведення досліджень, спрямованих на виконання поставлених завдань;

- розробляють механіко-технологічні нормативи і типові проекти реконструкції та нового будівництва індустріальних ферм, систему комплексів машин і обладнання для ферм різного типу і розмірів при різних технологіях утримання тварин;

- розробляють і впроваджують нові зразки техніки, сучасні ресурсо- і енергоощадні, безпечної для життя і здоров'я населення технології виробництва тваринницької продукції;

- забезпечують розробку та науковий супровід цільових програм та пілотних проектів;

- забезпечують розробку проектів технічних регламентів і стандартів;

- розробляють нормативні документи з племінної справи у тваринництві;

- реалізують системи наукового забезпечення розвитку свинарства у регіонах, здійснюють трансфер інновацій та науково-консультативну роботу, розширюючи і удосконалюючи діяльність центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва АР Крим та областей України.

Міністерство аграрної політики України розробляє програму підготовки і перепідготовки кадрів спеціалістів і робітничих професій для сільськогосподарських підприємств та підвищення професійних навичок членів особистих селянських господарств, яка повинна включати:

- розрахунок необхідної кількості підготовки спеціалістів та кадрів робітничих професій для галузі;

- перелік навчальних курсів і програм з посиленим акцентом на спеціалізовану підготовку;

- перелік аграрних вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, навчальних закладів I-II рівня акредитації з поглибленої спеціальної підготовки спеціалістів і регіональних центрів з підготовки робітничих професій та професійної підготовки членів особистих селянських і фермерських господарств;

- перелік базових спеціалізованих господарств для стажування викладачів учбових закладів та проходження навчально-виробничої практики студентів;

- відкриття навчальних кафедр університетів в господарствах з високотехнологічним виробництвом;

- удосконалення форм і методів підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих аграрних навчальних закладів.

Інформаційне та виставково-ярмаркове забезпечення:

- розрахунок рейтингу конкурентоспроможних свинарських підприємств;

- здійснення фінансування навчальних заходів (конференцій, семінарів) Мінагрополітики України згідно із затвердженим переліком таких заходів на рік;