З метою підвищення рівня економічної стабільності в сільській місцевості через надання практичної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам у зростанні прибутковості їх господарської діяльності і сільському населенню у зростанні його доходів та на виконання Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки" від 18 січня 2001 року N 2238-III

1. Затвердити Концепцію становлення і розвитку мережі сільськогосподарських дорадчих служб в Україні (надалі - Концепція), схвалену підкомісією з питань механізмів реалізації аграрної політики, пріоритетних напрямків залучення інвестицій та міжнародного співробітництва Комісії з питань аграрної політики при Президентові України (протокол засідання від 3.10.2000 N 6/2000) та міжнародною конференцією з питань розробки стабільної сільськогосподарської дорадчої служби в Україні, юридичної форми та фінансування, яка відбулася в м. Києві 9-10 жовтня 2000 року, що додається.

2. Департаменту реформування сільського господарства Мінагрополітики України (Кухарук Ю.Я.), Відділенню регіональних центрів наукового забезпечення АПВ УААН (Гаврилюк М.М.) та Національному аграрному університету (Кропивко М.Ф.) в трьохмісячний термін розробити рекомендації щодо створення Центру сільськогосподарської дорадчої служби та регіональних сільськогосподарських дорадчих служб.

3. Схвалити діяльність існуючих та створюваних за допомогою проектів міжнародної технічної допомоги сільськогосподарських дорадчих служб згідно з переліком (додаток 1).

4. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій, регіональним центрам наукового забезпечення агропромислового виробництва Української академії аграрних наук та вищим аграрним закладам освіти:

сприяти реалізації положень Концепції;

надавати допомогу в кадровому забезпеченні сільськогосподарських дорадчих служб;

сприяти становленню та підтримці діяльності сільськогосподарських дорадчих служб;

залучати міжнародну технічну допомогу до розвитку дорадчої діяльності.

5. Затвердити склад робочої групи з підготовки проекту Закону України "Про Національну сільськогосподарську дорадчу службу" (додаток 2).

6. Керівнику робочої групи організувати розробку та подати у встановленому порядку до 1 грудня 2001 року на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про Національну сільськогосподарську дорадчу службу".

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики України Р.М.Шмідта, першого Віце-президента Української академії аграрних наук В.П.Ситника і проректора Національного аграрного університету М.Ф.Кропивка.

Дорадча діяльність в аграрній сфері, як один із інструментів державної аграрної політики, покликана сприяти розвитку ринкової економіки в сільській місцевості, підвищенню рівня доходів та покращанню добробуту сільського населення специфічними засобами: шляхом підвищення рівня знань сільських товаровиробників і сільського населення та сприяння у прийнятті ними обгрунтованих економічних рішень.

Світовий досвід переконує: діяльність сільськогосподарських дорадчих служб є одним із ключових чинників підвищення ефективності і прибутковості сільськогосподарських товаровиробників та стабільності розвитку сільських громад. Дорадча служба сприяє стабільності аграрного бізнесу, комплексному саморозвитку громад через процес пізнання, засоби індивідуального консультування, навчання, забезпечення інформацією, демонстраційні покази.

Головною метою цієї Концепції є формування підгрунтя для ефективної розбудови мережі сільськогосподарських дорадчих служб, які охоплять своєю діяльністю всі сільськогосподарські зони України.

В результаті реалізації положень Указу Президента України від 3 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" практично всі колективні сільськогосподарські підприємства реформувалися в нові організаційно-правові форми господарювання на засадах приватної власності на землю та майно. Колективна власність на землю фактично припинила своє існування і селяни отримали реальну можливість реалізувати відповідно до Конституції України своє право на приватну власність.

Цей процес супроводжувався певними особливостями:

по-перше, більше ніж на 25 відсотків збільшилась кількість суб'єктів господарювання, які самостійні у своїй діяльності та прийнятті управлінських рішень;

по-друге, у 30 відсотках господарств зміна організаційно-правової форми господарювання призвела до заміни керівників, які часто не мають достатнього управлінського досвіду роботи в ринкових умовах;

по-третє, питома вага кваліфікованих спеціалістів сільського господарства у новостворених підприємствах складає лише 9% від загальної кількості працівників;

по-четверте, в умовах обмеженості матеріально-технічних, фінансових і інших ресурсів та недостатньої розвиненості аграрної ринкової інфраструктури фермери, власники особистих підсобних господарств потребують підвищення рівня знань насамперед з агробізнесменеджменту, інформаційного забезпечення з технологічних питань та маркетингу сільськогосподарської продукції;

по-п'яте, становлення реального власника - господаря на землі та засобів виробництва спонукало до нового підходу до відповідальності за кінцеві результати господарської діяльності.

Поряд з цим, зміни, що відбуваються в рамках діючої аграрної та адміністративної реформ, вимагають адекватних державних підходів до забезпечення умов для становлення приватного власника на селі через створення мережі сільськогосподарських дорадчих служб. Вони надавали б на перших порах безоплатно конкретні практичні поради, забезпечували б новітньою інформацією і якісно змінювали б рівень знань та практичних навичок сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення відповідно до їх потреб, це сприятиме підвищенню прибутковості виробничої діяльності та зростанню реальних доходів сільського населення. Модель сільськогосподарської дорадчої служби

- надання практичної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню в освоєнні методів прибуткового господарювання в умовах ринкової економіки;

- підвищення рівня знань і практичних навичок сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення шляхом активного навчання, демонстраційних показів, надання інтегрованої інформації тощо;

- надання індивідуальних порад конкретним сільськогосподарським товаровиробникам та селянським господарствам з питань маркетингу, менеджменту, застосування сучасних технологій;

- орієнтація аграрної науки на проведення прикладних досліджень відповідно до потреб сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення;

- сприяння органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у реалізації державної аграрної політики.

- максимальна спрямованість на запити сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення;

- забезпечення ефективної взаємодії всіх організацій, установ та підприємств, що впливають на розвиток аграрного сектора;

- залучення до дорадчої діяльності провідних працівників наукових установ та навчальних закладів;

- повна незалежність та конфіденційність інформації в роботі з користувачами послуг;

- гнучкість та орієнтація на перспективу в дорадчій діяльності та організації роботи;

- часткова самоокупність.

Взаємодія з користувачами сільськогосподарських дорадчих послуг виключно на засадах консультування, навчання, переконання на добровільній основі без застосування будь-яких дій примусового характеру (як то: адміністративний вплив, розподіл матеріальних ресурсів, фінансів, інспектування, контроль тощо).

Дорадчі послуги, що будуть надавати дорадчі служби в процесі своєї діяльності, розділяються на суспільно-корисні та комерційні послуги.

Суспільно-корисні - це ті послуги, реалізація яких безпосередньо не впливає на прибутковість сільськогосподарського виробництва, але створює умови для того, щоб усі сфери сільської економіки працювали успішно та прибуткове і рівень доходів сільського населення зростав. Це та база, на якій сільська економіка може будувати підгрунтя виходу з того стану, в якому вона зараз знаходиться.

Комерційні послуги - це послуги, що забезпечують додатковий прибуток виробнику і які вони оплачують самостійно.

Принцип часткової самоокупності може бути реалізований саме за рахунок одержання плати за надані комерційні послуги.

Організаційна структура охоплює три рівні: національний, регіональний (Автономна Республіка Крим, області) та місцевий. Місцевий рівень національної системи дорадництва є базовим і всі інші вищі рівні мають забезпечити ефективну діяльність цієї ланки, підпорядковуватись її інтересам.

На національному та регіональному рівнях структура сільськогосподарських дорадчих служб матиме статус юридичних осіб, які в свою чергу створюють філії та представництва на місцевому рівні.

Функції координації та методологічного забезпечення діяльності сільськогосподарських дорадчих служб покладається на Міністерство аграрної політики.

Організаційна структура, що має забезпечити реалізацію завдань дорадництва по формуванню нового селянина з новими знаннями та ринковим типом мислення, активізувати його творчу ініціативу та спрямувати її на забезпечення прибуткового ведення господарювання, повинна мати національний статус.

Для координації роботи з надання дорадчих послуг на всіх рівнях, узгодження інтересів та залучення до цього процесу всіх заінтересованих сторін на національному та регіональному рівнях створюється Наглядова рада.

Основними функціями Наглядової ради є:

- схвалення стратегічних напрямів та сфер діяльності з надання дорадчих послуг;

- розгляд та погодження програм дій сільськогосподарських дорадчих служб та методів їх роботи;

- розгляд та погодження пропозицій про фінансування діяльності сільськогосподарських дорадчих служб;

- погодження кандидатури на посаду керівника сільськогосподарської дорадчої служби;

- узгодження інтересів користувачів послуг, науки, освіти та держави;

- підготовка пропозицій для центральних органів виконавчої влади з питань удосконалення дорадництва;

- заслуховування звітів про діяльність сільськогосподарських дорадчих служб.

До складу Наглядової ради національного рівня входять:

представники сільськогосподарських товаровиробників, Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, Асоціації фермерів та землевласників України, Національної асоціації бірж України, Національної асоціації кредитних спілок України, Асоціації обслуговуючих кооперативів, закладів аграрної науки та освіти, Мінагрополітики, Мінфіну, Мінекономіки, донорських організацій, депутати Верховної Ради України.

Відповідні наглядові ради будуть в сільськогосподарських дорадчих службах Автономної Республіки Крим та областей.

Функції між різними рівнями мережі сільськогосподарських дорадчих служб доцільно розділити наступним чином.

Місцевий рівень:

- вивчення проблем і запитів сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення;

- організація навчання, семінарів і демонстрацій для сільськогосподарських товаровиробників та особистих підсобних господарств;

- надання суспільно-корисних послуг;

- надання комерційних послуг.

Регіональний рівень:

- методична, інформаційна та практична підтримка діяльності місцевих сільськогосподарських дорадчих служб;

- навчання радників (працівники сільськогосподарської дорадчої служби);

- надання методичної та інформаційної підтримки радникам місцевого рівня у навчанні сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення;

- надання суспільно-корисних та комерційних послуг (разом з радниками місцевого рівня);