За останні роки продовжується негативна тенденція скорочення площ посіву сої та зменшення обсягів її виробництва, погіршилось забезпечення галузей тваринництва та харчової промисловості білковою сировиною.

Суттєво зменшився обсяг виробництва насіння сої та погіршилась його якість.

На виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 року N 1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та з метою значного нарощування виробництва сої, і її реалізації, забезпечення тваринництва високобілковими кормами, а переробної промисловості сировиною

1. Затвердити Програму розвитку виробництва та переробки сої в Україні на 2001-2005 роки (додається).

2. Вважати головною організацією з вирощування сої співрозробника Програми розвитку виробництва та переробки сої в Україні на 2001 - 2005 роки Агрофірму "Соя України".

3. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим та головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій забезпечити виконання цієї Програми, а також передбачити виділення матеріально-технічних та кредитних ресурсів сільгосптоваровиробникам, які входять в структуру Агрофірми "Соя України", для виробництва насіння сої.

4. Департаменту ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва (Сорока), Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики (Ніколаєнко) спільно з іншими структурними підрозділами міністерства надавати Агрофірмі "Соя України" необхідну допомогу щодо розвитку виробництва та переробки сої.

5. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій подати Міністерству пропозиції щодо посівних площ сої в структурі сільськогосподарських культур, починаючи з 2001 року (додаток).

6. Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій (згідно додатку) сприяти створенню інтегрованих формувань по виробництву насіння та товарного зерна сої.

7. Департаменту ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва, Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики фінансування зазначеної Програми передбачити за рахунок коштів Державної програми селекції в рослинництві.

8. Департаменту міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу (Омельяненко) визнати пріоритетним використання іноземних кредитів та інвестицій для виробництва товарної сої та насіння Агрофірму "Соя України".

9. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Рижука С.М.

Соя є одним із головних джерел кормових та продовольчих ресурсів, що традиційно виробляються на півдні України. Це обумовлено, перш за все вигідним географічним розташуванням та сприятливими грунтово-кліматичними умовами. Без зерна сої неможливо вирішити проблему збалансованого раціону кормів для високопродуктивних тварин, повноцінного забезпечення потреби багатьох галузей промисловості у рослинних білках. Соя одна з найбільш рентабельних культур для півдня України. Тільки в господарствах Херсонської області у 1983 та 1984 роках посівна площа сягала 20000 га. Однак, починаючи з середини 80 років, виробництво сої почало невпинно скорочуватися і в 1996 році було лише 4300 га посівів, а валовий збір склав 5700 т насіння сої.

Серед головних причин значного зменшення виробництва зерна сої слід відмітити розрізненість інтересів всіх учасників процесу виробництва зерна від наукових розробок до кінцевого продукту, погіршення ресурсного забезпечення господарств, зниження технологічної дисципліни, а також наявність недоліків в системі виробництва насіння сої. В найближчі роки є об'єктивна можливість довести посівні площі до 30 000 га, валовий збір з 16 009 т у 2001 році до 48 000 т у 2005 році. Однак специфіка переходу до ринкової економіки потребує адекватного механізму управління виробництвом. Слід зазначити, що дійових ринкових механізмів управління результативністю економічних систем в сільському господарстві ще не сформовано. Чітко не визначені напрямки розвитку інтеграційних процесів і створення на їх базі різноманітних організаційних структур, які беруть участь у формуванні ринку зерна.

На сучасному етапі в умовах економічної кризи та розбалансованості фінансово-господарського механізму для налагодження виробництва зерна сої та її переробки необхідно здійснити певну організаційну реформу. Реорганізація галузі можлива тільки за умови наявності чіткої стратегії виробництва цієї культури. Нова стратегія повинна дозволити на підставі вивчення та адаптації кращих світових досягнень постійно розвивати власну науково-виробничу базу. Тільки через вдосконалення біологічних та технологічних основ виробництва і повну інтеграцію підприємства зможуть стабільно працювати та розвиватися в сучасних умовах. Повна інтеграція передбачає розвиток на довгостроковій основі взаємовигідного співробітництва науково-дослідних установ з господарствами-виробниками сільськогосподарської продукції, підприємствами переробної галузі, торговими організаціями та фінансовими установами. Така система інтеграції охопить повний виробничий цикл - від передпосівного обробітку грунту до реалізації продуктів переробки.

В цій Програмі запропоновано механізм розвитку виробництва сої в Україні шляхом створення регіональних центрів, які об'єднаються під егідою ЗАТ Агрофірма "Соя України". Першим кроком реалізації цієї Програми є створення ЗАТ Агрофірма "Соя України", в котру ввійшли науковці та виробники Автономної Республіки Крим, Запорізької, Херсонської, Одеської областей та м. Києва.

Головна мета Програми розвитку виробництва та переробки сої на 2001-2005 роки - довести в 2005 році вирощування зерна сої, як стратегічної високобілкової і олійної культури до 48 000 тонн.

Досвід країн, які вирощують і використовують сою, переконливо доводить, що це найбільш швидкий шлях вирішення продовольчої проблеми, формування ресурсів високопротеїнових кормів для тваринництва і птахівництва, поліпшення добробуту людей, а її вирощування та переробка на місці має давати не менше, як 30 - 40 млн. грн. прибутку.

Базовою основою прийняття "Програми розвитку виробництва та переробки сої на 2001 - 2005 роки" є:

1. Висока потенційна можливість входження України в ринок СНД по сої і соєвих продуктах вітчизняного виробництва.

2. Сприятливі грунтово-кліматичні улови для створення "соєвого поясу" України і одержання стабільних високих врожаїв.

3. Самостійне бажання багатьох сільгосптоваровиробників вирощувати, використовувати в господарстві сою та продукти її переробки.

4. Наявність районованих високоврожайних сортів сої української селекції для зон лісостепу, північного, центрального та південно-західного степу, для районів Полісся, Прикарпаття. Закарпаття та зрошуваних грунтів півдня України.

5. Розроблені технології вирощування сої для різних кліматичних зон.

6. Готовність вчених, комерційних структур спільно з сільгосптоваровиробниками вирощувати сою з одночасним вирішенням часткового фінансування наукових досліджень.

7. Органічне поєднання сої в сівозмінах з традиційними для України культурами - пшеницею, ячменем, кукурудзою, буряком.

8. Технологія вирощування сої практично не відрізняється від технології вирощування традиційних культур, а тільки сприяє високій культурі землеробства.

9. Рентабельність вирощування сої сягає 100 - 120 відсотків.

10. За рахунок кормів з використанням продуктів переробки сої зберігання до 20-30 відсотків фуражного зерна.

11. Збільшення добових приростів ваги тварин при використанні в раціоні сої в 1,4-2 рази.

12. Підвищення надоїв молока при використанні в годівлі сої в 1,3-1,6 рази

13. Збільшення врожаю озимих зернових, кукурудзи на зерно після сої як попередника на 10-15 відсотків.

14. Підвищення родючості грунтів.

15. Розробка науково-дослідними установами обладнання для переробки сої та його часткове виробництво.

"Програма розвитку виробництва та переробки сої на 2001-2005 роки" сприятиме поліпшенню фінансового стану сільгосптоваровиробників за рахунок підвищення рентабельності рослинництва, тваринництва та птахівництва, стимулюватиме створення нових робочих місць, підвищуватиме експортний потенціал держави.

Головною умовою збільшення валового збору сої є підвищення урожайності за рахунок широкого застосування інтенсивної технології вирощування, що передбачає цілісний комплекс послідовних операцій, спрямованих на отримання високого врожаю.

Інтенсивна технологія передбачає використання потенціалу найбільш врожайних сортів, високопродуктивної техніки, ефективних засобів захисту рослин та збалансованих норм внесення мінеральних добрив з урахуванням фаз розвитку рослин.

Технологія передбачає:

- науково-обгрунтоване розміщення посівів сої по найкращих попередниках у сівозміні;

- застосування диференційованої системи обробки грунту для створення оптимального, водно-повітряного режиму в поєднанні з ефективним використанням комплексу хімічних засобів захисту рослин для боротьби зі шкідниками, хворобами та бур'янами;

- застосування тільки високоврожайних сортів сої;

- сувора технологічна дисципліна та проведення всіх операцій з високою якістю.

При впровадженні цієї технології у 1986-1987 роках у колгоспах та радгоспах півдня України, де дотримувались технологічних вимог, врожайність сої відповідно становила:

- на богарі 15-20 ц/га;

- на зрошенні 25-30 ц/га.

Інтенсивна технологія вирощування сої передбачає застосування поопераційної технології з урахуванням біологічних особливостей рослин за фазами розвитку.

1. Потреба у світлі та теплі.

Соя - світлолюбива та теплолюбива культура. Сума ефективних температур для повного її розвитку становить від 1600-2000 град. C для ранніх сортів, до 3200-3600 град. C для пізніх. В період вирощування та дозрівання соя може переносити короткочасні морози до (-)2 град. C.

Для активного розвитку цієї культури оптимальні ефективні температури по фазах розвитку:

2. Споживання вологи.

Соя достатньо посухостійка на початку росту та значно більш вибаглива у фазі квіткування, бобоутворення та наливу насіння.

Потреба сої до вологості грунту у фазах розвитку змінюється наступним чином:

Поява третього листка,

3. Потреба у мінеральному живленні:

При формуванні 1 ц насіння використовується 7,5 азоту, 2,5 кг фосфору та 3,0 - 4,5 кг калію.

Найбільша потреба у елементах мінерального живлення у фазах розвитку рослин наступна:

У випадку нестачі у грунті легкорухомих форм мінеральних речовин соя особливо відгукується на диференційоване, дрібне внесення добрив під основний обробіток при сівбі та при підживленні. До 50 - 70 % загального споживання азоту соя відновлює за рахунок азотфіксації. Сою можна вирощувати на всіх різновидах грунтів.

По комплексу господарське важливих показників виділяються:

Сорт ЮГ 30. Вегетаційний період його становить 86-92 дні, повна стиглість настає в 3-й декаді серпня, а тому цей сорт є надійним попередником для озимої пшениці. Висота рослин становить 65-90 см. Насіння середнє за розміром (маса 1000 насінин становить 156-170 г), жовте з світлим рубчиком, а тому придатне як для кормових, так і для харчових цілей. В насінні міститься 37-39% білка та 20-23% олії. В умовах зрошення при оптимальному забезпеченні вологою та елементами мінерального живлення врожайність сої при весняному висіві досягає 25-30 ц/га. Цей сорт є кращим для сівби після ячменю і може забезпечити врожайність зерна на рівні 20-25 ц/га.

Сорт ЮГ 40. Ранньостиглий. Вегетаційний період становить 100-110 днів, повна стиглість настає в першій декаді вересня, районований у восьми областях України. Рослини висотою 80-100 см. Найнижчі стручки містяться на висоті 14-16 см. Характеризується високою стійкістю до вимокання в умовах зрошення. Насіння жовте, вміщує, в середньому, 39,6% білка та 22,1 % олії. Урожайність сої в умовах оптимального зволоження становила 30-42 ц/га. У виробничих умовах при інтенсивній технології урожайність зерна досягала 25-30 ц/га.

Сорт ВІТЯЗЬ-50. Середньостиглий. Вегетаційний період становить 114-120 днів. Повна стиглість настає в другій половині вересня. Рослини висотою 100-115 см,нижні боби містяться на висоті 15-16 см і вище, що забезпечує мінімальні втрати зерна при збиранні комбайном. Насіння вміщує 37-42% білка та 21-24% олії. В умовах оптимального зволоження врожайність становить 35-38 ц/га. У виробничих умовах передових господарств врожайність сої досягала 25-30 ц/га. Державною комісією по сортовипробуванню цей сорт визнано національним стандартом для групи середньостиглих сортів зони Степу.

Аркадія одеська. Скоростиглий. Сорт детермінантного типу росту, кущ зжатий, опушення стебла і стучків риже, густе. Підвид слов'янський, апробаційна група українка. Висота рослин 50-80 см. Підсім'ядольне коліно зелене з чіткою антоціановою пігментацією. Листки трійчаті, середнього розміру, темно-зелені з загостреним кінчиком. Суцвіття - багатоквіткова китиця, колір квіток фіолетовий, кількість квіток у китиці 10-12. Боби бурі, трохи зігнуті, в більшості 2 насінні. Насіння овальне, жовте, рідко з пігментацією. Рубчик великий, темно-коричневий з білим вінчиком. Маса 1000 насінин 150-180 г. Високостійкий до посухи, тривалість вегетаційного періоду 95-110 днів. Виділяється польовою стійкістю до фузаріозу, переноспорозу та інших хвороб. У виробничих умовах передових господарств врожайність сої "Аркадія одеська" 28-33 ц/га. В її насінні міститься 42-43 % білка і 19-20% олії.

Одеська 124. Середньостиглий, тривалість вегетаційного періоду 120-130 днів. Сорт незакінченного типу росту, опушення стебла і стручків бобів руде. Апробаційна група флавіда. Висота рослин 80-110 см. Забарвлення квіток фіолетове, розмір листків середній з загостреним кінчиком. Насіння жовте, гладеньке, блискуче. Маса 1000 насінин 160 - 170 г. Сорт високо посухостійкий з доброю реакцією на інтенсивні фактори землеробства. Відзначається польовою стійкістю до фузаріозу, переноспорозу та інших хвороб. Урожай на суходолі 14-25 ц/га, при зрошенні - більше 30 ц/га. В насінні міститься 40-41 % білка і 20 - 22 % олії.

Альтаїр. Ультраскоростиглий. Тривалість вегетаційного періоду 95-110 днів. Сорт незакінченого типу росту, кущ зжатий, опушення стебла і стручків руде, рідке. Підвид слов'янський, апробаційна група українка. Висота рослин 80-100 см. Підсім'ядольне коліно з сильно вираженою антоціановою пігментацією. Листки трійчасті, середнього розміру з загостреним кінчиком. Колір квіток фіолетовий. Стручки бурі, сильно зігнуті, в більшості 3 насінні. Насіння крупне, жовте, часто з пігментацією. Рубчик великий, темно-коричневий. Маса 1000 насінин 180-190 г. В польових умовах стійкий до грибкових та вірусних хвороб і патогенних бактерій. Врожайність цього сорту 23-33,6 ц/га. Насіння містить 36-39 % білка і 22-23 % олії.

Успіх. Сорт недетермінантного типу росту, кущ зжатий, опушення стебла і стручків сіре, густе. Відноситься до маньчжурського підвиду, апробаційної групи. Відзначається фіолетовим кольором, форма листочків яйцевидна, розмір середній, облистяність висока. Рослини досить стійкі до вилягання. Форма стручків пряма, насіння жовтого кольору, рубчик сірий, середнього розміру. Маса 1000 насінин 160 - 180 г. В польових умовах вражається пероноспорозом, аскохітозом, септоріозом та фузаріозом, повністю стійкий до церкоспорозу. Високопродуктивний, придатний для вирощування на насіння та зелену масу. Врожайність цього сорту 39,7 - 42 ц/га. Насіння вміщує 37-38 % білка і 22-24 % олії.

Чорнобура. Скоростиглий. Відзначається холодостійкістю у вегетаційний період. Сорт недетермінантного типу росту, кущ зжатий, опущення стебла і стучків сіре, густе. Підвид маньчжурського підвиду, апробаційна група імперфекта. Висота рослин 70-90 см. Підсім'яне коліно з чітким фіолетовим забарвленням. Квітки великі фіолетового кольору. У фазі дозрівання боби темнокоричневі, майже чорні, середнього розміру. Насіння коричневе, рубчик великий, овальний. Насіння дрібне, маса 1000 насінин 130-150 г. У польових умовах виділяється стійкістю до грибкових та бактеріальних захворювань. За роки державного випробування виявив високу продуктивність у всіх зонах України. Врожайність по зонах в середньому досягла 22 - 26,5 ц/га. Насіння вміщує 37-38 % білка і 20- 21 % олії.

Мар'яна. Скоростиглий. Тривалість вегетації в степовій зоні 110-115 днів, в Лісостеповій і Поліській 130-140 днів. Сорт недетермінантного типу росту, кущ зжитий, опушення стебла і створок бобів руде, густе. Підвид маньчжурський, апробаційна група латіфолія. Висота рослин 70-90 см. При появі сходів підсім'яне коліно має чітке фіолетове забарвлення. Форма листків овально-видовжена з загостреним кінчиком, розмір середній. Квітки крупні, фіолетові. Біб лущильного типу, пергаментний шар розвинутий слабо, середня кількість бобів на рослині 30-50, максимальна - до 150. Форма бобів слабо зігнута, колір коричневий, лінійний. Маса 1000 насінин 170-190 г. Відзначається польовою стійкістю до основних грибкових та бактеріальних захворювань. Врожай досягає 29,6-30,9 ц/га. В насінні міститься до 35% білка та 26,2% олії.

Хаджибей. Середньостиглий. Вегетаційний період 114 днів. Сорт відноситься до маньчжурського підвиду, апробаційної групи латіфоліт. Рослини виділяються густим рижим опушенням головного стебла, бокових гілок і створок бобів. Листки яйцевидної форми середнього розміру, з загостреним кінчиком. Форма рослин компактна, головне стебло з прямим закінченням верхівки. Колір квіток білий, тип стручка лущильний. Окраска насіння жовта з крупним чорним рубчиком. Високорослий (96,6 см), стійкий до вилягання, осипання і посухи, нижні стручки у нього прикріплені на значній відстані від поверхні грунту, стійкий до пероноспорозу, аскохітозу та бактеріозу. Врожайність цього сорту досягає 25,7-41 ц/га, містить 36,9% білка та 21,8% олії.

Сою розміщують на полях відносно чистих від бур'янів, з оптимальними запасами вологи та поживних речовин. Кращими попередниками для неї є озима і яра пшениця, озиме жито, озимий та ярий ячмінь, кукурудза на зерно, силос і зелений корм. У свою чергу соя є прекрасним попередником для кукурудзи, озимої пшениці та інших зернових, кормових та овочевих культур. Особливо ефективно використовуються переваги сої на зрошенні при сумісній сівбі з кукурудзою смугами (чередування по шість рядків).

Основний обробіток грунту полягає в проведені одного-двох лущінь на глибину 8-10 см, плануванні поля, внесенні добрив та оранці плугом з передплужником на глибину 22-25 см після стернових попередників та на глибину 25-30 см після кукурудзи. На полях, де з осені грунт не підготовлений, слід провести передпосівний обробіток грунту. Оранку грунту, як виняток, слід завершити не пізніше середини березня. У квітні слід застосовувати поверхневий обробіток грунту з глибоким рихленням. Передпосівний обробіток грунту повинен бути мінімальним, та водночас забезпечувати знищення проростків та сходів бур'янів, збереження вологи, додаткове вирівнювання поверхні поля. Якщо з осені не вирівняно, весною проводять проміжну культивацію на 10-12 см. Така культивація виконується і при необхідності довнесення добрив, передпосівну культивацію проводять на глибину 5-6 см з одночасним внесенням гербіцидів. Зменшення кількості обробок та застосування комбінованих агрегатів сприяє збереженню оптимальної структури грунту. На зрошенні ефективні дві весняні обробки: при масових сходах ярих та зимуючих бур'янів, друга (передпосівна) при появі середньопізніх бур'янів (амброзії, курячого проса щириці, канатника, дурнишника) з одночасним внесенням гербіцидів.

Необхідні умови оптимального загортання та рівномірного проростання насіння:

- мілке розпушення;

- передпосівна культивація;

- внесення гербіцидів.

Найбільш поширеними та ефективними гербіцидами під сою є: